Рішення № 96379213, 20.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 квітня 2021 року Справа № 280/8738/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 , (зареєстрований: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, будинок 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000197/1 від 23.09.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/000357.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2021 року позовну заяву у справі №280/8738/20 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 30.12.2020.

Ухвалою суду від 30.12.2020 відкладено підготовче засідання на 01.02.2021.

Протокольною ухвалою суду від 01.02.2021 строк підготовчого провадження продовжено та відкладено підготовче засідання на 03.03.2021.

Ухвалою суду від 03.03.2021 підготовче засідання закрито на справу призначено до судового розгляду на 05.04.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товаруавтомобіля, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Позивач вважає, що у митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки первинно подані документи не містили жодних розбіжностей, які б впливати на визначення митної вартості товару. Просить позов задовольнити, в тому числі, із підстав, викладених у відповіді на відзив.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Просить у задоволенні позову вімовити, в тому числі, із підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник позивача 05.04.2021 до суду не зявився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача 05.04.2021 до суду не зявився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.

Згідно ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15.09.2020 декларантом ОСОБА_1 до митного оформлення подано електронну митну декларацію №UА110230/2020/020304 стосовно ввезення на митну територію України товару: «Автомобіль легковий, що був у використанні, призначений головним чином для перевезення людей на дорогах загального використання - 1 шт.:марка AUDI; модель А4;номер кузова НОМЕР_2 ; колісна формула 4х4; загальна кількість місць, включаючи місце водія-5;тип двигуна - дизельний; номер двигуна НОМЕР_3 ; робочий об`єм циліндрів 1968 см; потужність 140 кВт; календарний рік виготовлення- 2016;модельний рік виготовлення - 2016; дата першої реєстрації 31.03.2016. Не містить у своєму складі передавачів або передавачів та приймачів. Наявні пошкодження згідно акту митного огляду: пошкоджено у зв`язку із ДТП передній та задній бампери, переднє скло, передні крила, задні праві двері, подушки безпеки 2 шт. передні фари, капот.»

Декларантом ОСОБА_1 заявлено рівень митної вартості товару за основним методом визначення на рівні - 2500 євро, або 93093 грн, за курсом на день подання декларації.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано:

- Рахунок -фактура (інвойс) від 25.08.2020 №125145;

- Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 25.08.2020 NR 2020/08/25-02;

- Акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 12.09.2020 № UA205060/2020/002519;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.07.2020 № НОМЕР_4 ;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 14.09.2020 б/н;

- Договір про надання послуг митного брокера від 10.09.2020 б\н;

- Висновок про походження товару від 28.07.2020 № А001668BN16;

- Довідка від 15.09.2020 № С2020/342;

- Довіреність від 09.09.2020 № 581;

- Платіжне доручення від 11.09.2020 № 39752266;

- Копія митної декларації країни відправлення від 11.09.2020 № MRN 20LTLC 0100EK153389;

- Паспорт фізичної особи декларанта від 21.08.2020 № 005106837.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, органи доходів і зборів відповідно до ч.4 ст. 368 МКУ дійшли до висновку про наявність сумнівів у достовірності фактурної вартості, заявленого до митного оформлення товару та відповідно до частин 3 ст. 53 МКУ за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження митної вартості встановлені розбіжності, які мають впив на правильність визначення митної вартості. Відповідно до ст. 337 МКУ, при проведені перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості виявлено: 1. У рахунку від 25.08.2020 року № 125145 зазначено банківській реквізити на які здійснено оплату за товар, але до митного оформлення не надано жодних документів, які це підтверджують.2. Декларантом не надано до оформлення переклад рахунків фактур, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ. У зв`язку з цим 15.09.2020 року декларанту направлено вимогу щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість.

16 та 17 вересня 2020 року до митниці були надані наступні додаткові документи:

- Пояснення до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3534 від 16.09.2020 року та сам висновок;

- Квитанцію № РРК1 Nr 2855 від 25.08.2020 щодо отримання продавцем від декларанта грошових коштів;

- Рахунок продавця на оплату вартості автомобілю № 6 від 26.02.2020 року.

В подальшому 16 та 17 вересня 2020 року в ході перевірки додатково наданих документів, митницею у зв`язку із запереченням висновків експерта, викладених у експертному автотоварознавчому дослідженні №2534 від 16.09.2020 року (необґрунтованого на їх думку висновку експертного автотоварознавчого дослідження; сумнівів щодо зроблених експертом висновків; сумнівів у документах та даних, які використовувались експертом при проведенні експертизи, тощо) повторно витребувано від декларанта додаткові документи.

На виконання цих вимог 17 та 21 вересня 2020 року декларантом надані також додаткові наступні документи:

- Пояснення експерта від 16 та 18 вересня 2020 року до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3534 від 16.09.2020 року;

- Переклад рахунка-фактури BEST 125145 від 25.08.2020 року;

- Переклад договору купівлі продажу транспортного засобу № 2020108/25-02 від 25.08.2020 року;

- Переклад рахунку -фактури № 6 MARCINE від 26.02.2020 року;

- Переклад квитанції серія № РРК1 Nr 2855 від 25.08.2020;

- Свідоцтво від 22.09.2020 року за підписом головного бухгалтера ЗАТ «BESTAUTO» щодо дійсності укладеної угоди та форсування ціни автомобілю.

За результатом розгляду додатково наданих документів, митницею було встановлено що декларант відмовився у наданні в повному обсязі додаткових документів, а саме:

1) Договору (угоду, контракт із третіми особами, пов`язаний із договором на поставку товару, митна вартість яких визначається;

2) Рахунки про здійснення платежів тертім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;

3) Виписку із бухгалтерської документації;

4) Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями.

У митниці наявна інформація щодо вартості задекларованого товару на рівні 8700 євро, що призвело до сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів заявленої декларантом. Митна вартість, заявлена декларантом може бути визнаний за умови надання наступних документів:

1. Договору (угоду, контракт із третіми особами, пов`язаний із договором на поставку товару, митна вартість яких визначається;

2. Рахунки про здійснення платежів тертім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;

3. Виписку із бухгалтерської документації;

4. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями.

За результатами розгляду поданих документів митним органом здійснено коригування заявленої митної вартості товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110230/2020/000197/1 від 23.09.2020, а саме митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно наявної у органу доходів і зборів України інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ст.64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо вартості товару з розрахунку 8700 євро або 289 254 грн. 12 коп. (джерела - митна декларація від 02.03.2020 за №UA1209220/2020/4808).

Також, митним органом складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/000357.

Позивач, не погодився з прийнятими рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1ст.246 Митного кодексу Україниметою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1ст.248 Митного кодексу Українимитне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1ст.257 Митного кодексу Українидекларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно дост.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1ст.51 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу Українивизначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

Відповідно до ч.2ст.52 Митного кодексу Українидекларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1ст.53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписівст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті. Проте, наявність розбіжностей є суб`єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду. Крім того, якщо митним органом виявлено певні розбіжності, витребуванню підлягають не будь-які документі згідно з законодавчо визначеним переліком, а саме ті документи, надання яких може призвести до усунення виявлених розбіжностей.

Згідно частини п`ятоїстатті 53 Митного кодексу Українизабороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно достатті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості заціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно домитного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За правилами пункту 2 частини шостоїстатті 54 МК УкраїниМитний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7статті 54Митного кодексу України).

Відповідно до частин 1 - 3статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим порту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно дорозділу Х цього Кодексув розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно доглави 4 цього Кодексуабо до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною 12статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Судом встановлено, що позивачем у справі для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною другоюстатті 53 Митного кодексу України.

Проте, відповідачем поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку з тим, що на думку відповідача надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Згідно ч.1ст.368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Частиною 4ст.368 МК України передбачено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цьогоКодексу.

Суд зазначає, що в даному випадку митний орган під час витребування додаткових документів лише посилається на ч.1ст.368 МК України, проте не навів жодних доказів зазначення позивачем недостовірної заявленої фактурної вартості товару, а також не зазначив в чому така невідповідність полягає.

Суд звертає увагу на ту обставину, що у процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду адміністративної справи, позивачем до митного оформлення подавались як рахунок проформа (попередній рахунок на оплату) так і рахунок фактура (інвойс), що зазначено у картці відмови в прийнятті митної декларації.

За таких обставин, після первинно виявлених недоліків у поданих до митного оформлення документах, позивач надав митному органу усі необхідні документи та пояснення, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару, проте, митним органом необґрунтовано вказано про наявність інших недоліків, які перешкоджають митному оформленню товару.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №803/1112/17 (провадження №К/9901/1233/17), яка враховується судом під час ухвалення рішення в даній справі.

Більш того, суд зазначає, що митний орган не уповноважений за результатами отримання додаткових документів від декларанта встановлювати нові недоліки щодо заявленої митної вартості товару.

Так, оскільки первинно митним органом висловлено зауваження виключно щодо нібито помилок при складанні висновку експертом , то відповідно за результатами оцінки наданих декларантом пакету документів митний орган повинен був встановити чи усувають додатково подані документи виявлений недолік.

У разі якщо недолік усунуто митний орган був зобов`язаний оформити товар за першим методом визначення митної вартості (обраний декларантом), у разі якщо недолік не усунуто, то відповідно прийняти рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови.

Разом з тим, в даному випадку, хоча позивачем і було усунуто виявлені недоліки, проте, митним органом вказано на інші недоліки, що не відповідає положенням Митного кодексу України.

Таким чином, митному органу позивачем подані належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору купівлі автомобіля, що був у використанні.

Однак, відповідачем, не обґрунтовано, у зв`язку із чим, на підставі наявних у нього документів неможливо було визначити мину вартість товару.

Зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню.

Відтак, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Крім того, декларантом подані всі необхідні та наявні у нього документи, на підставі яких можливу було визначити митну вартість товару.

Зазначене узгоджується із судовою практикою Касаційного адміністративного суду (постанова від 17.07.2020 року у справі №809/872/17 провадження №К/9901/38569/18).

Частинами 1 та 2статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно достатті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставіЗакону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВРта вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Суд зазначає, що формально інший (нижчий) рівень митної вартості імпортованого позивачем автомобіля від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

При цьому, суд зазначає, що використання митним органом вищевказаних пошукових даних не є тим ресурсом дані якого можуть бути покладені в основу прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, оскільки зазначена інформація вказує на намір продавця реалізувати транспортних засіб за певною ціною, а не про ціну за якою було фактично продано транспортний засіб.

Суд зазначає, що ціна зазначена в оголошені може бути змінена у будь-який час у тому числі безпосередньо під час купівлі транспортного засобу, а тому навіть якщо погодитись з позицією митного органу, то відсутні будь-які обґрунтовані підстави вважати, що транспортний засіб було придбано саме за зазначену ціну.

В свою чергу, рішення митного органу, яким фактично змінюється митна вартість товару, що тягне за собою збільшення митних платежів та збільшення податкового тягаря для декларанта, не може ґрунтуватися на припущеннях, а повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б виключали будь-які сумніви щодо правомірності прийнятого рішення.

За таких обставин, суд дійшов виноску, що недоліки наведені митним органом у повідомленні декларанту не могли слугувати об`єктивною підставою сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару.

Стаття 19 Конституції Українивстановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем була визначена необґрунтовано, що б в свою чергу надавало митному органу права на коригування митної вартості товару.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2,5,72,77,139,241,243-246,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , (зареєстрований: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, будинок 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000197/1 від 23.09.2020, прийняте Дніпровською митницею Держмитслужби.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/000357, прийняту Дніпровською митницею Держмитслужби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , (зареєстрований: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 802,41 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, будинок 22, код ЄДРПОУ 43350935).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.04.2021.

Суддя А.В. Сіпака