Рішення № 96379113, 13.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 квітня 2021 року (12:55)Справа № 280/9120/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Лузан К.Ю.,

за участю представників: позивача – Щасливого О.Р., відповідача – Лактіонової О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» (далі – позивач або ТОВ «Азовкабель») до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000256/2 від 10.11.2020;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00574 від 10.11.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Азовкабель» надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними, у зв`язку із чим, відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000256/2 від 10.11.2020 та, відповідно, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00574 від 10.11.2020, а тому просить скасувати спірні рішення відповідача.

Ухвалою суду від 21.12.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 18.01.2021.

11.01.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1088), в якому останній зазначає, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару у митниці були наявні сумніви, що заявлена митна вартість товарів ґрунтується на «дійсній вартості» та, відповідно, що надані до митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Так, митницею було запропоновано декларанту надати додаткові документи відповідно до ч. 3 та ч. 6 ст. 53 МК України. Під час митного оформлення імпортованого товару, позивач так і не спростував зазначене митницею в повідомленні декларанту про встановлені розбіжності, що ставить під сумнів числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ст. 53 МК України. До закінчення митного оформлення, документи в повному обсязі відповідно до норм ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість товарів, декларантом не надано. Митна вартість може бути визнана за умови надання документів до митного оформлення в повному обсязі. При прийнятті оскаржуваних рішень про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, митниця діяла згідно норм ст. 256, ч.6 ст. 54, ст. 55 МК України та наказу від 30.05.2012 № 631. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.01.2021 розгляд справи відкладено до 18.02.2021.

Ухвалою суду від 18.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 22.03.2021 та відкладено проведення підготовчого засідання до 15.03.2021.

Ухвалою суду від 15.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 13.04.2021.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив (вх. № 2498 від 15.01.2021).

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 3595 від 20.01.2021).

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 13.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

28.12.2018 між Приватним акціонерним товариством «Азовкабель» (Покупець, Україна) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабекс Трейд» (Росія) (Постачальник, Росія) укладено Договір поставки №УКП46/3289-6995.2018, відповідно до якого Постачальник постачає, а Покупець оплачує продукцію, яка виготовляється ОАО «Курскрезинотехника» (а.с.35-37).

Згідно Специфікації №23 від 30.09.2020 до Договору поставки №УКП46/3289-6995.2018 від 28.12.2018 ПрАТ «Азовкабель» оплачує, а ТОВ «Рабекс Трейд» постачає наступний товар: Стрічку конвеєрну гумовотканинну 2.1-1400-5-ТК-200-2-8-2-Б-РБ OPTIMUM ГОСТ 20-2018 в кількості 128,8 кв.м. за ціною за одиницю 2 290 рос.руб., на загальну суму 294 952 рос.руб. (а.с.39).

Згідно Специфікації №25 від 09.10.2020 до Договору поставки №УКП46/3289-6995.2018 від 28.12.2018 ПрАТ «Азовкабель» оплачує, а ТОВ «Рабекс Трейд» постачає наступний товар: Стрічку конвеєрну гумовотканинну 2ТЗ-800-4-ТК-200-2-8-2-Т-3-РБ ТУ 2561-237-00149245-97 в кількості 60 кв.м. за ціною за одиницю 2 500 руб., на загальну суму 150 000 руб. (а.с.40).

09.11.2020 декларантом ПрАТ «Азовкабель» до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв`язку електронну митну декларацію, якій присвоєно №UA110230/2020/024651 довідковий № 3116, на товари (що зазначені в гр.31 МД):

«1. Стрічка конвеєрна гумовотканинна на основі синтетичних тканин, з вулканізованої гуми, армована тільки текстильними матеріалами, завширшки 1400 мм: 2.1-1400-5-ТК-200-2-8-2-Б-РБ OPTIMUM ГОСТ 20-2018 (Б207172, 28.10.2020) КРТ-128, 156 м.кв. Застосовується для транспортування сипучих, кускових і штучних вантажів на конвеєрах з плоскими або жолобчастим роликоопорами. Товарний знак «КРТИ». Виробник: ОАО «Курскрезинотехника». Країна виробництва RU»;

«2. Стрічка конвеєрна гумовотканинна на основі синтетичних тканин, з вулканізованої гуми, армована тільки текстильними матеріалами, завришки 800 мм: 2ТЗ-800-4-ТК-200-2-8-2-Т-З-РБ ТУ 2561-237-00149245-97 (Б207546, 02.11.2020) КРТ - 60 кв.м. Призначена для транспортування високо абразивних, абразивних, малоабразивних і неабразивних матеріалів на стрічкових конвеєрах при куті нахилу конвеєра від - 16 до +18 гр.С. Товариний знак: «КРТИ». Виробник: ОАО «Курскрезинотехника». Країна виробництва RU».».

Митна вартість товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, що передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

Умови поставки (графа 20 МД № UA110230/2020/024651 від 09.11.2020) FCA RU м. Курськ.

При поданні МД № UA110230/2020/024651 від 09.11.2020 декларантом надано Дніпровській митниці Держмитслужби: додаткову угоду №1 від 13.07.2019 до договору поставки №УКП46/3289-6995.2018 від 28.12.2018; специфікації №23 від 30.09.2020, №25 від 09.10.2020; рахунки фактури №18186/46 від 03.11.2020, №18187/46 від 03.11.2020; рахунки на оплату №38395 від 30.09.2020, №39864 від 07.10.2020; платіжні доручення в іноземній валюті №97 від 22.10.2020, №99 від 02.11.2020; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №573392; довідку про транспортні витрати №0511/2 від 05.11.2020; договір на транспортно-експедиційне обслуговування №1 від 08.05.2019; договір-заявку на перевезення вантажу №3010/1 від 30.10.2020; договір оренди транспортного засобу №140420 від 14.04.2020; пакувальні листи №10659, 10689; сертифікати якості №7172, №7546; акт загрузки №1; Технічні умови заводу виробника; Технічний опис №16 від 09.11.2020; комерційну пропозицію від 09.10.2020 №МСК00039864; митну декларацію країни походження №10131010/031120/0156216 від 03.11.2020.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, керуючись ч.3 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

1) у платіжних дорученнях № 97 від 22.10.2020 та № 99 від 02.11.2020 в гр.70 «Деталі платежу» відсутнє посилання на рахунки про оплату № 38395 від 30.09.2020 та №39864 від 07.10.2020 та специфікації до контракту № 23 від 30.09.2020 та № 25 від 09.10.2020, як передбачено умовами п. 4.3 контракту від 28.12.2018 № УКП46/3289-6995.2018, що не дає можливості визначитися стосовно якої партії товару здійснено розрахунок за товар;

2) у поданих до митного оформлення рахунках-фактури № 18186/46 від 03.11.202 та №18187/46 від 03.11.2020 зазначено платіжно-розрахунковий документ № 463 від 22.10.2020, який до митного оформлення не надавався;

3) надані до митного оформлення рахунки № 38395 від 30.09.2020, № 39864 від 07.10.2020 № 18186/46 від 03.11.2020 та № 18178/46 від 03.11.2020 не містять печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.

Враховуючи вищезазначене, керуючись положеннями частини 3 статті 53 Кодексу, для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також повідомляємо, що згідно ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

На запит митниці декларантом листом від 10.11.2020 надано додатково: договір комісії №03-01/РТ-17 від 09.01.2017; специфікацію №171 від 10.11.2020; специфікацію №172 від 03.11.2020; лист AT «Альфа-Банк» №30848 від 09.11.2020; комерційну пропозицію №МСК00038395 від 30.09.2020.

Однак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA110230/2020/000256/2 від 10.11.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00574 від 10.11.2020.

Так, рішення про коригування митної вартості №UA110230/2020/000256/2 від 10.11.2020 обґрунтовано тим, що у митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митна вартість може бути визнана за умови надання наступних додаткових документів: 1) виписка з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Посадовою особою митниці 10.11.2020 проведено процедуру консультації відповідно до ч. 4 статті 57 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст.59, 60 МК України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог ст.62, 63 МК України. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МК України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за другорядним методом з розрахунку 2,41 USD/кг (МД №UA807170/2020/040524 від 12.08.2020, МД № UA110230/2020/022485 від 12.10.2020).

Позивач, не погодився з прийнятими рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті.

При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Щодо встановленої митним органом розбіжності «у платіжних дорученнях № 97 від 22.10.2020 та № 99 від 02.11.2020 в гр.70 «Деталі платежу» відсутнє посилання на рахунки про оплату № 38395 від 30.09.2020 та №39864 від 07.10.2020 та специфікації до контракту №23 від 30.09.2020 та № 25 від 09.10.2020, як передбачено умовами п. 4.3 контракту від 28.12.2018 № УКП46/3289-6995.2018, що не дає можливості визначитися стосовно якої партії товару здійснено розрахунок за товар», суд зазначає таке.

У платіжному дорученні в іноземній валюті № 97 від 22.10.2020 та № 99 від 02.11.2020 в графі №70 «Деталі платежу» вказано «предопл за ленту дог УКП46/3289-6995.2018 от 28.12.2018».

Разом з тим, до митного органу позивачем надано лист АТ «Альфа-Банк» від 09.11.2020 вих. №30848, в якому вказано, що:

валютне платіжне доручення №92 від 01.10.2020 на суму 305 047,20 рос.руб здійснено за Договором №УКП46/3289-6995.2018 від 28.12.2018, за специфікаціями №21, 22, 23;

валютне платіжне доручення №97 від 22.10.2020 на суму 755 833,84 рос.руб. здійснено за Договором №УКП46/3289-6995.2018 від 28.12.2018, за специфікаціями №21,23;

валютне платіжне доручення №98 від 29.10.2020 на суму 15 000 рос.руб. здійснено за Договором №УКП46/3289-6995.2018 від 28.12.2018, за специфікацією 25;

валютне платіжне доручення №99 від 02.11.2020 на суму 135 000 рос.руб. здійснено за Договором №УКП46/3289-6995.2018 від 28.12.2018, за специфікацією 25 (а.с.82).

В свою чергу, митним органом за результатами отримання додаткових документів не наведено ґрунтовних доводів стосовно того, що виявлений недолік не усунуто наданими документами, як і не зазначено яким чином виявлені обставини впливають на заявлену митну вартість товару.

Стосовно виявленого недоліку «у поданих до митного оформлення рахунках-фактури № 18186/46 від 03.11.2020 та № 18187/46 від 03.11.2020 зазначено платіжно-розрахунковий документ № 463 від 22.10.2020, який до митного оформлення не надавався», суд зазначає наступне.

Так, позивачем до надано платіжний документ № 463 від 22.10.2020, з якого вбачається зарахування коштів на рахунок ТОВ «Рабекс Трейд» у розмірі 755 833,84 рос.руб. Зазначений платіжний документ є платіжним дорученням російського банку та належить до внутрішньої документації цієї юридичної особи та не відноситься до документації з оформлення цієї партії поставки. Для цілей митного оформлення товару належить використовувати платіжне доручення в іноземній валюті №97 від 22.10.2020 на суму 755 833,84 рос.руб. AT «Альфа Банк», яке надавалось позивачем до митного оформлення.

За таких обставин, позивачем було надано вичерпні пояснення щодо встановленої розбіжності, а тому у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості товару із зазначеної підстави.

Щодо розбіжності «надані до митного оформлення рахунки №38395 від 30.09.2020, №39864 від 07.10.2020 № 18186/46 від 03.11.2020 та № 18178/46 від 03.11.2020 не містять печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару», суд зазначає, що такі доводи є лише припущеннями митного органу, а відповідно до положень статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також, митний орган вказуючи на відповідний недолік не зазначає про те, які положення Митного кодексу України порушено декларантом, а відповідно такі обставини не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що після первинно виявлених недоліків у поданих до митного оформлення документах, позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як зазначено митницею в оскаржуваному рішенні, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст. 54 МК України.

Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №818/1186/17 зазначено наступне: «...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.»

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

У рішенні про коригування митної вартості товару №UA110230/2020/000256/2 від 10.11.2020 вказано, що відповідачем використана наявна у митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за другорядним методом із зазначенням номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Однак, оскаржуване рішення такої інформації не містить.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості аналогічних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

На думку суду, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000256/2 від 10.11.2020 та відповідна картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00574 від 10.11.2020 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Промислова, буд.2-І, код ЄДРПОУ 31600918) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000256/2 від 10.11.2020.

Визнати протиправною та скасувати прийняту Дніпровською митницею Держмитслужби картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00574 від 10.11.2020.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» судовий збір у розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.04.2021.

Суддя Ю.В. Калашник