Рішення № 96379818, 20.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1411/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 1239-31-8/5115 без дати Біловодського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Біловодське об`єднане Управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Біловодського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням № 1239-31-8/5115 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, зазначивши, що не можливо врахувати трудову книжку НОМЕР_1 від 14.08.1978 у зв`язку з тим, що на першій сторінці (титульний аркуш) неможливо ідентифікувати печатку підприємства, яке відкрило трудову книжку, а також зазначив, що неможливо врахувати періоди роботи з 18.06.1996 по 05.09.2002 на «Луганському хлебокомбинате № 2» (мовою оригіналу), у зв`язку з тим, що запис про прийняття на роботу здійснено різним кольором ручок.

Позивач вважає, що виявлені відповідачем недоліки оформлення трудової книжки, не можуть вважатися достатньою підставою неврахування її відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки позивачем не здійснювалось, а визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах у певний період, а не правильність оформлення трудової книжки. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.17-18).

14.04.2021 від відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційним номером 13473/2021 надійшов відзив на позовну заяву від 14.04.2021 №1239-07-7/3029, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного (а.с.87-89).

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що 07 грудня 2020 року до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області надійшла заява про призначення пенсії за віком. До заяви були надані документи. Відповідачем за результатами розгляду заяви позивача та наданих їх документі, було відмовлено у призначені пенсії позивачу (рішення від 15.12.2020 № 1239-31-8/5115), загальний стаж роботи якого складає 18 р. 00 м. 26 д., що не відповідає вимогам ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До загального стажу роботи не враховані періоди роботи за записами трудової книжки у зв`язку з тим, що на першій сторінці (титульний аркуш) неможливо ідентифікувати печатку підприємства, яке заповнило трудову книжку вперше. Крім того, з трудової книжки позивача неможливо було врахувати період роботи з 18.06.1996 по 05.09.2002 року на «Луганськом хлебокомбинате № 2» (мовою оригіналу), у зв`язку з тим, що запис про прийом на роботу здійснено ручками різною кольору. Однак, як вказує відповідач, частина періоду, а саме з 01.01.1998 по 05.09.2002 року, зараховано до загальною страхового стажу позивача по сплаті страхових внесків згідно відомостей Форми ОК-5. Уточнюючих документів на підтвердження не врахованих до загального страхового стажу періодів роботи позивачем відповідачу надано не було.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач отримувала по 31.01.2015 пенсію по інвалідності (згідно копії довідки серії НОМЕР_2 позивачу з 01.02.2014 було встановлено третю групу інвалідності по 31.01.2015). Пенсія по інвалідності призначалась Управлінням Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області, тобто органом Пенсійного фонду України, який зараз знаходиться на території не підконтрольній українській владі.

11.03.2015 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області (Ленінський район) із заявою про взяття на облік. Документи органів медико-соціальної експертизи про встановлення нового періоду інвалідності особа не надала. Розпорядженням №10051 від 14.04.2015 року позивача було взято на облік, як внутрішньо переміщену особу за матеріалами електронної пенсійної справи. У травні 2015 року позивачу була виплачена заборгованість з пенсії по інвалідності, яка утворилась за період з 03.08.2014 по 31.01.2015. З 01.02.2015 пенсійні виплати позивачу не нараховувались та не виплачувались. 09.08.2020 позивач набула права на пенсію за віком. 15.09.2020 позивач вперше звернулася до відповідача з заявою про взяття її на облік за місцем фактичного мешкання. Рішенням від 17.09.2020 пенсійну справу було взято на облік у відповідача за матеріалами електронної пенсійної справи. З мстою уникнення подвійного обліку в органах Пенсійного фонду України, електрону пенсійну справу №185031 закрито 07.12.2020. Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Лутугинським РВУМВС України в Луганській області 09.08.2006, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.5-6).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 14.09.2020 №920-5000306998 (а.с.74).

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивач перебувала на обліку по інвалідності в УПФ в Ленінському районі м.Харкова (а.с.54).

15.09.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати пенсію (а.с.58).

Відповідач листом від 15.09.2020 №1239-21-9/2508 просив ГУПФУ в Харківській області надіслати на поштову адресу Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області макет пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.59).

На вищевказаний лист ГУПФУ в Харківській області направило відповідачу пенсію справу ОСОБА_1 та зазначив, що пенсію виплачено по 31.05.2015 (а.с.60).

07.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив призначити пенсію за віком та вказав, що пенсія призначалась по інвалідності по 31.01.2015 (а.с.62).

До заяви від 07.12.2020 позивачем долучено наступні докази:

- паспорт НОМЕР_4 від 08.01.2002;

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номера від 30.06.1998;

- трудову книжку НОМЕР_1 від 14.08.1978;

- свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_5 від 15.03.1986;

- довідку про взятті на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.09,2020 року №920-5000306998;

- заяву про виплату пенсії або грошової допомоги;

- індивідуальні відомості про застраховану особу (форми ОК-5) від 07.12.2020 (а.с.63).

Вказана заява разом із додатками до неї 07.12.2020 була прийнята посадовими особами відповідача та зареєстрована за №1983, що підтверджується відповідною розпискою-повідомленням (а.с.63).

Як свідчать матеріали справи, за результатами розгляду заяви позивача Біловодським ОУПФУ Луганської області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 1239-31/8/5115 (а.с.13-14).

Зі змісту рішення № 1239-31/8/5115 вбачається, що загальний стаж роботи становить 18 роки 00 місяців 26 днів, що не відповідає вимогам ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В оскаржуваному рішенні зазначено, що при первинному призначенні не можливо врахувати трудову книжку НОМЕР_1 від 14.08.1978, у зв`язку з тим, що на першій сторінці (титульний аркуш) неможливо ідентифікувати печатку підприємства, яке відкрило трудову книжку, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно п. 2.27. Також зазначено, що у разі врахування трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.08.1978, при призначенні пенсії не можливо було б врахували період роботи з 18.06.1996 по 05.09.2002 на «Луганском хлебокомбинате № 2» (мовою оригіналу), у зв`язку з тим, що запис про прийняття на роботу здійснено різним кольором ручок. Уточнюючої довідки про невраховані періоди роботи не надано.

Згідно відомостей ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії страховий стаж позивача складає 18 років 0 місяців 26 днів (а.с.79).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).

Як встановлено частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», установити, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними систем персоніфікованого обліку.

Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом першим частини першої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Положеннями пункту 1.7 Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Із змісту рішення № 1239-31/8/5115 вбачається, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 14.08.1978 не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, а саме на першій сторінці (титульний аркуш) неможливо ідентифікувати печатку підприємства, яке відкрило трудову книжку, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно п. 2.27.

Суд вважає вищевказане посилання відповідача, викладене в рішенні № 1239-31/8/5115 безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція № 162), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується «1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; «05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9. Інструкції № 162 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним» звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 2.13. Інструкції № 162 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. […]

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції № 162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.08.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Враховуючи положення пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.08.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», суд приходить до висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд зауважує, що неможливість ідентифікувати печатку підприємства, яке відкрито трудову книжку НОМЕР_1 від 14.08.1978 не може слугувати належною підставою для неврахування вказаної трудової книжки, оскільки такі дані є формальністю та не впливають на зміст самого запису.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Щодо твердження відповідача про неможливість врахувати період роботи з 18.06.1996 по 05.09.2002 на «Луганском хлебокомбинате № 2» (мовою оригіналу) у зв`язку з тим, що запис про прийняття на роботу здійснено різним кольором ручок, суд зазначає наступне.

Вимоги щодо ведення трудової книжки та оформлення записів в ній, визначені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно п.1.1 розділу І Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

На особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для не включення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.

Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд зазначає, що запис періоду роботи різним кольором ручок, на що посилається відповідач, не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, тому спірний період роботи з 18.06.1996 по 05.09.2002 на «Луганском хлебокомбинате № 2» підлягає включенню до трудового стажу позивача.

Такий правовий висновок в повній мірі узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно із яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Крім того, аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року по справі №490/12392/16-а, яка також враховується при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці запис є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Отже, із вищенаведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у неприйнятті трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 14.08.1978 та не врахування періоду роботи з 18.06.1996 по 05.09.2002 на «Луганском хлебокомбинате № 2» (мовою оригіналу) є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника (позивача).

На підставі вищевикладеного, рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №1239-31-8/5115 є протиправним та таким, що не відповідає критеріям визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Біловодське об`єднане Управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії згідно ч. 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа має сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 29.03.2021 з метою дотримання права позивача, який є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, на доступ до правосуддя, на підставі пункту 3 частини першої та частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 908,00 грн до ухвалення судового рішення у справі (а.с.17-18).

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на призначення пенсії як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 908,00 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №1239-31-8/5115.

Зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92800, Луганська область, Біловодський район, смт.Біловодськ, вул.Центральна, буд.77, код ЄДРПОУ 41247269) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 07.12.2020, зареєстровану за № 1983, про призначення пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92800, Луганська область, Біловодський район, смт.Біловодськ, вул.Центральна, буд.77, код ЄДРПОУ 41247269) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Є. Петросян