Рішення № 96380387, 19.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/750/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 19 січня 2021 року надійшла позовна заява відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати п.1, 2 вимоги щодо усунення виявлених порушень від 25.11.2020 р. №151508-14/6105-2020.

Ухвалою від 25 січня 2021 року позов відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою від 09 лютого 2021 року продовжено відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради строк для усунення недоліків позовної заяви та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою від 17 лютого 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за період з 01.01.2018 року по 30.09.2020 року відповідачем позивачу було направлено вимогу щодо усунення виявлених порушень від 25.11.2020 року №151508-14/6105-2020. Позивач не погоджується з пунктами 1 та 2 цієї вимоги, якими його зобов`язано забезпечити відшкодування працівниками зайво виплачених їм сум матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, а також провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо надмірно перерахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 45,67 тис. грн. та зарахувати ці зайво сплачені кошти в рахунок майбутніх платежів по ЄСВ. Позивач вважає такі вимоги безпідставними, оскільки зазначена матеріальна допомога була нарахована та виплачена в розмірі середньомісячної заробітної плати посадовим особам органів місцевого самоврядування згідно чинного законодавства та положення про преміювання.

11 березня 2021 року до суду від Південного офісу Держаудитслужби за вх. №12253/21 надійшов відзив, у якому відповідач зазначає, що допомога на оздоровлення має виплачуватись у розмірі посадового окладу та виключно з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки за заявою працівника один раз на рік. Зазначено, що відповідач при здійсненні своїх повноважень при проведенні ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області діяв відповідно вимог чинного законодавства та правомірно висунув вимогу щодо порушень законодавства.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом на позовну заяву, відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

В період з 29.10.2020 року по 30.10.2020 року відповідно до пункту 1.2.4.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІV квартал 2020 року, інспекторами проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за період з 01.01.2018 року по 30.09.2020 року. За результатами проведеної ревізії 06.11.2020 року складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за період з 01.01.2018 року по 30.09.2020 року № 08-11/47 (далі - Акт ревізії) (а.с.166-167).

У зазначеному Акті ревізії встановлено, що на порушення ч.5 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ч.1 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» посадовими особами відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради за період з 01.1.2020 по 30.09.2020 виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення при наданін щорічної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати, що призвело до необґрунтованих видатків по заробітній платі за КПКВК 12101660 в загальній сумі 45678,31 грн., та, як наслідок необґрунтовано нараховано та перераховано єдиного соціального внеску в загальній сумі 10049,23 гривні.

Внаслідок допущених порушень у формах 2м «Звіт про надходження та використання коштів загального фонду» за 2020 рік за КПКВК 1210160 за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» касові та фактичні видатки завищено на 45 678,31 грн та за КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» касові та фактичні видатки завищено за 2020 рік на суму 10 049,23 грн, що призвело до порушення п. 1 розділу 1 Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 лютого 2012 р. за № 196/20509, та ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Південним офісом Держаудитслужби на адресу Відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області направлена Вимога щодо усунення виявлених порушень №151508-14/6105-2020 від 25.11.2020 року (далі - Вимога) (а.с.44-46, 135-137), відповідно до якої Південний офіс Держаудитслужби вимагає, окрім іншого:

« 1. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130 - 136 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) на користь Відділу ЖКГ шкоди, заподіяної внаслідок неправильного нарахування і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, у загальній сумі 45,67 тис. гривень. Врахувати право працівників відшкодувати заподіяну шкоду відповідно до ч. 5 ст. 130 КЗпПУ та право осіб, які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв.

2. Провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо надмірно перерахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зарахувати в рахунок майбутніх платежів зайво сплачені кошти в сумі 10,05 тис. грн відповідно до вимог пунктів 5, 6 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2016 р. за № 193/28323, розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за №460/26905. …».

Не погоджуючись з п.п.1, 2 резолютивної частини Вимоги, відділ житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області звернулась до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року №43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 9 п.4 вищезазначеного Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме, зокрема, вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п.6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», відповідно до п.7 ст.10 якого органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Також, відповідно до п.10 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Таким чином, в органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В силу положень статей 2, 10, 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», а також підпунктів 5, 15 пункту 5 Положення про державну фінансову інспекцію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 310 від 06.08.2014 правом та обов`язком є і проведення за наявності законних підстав ревізій контролюючим органом, і пред`явлення керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкових до виконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15 пункту 5 Положення №310).

З огляду на предмет і метод правового регулювання адміністративного права зазначені права контролюючого органу є одночасно і його обов`язками, які не лише можуть бути, а і повинні бути реалізованими за наявності визначених законом підстав, у визначений законом спосіб та у визначеній законом формі. Так, непред`явлення контролюючим органом «законної вимоги» у разі дійсного встановлення ним порушень законодавства підконтрольним суб`єктом, зокрема визначення у встановленому порядку розміру заподіяних збитків, може мати наслідком юридичну відповідальність посадових осіб самого контролюючого органу.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

Як вбачається з Акту ревізії, спірні пункти вимоги були прийняті на підставі висновків відповідача про порушення позивачем ч.5 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» у зв`язку з виплатою позивачем у період з 01.01.2020 року по 30.09.020 року матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати, що призвело до необґрунтованих видатків на заробітну плату (КПКВК 0110150) в загальній сумі 45678,31 грн., та, як наслідок, необґрунтовано перераховано єдиного внеску в загальній сумі 10049,23 грн.

Відповідно до ч.5 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року №2493-ІІІ, посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

В той же час, статтею 13 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Питання оплати праці, преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам органів місцевого самоврядування визначаються постановою Кабінету Міністрів України постановою «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 року №268 зі змінами та доповненнями (надалі – Постанова №268).

Згідно з пп.3 п.2 Постанови №268, керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надано право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Згідно з п. 8 Постанови №268, видатки, пов`язані з набранням чинності цією постановою, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання відповідних органів.

Згідно рішень Куяльницької сільської ради від 22.12.2017 року №34-VII (а.с.11-17), від 17.01.2019 року №1472-VII (а.с.18-25) та від 24.12.2019 року №3181-VII (а.с.26-33) «Про затвердження положень про преміювання, виплату матеріальної допомоги та встановлення надбавок працівникам виконавчих органів», а також Колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом Куяльницької сільської ради на 2018-2021 роки (а.с.34-42) було передбачено надання працівникам сільської ради - посадовим особам місцевого самоврядування та службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

З вищевикладеного вбачається, що положення ч.5 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та пп.3 п.2 Постанови КМУ №268 разом зі статтею 13 Закону України «Про оплату праці» неоднаково визначають розмір матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Міністерство соціальної політики України, до основних завдань якого входило, зокрема забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, не однократно надавались відповідні роз`яснення з вказаного спірного питання.

Такі роз`яснення були надані листами Мінсоцполітики від 16.10.2009 року №620/13/84-09, від 19.07.2010 року №671/13-84-10, від 11.09.2013 року №10212/0/14-13/13, відповідно до яких зазначено, що передбачена пп.3 п.2 Постанови КМУ №268 матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки обов`язково має виплачуватися у розмірі посадового окладу, а за наявності коштів – у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Таким чином, Мінсоцполітики у вказаних роз`ясненнях фактично визначило мінімальні та максимальні межі вказаної матеріальної допомоги, а саме: мінімум згідно ч.5 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» у розмірі посадового окладу, а максимум – згідно пп.3 п.2 Постанови КМУ №268 у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Враховуючи вищезазначену нормативну розбіжність, виплачуючи матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі середньомісячної заробітної плати, позивач діяв в умовах недостатньої правової визначеності в такому питанні. При цьому, враховуючи наявність вищенаведених роз`яснень профільного Міністерства соціальної політики України, виходячи із закріпленого в ст.6 КАС України принципу верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності, суд приходить до висновку, що такі дії позивача не можуть вважатися протиправними.

Посилання відповідача на роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби №111-р/з від 03.08.2020 року «Щодо визначення розміру матеріальної допомоги при наданні щорічної відпустки посадовим особам місцевого самоврядування», суд не приймає до уваги, оскільки такі роз`яснення самі по собі не усувають вищевказану колізію положень ч.5 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та пп.3 п.2 Постанови КМУ №268 у поєднанні зі статтею 13 Закону України «Про оплату праці».

Окрім цього, як вбачається з реєстру виплати матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.182) більшу частину виплат позивачем було здійснено до моменту прийняття вищевказаних роз`яснень.

У рішенні від 22.09.2005 року №5-рп/2005 Конституційний Суд України вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який, зокрема, у рішенні від 13.12.2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

У рішенні від 20.01.2012 року «Рисовський проти України» Європейського суду з прав людини зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Це є гарантією стабільності суспільних відносин, яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов`язок виправити свої помилки.

Щодо посилань відповідача на те, що спірні пункти вимоги не можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі, то суд вважає їх необгрунтованими, оскільки згідно п.7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю має право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Аналогічні владні повноваження також закріплені і в пп.16 п.6 Положення про державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 року №43.

Отже, спірна вимога відповідача носить для позивача обов`язковий характер, а тому безпосередньо впливає на його права та обов`язки.

Відтак, спірна вимога в розумінні п.1 ч.1 ст.19 КАС України може бути предметом оскарження в рамках адміністративного судочинства.

Також суд зазначає, що спірні пункти вимоги, яку орган державного фінансового контролю може пред`явити з метою усунення виявлених порушень законодавства, повне відповідають критеріям чіткості та зрозумілості.

Суд вважає, що спірні пункти вимоги не можуть бути виконані способом, який визначив відповідач.

Як вже зазначено вище, в пункті 1 спірної відповідач вимагає від позивача забезпечити відшкодування заподіяної шкоди в порядку, передбаченому статтями 130-136 КЗпПУ.

Однак цими нормами визначаються підстави та порядок відшкодування шкоди, яка заподіяна працівником підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

В той же час відповідачем встановлено заподіяння шкоди не працівником/-ами, а самим роботодавцем, що виключає застосування положень статей 130-136 КЗпПУ в спірних правовідносинах (навіть за умови, якщо зазначене в акті ревізії порушення нарахування і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки дійсно мало б місце).

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.127 КЗпП помилково виплачені працівнику кошти можуть бути утримані із заробітної плати такого працівника, але лише в тому випадку, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування, і якщо наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу про таке відрахування буде винесено не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Інших правових підстав для утримання чи стягнення з працівника коштів, які були зайво йому виплачені внаслідок помилки роботодавця, законодавство не передбачає.

Працівник не позбавлений права добровільно на свій розсуд повернути підприємству зайво сплачену йому підприємством суму, однак можливість реалізації працівником такого права не може бути покладена в основу вимоги органу державного фінансового контролю, яка направляється до підконтрольної установи з метою усунення виявлених ревізією порушень, оскільки усунення підконтрольною установою виявлених порушень не повинно залежати від реалізації працівником своїх прав.

Відповідно, не може бути виконаний і пункт 2 спірної вимоги, в якому відповідач вимагає від позивача вчинити дії по зарахуванню зайво сплачених суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в рахунок майбутніх платежів по ЄСВ, оскільки це також залежить від добровільного повернення працівниками позивача тих сум, які відповідач вважає зайво виплаченими.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (а.с.8).

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи задоволення вимог позивача суд дійшов висновку про стягнення з Південного офісу Держаудитслужби за рахунок його бюджетних асигнувань на користь відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи, що провадження у справі відкрито 17 лютого 2021 року, строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, приймаючи до уваги те, що останній день розгляду справи припав на вихідний день (неділя), в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 19 квітня 2021 року (перший робочий день).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1 та 2 Вимоги щодо усунення виявлених порушень Південного офісу Держаудитслужби від 25.11.2020 року № 151508-14/6105-2020.

Стягнути з Південного офісу Держаудитслужби за рахунок бюджетних асигнувань Південного офісу Держаудитслужби на користь відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - відділ житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради (вул.Куяльницька, буд.26-А, с.Куяльник, Подільський р-н., Одеська обл., 66300, код ЄДРПОУ 41882571).

Відповідач - Південний офіс Держаудитслужби (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40477150).

Суддя Вовченко О.А.