Рішення № 96378371, 20.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 р. Справа№200/1735/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 37967785, 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр.. Миру, 68) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області щодо повернення без виконання судового наказу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.04.2015 у справі №233/1538/15-ц, який набрав чинності 24.11.2020; зобов`язати відповідача прийняти до виконання судовий наказ Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.04.2015 у справі №233/1538/15-ц про стягнення з Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з липня 2014 року по листопад 2014 року включно у розмірі 5688,00 грн.; зобов`язати відповідача здійснити перелік заходів, встановлених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 №845, які спрямовані на виконання судового наказу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.04.2015 у справі №233/1538/15-ц про стягнення з Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з липня 2014 року по листопад 2014 року включно у розмірі 5688,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Одночасно клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволено частково; відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до прийняття рішення по справі; клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до положень статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 квітня 2015 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області видано судовий наказ у справ №233/1538/15-ц про стягнення з Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з липня 2014 року по листопад 2014 року у розмірі 5688,00 грн. Судовий наказ набрав чинності 24 листопада 2020 року та виданий стягувачу 25 листопада 2020 року. 31 грудня 2020 року позивач звернулась до Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області із заявою про виконання судового наказу від 06 квітня 2015 року. До заяви позивачем було надано оригінал судового наказу від 06.05.2014 у справі №233/1538/15-ц. Головне управління державної казначейської служби України у Донецькій області листом №04-19/35 від 05.01.2021 повідомило ОСОБА_1 , що на підставі пп.3 п.9 порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників повертає виконавчий документ без виконання з підстав неможливості здійснити заходи щодо безспірного списання коштів з Макіївської міської ради, оскільки організація - боржник не перебуває на розрахунково-кассовому обслуговуванні (не має відкритих рахунків), як в Головному управління та і в будь-якому іншому територіальному органі Казначейства Донецької області. Вважає, що небажання відповідача вчиняти вичерпного переліку заходів встановлених Порядком №845 порушує права позивача. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі. Так, у наданому відзиві на позовну заяву зазначено, що за відсутності відкритих рахунків макіївської міської ради в ГУ Державної казначейської служби у Донецькій області на заяву про виконання рішення суду від 31.12.2020 (вх.. від 04.01.2021 №44) по справі №233/1538/15-ц Головним управлінням повернуто судовий наказ Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області стягувачеві листом №04-19 від 05.01.2021 з відповідною відміткою на виконавчому документі. Щодо посилання позивача на п. 16 Порядку №845 та твердження позивача, що безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів може проводитись органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошті зараховані, а наявність у боржника рахунку не є обов`язковою є помилковим, оскільки в даному випадку необхідно застосовувати п. 24-34 Порядку №845 «Безспірне списання коштів з рахунків боржника».

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

06 квітня 2015 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області видано судовий наказ у справ №233/1538/15-ц про стягнення з Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з липня 2014 року по листопад 2014 року у розмірі 5688,00 грн. Судовий наказ набрав чинності 24 листопада 2020 року ; дата видачі судового наказу стягувачу 25 листопада 2020 року /а.с.5/.

На заяву представника стягувача від 31 грудня 2020 року про виконання судового наказу від 06 квітня 2015 року у справі №233/1538/15-ц Головне управління державної казначейської служби України у Донецькій області листом №04-19/35 від 05.01.2021 повідомило заявника, що на підставі пп.3 п.9 порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників повертає виконавчий документ без виконання з підстав неможливості здійснити заходи щодо безспірного списання коштів з Макіївської міської ради, оскільки організація - боржник не перебуває на розрахунково-кассовому обслуговуванні (не має відкритих рахунків), як в Головному управління та і в будь-якому іншому територіальному органі Казначейства Донецької області /а.с. 6/.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Відповідно до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульовано Порядком №845.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку №845 передбачено, що у цьому Порядку термін боржник вживаються в такому значенні - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Отже, умовою визнання певного органу боржником у розумінні Порядку №845 є, зокрема, те, що такий орган має відкритий рахунок в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6 Порядку №845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

У свою чергу, в силу положень пп. 3 п. 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Отже, за умови відсутності у боржника відкритих рахунків в органі Казначейства останнє зобов`язане в силу наведених вимог пп. 3 п. 9 Порядку №845 повернути виконавчий документ стягувачеві. За таких обставин, повертаючи представнику стягувача без виконання судовий наказ костянтинівського міськрайонного суду Донецької Макіївська міська рада не обслуговується у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області та не має у ньому відкритих рахунків, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо доводів позивача про застосування положень п. п. 16-23 Порядку №845, якими регламентовано питання безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету, суд вважає помилковим, оскільки, у межах спірних правовідносин має місце виконання рішення суду про стягнення коштів з рахунків боржників, а не рішення суду про стягнення надходжень бюджету.

Суд не приймає доводи позивача, що застосуванню положень п. п. 16-23 Порядку №845 у будь-якому випадку має передувати перевірка органом Казначейства існування відкритих рахунків боржника у відповідному органі Державної казначейської служби України, як це передбачено пп. 3 п. 9 Порядку №845. В іншому ж випадку, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, не маючи статусу органу примусового виконання (ч. 4 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»), не матиме змоги забезпечити виконання судового рішення, позаяк вправі здійснювати безспірне списання коштів лише з рахунків боржника, які відкриті в органі Казначейства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Суд зазначає, що встановлені обставини відсутності у Макіївської міської ради відкритих рахунків в Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та свідчать, що відповідач, не будучи органом примусового виконання, об`єктивно позбавлений можливості забезпечити виконання судового рішення, а відтак, користуючись наданими йому пп. 3 п. 9 Порядку №845 повноваженнями, правомірно повернув без виконання заяву представника стягувача Балицького О.П. від 31.12.2020 року.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, сформульованою у постанові від 16.04.2020 року у справі № 804/5950/17, яка полягає у тому, що наявність інших передбачених законом підстав для повернення органом ДКС України виконавчого документа стягувачу має бути чітко встановлена правовою нормою.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що до спірних правовідносин не застосовуються висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.11.2019 року у справі №200/4120/19-а, позаяк вони зроблені щодо випадків відсутності необхідного обсягу асигнувань на рахунках в органі Казначейства, у той час у справі, що розглядається, таких рахунків в органі Казначейства взагалі немає.

Суд погоджується з позицією відповідача, що вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перелік заходів, встановлених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 №845, які спрямовані на виконання судового наказу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.04.2015 у справі №233/1538/15-ц про стягнення з Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з липня 2014 року по листопад 2014 року включно у розмірі 5688,00 грн. є передчасними, оскільки заходи вживаються після прийняття та розгляду заяви.

Незабезпечення ж виконання судового рішення у спосіб, визначений позивачем, не свідчить про те, що таке рішення суду не повинно бути виконане. Разом з тим, у розрізі наведених норм суд вважає за необхідне звернути увагу, що у спірному випадку судовий наказ Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.04.2015 у справі №233/1538/15-ц може бути виконано або у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», або за правилами Порядку №845 у випадку зміни способу і порядку виконання рішення відповідною ухвалою суду, постановленою у відповідності до ст. 435 ЦПК України.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на правомірність повернення відповідачем без виконання поданих представником позивача документів через відсутність у Макіївської міської ради відкритих рахунків в органах Казначейства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області щодо повернення без виконання судового наказу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.04.2015 у справі №233/1538/15-ц, який набрав чинності 24.11.2020; зобов`язання відповідача прийняти до виконання судовий наказ Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.04.2015 у справі №233/1538/15-ц про стягнення з Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з липня 2014 року по листопад 2014 року включно у розмірі 5688,00 грн.; зобов`язання відповідача здійснити перелік заходів, встановлених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 №845, які спрямовані на виконання судового наказу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.04.2015 у справі №233/1538/15-ц про стягнення з Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з липня 2014 року по листопад 2014 року включно у розмірі 5688,00 грн. не підлягають задоволенню.

З огляду на положення ст. 139 КАС України та відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Повний текст рішення складено та підписано 20 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя М.М. Толстолуцька