Рішення № 96379625, 19.04.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1115/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до суду з позовною заявою, в подальшому уточненою, в якій просить:

- визнати дії Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) протиправними, які полягають у не зняті арешту на все нерухоме майно (невизначене майно) ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), накладеного на підставі постанови про накладення арешту, б/н Кіровським ВДВС Кіровоградського МУЮ (Ланецька О.В.) реєстраційний номер обтяження 10703465;

- зобов`язати Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , накладеного на підставі постанови державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про арешт майна боржника б/н від 02.12.2010 та зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 11.01.2011 року за реєстраційним номером 10703465.

В обґрунтування позову зазначає про те, що позивачці стало відомо про накладений арешт на її майно на підставі постанови державного виконавці. Звернувшись із заявою про зняття арешту позивачка отримала відмову через те, що виконавче провадження, в межах якого накладений арешт, знишено.

Відзив на позов відповідачем не подано.

Ухвалою судді від 24.03.2021 року позовну заяву залишено без руху із встановленням строку для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою суду від 30.03.2021 року ОСОБА_1 продовжено строк для виправлення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою судді від 12.04.2021 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи на 10 год. 30 хв. 19 квітня 2021 року, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

В судове засіданні 19.04.2021 року сторони не з`явились, заяви про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку сторін, суд ухвалив розгляд справи провести у порядку письмового провадження.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження), дослідивши надані докази сторонами, суд,

В С Т А Н О В И В:

Позивачу на підставі договору купівлі-продажу №826 від 10.12.2020 року належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 . Об`єкт нерухомості зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прва власності 10.12.2020 р. за №2027390935101.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 12.01.2021 року №43527018 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 перенесений арешт, який був накладений 11.01.2011 року №10703465 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження б/н 02.12.2010 року Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ (Ланецька О.В.) (а.с.10).

Позивач звернулась із заявою до Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький ГТУ юстиції в Кіровоградській із заявою про скасування арешту.

Листом від 23.12.2020 р. №111757 Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому повідомив позивача про відсутність виконавчих проваджень де б ОСОБА_1 являлась боржником по виконавчому провадженню. Біль детальну інформацію щодо накладення арешту надати не надається можливим, оскільки виконавчі провадження, у зв`язку з закінченням терміну зберігання, були знищені. Та запропоновано звернутись до суду для вирішення питання щодо зняття арешту з належного майна (а.с.9)

У зазначеному листі відсутнє будь-яке посилання на дату акту про знищення виконавчого провадження, що фактично унеможливлює суд встановити, який Закон про виконавче провадження діяв на час знищення виконавчого провадження. Відповідач не надав відзив на позовну заяву. Протягом 2010 року (рік накладення арешту) і по сьогоднішній день діяльність органів виконавчої служби регулювали різні закони в часі. Так, Закон України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 р. втратив чинність 05.01.2017 р. з набранням чинності Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV (чинного на час накладення арешту), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 5 вказаного Закону державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

З огляду на пункт 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 р. №2274/5 (далі за текстом - Порядок) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно пункту 9.10 Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Отже, знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

Відповідно до частин 1, 2 статті 50 «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 р. у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно частин 1, 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Водночас наслідки завершення виконавчого провадження визначені ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, законодавчі акти про виконавче провадження, які діяли в різний час майже, однаково регламентують дії відповідача у разі закінчення виконавчого провадження та щодо знищення виконавчого провадження, а тому на думку суду, перед знищенням виконавчого провадження відповідач повинен був прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження та зняття у зв`язку із цим накладеного в межах такого виконавчого провадження арешту.

Суд зауважує, що Законом не передбачено обов`язку державного виконавця вчиняти дії щодо зняття накладеного арешту у випадку звершення виконавчого провадження внаслідок повернення виконавчого документа стягувачу чи до суду, оскільки згідно Законів про виконавче провадження, виконавчий документ повертається стягувачу за наявності визначених підстав та за умови, що виконавче провадження за таким виконавчим документом не здійснювалося або здійснено частково.

Суд враховує, що накладення арешту на майно позивача, свідчить про вчинення державним виконавцем дій спрямованих на виконання виконавчого документу, а тому у разі завершення виконавчих проваджень державний виконавець зобов`язаний вчинити усі дії передбачені відповідними нормами Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі зняти арешт, накладений на майно боржника.

Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII (в редакції чинній на час розгляду справи), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Аналіз двох законів України про виконавче провадження дає підстави дійти висновку про те, що рішення про зняття арешту з майна боржника виноситься органом, яким накладено арешт.

Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Як вже зазначено судом вище, відповідач відзив на позов не подав.

Частиною 4 статті 287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Отже, розгляд справи даної категорії передбачають скорочені строки розгляду, а тому судом встановлюються також скорочені строки для надання відзиву.

Позивач при зверненні до суду просив суд визнати протиправними дії щодо відмови зняти арешт з майна.

Кодекс адміністративного судочинства України (надалі КАС України) не містить окремого визначення понять «дії» чи «бездіяльність», натомість є визначення індивідуального акту - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (стаття 4 КАС України).

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Оскільки орган виконавчої служби при знищенні виконавчого провадження, яке мало б бути завершене, зобов`язаний був зняти арешт накладений в межах виконавчого провадження, яке підлягало знищенню, тому в даному випадку наявна протиправна бездіяльність відповідача, а не як зазначено позивачем протиправні дії.

На підставі викладеного та враховуючи, що на відповідача покладено обов`язок при завершенні виконавчого провадження вчинити дії щодо скасування арешту, які при завершенні виконавчого провадження вчинені не були, зважаючи на те, що накладений арешт перешкоджає позивачу розпоряджатися належним йому на праві приватної власності майном, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до cтатті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року; Конвенція набула чинності для України 11 вересня 1997 р.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки зобов`язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, накладеного на підставі постанови державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ про арешт майна від 02.12.2010 фактично є похідною позовною вимогою від першої, тому суд доходить висновку про її задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 908 грн., тому розмір суми судового збору слід стягнути на її користь рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) (вул. Дворцова, 32/29, м. Кропивницький, 25006; код в ЄДРПОУ 34977781) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Фортечного відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) щодо не зняття арешту накладеного на підставі постанови державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про арешт майна боржника б/н від 02.12.2010 року та зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 11.01.2011 року за реєстраційним номером 10703465.

Зобов`язати Фортечний відділ державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) вчинити дії щодо зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про арешт майна боржника б/н від 02.12.2010 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук