Ухвала суду № 96379354, 19.04.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"19" квітня 2021 р. Справа № 300/1691/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі №300/1691/21 за позовом за позовом Фермерського господарства «Гаврилишин» до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), державного реєстратора Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про скасування наказу, скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Гаврилишин» звернулося до суду із позовною заявою до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), державного реєстратора Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про скасування наказу, скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2021, відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Фермерське господарство «Гаврилишин», разом із позовною заявою подало заяву про забезпечення позову в якій просить суд:

- зупинити дію пункту 9 рішення №87 від 19.02.2021 Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та заборонити продаж на земельних торгах (аукціоні) права оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349;

- заборонити Великогаївській сільській раді Тернопільського району Тернопільської області вчиняти будь-які дії спрямовані на поділ, об`єднання, відчуження, зміну цільового призначення, зміну площі, укладення договорів оренди та передання у користування земельну Ділянку з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349;

- заборонити Державному підприємству «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код 00485517) вчиняти дії, що стосуються організації продажу на земельних торгах (аукціоні) права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349.

Заява мотивована тим, що 01.06.2019, провівши реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за ФГ «Гаврилишин», державний реєстратор ОСОБА_1 cформував витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права і видав його заявнику голові ФГ «Гаврилишин». Через півроку після видачі витягу державний реєстратор безпідставно, протиправно скасовує в реєстрі інше речове право, тобто видаляє із реєстру запис про право постійного користування земельною ділянкою правокористувачем ФГ «Гаврилишин». Наслідком таких протиправних дій державного реєстратора є те, що у Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області згідно пункту 9 рішення №87 від 19.02.2021 існує намір щодо продажу на земельних торгах (аукціоні) права оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349, яка фактично перебуває у постійному користуванні позивача. Таким чином, з урахуванням вищевказаного, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективно захистити порушені права позивача.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

В розумінні наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як слідує з матеріалів справи, згідно рішення №2 від 05.05.1991 8-ї сесії XXI скликання Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_2 передано в постійне користування земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського (фермерського господарства). 15.09.1992 Великогаївською радою народних депутатів було видано державний акт на право постійного користування серія Т № 000427 на земельну ділянку площею 50 га згідно плану, а 21.12.2001 Великогаївською сільською радою на цю земельну ділянку було видано новий державний акт на право постійного користування серія ТР 00145.

31.05.2019 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47152752 від 31.05.2019) державним реєстратором Завалівської сільської ради Підгаєцького району, Тернопільської області Кухаришиним Василем Васильовичем зареєстровано за Фермерським господарством «Гаврилишин» право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі державного акту на право постійного користування серія ТР 00145 виданого 21.12.2001 Великогаївською сільською радою Тернопільського району та витягу з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-6110465172019 від 31.05.2019.

01.06.2019 державним реєстратором Кухаришиним Василем Васильовичем сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером 168882575 в якому було відображено право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за правокористувачем ФГ «Гаврилишин» та видано його голові цього фермерського господарства – ОСОБА_2 .

Однак, 03.12.2019, тобто після видачі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером 168882575, державним реєстратором Кухаришиним В.В. у ДРРП здійснено операцію з видалення запису про інше речове право, підставу виконання операції зазначено як «помилковий». Тобто, державний реєстратор ОСОБА_1 здійснив видалення запису про інше речове право з порушенням частини третьої статті 26 Закону, що підтверджується висновком Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 01.04.2021.

Судом встановлено, що наслідком таких протиправних дій державного реєстратора є те, що Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області (один із відповідачів по справі №300/1691/21) згідно пункту 9 рішення №87 від 19.02.2021 вирішила продати на земельних торгах (аукціоні) право оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку кадастровий номер 6125281700:01:001:0349, фактичним постійним користувачем якої є позивач, що підтверджується актом на право постійного користування серія ТР 00145 від 21.12.2001 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером 168882575 від 01.06.2019.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що очевидними є ознаки протиправності дій державного реєстратора Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області щодо видалення із реєстру запису про право постійного користування земельною ділянкою позивачем, що потягло за собою порушення його прав та інтересів та мало наслідком виставлення землі на продаж.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Окрім цього, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією №R(89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Крім того, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає види забезпечення позову. Так, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява №11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.

Таким чином з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що ефективним способом забезпечення позову в даному випадку буде зупинення дії пункту 9 рішення №87 від 19.02.2021 Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, а також заборони Великогаївській сільській раді Тернопільського району Тернопільської області вчиняти будь-які дії спрямовані на поділ, об`єднання, відчуження, зміну цільового призначення, зміну площі, укладення договорів оренди та передання у користування земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349.

В частині способу забезпечення позову визначеного позивачем, а саме шляхом заборони Державному підприємству «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код 00485517) вчиняти дії, що стосуються організації продажу на земельних торгах (аукціоні) права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349, слід відмовити, оскільки зупинення дії оскаржуваного рішення Великогаївської сільської ради зумовлює заборону продажу.

При цьому забезпечення позову у способи визначені судом, не вказує жодним чином на ігнорування приписів ч.6 ст.151 КАС України, зокрема дотримання процедури торгів.

За таких обставин, подану заяву про забезпечення адміністративного позову слід задовольнити частково.

Згідно частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала з питань забезпечення адміністративного позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

заяву про забезпечення адміністративного позову у справі №300/1691/21 задовольнити частково.

Зупинити дію пункту 9 рішення №87 від 19.02.2021 Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Заборонити Великогаївській сільській раді Тернопільського району Тернопільської області вчиняти будь-які дії спрямовані на поділ, об`єднання, відчуження, зміну цільового призначення, зміну площі, укладення договорів оренди та передання у користування земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Копію цієї ухвали негайно надіслати сторонам по справі.

Відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шумей М.В.