Рішення № 96379111, 13.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 квітня 2021 року (10:16)Справа № 280/9376/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Лузан К.Ю.,

представника позивача - Мальцевої О.О., представника відповідача - Лисенко С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

21.12.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ» (далі - позивач або ТОВ «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ») до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000107/1 від 16.06.2020;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00207.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наданих ТОВ «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ» до митного оформлення документах відсутні розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки та наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за товар. При цьому з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Для підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ» подано до митного орган разом із митною декларацією всі необхідні для визначення митної вартості документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, без жодних розбіжностей, помилок чи ознак підробки, а отже, виконано всі умови, встановлені Митним кодексом України. Наданих документів було достатньо для перевірки обґрунтованості та правильності вказаної митної вартості товару за першим (основним) методом її визначення, відповідач не мав підстав брати за основу ціну договору щодо ідентичних товарів для визначення митної вартості товарів, які розмитнювались ТОВ «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ». Беручи до уваги вищезазначене, вважає, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000107/1 від 16.06.2020 та, відповідно, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00207, а тому просить скасувати спірні рішення відповідача.

Ухвалою суду від 28.12.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 25.01.2021.

19.01.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3487), в якому останній зазначає, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару у митниці були наявні сумніви, що заявлена митна вартість товарів ґрунтується на «дійсній вартості» та, відповідно, що надані до митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Так, митницею було запропоновано декларанту надати додаткові документи відповідно до ч. 3 та ч. 6 ст. 53 МК України. Під час митного оформлення імпортованого товару, позивач так і не спростував (належними документами) зазначене митницею в повідомленні декларанту про встановлені розбіжності, що ставить під сумнів числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ст. 53 МК України. До закінчення митного оформлення, документи в повному обсязі відповідно до норм ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість товарів, декларантом не надано. Митна вартість може бути визнана за умови надання документів до митного оформлення в повному обсязі. При прийнятті оскаржуваних рішень про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, митниця діяла згідно норм ст. 256, ч.6 ст. 54, ст. 55 МК України та наказу від 30.05.2012 №631. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.01.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.02.2021.

Ухвалою суду від 22.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 29.03.2021 та відкладено проведення підготовчого засідання до 15.03.2021.

Ухвалою суду від 15.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 13.04.2021.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 13.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

11 квітня 2019 року між ТОВ «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ» (Покупець, Україна) та ООО «Синтез-ОКА-Строительная химия» (Продавець, Російська Федерація) укладено Контракт №29/19-ИН, за умовами якого відповідно до п.1.1, п.2.1., п.2.2. якого Продавець продає, а Позивач купує товар - Оксіетильні похідні метилдіетаноламіну, Діетанолізопропаноламін марки ДЕІПА 85, Гіперпластифікагор SINTEFLOW марки MEGA. Ціна, терміни і умови поставки товару вказуються у відповідних Додатках, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Умови Контракту коригувались укладеними до нього Додатковими угодами.

На виконання Контракту, додаткової угоди №3 від 11.03.2020 до Контракту, додаткової угоди №9 від 29.05.2020 до Контракту ООО «Синтез-ОКА - Строительная химия» поставило ТОВ «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ» Діетанолізопропаноламін марки ДЕІПА 85 у кількості 18 000 кг за ціною 95 100,00 російських рублів (валюта контракту) на суму 1 711 800,00 російських рублів (п.1 додаткової угоди №9 від 29.05.2020) на умовах поставки FCA - Нижній Новгород (п.п. 1, 2 Додаткової угоди №3 від 11.03.2020 до). У відповідності до п.5.1. Контракту (з урахуванням змін та доповнень) розрахунок за цим Контрактом здійснюється в російських рублях, банківським переказом протягом 7 (семи) календарних днів з дати відвантаження товару зі складу вантажовідправника (п.3 Додаткової угоди №3 від 11.03.2020).

Відповідно до додаткової угоди №4 від 25.03.2020 внесено зміни до п.4.8. Контракту та визначено, що вантажовідправник та виробник товару Діетанолізопропаноламін марки ДЕІПА 85: ООО «Синтез-ОКА-Полиуретан, юридична адреса: 60600, Росія, Нижегородська обл., м.Дзержинськ, Східне шосе, будинок 88, будівля 1, кабінет 15; фактична адреса: м.Нижній Новгород, пр. Молодіжний, 86 або: виробник ООО «Синтез-ОКА-Полиуретан, юридична адреса: 60600, Росія, Нижегородська обл., м.Дзержинськ, Східне шосе, будинок 88. будівля 1, кабінет 15; фактична адреса: м.Нижній Новгород, пр. Молодіжний, 86: вантажовідправник ООО «Синтез ОКА» 60600, Російська Федерація, Ніжегородська обл., м.Дзержинськ, Східний промрайон Хіммаш, 7 км Східного шосе, будівля 547.

У відповідності до транспортної накладної №409 від 10.06.2020, товар відвантажений 10.06.2020.

10.06.2020 постачальником виставлено комерційний рахунок №268.

15.06.2020 декларантом до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку МД № UA110230/2020/013129, додатковий №3223, на товар (що зазначені в гр. 31 ЕМД): «1. Діетанолизопропаноламін марки ДЗИПА 85 -18000 кг.Партія №085/20. ТУ 20.14.42-008-06082157-2018. Являє собою продукт сополімеризації окису пропілену і діетаноламіну. Призначений для застосування в цементній промисловості як интенсификатор помолу, що поліпшує тонкість помолу і гранулометричний склад цементу, а також в якості аддітіва, поліпшує фізико-механічні характеристики бетонів. Згідно сертифіката якості: Зовнішній вигляд -в`язка прозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору; Масова частка ДЗИПА і його гомологов не менше 88,5%; Масова частка діетаноламіну (ДЗА) не більше 3%; Масова частка води не більше 8,5%; Щільність при температурі 20 град. Цельсія 1,081 г/см3. Не є товарами подвійного призначення і прекурсорами, не використовуються для військового призначення. Виробник ООО "СИНТЕЗ ОКА-ПОЛИУРЕТАН". Країна виробництва RU».

Декларантом митну вартість вищезазначеного товару заявлено за основним методом визначення митної вартості.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано копії наступних документів: пакувальний лист 085/20 від 10.06.2020; комерційний рахунок №268 від 10.06.2020; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А №1126054 від 10.06.2020: декларація про походження товару №268 від 10.06.2020; комерційна пропозиція №13 від 29.05.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 10.06.2020; контракт 29/19-ИН від 11.04.2019; додаткова угода № 1 від 07.10.2019 до контракту; додаткова угода №3 від 11.03.2020 до контракту; додаткова угода №4 від 25.03.2020 до контракту; додаткова угода №5 від 10.04.2020 до контракту; додаткова угода №7 від 24.04.2020 до контракту; додаткова угода №9 від 29.05.2020 до контракту; договір про надання послуг митного брокера №16/09-19БР від 16.09.2019; інформація про позитивні результати державних видів контролю №5555724 від 13.06.2020; аналітичний паспорт б/н від 18.05.2020; Лист №СО-567/20 від 06.03.2020; лист б/н від 19.03.2020; ТУ 20.14.42-008-06082157-2018 від 08.10.2018; копія митної декларації країни відправлення.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, керуючись ч.3 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

1) відповідно до наданої товаротранспортної накладної від 10.06.2020 А №1126054 перевізником товару є ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), натомість довідка про транспортні витрати від 10.06.2020 б/н видана ФОП ОСОБА_2 . Додатково повідомляємо, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

2) відповідно до додаткової угоди від 11.03.2020 №3 до контракту від 11.04.2019 №29/19-ИН передбачені наступні умови оплати за товар (п.5.1) - розрахунок здійснюється протягом 7 календарних днів з дати відвантаження товару зі складу. Відповідно до ст. 53 МК України у разі якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів зокрема є банківські платіжні документи;

3) рахунок від 10.06.2020 № 268 не містить посилань на реквізити додаткових угод до контракту, якими обумовлюються умови поставки, оплати та ціна на товар.

У зв`язку із наявними розбіжностями у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також повідомлено, що згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

16.06.2020 ТОВ «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ» для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення були надані митному органу наступні додаткові документи: угоду на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 08.06.2020 №0608/1; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 09.06.2020 №09/06-2020.

В результаті додатково проведеного аналізу поданих документів також встановлено, що відповідно до додаткової угоди від 29.05.2020 №9 до контракту від 11.04.2019 №29/19-ИН партія товару переміщується відповідно до умов поставки FCA Дзержинськ, натомість рахунок від 10.06.2020 № 268 виставлено на умовах Інкотермс FCA Новгород. Також, умови поставки FCA Дзержинськ зазначено у комерційній пропозиції від 29.05.2020 №13.

16.06.2020 особа, уповноважена на роботу з митницею відмовилась від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ч.3 ст.53 МК України, зокрема надана відповідь наступного змісту «Інші документи протягом 10 днів додаватись не будуть».

Однак, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000107/2 від 16.06.2020 із застосуванням другорядного методу № 2а (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що за результатом проведення консультації встановлено, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів у відповідності до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ст. 59 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо ідентичних товарів за методом 2А) (з розрахунку 106 900 RUB/т + транспортні витрати за партією товару, за МД №UA110230/2020/012148 від 01.06.2020).

У митному оформленні МД №UA110230/2020/013129 від 15.06.2020 відмовлено та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2020 №UA110230/2020/00207.

Оформлення товару ТОВ «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ» здійснено та випущеного у вільний обіг за МД №UA110230/2020/013311 від 16.06.2020 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2020 № UA110230/2020/000107/1. Випуск товарів у вільний обіг здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МК України.

Позивач, не погодився з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся з даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Щодо твердження митного органу стосовно того, що відповідно до наданої товаротранспортної накладної від 10.06.2020 А №1126054 перевізником товару є ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), натомість довідка про транспортні витрати від 10.06.2020 б/н видана ФОП ОСОБА_2 та посилання митного органу на Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 (Перевізник) та ТОВ «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ» (Замовник) укладено Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 09.06.2020 №09/06-2020 (а.с.25-28), за умовами якого, перевізник зобов`язується виконати перевезення ввіреного йому Замовником вантажу до пункту призначення і передати його уповноваженій особі, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно до п.2.2. договору вартість перевезення обумовлюється сторонами в письмовій заявці. Згідно до п.5.2. Договору, Замовник здійснює оплату Перевізнику за здійснені ним перевезення на його банківський рахунок протягом 5 днів після одержання оригінальних екземплярів товаротранспортної накладної (CMR), рахунку-фактури, акту виконаних робіт та податкової накладної.

Відповідно до договору № ДМ-00130 на надання транспортно-експедиційних послуг від 09.06.2020 вартість фрахту за маршрутом Нижній Новгород-Дзержинськ-Запоріжжя становить 30000,00 грн. (а.с.29)

Так, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладено угоду на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 08.06.2020 №0608/1, за умовами якої, предметом цієї угоди є порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні і розрахунках за перевезення вантажів у міжнародному та міжміському сполученні. Так, Перевізник зобов`язується перевезти вантаж, вказаний у накладній та ввірений йому Вантажовідправником, а Експедитор зобов`язується сплатити перевезення з коштів, отриманих від Замовника (а.с.22-24).

Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що перевізником є юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно ст. 3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (аналогічні приписи зазначені в ч. 1 ст. 929 ЦК України, ч. 1 ст. 316 ГК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч.1, 2 ст. 932 ЦК України. експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що виконання перевезення може виконуватись експедитором як особисто (у випадку наявності відповідних ресурсів), так і іншими, залученими експедитором особами - перевізниками, договори з якими експедитор може укладати від свого імені.

Таким чином, здійснення перевезення вантажу залученим експедитором перевізником, який не перебуває в господарських взаємовідносинах із замовником, повністю відповідає приписам законодавства та умовам договору транспортного експедирування вантажів, укладеного ТОВ «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ» з експедитором ФОП ОСОБА_2 .

Таким чином, у повній відповідності до укладених договорів, перевезення здійснював ФОП ОСОБА_1 (Перевізник), вартість перевезення (ціна фрахту) обумовлювалась із ФОП ОСОБА_2 , яким і видано довідку про вартість перевезення у зв`язку із тим, що станом на 16.06.2020 строк оплати послуг з перевезення не настав.

Верховним Судом в постанові від 05.03.2019 у справі № 810/538/16 акцентується, що зазначені в документах на перевезення товару відомості про перевізника безпосередньо не впливають на вартість імпортованого товару, а саме: «Посилання митного органу на наявні розбіжності у товаросупровідних документах, а саме, що в CMR зазначено ФОП ОСОБА 2, а довідка про транспортні витрати видана ФОП ОСОБА 1 судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені, оскільки договірні відносини щодо перевезення товару мали місце між позивачем та ФОП ОСОБА 1, власне яким і видана довідка про транспортні витрати.».

Окрім того, Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.08.2020 по справі № 815/5816/17 зазначив, що «укладення перевізником договору з третіми особами з метою виконання умов договору перевезення з позивачем цілком відповідає змісту договору, що укладений позивачем з перевірником та який надавався відповідачу, а оскільки безпосереднє транспортування вантажу позивача здійснювала компанія ОСОБА 1, тому і у транспортних документах і були зазначені реквізити цієї компанії».

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості товарів витрати, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Оскільки поставка товару здійснювалась на умовах FCA (Інкотермс- 2010), витрати, пов`язані з транспортуванням товару до місця ввезення на митну територію України, підлягають включенню до митної вартості товару, як складові митної вартості.

Згідно н. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження складових митної вартості подаються: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

При цьому, Митним кодексом України не визначено конкретного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та не визначено, що такими доказами можуть бути тільки документи, зазначені в Наказі Мінфіну № 599 від 24.05.2012, на який посилається відповідач.

Разом з цим, і сам Наказ Мінфіну № 599 від 24.05.2012 не містить припису, що відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть бути підтверджені виключно документами з переліку, наведеного в Правилах заповнення декларації митної вартості.

Зазначеним підтверджується відсутність встановленої законодавством імперативної вимоги обов`язково подавати при митному оформленні товару документи, зазначені в Наказі Мінфіну № 599 від 24.05.2012.

Оскільки законом не визначено докази, виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, або тільки документи, зазначені в Наказі Мінфіну № 599 від 24.05.2012), а тому довідка експедитора про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Так, Верховним судом у постанові від 21.11.2019 по справі № 804/9754/15 зроблено висновок, що довідка про транспортні витрати є належним документом, який підтверджує вартість перевезення відповідно до вимог Митного кодексу України. Окрім того, зазначено, що МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо посилання митного органу на те, що відповідно до додаткової угоди від 11.03.2020 №3 до контракту від 11.04.2019 №29/19-ИН передбачені наступні умови оплати за товар (п.5.1) - розрахунок здійснюється протягом 7 календарних днів з дати відвантаження товару зі складу. Відповідно до ст. 53 МК України у разі якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів зокрема є банківські платіжні документи, суд зазначає наступне.

Так, дійсно п.5.1. контракту від 11.04.2019 №29/19-ИН в редакції згідно додаткової угоди №3 від 11.03.2020 розрахунок за цим Контрактом здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів з дати відвантаження товару зі складу Вантажовідправника (а.с.37).

Як встановлено судом з міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) №1126054 товар був відвантажений 10.06.2020, відтак, строк оплати товару за контрактом спливав лише 17.06.2020, що обумовлює об`єктивну неможливість надання до митного оформлення відповідних платіжних банківських документів.

Таким чином, банківські платіжні документи до митного органу не могли бути подані, оскільки на момент декларування товару рахунки, відповідно до умов контракту, не було оплачено позивачем.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. З наведеної норми слідує, що банківські платіжні документи подаються до митного оформлення лише у випадку сплати вартості за поставлений товару.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.09.2020 у справі № 825/2255/16.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/4680/16 та від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.

Щодо посилання митного органу на те, що рахунок від 10.06.2020 № 268 не містить посилань на реквізити додаткових угод до контракту, якими обумовлюються умови поставки, оплати та ціна на товар, суд зазначає наступне.

ТОВ «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ» надано до митного оформлення комерційний рахунок (invoice), в якому зазначено: постачальника та покупця товару; посилання на реквізити контракту; найменування товару, що поставляється; ціна та загальна вартість товару, номер транспортного засобу, в який відвантажено товар.

Також при митному оформленні відповідачу надавалась міжнародна товарно-транспортна накладна CMR, яка містить аналогічну інформацію щодо постачальника та покупця товару, найменування товару, маси товару та номер транспортного засобу, в який відвантажено товар, дати відвантаження та посилання на рахунок (invoice), дата якого відповідає зазначеній в накладній CMR даті відвантаження товару.

Суд зазначає, що всі Додатки до контракту є невід`ємними частинами контракту, а отже посилання на сам контракт, який буде включати в собі всі Додатки та Додаткові угоди (тобто діючу редакцію контракту зі всіма змінами та доповненнями).

Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно- правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з Постановою BP України від 19.06.1992 № 2479-ХІІ Україна приєдналась до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року. Рекомендаціями Ради Митного Співробітництва від 16.05.1979 членам Ради та членам ООН або її спеціалізованим агентствам, митним або економічним Об`єднанням рекомендовано приймати комерційні рахунки, складені у будь-який спосіб, наприклад, методом одноразового запису, у випадках, коли представлення комерційного рахунку потрібне у зв`язку з митним очищенням товарів, а також утриматись від вимоги підпису для митних цілей на комерційних рахунках, представлених на підтвердження декларації на товари.

Таким чином, як в вітчизняному законодавстві, так і в міжнародній практиці, не існує обов`язкової форми для рахунку-фактури. Більш того, в міжнародній практиці допускається застосування складених нерезидентами рахунків (Invoice), що подаються під час здійснення митного контролю й оформлення товарів, у будь-який спосіб. І навіть відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (Invoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів (лист Державної митної служби від 01.03.2011 № 11/3-10.10/3339-ЕП «Щодо необхідності наявності підпису особи на рахунках (Invoice), складених нерезидентами, що подаються під час здійснення митного контролю й оформлення товарів»).

Таким чином, комерційний рахунок (інвойс) від 10.06.2020 № 268, наданий ТОВ «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ» до митного оформлення містить всі необхідні реквізити згідно призначенню цього документу, всі дані щодо товару та його ціни, всі відомості, які підтверджують числові значення митної вартості товару, необхідні для визначення його вартості, які повністю узгоджуються з іншими документами, наданими до митного оформлення (контракт, товарно-транспортна накладна).

Відсутність в рахунку (invoice) реквізитів додаткових угод не впливає на можливість ідентифікувати партію товару та на визначення митної вартості товару, враховуючи повну узгодженість, відповідність та достатність інформації, що стосується товару, в поданих до митного оформлення документах.

Щодо посилання митного органу на те, що відповідно до додаткової угоди від 29.05.2020 №9 до контракту від 11.04.2019 №29/19-ИН партія товару переміщується відповідно до умов поставки FCA Дзержинськ, натомість рахунок від 10.06.2020 №268 виставлено на умовах Інкотермс FCA Новгород. Також, умови поставки FCA Дзержинськ зазначено у комерційній пропозиції від 29.05.2020 №13, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди від 29.05.2020 №9 до контракту від 11.04.2019 №29/19-ИН ціна товару за одну тону розуміється на умовах FCA Дзержинськ/ Нижній Новгород. Російська Федерація згідно Інкотермс-2010 (а.с.41).

Товар, що підлягав декларуванню - Діетанолізопропаноламін марки ДЕІПА 85.

Додатковою угодою №4 від 25.03.2020 до контракту було внесено зміни до п.4.8. Контракту та визначено, що вантажовідправник та виробник товару Діетанолізопропаноламін марки ДЕІПА 85: ООО «Синтез-ОКА-Полиуретан», юридична адреса: 60600, Росія, Нижегородська обл., м.Дзержинськ, Східне шосе, буд. 88, буд.1, кабінет 15; фактична адреса: м.Нижній Новгород, пр. Молодіжний, 86 або: виробник ООО «Синтез-ОКА-Полиуретан», юридична адреса 60600, Росія, Нижегородська обл., м.Дзержинськ, Східне шосе, буд. 88, буд. 1, кабінет 15; фактична адреса: м.Нижній Новгород, пр. Молодіжний, 86; вантажовідправник ООО «Синтез ОКА» 60600, Російська Федерація, Ніжегородська обл., м.Дзержинськ, Східний промрайон Хіммаш, 7 км Східного шосе, буд.547.

Листом від 06.03.2020 № СО-567/20 ООО «Синтез ОКА» роз`яснено, що ООО «Синтез-ОКА-Строительная химия», ООО «Синтез-ОКА-Полиуретан» та ЗАО «Химсорбент» входять у склад групи компаній ООО «Синтез ОКА». Компанія ООО «Синтез-ОКА-Строительная химия» виступає правомочним представником по відвантаженню товарів, у т.ч. - Діетанолізопропаноламін марки ДЕІПА 85.

Тобто, Додатковою угодою №4 від 25.03.2020 до контракту визначено географічний пункт поставки FCA Дзержинськ або Новгород.

Суд зазначає, що відповідач вказуючи на вищенаведену розбіжність жодним чином не зазначає, яким чином зазначені обставини перешкоджали перевірці обґрунтованості визначення декларантом митної вартості імпортованого товару.

На переконання суду, зазначена розбіжність не є такою, що впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Надаючи оцінку доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що «Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей…».

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у декларанта.

Проте, на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Дніпровською митницею Держмитслужби повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір купівлі-продажу та додатки до нього у разі їх наявності; 2) договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку транспортного засобу; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, про вартість транспортного засобу.

Також відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларанту повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Слід зазначити, що з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим митниця може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі можливі документи, передбачені у статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зауважує, що витребовуючи весь перелік додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, передбачений ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган не обґрунтував яким чином кожен з витребуваних документів може усунути розбіжність або підтвердити заявлену мину вартість товару.

Однак, декларантом 16.06.2020 засобами електронного зв`язку було надіслано до митниці додатково витребувані документи для підтвердження заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також, згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено митницею в оскаржуваному рішенні, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст. 54 МК України.

Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №818/1186/17 зазначено наступне: «...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.»

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

У рішенні про коригування митної вартості товару №UA110230/2020/000107/1 від 16.06.2020 вказано, що відповідачем використана наявна у митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну ідентичного товару із зазначенням номеру та дати митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Однак, оскаржуване рішення такої інформації не містить.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості аналогічних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На думку суду, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000107/1 від 16.06.2020 та відповідна картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00207 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ» (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Г, код ЄДРПОУ 39608592) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000107/1 від 16.06.2020.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00207.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРАЛ АДМІКЧЕРЗ» судовий збір у сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.04.2021.

Суддя Ю.В. Калашник