Рішення № 96379052, 13.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 807/2165/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 квітня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 20 квітня 2021 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2016 року за № 0045181301; стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , шляхом перерахування на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в ПАТ "ВіЕс Банк" м. Львів МФО 325213 бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 115130,00 грн.; зобов`язати відповідача винести податковий висновок та направити його у Мукачівське управління Державної казначейської служби України Закарпатської області на виплату на користь позивача шляхом перерахування на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в ПАТ "ВіЕс Банк" м. Львів МФО 325213 бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 115130,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань декларування правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по розрахункових рахунках у сумі 258166,00 грн. за серпень 2016 року, відображених у податковій декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) поданій за відповідний звітній період та за результатами якої було складено акт № 3533/1301/НОМЕР_2 від 10 листопада 2016 року, в якому було зафіксовано порушення позивачем чинного податкового законодавства, а саме: п. 198.3, ст. 198, п. 200.1 пп. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту податковим органом було винесено оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0045181301 від 01.12.2016 року.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому таке підлягає скасуванню.

Представник відповідача подав заперечення на позов, в яких просить відмовити у задоволенні позову, зокрема посилаючись на те, що статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не впливає із суті відносин. Таким чином, до податкового кредиту фізичних осіб - суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, можна включати суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв`язку з придбанням основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних засобів, використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності, наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліках. Також, слід врахувати, що відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб`єкту господарювання, що не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними засобами суб`єкта господарювання - фізичної особи. Виходячи з вищенаведеного ПДВ за придбані транспортні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні, так як транспортні засоби, які перебувають у приватній власності фізичної особи, не вважаються основними засобами суб`єкта господарювання - фізичної особи.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.05.2017 року позов ФОП ОСОБА_1 до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області №0045181301 від 01.12.2016 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.05.2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.06.2020 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.05.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою судді Рейті С.І. від 06.07.2020 року вказану адміністративну справу прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 13.10.2020 року замінено відповідача - Мукачівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС у Закарпатській області).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні, працівниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2016 року.

За результатами перевірки складено Акт за № 3538/1301/ НОМЕР_2 від 10 листопада 2016 року.

01 грудня 2016 року Мукачівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 0045181301.

Відповідно до результатів перевірки, викладених у зазначеному акті, ФОП ОСОБА_1 порушив п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, пп. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме позивач завищив суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 115130,00 грн. у зв`язку з чим податковим повідомлення-рішенням № 0045181301 від 01 грудня 2016 року - зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та донараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 28782,50 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою, якою відповідач обґрунтував зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, є норма ст. 325 Цивільного кодексу України, що мотивується тим, що придбані основні засоби належать фізичній особі, а не фізичній особі - підприємцю, а тому ПДВ за придбані основні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні.

Як встановлено судом та вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 27 липня 2016 року між позивачем та фірмою UAB VLANTANA був укладений договір купівлі-продажу на придбання сідельного тягача марки Mercedes-Benz Actros 1844, рік випуску 2011 року, номер шасі НОМЕР_3 . Проведено передоплату у розмірі 100% (18000,00 євро), що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах № 244 від 08 серпня 2016 року, та відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - власником останнього є ОСОБА_1 .

Відповідно до ВМД № 305090005/2016/005991 від 26 серпня 2016 року, позивачем було імпортовано на митну територію України тягач сідельний, для перевезення напівпричепів двомісний марки Mercedes-Benz Actros 1844 рік випуску 2011 року. Сума ПДВ сплачена позивачем складає 115130,25 грн. Ціна напівпричепу складає 18000,00 євро, відправник - UAB VLANTANA (Литва).

Актом перевірки підтверджується придбання даного транспортного засобу та сплата ПДВ.

ФОП ОСОБА_1 заявлено до відшкодування на розрахунковий рахунок податок на додану вартість за придбані транспорті засоби загалом на суму 115130,25 грн.

Вищевказаний транспортний засіб був зареєстрований за фізичною особою ОСОБА_1 під номером НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Приймаючи рішення про завищення позивачем сум податкового кредиту та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ, посадові особи відповідача виходили з того, що придбаний ОСОБА_1 транспортний засіб зареєстровано на фізичну особу, тому, враховуючи вимоги ст. 325 Цивільного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року за № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", така обставина не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб`єкта господарювання - фізичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", зокрема пунктами 6-7 встановлено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції). Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами. Власники транспортних засобів та особи, що. експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно пункту 8 вищевказаної Постанови державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, в тому числі автоматичне бюджетне відшкодування в порядку та за критеріям, визначеним у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу, з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до абз."а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Обов`язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлюється Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок).

Згідно п. 6 Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Відповідно до п. 8 зазначеного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Водночас норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в тому числі і транспортних засобів та визначають одинакові права та обов`язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб - підприємців).

Врахувавши вказане вище, суд зазначає, що законодавство України, яке регулює порядок реєстрації транспортних засобів не передбачає можливості реєстрації транспортних засобів окремо за фізичними особами - підприємцями.

Транспортний засіб (тягач сідельний, для перевезення напівпричепів двомісний марки Mercedes-Benz Actros 1844 рік випуску 2011) відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , був зареєстрований за фізичною особою ОСОБА_1 .

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 24.06.2020 року зазначив необхідність встановити чи обліковував у бухгалтерському обліку позивач придбані транспорті засоби та яким чином, якщо окремий облік основних засобів позивачем не вівся, то слід встановити чи при декларуванні за наслідками здійснення господарської діяльності позивачем у податковій звітності зазначалась амортизація основних засобів і чи така амортизація стосувалась придбаного транспортного засобу за наслідками придбання якого позивачем віднесено суми ПДВ до податкового кредиту.

Позивачем, на підтвердження ведення обліку основних засобів (транспортних засобів) та нарахування амортизації основних засобів (транспортних засобів), надано наступні докази, а саме: копію податкової декларації з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 за серпень 2016 року з додатками № 1-7 та квитанцією № 2 від 19.09.2016 р. про отримання; копію витягу з акту від 29.03.2019 р. № 259/13-06/ НОМЕР_2 ; копію витягу з акту від 15.05.2017 р. № 360/1303/ НОМЕР_2 ; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 ; інвертарну картку № 00009 обліку об`єкта основних засобів тягач сідельний Mercedes-Benz Actros 1844 НОМЕР_6 ; відомість нарахування амортизації ОЗ AO 8940 ВІ; копію рахунку на оплату № 522 від 02.04.2020 р.; копію акту надання послуг № 522 від 02.04.2020 р.; копію міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 351954 від 30.03.2020 р.; копію рахунку на оплату № 1401 від 01.10.2019 р.; копію акту надання послуг № 1401 від 01.10.2019 р.; копію міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 352302 від 24.09.2019 р.; копію рахунку на оплату № 189 від 11.02.2019 р.; копію акту надання послуг № 189 від 11.02.2019 р.; копію міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 325661 від 05.02.2019 р.; копію рахунку на оплату № 767 від 05.06.2018 р.; копію акту надання послуг № 767 від 05.06.2018 р.; копію міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 309566 від 31.05.2018 р.; копію рахунку на оплату № 850 від 28.06.2017 р.; копію акту надання послуг № 850 від 28.06.2017 р.; копію міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 282398 від 23.06.2017 р.; копію рахунку на оплату № 1180 від 12.09.2016 р.; копію акту надання послуг № 1180 від 12.09.2016 р.; копію міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 35373 від 06.09.2016 р.

Перераховані документи підтверджують факт ведення позивачем обліку транспортного засобу як основного засобу та ведення амортизаційних нарахувань по зазначеному основному засобу.

Крім того, згідно правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.02.2020 року по справі №807/1380/16 (позивачем де є ФОП з аналогічним предметом спору), встановлено наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, умови щодо формування податкового кредиту визначаються Податковим кодексом України, який право на віднесення сум податків до податкового кредиту ставить в залежність від 2-х обставин: використання придбаних основних засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, та наявність податкової накладної.

У разі, якщо позивачем у встановленому законом порядку придбано та зареєстровано спірні транспортні засоби, сплачено суму податку на додану вартість, вказані транспортні засоби використовуються в межах господарської діяльності платника податків - він має право на включення сплачених сум податку на додану вартість за придбані транспортні засоби до складу податкового кредиту.

Ведення обліку транспортних засобів в якості основних фондів у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку платником податків фізичною особою-підприємцем це право позивача, а не обов`язок.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення - рішення, суд дійшов до переконання, що таке прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених ст. 2 КАС України принципів.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача шляхом перерахування на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в ПАТ "ВіЕс Банк" м. Львів МФО 325213 бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 115 130,00 грн. та зобов`язання відповідача винести податковий висновок та направити його до Мукачівського управління державної казначейської служби України Закарпатської області на виплату на користь позивача шляхом перерахування на вищезазначений розрахунковий рахунок бюджетну заборгованість з ПДВ, суд зазначає наступне.

Так, у податкового органу обов`язок щодо винесення податкового висновку щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з ПДВ шляхом перерахування на розрахунковий рахунок останнього відповідної суми коштів, в розумінні ст. 200 Податкового кодексу України виникає після звернення до нього позивача із заявою про відшкодування таких коштів. Відтак, дані позовні вимоги є передчасними і не підлягають до задоволення.

Беручи до уваги наведене, виходячи із системного аналізу норм законодавства, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52 код ЄДРПОУ 43143065) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області № 0045181301 від 01.12.2016 року.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.І. Рейті