Рішення № 96378527, 20.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/10091/20

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України до Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом у якому просить:

- визнати протиправним рішення про відмову Житомирської обласної державної адміністрації, викладену в листи Житомирської обласної державної адміністрації за № 2595/2-20/27 від 14.05.2020 щодо не затвердження технічної документації із землеустрою для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України;

- зобов`язати Житомирську обласну державну адміністрацію повторно розглянути звернення Новоград-Волинської КЕЧ району про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, розташованих на території м.Новоград-Волинського Житомирської області за кадастровими номерами: 1811000000:00:007:0148. площею 0,9200 га за адресою: вул.Коростенська, військове містечко №12; та 811000000:00:020:0895, площею 1.1000 та за адресою: вул.Волі,39, військове містечко №11, для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернення позивача від 17 квітня 2020 року не було розглянуто у відповідності до вимог чинного законодавства, а за наслідками розгляду лише винесено лист інформаційного характеру.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву за змістом якого просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказано, що обласна державна адміністрація не мала законних підстав у задоволенні клопотань про затвердження зазначених вище технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території міста Новограда-Волинського, а звернення позивача вказане звернення було розглянуте у відповідності до чинного законодавства в межах повноважень.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмових доказів суд дійшов наступного висновку.

У ході судового розгляду встановлено, що 17 грудня 2018 року Новоград-Волинська КЕЧ району подано до Житомирської ОДА заяви щодо затвердження технічної документації із землеустрою.

Листом заступника голови Житомирської ОДА від 10 січня 2019 року Новоград-Волинську КЕЧ району повідомлено про неможливість розгляду поданої технічної документації із землеустрою через розроблення її з порушенням вимог законів за прийнятих до них нормативно-правових актів.

06 лютого 2019 року Новоград-Волинська КЕЧ району повторно подала заяву ОДА про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (па місцевості), для розміщення за постійної діяльності Збройних Сил України.

Листом заступника голови ОДА Ясюнецьким О. від 17 березня 2019 року Новоград-Волинській КЕЧ району відмовлено у розгляді поданої технічної документації із землеустрою, так як розроблена технічна документація суперечить вимогам закону та не може бути прийнята до розгляду. Рекомендовано розробити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі №240/5416/19 було задоволено позов Новоград-Волинської КЕЧ району,визнано протиправними дії Житомирської обласної державної адміністрації, щодо розгляду звернення Новоград-Волинскої КЕЧ району про затвердження технічної документації із землеустрою для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України викладені в листі Житомирської обласної державної адміністрації віл 17.07.2019 за № 1496/0/2-19/27 та зобов`язано повторно розглянути вказане звернення.

На виконання рішення суду Житомирською ОДА було повторно розглянуто звернення Новоград-Волинською КЕЧ району листом від 30.03.2020 за № 1850 2-20/16 відмовлено у затвердженні технічної документації через невідповідність поданої документації із землеустрою вимогам законів.

17 квітня 2020 року Новоград-Волинська КЕЧ району, після доопрацювання документації із землеустрою, падала до Житомирської ОДА заяви за№771 та 772 щодо за твердження технічної документації із землеустрою.

Листом заступника голови ОДА Градівським В. від 14 травня 2020 року № 2505 2-20/27 Новоград-Водинській КЕЧ району відмовлено у затверджені поданої технічної документації із землеустрою, з посиланням на її невідповідність вимогам ст.55 Закону України "Про землеустрій" та ст. 123 Земельного Кодексу України, а саме: формування нової земельної ділянки повинно відбуватись за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Крім того, у технічній документації відсутні документи, які посвідчують право власності па нерухоме майно та Державний акт на право постійного користування земельної ділянки. Відсутні довідка з узагальненою інформацією про землі (території) та погодження меж із суміжним землевласником - Новоград-Волинською міською радою.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (в редакції, чинній на момент винесення спірних розпоряджень, далі - Земельний кодекс України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Положеннями статті 17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Положеннями статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 р. № 858-IV (далі - Закон № 858-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Частиною 2 ст. 55 Закону № 858-IV визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно ст. 30 Закону № 858-IV погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Пунктами 1-4 ч. 2 ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; і за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з ч. 14 ст. 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

Відповідно до п.17 ст.186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Таким чином, ст. 186-1 ЗК України ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень, за результатами розгляду технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження або про відмову в його затвердженні.

Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а рішення приймати обґрунтовано. У спірному випадку у відповідача були наявні правові підстави для утримання від погодження проектів землеустрою щодо передачі земельної ділянки і наданні мотивованої відмови у її погодженні.

Відповідно до статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель; земельне законодавство базується на принципі забезпечення гарантій прав на землю.

Суд звертає увагу, що органи державної влади не можуть безпідставно приймати рішення, що пов`язані з обмеженням реалізації певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, відстрочувати термін реалізації права на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами державної влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з конституційним принципом, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції України).

В свою чергу, дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже, не можуть вважатися відмовою у розумінні частини п`ятої статті 186-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 року № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 року № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 року за №381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, погодження проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки або відмова у його погодженні оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом, у даному випадку - розпорядженням. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що лист відповідача № 2595/2-20/27 від 14.05.2020 не може вважатись обґрунтованим рішенням про відмову у затверджені технічної документації, а тому дії відповідача є протиправними, та такими що порушили реалізацію прав позивача.

Разом з тим, суд не надає оцінку підставам, для відмови у затвердженні технічної документації, оскільки предметом даного спору є виключно неналежний розгляд звернення позивача щодо затвердження технічної документації.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та їх слід задовольнити.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Житомирської обласної державної адміністрації сплачений судовий збір у сумі 2102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (вул. Волі, 39, Новоград-Волинський, Житомирська область,11706, код ЄДРПОУ07760151) до Житомирської обласної державної адміністрації (майдан ім. С.П.Корольова, 1, м.Житомир,10014, код ЄДРПОУ 00022489) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним рішення про відмову Житомирської обласної державної адміністрації, викладену в листі Житомирської обласної державної адміністрації за № 2595/2-20/27 від 14.05.2020 щодо не затвердження технічної документації із землеустрою для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

Зобов`язати Житомирську обласну державну адміністрацію повторно розглянути звернення Новоград-Волинської КЕЧ району про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, розташованих на території м.Новоград-Волинського Житомирської області за кадастровими номерами: 1811000000:00:007:0148. площею 0,9200 га за адресою: вул.Коростенська, військове містечко №12; та 811000000:00:020:0895, площею 1.1000 та за адресою: вул.Волі,39, військове містечко №11, для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

Стягнути на користь Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської обласної державної адміністрації судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева