Ухвала суду № 96380419, 19.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5988/21

УХВАЛА

19 квітня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, –

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» до Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (у кількості 542 рішення);

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні позивача (у кількості 542 накладних).

Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 ст. 171 КАС України).

Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд встановив наявність підстав для залишення позову без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог, встановлених КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, чого позивачем зроблено не було.

Згідно ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Відповідно до ч. 1 та пп.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі – ЗУ № 3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір” судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 1-го прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” від 15.12.2020 року №1082-IX, з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2 270,00 гривень

Відповідно до правової позиції Колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі №21-3944а16 вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, що були заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА», судом було встановлено, що предметом адміністративного позову є визнання неправомірності та скасування 542 окремих рішень Державної фіскальної служби України.

При цьому вимоги щодо зобов`язання зареєструвати зазначені податкові накладні, в реєстрації яких було відмовлено, судом вважаються похідними, оскільки визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права платника податків.

Таким чином позивачу необхідно сплати за подання адміністративного позову у справі №420/5988/21 судовий збір у розмірі 1 230 340,00 грн.

Водночас позивачем було надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Наведена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальними нормами, якими встановлено окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацами першим-третім пункту 56.18 зазначеної статті визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України в системному зв`язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань.

В постанові від 24.04.2020 року у справі №520/6895/19 Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, зробив висновок, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України під висловом «або інше рішення контролюючого органу» розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків.

Отже, Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Таким чином, рішення податкових органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) шестимісячний строк з дня вручення платнику податків відповідного рішення за умови, якщо він не скористався досудовим порядком вирішення спору;

б) тримісячний строк з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

в) шестимісячний строк з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України.

Відтак, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивач в адміністративному позові просить суд визнати протиправними та скасувати рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладених, які були прийняті відповідачем протягом травня 2018 року (з 11 по 23 травня).

Разом з тим, до суду з даним адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» звернулось лише 13.04.2021 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною четвертою статті 122 КАС України, майже через три роки.

При цьому позивачем було надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» зазначило, що в період з березня 2018 року по квітень 2018 року ДФС України здійснила масове зупинення реєстрації більше ніж 30 тисяч податкових накладених, складених позивачем за господарськими операціями з поставки тютюнових виробів ряду своїх контрагентів.

Зазначені обставини призвели до тривалої підготовки адміністративного позову для подання його до суду, що була зумовлена значним обсягом доказів, які необхідно долучити до позову.

Так значна частина доказів, які долучалися до позовної заяви на підтвердження виконання позивачем процесуальних дій, спрямованих на відновлення реєстрації податкових накладних - це квитанції, які підтверджують факт подання позивачем та факт отримання контролюючим органом пояснень з додатками, звітності. В свою чергу, порядковий номер всіх квитанцій генерується системою з цифр та букв у довільному порядку, що виключає можливість по номеру визначити приналежність квитанції до конкретної податкової накладної, що значно ускладнює пошук документів у системі та вимагає пошуку кожного окремого документу вручну.

Також позивач зазначив, що станом на дату подання цієї заяви про поновлення строків для звернення до суду, ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» було подано до суду 37 позовних заяв про визнання протиправними та скасування понад 3300 рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, з яких 37 вже розглянуто Одеським окружним адміністративним судом, частина з яких переглянуті судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Крім того ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» посилається на те, що при підготовці документів для подання даного адміністративного позову позивач керувався строками звернення до суду, визначеними п. 56.18 ст. 56, ст. 102 ПК України (1095 днів) та судовою практикою, діючою з початку зупинення реєстрації ПН (березень 2018 року) до 02.07.2020 року, а саме постановами Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №640/46/19, від 14 лютого 2019 року у справі №813/4921/17.

Водночас в подальшому 02.07.2020 року Верховним Судом було зроблено новий правовий висновок (постанова ВС від 02.07.2020 року у справі 1.380.2019.006119), відповідно до якого було змінено строки звернення до суду, зокрема зазначено, що у справах цієї категорії застосовуються загальні строки звернення, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

З огляду на зазначене позивач зазначив, що зміна судової практики в комплексі з іншими обставинами може вважатись поважною причиною пропуску процесуальних строків.

Також позивач посилається на те, що з 11 березня 2020 року, відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19, постановою Кабінету Міністрів України №211 на всій території України було встановлено карантин та введено ряд обмежень, що діють й до сих пір.

Суд з даного приводу зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, встановлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Посилання позивача на значний обсяг оскаржуваних ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» рішень та велику кількість документів, які позивачу необхідно було підготувати для звернення до суду, а також складність у їх підготовці, суд вважає неналежним обґрунтуванням для визнання причин пропущення строку звернення до суду поважними, оскільки у позивача була можливість скористатись правничою допомогою для прискорення процесу складання позовної заяви та подання її до суду, а значний обсяг доказів не є перешкодою у своєчасному зверненні до суду з позовною заявою, оскільки позивач має право звертатись до суду із заявами та клопотаннями, зокрема щодо надання йому додаткового часу для подання таких доказів. При цьому значна кількість документів, що повинні бути подані до справи для дослідження під час її розгляду, не є процесуальною підставою для збільшення строку звернення до суду.

Щодо посилання позивача на звернення до суду з іншими 37 позовами про визнання протиправними та скасування понад 3300 інших рішень про відмову в реєстрації податкових накладних підприємства (по яких вже прийнято рішення за твердженням позивача), суд зазначає, що наявність рішень по суті позовних вимог за такими позовами не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/5988/21.

Крім того зазначені обставини свідчать, на думку суду, про те, що позивач був своєчасно обізнаний про порушення своїх прав та інтересів, та вживав заходи для їх поновлення, вибірково звертаючись до суду з позовами про оскарження окремих рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, прийнятих у 2018 році. Разом з тим позивач не обґрунтовує належним чином причини зволікання (протягом тривалого часу) із зверненням до суду з вимогами, заявленими у даній позовній заяві.

Щодо посилань позивача на зміну практики застосування норм, які регулюють строки звернення до суду з вимогами про оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних, суд зазначає наступне.

Верховним Судом 14 лютого 2019 року по справі №813/4921/17 було висловлено правову позицію, що нормою, яка регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень є приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого, - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Статтею 102 ПК України встановлено строк давності - 1095 днів для нарахування грошових зобов`язань платнику податків. За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

В той же час Верховний Суд у своїй постанові від 24.04.2020 року у справі №520/6895/19 висловив правовий висновок, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18. статті 56 Кодексу під висловом «або інше рішення контролюючого органу» розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «…пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. При цьому законодавець в абзаці першому пункту 56.18 статті 56 Кодексу під висловом «або інше рішення контролюючого органу» розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків. З огляду на те, що Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження наказу про призначення перевірки, то в зазначеному випадку застосуванню підлягав загальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісій контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18.

При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, зазначене не змінює підхід до нормативного розуміння застосування строку звернення до суду у справах цієї категорії.

Отже, правова позиція щодо строків звернення до суду з вимогами про скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних змінилась ще у жовтні 2019 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Суд зазначає, що позивач повинен дотримуватись вимог процесуального законодавства, та у випадку виявлення порушень своїх прав рішенням суб`єкта владних повноважень та за наявності неоднозначної практики застосування строків судового оскарження зобов`язаний добросовісно, без зловживання своїми процесуальними правами та без затягування, звертатись до суду з відповідними позовними заявами.

Необґрунтоване затягування позивачем моменту звернення до суду на підставі зміни практики застосування судами норм процесуального законодавства є недопустимим.

Посилання позивача на введення на території України з 11.03.2020 року карантину суд також вважає необґрунтованим, оскільки спірні правовідносини виникли ще у травні 2018 році, 6-місячний строк оскарження окремих спірних рішень закінчився у листопаді 2018 року, тобто задовго до початку пандемії та запровадження карантинних заходів в Україні з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак, суд доходить висновку, що позивачем у заяві про поновлення строку не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом у справі №420/5988/21 та не надано належного обґрунтування підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом.

Згідно частини 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до суду доказів поважності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду у справі №420/5988/21, а також доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову у повному обсязі.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч. ч. 2 та 3 ст. 169).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду та направлення необхідних документів засобами поштового зв`язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв`язку (телефон, факс, електронна пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28 листопада 2013 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) складають: місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Керуючись приписами ст.ст. 5-11, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Встановити позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення у визначений судом строк недоліків, позов буде повернуто відповідно до приписів ч. 4 п. 1 ст. 169 КАС України.

Ухвалу суду окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Головуючий суддя Білостоцький О.В.