Ухвала суду № 96378766, 19.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

19 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/9382/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження питання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 12.01.2011 по 30.06.2011 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійсниш розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 29.08.2011, зміненої постановою Житомирського апеляційного суду Житомирської області у справі №2-а-2317/11 за період з 12.01.2011 до 30.06.2011 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем на виконання рішення суду здійснено їй перерахунок пенсії з 12.01.2011 до 30.06.2011 у справі №2-а-2317/11. Позивач зазначає, що відповідач хоча і провів перерахунок та виплату належної позивачу доплати до пенсії, однак заборгованість сплатив лише 18.08.2017, тобто з порушенням строків виплати, у зв`язку з чим просить зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу суму компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, крім того, задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та поновлено строк звернення до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.

16.09.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.29-31) відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивачу дійсно на виконання рішення Народицького районного суду Житомирської області від 29.08.2011 у справі №2-а-2317/11 за період з 12.01.2011 до 30.06.2011 був проведений перерахунок відповідних пенсійних виплат. Така виплата на виконання судового рішення мала разовий характер, а тому не підлягає компенсації.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року справу прийнято до провадження суддею Гуріним Д.М.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року поновлено провадження у справі.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яку обґрунтовано тим, що позивач про порушення свого права дізналася з листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (а.с. 17).

Розглянувши питання щодо строку звернення до суду з даним позовом та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду з наступних підстав.

Предметом оскарження у даній справі є дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 12.01.2011 до дня фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 18.08.2017.

З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою від аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 29.08.2011 у справі №2-а-2317/11 позов задоволено, визнано дії управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати додаткову пенсію у відповідності до вимог ст.51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та невиплати в повному обсязі підвищення до пенсії, передбаченого ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за період з 12.01.2011 року по 30.06.2011 року протиправними. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, що проживає на території радіоактивного забруднення, за період з 12.01.2011 року по 30.06.2011 року включно, встановленого ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, що дорівнює трьом мінімальним заробітним платам, з урахуванням виплачених коштів за вказаний період. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі за період з 12.01.2011 року по 30.06.2011 року включно здійснити ОСОБА_1 перерахунок та провести виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбаченої ст.51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, із розрахунку 30 процентів мінімальної пенсії за віком, що визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", щомісячно. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі виконати постанову негайно (а.с.8-9).

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2012 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області задоволено частково. Постанову Народицького районного суду Житомирської області від 29.08.2011 скасовано в частині задоволення позову про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову у позові (а.с.10-11).

На виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 29.08.2011 відповідачем здійснено перерахунок пенсії за період з 12.01.2011 до 30.06.2011 та перераховано на картковий рахунок позивача суму в розмірі 17529,33 грн.

Дані грошові кошти перераховані на виконання рішення суду у справі №2-а-2317/11 на картковий рахунок 18 серпня 2017 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку на зазначену суму (а.с.7).

У зв`язку з тим, що виплата пенсії відповідно до рішення суду відбулася 18.08.2017, а компенсація втрати частини доходів відповідачем не проведена, 06.12.2019 позивачем підготовлено та направлено звернення до відповідача із проханням провести нарахування компенсації у зв`язку із порушенням терміну виплати пенсії відповідно до рішення Народицького районного суду Житомирської області у справі №2-а-2317/11 від 29.08.2011 (а.с.12).

24.12.2019 позивачем отримано відповідь за вихідним №К-5851, К-5852, К-5853 з якої вбачається, що відповідач відмовляється здійснити нарахування та виплату компенсації (а.с.13).

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Суд вважає, що позивач мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових та чи включені до неї компенсаційні виплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (пункт 37 постанови) зробила висновок, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 17529,33 грн позивачу здійснено 18 серпня 2017 року, що позивачем не заперечується.

Отже, отримавши 18 серпня 2017 року доплату до пенсії позивач мала дізнатись, що їй не виплачена відповідачем компенсація втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати доплати до пенсії та звернутися до суду до 18 лютого 2018 року.

Однак, ОСОБА_1 , звернулась до ГУ ПФУ у Житомирській області із відповідною заявою про виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати доплати до пенсії лише у грудні 2019 року, що позивачем не заперечується і про що вона зазначає у позові, та на яке позивачем отримано відповідь 24 грудня 2019 року.

Вказане підтверджує факт того, що позивачем відповідні дії на відновлення своїх прав почали вчиняться вже після сплину двох років та чотирьох місяців з моменту отримання нею виплати доплати до пенсії на виконання рішення суду.

Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом 19 червня 2020 року, що підтверджується датою, зазначеною на відтиску штемпеля на поштовому конверті про надіслання позовної заяви до суду.

Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду щодо оскарження дій відповідача, які полягають у відмові нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку виплати доплати до пенсії на виконання рішення суду.

Отже, позивач мала дізнатися про порушення її прав у серпні 2017 року, з моменту отримання нею грошових виплат (або ж моменту зарахування на відповідний банківський рахунок) та могла звернутися до суду протягом шестимісячного строку (з серпня 2017 року до лютого 2018 року). Однак, із позовом позивач звернулась до суду 19 червня 2020 року, тобто після закінчення шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду. Належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не мала можливості звернутись за захистом своїх порушених прав раніше, позивачем надано не було.

Посилання позивача на те, що про порушення свого права вона дізналась з моменту отримання від відповідача у грудні 2019 року відповіді на своє звернення, тобто після спливу строку понад двох років з моменту отримання відповідних виплат, не є поважною причиною пропущення строку звернення до суду.

Щодо посилання позивача в позовній заяві на положення статті 46 Закону №1058-IV, то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом і спір стосується не пенсії, а ненарахованих компенсаційних виплат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду із позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 (пункт 42 постанови).

У пункті 43 постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 Велика Палата Верховного Суду визнала за необхідне відступити від правового висновку про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18).

Суд вважає звернення позивача до ГУ ПФУ в Житомирській області у грудні 2019 року штучним створенням умов видимості дотримання строків звернення до суду, оскільки станом на грудень 2019 року такий строк вже був пропущений на 2 роки і 4 місяці.

Наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення з даним позовом доводи щодо поважності пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом не є переконливими та не приймаються судом до уваги через їх безпідставність.

Аналізуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання ним адміністративного позову у період з серпня 2017 року (початок перебігу шестимісячного строку для позивача) до лютого 2018 року (кінець перебігу шестимісячного строку), оскільки у вказаний період позивач вже була обізнана про порушення її права.

Обставини наведені позивачем у заяві не є об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Отже, суд вважає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом у строк, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а на обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Д.М. Гурін