Рішення № 96380424, 19.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1495/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕСТАЙМ” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕСТАЙМ” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби від 16 грудня 2020 року №UА500490/2020/000037/2 “Про коригування митної вартості товарів” та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 грудня 2020 року №UА500490/2020/00128.

Ухвалою суду від 15.02.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що між позивачем та фірмою «XIAMEN JUNDA IMPORT & EXPORT CO., LTD.» (Китайська народна республіка) у якості продавця було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів від 01.10.2020р. №ТТ-21003. Продавець виконав умови контракту та поставив товар покупцю в обумовлені строки та, з метою митного оформлення товару та для підтвердження його митної вартості, представником позивача відповідачу були подані всі документи перелік яких передбачений ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Проте, після обробки електронної митної декларації співробітником Одеської митниці Держмитслужби було повідомлено позивача про те, що відповідачем під час аналізу товаросупровідних документів встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, не містяться усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів та перелічено ряд, на думку митниці, «розбіжностей». Однак, як зазначив позивач, подані документи чітко підтверджували усі складові значення митної вартості товару та не викликали сумнівів в реальності ціни вказаної в Інвойсі. В свою чергу, позивач надав Одеській митниці Держмитслужби лист від 16.12.2020 б/н в якому декларантом було проінформовано відповідача про неможливість надання митному органу всіх документів на запит щодо надання додаткових документів і що всі документи, які були наявні у позивача і стосуються даного товару вже були подані до митного органу під час первинного митного оформлення. Далі, 16.12.2020 р. посадовою особою відповідача було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2020/000037/2, яким було скориговано вартість товару позивача та винесено картку відмови у митному оформлені товарів № UА500490/2020/00128 з причини передбаченої п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України. Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства України зазначив, що оскаржуване рішення не відповідає нормам чинного законодавства України у зв`язку з тим, що воно не містить жодних пояснень та докладної інформації, яка використовувалися митним органом при визначені митної вартості і така інформація документально не була підтверджена, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

12.03.2021р. до суду від Одеської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначив, що адміністративний позов товариства є таким, що не підлягає задоволенню. Так, відповідач вказав, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів, що була визначена декларантом за основним методом визначення митної вартості були подані: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.10.2020р. № ТТ-21003, рахунок - фактура (інвойс) від 03.11.2020 № ТТ-21003 та інші товаросупровідні документи. Під час митного контролю товарів за митною» декларацією (МД) №UА500490/2020/507215 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UА 500490/2020/507215 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару були виявлені наступні розбіжності:1) відповідно до пп.в п.2 ч.Ю ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування РУІЕ202035020097Е05639 від 08.11.2020 не відповідає вищезазначеній умові; 3) копію декларації країни відправлення від 04.11.2020 №370920200000002000 надано без перекладу на державну мову; 4) згідно п.2.1. зовнішньоекономічного договору 01.10.2020 № N0: ТТ-21003 «оплата товару здійснюється не пізніше 04.05.2021». Документи, щодо оплати вартості товару до митного оформлення не надавались; 5) бухгалтерські документи містять інформацію щодо ціни реалізації аналогічних товарів на митній території України, проте не можуть бути використані митним органом як бухгалтерський документ, що підтверджує митну вартість товарів, оскільки вони не містять інформації щодо суми прибутку та загальних витрат, пов`язаних із збутом товарів, звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов`язаних з такими операціями витрат; сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв`язку з ввезенням ( імпортом ) чи продажем (відчуженням) товарів, тощо. Відповідач зазначив, що позивачу поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, але на запит щодо надання додаткових документів декларантом листом від 16.12.2020 б/н проінформовано про неможливість надання затребуваних документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої - четвертої статті 53 МКУ, які б усунули розбіжності, що були встановлені під час аналізу наданих разом із МД документів. Відповідач вказав, що з урахуванням вищевикладеного та внаслідок проведення аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України було встановлено, що рівень митної вартості товару є більшим та відповідачем правомірно прийнято оскаржувані позивачем рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. N4495-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.1 ст.54 МКУ визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

ч.2 ст.53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що 01.10.2020р. між фірмою «XIAMEN JUNDA IMPORT & EXPORT CO., LTD.» (КНР) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РЕСТАЙМ” укладено контракт №ТТ-21003 від 01.10.2020р., згідно п. 1.1. якого продавець зобов`язується продати товар (жіноче і чоловіче взуття), а покупець прийняти та оплатити товар згідно з інвойсом (що підготовлений на підставі заказу (ордера) покупця), що додаються до кожної окремої партії товару та є невід`ємною частиною дійсного контракту (а.с.25-26).

Відповідно до п.2.1 вказаного контракту №ТТ-21003 від 01.10.2020р. покупець сплачує вартість товару у розмірі 100% не пізніше 04.05.2021р.

15.12.2020р. декларант звернувся до Одеської митниці Держмитслужби з метою митного оформлення імпортованого товару з МД UA500490/2020/507215.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару було надано до Одеської митниці Держмитслужби: пакувальний лист від 03.11.2020р. №ТТ-21003, рахунок - фактура (інвойс) від 03.11.2020р. №ТТ-21003, коносамент від 10.11.2020р., автотранспортна накладна від 03.11.2020р., декларація про походження товару, контракт №ТТ-21003 від 01.10.2020р., МД UA500490/2020/507215 від 15.12.2020р. (а.с.25-37).

Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA500490/2020/000037/2 від 16.12.2020р. встановлено (п.33), що наявні наступні розбіжності у наданих документах:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування РУІЕ202035020097Е05639 від 08.11.2020 не відповідає вищезазначеній умові;

3) копію декларації країни відправлення від 04.11.2020 №370920200000002000 надано без перекладу на державну мову;

4) згідно п.2.1. зовнішньоекономічного договору 01.10.2020 № N0: ТТ-21003 «оплата товару здійснюється не пізніше 04.05.2021». Документи, щодо оплати вартості товару до митного оформлення не надавались;

5) бухгалтерські документи містять інформацію щодо ціни реалізації аналогічних товарів на митній території України, проте не можуть бути використані митним органом як бухгалтерський документ, що підтверджує митну вартість товарів, оскільки вони не містять інформації щодо суми прибутку та загальних витрат, пов`язаних із збутом товарів, звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов`язаних з такими операціями витрат; сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв`язку з ввезенням ( імпортом ) чи продажем (відчуженням) товарів, тощо.

Декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи, як:договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);банківські та платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; переклад копії митної декларації країни відправлення відповідно до ст.. 254 МКУ; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спец. організаціями.

Листом декларанта від 16.12.2020р., на запит митного органу, повідомлено, що товариством надано усі документи, які були у наявності одержувача, згідно ст. 53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості товару у ВМД №500490/2020/507215 від 15.12.2020 та додати інші документи можливості немає.

Зі змісту п.33 рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що стосовно оцінюваних товарів у митного органу наявна інформація щодо раніше визнаних митними органами митних вартостях:

- товар №1 - 9,892 дол. США за пару (МД від 10.09.2020 №U100020/2020/040838);

-товар№2-8,7318 дол. США за пару (МД від 20.10.2020 №иА100020/2020/046496);

-товар №3 - 7,3400 дол. США за пару (МД від 21.08.2020 №иА100480/2020/809106).

У зв`язку з викладеним, митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 грудня 2020 року №UА500490/2020/00128.

Згідно з ч.4 ст.54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів підставою для витребування додаткових документів стало те, що надані декларантом документи містять такі розбіжності, як:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування РУІЕ202035020097Е05639 від 08.11.2020 не відповідає вищезазначеній умові;

3) копію декларації країни відправлення від 04.11.2020 №370920200000002000 надано без перекладу на державну мову;

4) згідно п.2.1. зовнішньоекономічного договору 01.10.2020 № N0: ТТ-21003 «оплата товару здійснюється не пізніше 04.05.2021». Документи, щодо оплати вартості товару до митного оформлення не надавались;

5) бухгалтерські документи містять інформацію щодо ціни реалізації аналогічних товарів на митній території України, проте не можуть бути використані митним органом як бухгалтерський документ, що підтверджує митну вартість товарів, оскільки вони не містять інформації щодо суми прибутку та загальних витрат, пов`язаних із збутом товарів, звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов`язаних з такими операціями витрат; сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв`язку з ввезенням ( імпортом ) чи продажем (відчуженням) товарів, тощо.

Так, 01.10.2020р. між фірмою «XIAMEN JUNDA IMPORT & EXPORT CO., LTD.» (КНР) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РЕСТАЙМ” укладено контракт №ТТ-21003 від 01.10.2020р., згідно п. 1.1. якого продавець зобов`язується продати товар (жіноче і чоловіче взуття), а покупець прийняти та оплатити товар згідно з інвойсом (що підготовлений на підставі заказу (ордера) покупця), що додаються до кожної окремої партії товару та є невід`ємною частиною дійсного контракту (а.с.25-26).

Відповідно до п.2.1 вказаного контракту №ТТ-21003 від 01.10.2020р. покупець сплачує вартість товару у розмірі 100% не пізніше 04.05.2021р.

Згідно із п.3.3. контракту, товар постачається продавцем на умовах CIF, порт Одеса (Інкотермс 2010).

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Таким чином, у разі укладання контракту за умовами поставки, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що саме продавцем понесено витрати пов`язані з товаром до моменту його відвантаження та завантаження на судно.

Разом з тим, п.5 контракту визначено, що витрати на пакування та маркування товару входять до його вартості.

Щодо посилання у розбіжностях на те, що мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10%, суд зазначає, що вказане не стосується числових значень складової митної вартості товарів, оскільки згідно положень п.2.3 контракту ціни включають вартість експортного пакування та маркування, страхування та фрахту до м.Одеси.

Поряд з цим, як вже судом зазначалось, відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) саме продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Щодо доводів митного органу, що декларантом надано копію митної декларації країни відправлення без перекладу на державну мову, суд зазначає, що хоча копія експортної митної декларації країни відправлення була надана без перекладу на державну мову, вона містила інформацію, підтверджуючу числові значення складових митної вартості товарів, яку можливо ідентифікувати і без перекладу.

Щодо посилання митного органу на те, що документи, щодо оплати вартості товару до митного оформлення не надавались та загальне посилання без конкретного посилання на документи надані позивачем, що «бухгалтерські документи містять інформацію щодо ціни реалізації аналогічних товарів на митній території України, проте не можуть бути використані митним органом як бухгалтерський документ, що підтверджує митну вартість товарів, оскільки вони не містять інформації щодо суми прибутку та загальних витрат, пов`язаних із збутом товарів, звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов`язаних з такими операціями витрат; сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв`язку з ввезенням ( імпортом ) чи продажем (відчуженням) товарів, тощо.», суд зазначає, що відповідно до п.2.1 вказаного контракту №ТТ-21003 від 01.10.2020р. покупець сплачує вартість товару у розмірі 100% не пізніше 04.05.2021р. та відповідно на момент звернення декларанта із митною декларацією вказані докази не існували.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до Одеської митниці Держмитслужби відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем зазначено, що у митного органу наявна інформація щодо раніше визнаних митними органами митних вартостях: товар №1 - 9,892 дол. США за пару (МД від 10.09.2020 №U100020/2020/040838); товар №2 -8,7318 дол. США за пару (МД від 20.10.2020 №иА100020/2020/046496); товар №3 - 7,3400 дол. США за пару (МД від 21.08.2020 №иА100480/2020/809106). Однак, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митній декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих митницею: рішення Одеської митниці Держмитслужби від 16 грудня 2020 року №UА500490/2020/000037/2 “Про коригування митної вартості товарів” та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 грудня 2020 року №UА500490/2020/00128.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Одеської митниці Держмитслужби сплаченого позивачем судового збору у розмірі 4540,00грн.

Поряд з цим, 16.03.2021р. до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТАЙМ» надійшла заява про стягнення з Одеської митниці Держмитслужби витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8400,00грн.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Керуючись положеннями ч.3 ст. 252 КАС України судом розглянуто заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення від 28.01.2021р. у письмовому провадженні.

На підтвердження наявності підстав для стягнення заявленої представником позивача суми в матеріалах справи наявні та додаткового додані наступні документи:

-договір про надання правової допомоги №ОА-02 від 31.10.2019р., укладений між АО «ПАНТЕОН» та ТОВ «РЕСТАЙМ»;

-додаткова угода №1 від 30.12.2020р. до договору;

-додаткова угода №2 від 30.01.2021р., із узгодженням того, що сума за надання правової допомоги за таким договором складатиме 8400,00грн.;

-акт надання послуг №4 від 24.02.2021р. із зазначенням такого виду наданих послуг, як оплата послуг за представництво інтересів у судовій справі №420/1495/21;

- рахунок -фактура №17-02/21 від 17.02.2021р.;

-платіжне доручення №343 від 24.02.2021р. про сплату 8400,00грн.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду від відповідача не надходило.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 8400,00 грн. є необґрунтованим та непропорційною до предмета спору та складності справи.

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 2000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕСТАЙМ” –задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби від 16 грудня 2020 року №UА500490/2020/000037/2 “Про коригування митної вартості товарів” та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 грудня 2020 року №UА500490/2020/00128.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, м. Одеса, вул.Івана та Юрія Лип, 21А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕСТАЙМ” (код ЄДРПОУ 40074984, м.Одеса, Люстдорфська дорога 92/94) судовий збір у розмірі 4540,00грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.(дві тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра