Рішення № 96378367, 06.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 р. Справа№200/9335/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., за участю секретаря судового засідання Заїченко Я.В., Позивач ОСОБА_1 , Представника відповідача Гудзенко Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення заробітної плати ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, та із зарахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

скасувати наказ «Про внесення змін до наказу від 26.12.2019 №3948/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 30.11.2020 № 134/1.;

стягнути з відповідача на користь позивача 296 325,86 грн. заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки.;

стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02.01.2020 по дату постановлення рішення у справі з визначенням суми стягнення виходячи з розміру середньоденної з/п у розмірі 10064,06 грн. або іншої середньоденної суми встановленої судом під час судового процесу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідачем проведено з ним розрахунок при звільненні не в повному обсязі. Зокрема, невірно проведено обчислення середнього заробітку за час щорічної чергової відпустки, невірно проведено обчислення компенсації за невикористані дні відпустки. Вважає, що таким чином відповідачем порушено законодавство про працю, відтак звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі № 200/9335/20-а та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 14 грудня 2020 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02 березня 2021 закрити підготовчого провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідач подав відзив на позов від 02 грудня 2020 за вх. № 10-05/308. В обґрунтування відзиву зазначив, що Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 № 3948/1 “Про звільнення ОСОБА_1 » позивача 27.12.2019 звільнено в порядку переведення для подальшої роботи у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків), згідно п. 5 ст.36 Кодексу законів про працю України та відповідно до ст. 41 Закону України «Про державну службу». Відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 №3948/1 “Про звільнення ОСОБА_1 ” Позивачу виплачена компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2011 по 25.09.2012 у кількості 01 календарного дня, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2012 по 25.09.2013 у кількості 02 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2013 по 25.09.2014 у кількості 14 календарних днів, за невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 26.09.2014 по 25.09.2015 у кількості 30 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 08 років стажу державної служби у кількості 04 календарних днів.

З лютого 2020 року на адресу ліквідаційної комісії Головного управління почали надходити запити від колишніх працівників щодо розбіжностей у нарахуванні їм відпускних протягом 2019 року та, як наслідок, компенсації за невикористані відпустки, сплачені при звільненні. У запитах зазначалося щодо недоплати зазначених коштів.

При перевірці викладених фактів з`ясувалося, що при нарахуванні відпускних за допомогою програмного забезпечення бухгалтерського обліку «КОМІНТЕХ» не враховувалася надбавка за інтенсивність праці, а відповідальними працівниками бухгалтерії не проводилася відповідна перевірка нарахованих коштів.

Для здійснення розрахунку з колишніми працівниками (близько 900 працівників) ліквідаційною комісією здійснений перерахунок відпускних за 2019 та компенсацій всім працівникам.

Крім того, в період з 28 вересня по 09 жовтня 2020 року Управлінням внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України на виконання наказу Міністерства юстиції України від 15.09.2020 № 2435/7, був проведений позаплановий внутрішній аудит діяльності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за період з 01.01.2019 по 30.06.2020.

Під час проведення внутрішнього аудиту було встановлено, що працівникам, які призначені на посади до 2014 року, при звільненні у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ виплачувалася компенсація за дні невикористаної відпустки, які не підтверджені достовірними даними. За результатами внутрішнього аудиту складено аудиторський звіт, надані висновки та рекомендації, зокрема, зазначено на необхідності внесення змін до наказів про звільнення працівників ГТУЮ за 2019 та 2020 роки в частині виплат компенсації за кількість днів невикористаної відпустки, що не підтверджена достовірними даними.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 30.11.2020 № 134/1 були внесені зміни до наказу від 26.12.2019 № 3948/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині виключення періодів невикористаної відпустки до 2015 року.

Тому, після внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1 та виключення з наказу періодів невикористаної відпустки до 2015 року, кількість невикористаної відпустки Позивача складає 34 дні (до внесення змін до наказу кількість складала 51 днів). При звільненні, за 51 день невикористаної відпустки, Позивачу була виплачена компенсація у сумі 30816,24 грн. Після перерахунку суми компенсації за 34 дні невикористаної відпустки встановлено, що Позивачу необхідно було сплатити 30351,46 грн., тобто різниця між перерахованою та сплаченою сумою складає - 464,78 грн.

Відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Тому, Відповідач не наполягає на поверненні Позивачем надміру отриманої компенсації за дні невикористаної відпустки.

При цьому, у зв`язку з неправильним нарахуванням протягом 2019 року відпускних, підтверджую не донарахування Позивачу 3488,57 грн., які найближчим часом будуть йому сплачені.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по деньфактичного розрахунку зазначає, що для встановлення початку перебігу строку звернення Позивача до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, який ще не відбувся.

14 грудня 2020 року позивачем на адресу суду надано відповідь на відзив у якому позивач посилається на те, що наданий відзив не відповідає вимогам статті 162 КАС України, а саме відповідачем не надано копій доданих до відзиву документів іншим учасникам справи. Основним доказом на який посилається відповідач є копія наказувід 30.11.2020 № 134/1.Відповідач не вказує яким чином позивачу було ознайомлено з вказаним наказом і навіть не надав його копію до відзиву наданому позивачу.Стосовно наказу про внесення змін, позивач зазначає, що на момент виникнення обов`язку розрахуватися з ним, а саме: 26.12.2019 та на момент подачі позовної заяви 05.10.2020, вказаного наказу не існувало; з наказом позивача не ознайомлено; наказ поданий до суду з порушенням строку та є лише способом уникнення відповідачем відповідальності.

Підставою для внесення змін до наказу є проведення аудиту, проте позивач вважає, що проведення аудиту не є достатньою підставою для внесення вказаних змін. У додаткових пояснення від 16 лютого 2021 року щодо підстав скасування наказу від 30 листопада 2020 року № 134/1 позивач зазначає, що обов`язок зберігання, а відтак і відновлення вищезазначених документів покладений саме на роботодавця. Таким чином саме відповідач повинен надати достовірні та обґрунтовані докази (накази, заяви) стосовно використання позивачем 31 дня відпустки (82 дні (які встановлені позивачем) - 51 дні (які були підтверджені Відповідачем). Оскільки, саме у відповідача повинні бути в наявності відповідні документи, які підтверджують перебування працівника у відпустці в конкретний проміжок часу (накази, заяви працівника тощо). Обов`язок щодо належного зберігання підтверджуючих документів лежить саме на відповідачі. А у разі втрати відповідних документів, саме відповідач мав вчинити заходи щодо їх відновлення.

01 березня 2021 року відповідачем подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог в якій відповідач зазначає, що Наказом Головного управління від 26.12.2019 № 3948/1 позивача 26.12.2019 було звільнено в порядку переведення для подальшої роботи у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків). Позивачу була сплачена компенсація 51день невикористаної відпустки.

При вивченні особових справ працівників Головного управління Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) була звернута увага на те, що особові справи на працівників, які працювали до 2014 року в Головному управлінні заведені у 2015 році та в інформації про відпустки (розділ IV) особової справи відсутні посилання на накази про відпустки в період до 2015 року.

Отже, в особовій справі позивача відсутні посилання на накази щодо використання основних щорічних відпусток за періоди 26.09.2011-25.09.2012 (15 днів) та 26.09.2011-25.09.2012 (14 днів); хоча і зазначені в особовій справі, але ж не підтверджуються наказами відпустки за період 26.09.2013-25.09.2014 (16 днів) та за період 26.09.2012-25.09.2013 (14 днів).

Відповідач зазначає, що наказом Головного управління юстиції у Донецькій області від 18.11.2014 № 69/2 «Про переміщення Головного та територіальних управлінь юстиції, відділів державної виконавчої служби, відділів державної реєстрації актів цивільного стану, державних нотаріальних контор», було змінено місцезнаходження Головного управління на територію м. Краматорська.Здійснити заходи щодо вивезення всіх документів та архіву Головного управління не вбачалось можливим через захоплення будівлі невідомими озброєними особами, документи залишені у місті Донецьку, який віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р.У зв`язку із зазначеним у провадженні Селидівського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження № 12016050390001766 від 16.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України, за фактом незаконного захоплення Головного управління юстиції у Донецькій області, розташованого за адресою: м. Донецьк, бул. Пушкіна, 34.Тобто, особові справи працівників, первинна облікова документація, архіви Головного управління були залишені у м. Донецьку.

Під час проведення внутрішнього аудиту було встановлено, що працівникам, які призначені на посади до 2014 року, при звільненні у зв`язку з ліквідацією Головного управління виплачувалася компенсація за дні невикористаної відпустки, які не підтверджені достовірними даними. За результатами внутрішнього аудиту складено аудиторський звіт, надані висновки та рекомендації, зокрема, зазначено про необхідність внесення змін до наказів про звільнення працівників Головного управління за 2019 та 2020 роки в частині виплат компенсації за кількість днів невикористаної відпустки, що не підтверджена достовірними даними.

На виконання рекомендацій аудиторського звіту та у зв`язку з відсутністю у володінні Головного управління первинної облікової документації до 2015 року ліквідаційною комісією Головного управління наказом від 30.11.2020 № 134/1 було внесено зміни до наказу від 26.12.2019 № 3948/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » та виключено три періоди невикористаної відпустки за період з 26.09.2011 по 25.09.2012 01 день; 26.09.202 по 25.09.2013 02 дні; 26.09.2013 по 25.09.2014 14 днів.

Відтак, документами, які є у володінні Головного управління підтверджується 34 дні невикористаної відпустки позивачем.

Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що наказ Головного управління від 30.11.2020 № 134/1 «Про внесення змін до наказу від 26.12.2019 № 3948/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » прийнятий на законних підставах, у відповідності до первинної облікової документації, яка перебуває у володінні Головного управління, тому скасуванню не підлягає.

Щодо визначення середньоденної заробітної плати позивача, відповідач вказує, що Відповідач не згоден з розрахунком позивача суми компенсації за невикористану відпустку виходячи з середньоденної заробітної плати 10064,06 грн., виходячи, з того, що відпускні позивач отримував з загального фонду державного бюджету, а винагороду державного службовця - із спеціального фонду державного бюджету.

На вище вказаний відзив , позивачем було подано відповідь від 11 березня 2021 року, в якій позивач зазначає, що Відповідачем не спростовуються додаткові пояснення позивача щодо підстав скасування наказу від 30.11.2020 № 134/1 надані 16.02.2021. Отже, позивач вважає наказ від 30.11.2020 № 134/1 таким, що винесений з порушенням норм чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що відповідач не надає допустимих доказів які б свідчили, що позивачем використані всі 90 календарних днів які передбачені законодавством за період роботи з 26.09.2011 по 25.09.2014. За період роботи з 26.09.2011 по 25.09.2014 було використано 42 дні (14 днів * 3 роки) щорічної відпустки з 90 днів які належали позивачу згідно законодавства. Не використаними залишаються 48 днів за період з 26.09.2011 по 25.09.2014 та 34 дні за період з 25.09.2014 по 26.12.2019. З розрахунку позивача, середньоденна заробітна плата складає за період грудень 2018 року по листопада 2019 року: (312526,23 грн. заробітна плата + 1099771,68 грн. винагорода державного виконавця) / 354 днів = 3 989,54 грн. Відповідач розрахував один день компенсації у розмірі 892,69 грн. замість 3989,54 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 громадянин України паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , працює в органах юстиції Донецької області з 26 вересня 2011 року, що підтверджується наказом Головного управління юстиції в Донецькій області №1492 (а.с. 77)

Наказом від 28 листопада 2017 року № 3661/1 Головного територіального управління юстиції у Донецькій області позивача переведено на посаду заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області , з 01 грудня 2017 року , з посадовим окладом , згідно зі штатним розписом , як переможця конкурсу.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Відповідач) від 26.12.2019 № 3948/1 позивача звільнено з посади заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 27.12.2019, відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України та відповідно до статті 41 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до наказу №3948/1 від 26.12.2019 Відповідача позивачу належала компенсація за невикористані дні відпустки у загальній кількості 51 календарний день. (а.с.13)

Листом від 25 лютого 2020 року № 90-10 відповідач повідомив позивача, що Ліквідаційною комісією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області розглянуто заяву позивача від 29.01.2020 №90-10 та здійснено перевірку правильності розрахунку та виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні у грудні 2019 року. В ході перевірки було встановлено, що у зв`язку з технічною помилкою в програмному забезпеченні при розрахунку відпускних протягом 2019 року, а в результаті і при розрахунку компенсації при звільненні не враховувалась надбавка за інтенсивність праці. Таким чином, сума недонарахованих позивачу відпускних протягом 2019 року складає 3488,57 грн., сума недорахованої компенсації за невикористану відпустку при звільненні 14710,95 грн. Загальна сума недонарахованих коштів складає 18199,52 грн. Оскільки Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області знаходиться у стані ліквідації, фінансування припинено. Ліквідаційною комісією будуть вживатися заходи щодо збільшення кошторисних призначень для проведення виплати по перерахунку зазначених вище сум. У грудні 2019 року позивачу були нараховані та виплачені лікарняні за листом непрацездатності за перші 5 днів за рахунок коштів підприємства у сумі 8366,20 грн., та нараховані лікарняні за рахунок коштів Фонду соціального страхування у сумі 11712,68 грн. У січні 2020 року на адресу ФСС направлено заяву-розрахунок щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам.У разі надходження коштів від ФСС, вони будуть негайно перераховані на картковий рахунок. (а.с.15)

Відповідно до розрахункового листа за грудень 2019 року позивачу було виплачено компенсації компенсація за невикористані дні відпустки у розмірі 30816,24 грн.

Наказом від 30 листопада 2020 року № 134/1 внесено зміни до наказу від 26.12.2019 року №3948/1 «про звільнення ОСОБА_1 », в якому зазначено, що у зв`язку з переміщенням Головного управління юстиції у Донецькій області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійсненнясоціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», у місто Краматорськ Донецької області та неможливістю достовірно визначити кількість днів невикористаної відпустки до 2015 року через залишення у місті Донецьку первинної облікової документації працівників, та вирішено внести зміни до наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.42.2019 № 3948/1 «Про звільнення ОСОБА_1 », виключивши у другому абзаці слова та цифри «за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2011 по 25.09.2012 у кількості 01 календарного дня, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2012 по 25.09.2013 у кількості 02 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2043 по 25.09.2014 у кількості 14 календарних днів».; Провести заходи щодо перерахунку компенсації при звільненніШмакова Р.С.Підстава: Аудиторський звіт (висновки і рекомендації) про проведення позапланового внутрішнього аудиту: діяльності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за період з 01.01.2019 по 30.06.2020.(а.с.26)

З наданого відповідачем витягом з аудиторського звіту (висновки і рекомендації) про проведення позапланового внутрішнього аудиту діяльності ГТУ Юстиції у Донецькій області за період 01.01.2019 по 30.06.2020 вбачається, що зокрема у пункті 12, працівникам, які призначені на посади до 2014 року , при звільнені у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ виплачувалась компенсація за дні невикористаної відпустки , які не підтверджені достовірними даними. В висновку вказано, що існує ймовірність здійснення ГТУЮ працівникам у період, що підлягав аудиту, зайвих виплат/недоплат коштів за дні невикористаної відпустки при їх звільненні.Також було рекомендовано ГТУЮ (ліквідаційній комісії) вжити заходи щодо визначення достовірної відпустки працівників які призначені на посади до 2014 року, та яким при звільнені виплачено компенсацію за дні невикористаної відпустки за період до 2014 року, а також щодо здійснення відповідних перерахунків у разі виявлення розбіжностей у кількості таких днів. Внести зміни до наказів про звільнення працівників ГТУЮ за 2019 та 2020 роки в частині виплат компенсації за кількість днів невикористаної відпустки, що не підтверджена достовірними даними. (т.1 а.с.192)

З наданих відповідачем наказів вбачається наступне:

Наказом від 04 вересня 2015 року № 1719/3 надано ОСОБА_2 , головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державноївиконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, невикористану частину щорічної відпустки за період роботи з26.09.2012 по 25.09.2013 тривалістю 14 Календарних днів з 14 вересня по 27 вересня 2015 року включно.(т.1 а.с.199)

Наказом від 02 квітня 2016 року № 393/3 надано ОСОБА_2 , головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, частину щорічної відпустки за період роботи з26.09.2015 по 25.09.2016 тривалістю 16 календарних днів з 10 травня по 25 травня 2016 року включно.(т.1 а.с.200)

Наказом від 01.08.2016 № 1322/3 надано ОСОБА_2 , головному державному виконавцю відділу примусового виконанню рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2015 по 25.09.2016 тривалістю 14 календарних днів з 01 вересня по 14 вересня 2016 року включно.(т.1 а.с.201)

Наказом від 26 квітня 2017 року № 694/3 надано ОСОБА_2 , головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2016 по 25.09.2017 тривалістю 16 календарних днів з 11 травня по 26 травня 2017 року включно.(т.1 а.с.202)

Наказом від 06 червня 2017 року № 957/3 ОСОБА_3 , головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, частину щорічної додаткову оплачувану відпустку за 5 років стажу державної служби тривалістю 1 календарний день 29.06.2017.(т.1 а.с.203)

Наказом від 22 вересня 2017 року № 2290/3 ОСОБА_3 , головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2016 по 25.09.2017 тривалістю 14 календарних днів з 09 жовтня по 23 жовтня 2017 року включно.(т.1 а.с.204)

Наказом від 21 грудня 2017 року № 2766/3 наданоШМАКОВУ ОСОБА_4 , заступнику начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, додаткову оплачувану відпустку за 6 років стажу державної служби тривалістю 02 календарних дні з 09 січня по 10 січня 2018 року включно.(т.1 а.с.205)

Наказом від 19 квітня 2018 року № 764/3 наданоШМАКОВУ ОСОБА_4 , заступнику начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2017 по 25.09.2018 тривалістю 12 календарних днів з 14 травня по 25 травня 2018 року включно.(т.1 а.с.206)

Наказом від 13 липня 2018 року № 2009/3 наданоШМАКОВУ ОСОБА_4 , заступнику начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2017 по 25.09.2018 тривалістю 04 календарних дні з 27 серпня по 30 серпня 2018 року включно.(т.1 а.с.207)

Наказом від 24 жовтня 2018 року № 2999/3 наданоШМАКОВУ ОСОБА_4 , заступнику начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2017 по 25.09.2018 тривалістю 14 календарних днів з 05 листопада по 18 листопада 2018 року включно.(т.1 а.с.208)

Наказом від 21 серпня 2019 року № 3094/3 наданоШМАКОВУ ОСОБА_4 , заступнику начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, додаткову оплачувану відпустку за 7 років стажу державної служби тривалістю 03 календарних дні з 18 вересня по 20 вересня 2019 року включно та частину щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2018 по 25.09.2019 тривалістю 06 календарних днів з 23 вересня по 28 вересня 2019 року включно.(т.1 а.с.209)

Наказом від 02 січня 2019 року № 11/3 наданоШМАКОВУ ОСОБА_4 , заступнику начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2018 по 25.09.2019 тривалістю 05 календарних днів з 28 січня по 01 лютого 2019 року включно.(т.1 а.с.210)

Наказом від 15 липня 2019 року № 2404/3 наданоШМАКОВУ ОСОБА_4 , заступнику начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2018 по 25.09.2019 тривалістю 04 календарних дні з 27 серпня по 30 серпня 2019 року включно.(т.1 а.с.211)

Наказом від 09 квітня 2019 року № 883/3 наданоШМАКОВУ ОСОБА_4 , заступнику начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2018 по 25.09.2019 тривалістю 15 календарних днів з 10 травня по 24 травня 2019 року включно.(т.1 а.с.212)

Також, відповідачемнадано запит Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків) щодо надання роз`яснень до Міністерстварозвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 07 жовтня 2020 року, щодо виплати винагород державним виконавцям. Просить надати роз`яснення щодо врахування зазначеної винагороди державним виконавцям при обчисленні середньої заробітної плати виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи та виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».(т.1 а.с.216)

У відповідь Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повідомило, що п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, передбачено врахування виплат, які не являються одноразовими. Із одноразових виплат Порядком передбачено включення лише одноразової винагороди за підсумками роботи за рік і за вислугу років за умови, що вони нараховані в поточному році за попередній календарний рік. (т.1 а.с.218)

Позивач вважає, що розрахунок середньоденної заробітної плати позивача відповідач не врахував винагороду державного виконавця, яка не має одноразового характеру, та має бути враховано до заробітної плати позивача ,відповідно до висновків Верховного суду у справі 814/564/16. Крім того вважає, що відповідач не надає допустимих доказів які б свідчили, що позивачем використані всі 90 календарних днів які передбачені законодавством за період роботи з 26.09.2011 по 25.09.2014. Позивач стверджує, що за період роботи з 26.09.2011 по 25.09.2014 було використано 42 дні (14 днів х 3 роки) щорічної відпустки з 90 днів. Не використаними залишаються 48 днів за період з 26.09.2011 по 25.09.2014 та 34 дні за період з 25.09.2014 по 26.12.2019.

Із наведених вище відповідей позивачем встановлено, що Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області проведено не повний розрахунок при звільненні, а саме невірно проведено обчислення середнього заробітку за час щорічної чергової відпустки, невірно проведено обчислення компенсації за невикористані дні відпустки.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В спірний період виплата винагороди державного виконавця була встановлена:

- ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606, чинного на час виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 05.01.2017) за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій він має право на винагороду, яка виплачується за рахунок виконавчого збору. Порядок виплати, розмір винагороди та критерії оцінки роботи державного виконавця встановлюються Кабінетом Міністрів України;

- ст.13 Закону України від 02.06.2016 №1403 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі Закон №1403) заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.

Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Вимогами статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати максимальним розміром не обмежується. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Аналогічні положення містяться у ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (далі - Закон №108/95).

Положеннями ст. 2 Закону №108/95 передбачено, додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 №202/98-ВР (далі - Закон №202/98, чинного на час виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 05.10.2016) заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби, зазначеного у частині першій статті 6 цього Закону, складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, а також інших надбавок згідно із законодавством. За забезпечення реального, своєчасного і законного виконання виконавчого документа державні виконавці одержують винагороду в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державної казначейської служби України від 13.01.2004 №5, до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцiненi в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплатi, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Відповідно до розділу 2 даної інструкції фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, 2.2. фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Порядок обчислення середньої заробітної плати врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100).

Відповідно до п. 3 даної Постанови визначено перелік виплат, які включаються до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками, високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи і вислугу років, тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Відповідно до п.4 Порядку №100 (в редакції, що діяла під час спірних періодів) при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються:а) виплати за виконання окремих доручень(одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком

доплат за суміщення професій і посад, розширення зонобслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують

обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які

виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій,за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і

здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин,автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за

результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів,

що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних

засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати,пов`язаніз ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два

місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 №126 затверджено Порядок виплати та розміри винагород державному виконавцю (далі - Порядок №126).

Відповідно до п. 2 Порядку, державний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, одержує винагороду в розмірі 5 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа - в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа - в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 5 Порядку №126 встановлено, що у заяві про виплату винагороди державний виконавець визначає розрахунок розміру належної до виплати винагороди.

Згідно з п. 14 цього Порядку погоджена керівником структурного підрозділу відповідного Головного територіального управління юстиції Мін`юсту в Автономній Республіці Крим, в області, мм. Києві та Севастополі, що забезпечує здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень, або керівником Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту в установленому порядку заява про виплату винагороди державному виконавцю не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після погодження надсилається (подається) відповідному Головному територіальному управлінню юстиції Мін`юсту в Автономній Республіці Крим, в області, мм. Києві та Севастополі (уповноваженому структурному підрозділу Мін`юсту) та є підставою для видачі протягом п`яти робочих днів з дня отримання погодженої заяви відповідного наказу із зазначенням у ньому розміру винагороди.

Відповідно до п. 16 Порядку №126 державний виконавець одержує винагороду одночасно з виплатою заробітної плати.

Пунктом 17 Порядку №126 передбачено, що державному виконавцю, який звільняється із займаної посади раніше дня, установленого для виплати заробітної плати, належна сума винагороди виплачується під час звільнення.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що винагорода державного виконавця є частиною його оплати праці. Введення інституту винагороди державного виконавця мало на меті стимулювання своєчасного виконання рішень судів та інших компетентних органів, що сприяє підвищенню авторитету правосуддя, дотриманню принципу законності як складової верховенства права. Право на винагороду у державного виконавця виникає у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу, стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій

Таким чином, винагорода державному виконавцю відноситься до виплат, що належать до фонду оплати праці, вказана виплата не включена до переліку виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, наведеному у п. 4 Порядку №100.

Суд зауважує, що винагорода державному виконавцю за своєю суттю охоплюється поняттям «додаткова заробітна плата» та входить до структури заробітної плати, оскільки ця стимулююча виплата виплачується за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій. Враховуючи те, що вказана виплата може виплачуватись неодноразово в залежності від якості та результативності праці державного виконавця, продуктивності його роботи, вона не може вважатись одноразовою грошовою виплатою, а тому має бути врахована під час обчислення середньої заробітної плати, за спірний період.

Щодо вимоги позивача про скасування наказу відповідача від 30.11.2020 № 134/1 «Про внесення змін до наказу від 26.12.2019 №3948/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені , та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Відповідач) від 26.12.2019 № 3948/1 позивача звільнено з посади заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 27.12.2019, відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України та відповідно до статті 41 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до наказу Відповідача №3948/1 від 26.12.2019 позивачу належала компенсація за невикористані дні відпустки у загальній кількості 51 календарний день.

Наказом від 30.11.2020 № 134/1 внесено зміни до наказу від 26.12.2019 року №3948/1 «про звільнення ОСОБА_1 », в якому зазначено, що у зв`язку з переміщенням Головного управління юстиції у Донецькій області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійсненнясоціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», у місто Краматорськ Донецької області та неможливістю достовірно визначити кількість днів невикористаної відпустки до 2015 року через залишення у місті Донецьку первинної облікової документації працівників, та вирішено внести зміни до наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.42.2019 № 3948/1 «Про звільнення ОСОБА_1 », виключивши у другому абзаці слова та цифри «за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2011 по 25.09.2012 у кількості 01 календарного дня, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2012 по 25.09.2013 у кількості 02 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 26.09.2043 по 25.09.2014 у кількості 14 календарних днів».; Провести заходи щодо перерахунку компенсації при звільненні ОСОБА_1 .Підстава: Аудиторський звіт (висновки і рекомендації) про проведення позапланового внутрішнього аудиту: діяльності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за період з 01.01.2019 по 30.06.2020.

Як вже зазначалось, підставою для внесення змін до наказу став аудиторський звіт (висновки і рекомендації) про проведення позапланового внутрішнього аудиту діяльності ГТУ Юстиції у Донецькій області за період 01.01.2019 по 30.06.2020, у п.12 якого зазначено, що працівникам, які призначені на посади до 2014 року, при звільнені у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ виплачувалась компенсація за дні невикористаної відпустки, які не підтверджені достовірними даними. В висновку вказано, що існує ймовірність здійснення ГТУЮ працівникам у період, що підлягав аудиту, зайвих виплат/недоплат коштів за дні невикористаної відпустки при їх звільненні.Також було рекомендовано ГТУЮ (ліквідаційній комісії) вжити заходи щодо визначення достовірної відпустки працівників які призначені на посади до 2014 року, та яким при звільнені виплачено компенсацію за дні невикористаної відпустки за період до 2014 року, а також щодо здійснення відповідних перерахунків у разі виявлення розбіжностей у кількості таких днів. Внести зміни до наказів про звільнення працівників ГТУЮ за 2019 та 2020 роки в частині виплат компенсації за кількість днів невикористаної відпустки, що не підтверджена достовірними даними.

В судовому засіданні було з`ясовано, що під недостовірними даними вважається відсутність посилання на накази щодо використання основних щорічних відпусток за періоди 26.09.2011-25.09.2012 (15 днів) та 26.09.2011-25.09.2012 (14 днів), в відомостях зазначених в особовій справі. (т.1 а.с. 58)

Наказом Головного управління юстиції у Донецькій області від 18.11.2014 №69/2 «Про переміщення Головного та територіальних управлінь юстиції, відділів державної виконавчої служби, відділів державної реєстрації актів цивільного стану, державних нотаріальних контор», було змінено місцезнаходження Головного управління на територію м. Краматорська. (т. 1 а.с. 213-214)

Відповідач зазначає, що здійснити заходи щодо вивезення всіх документів та архіву Головного управління не вбачалось можливим через захоплення будівлі невідомими озброєними особами, документами залишені у місті Донецьку, який віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р. У зв`язку із зазначеним у провадженні Селидівського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження №12016050390001766 від 16.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України, за фактом незаконного захоплення Головного управління юстиції у Донецькій області, розташованого за адресою: м. Донецьк, бул. Пушкіна, 34. (т.1 а.с. 215)

Відповідач зазначає, що працівники персоналу Головного управління, які готували проекти наказів про звільнення, в грудні 2019 року були звільненні у зв`язку з переведенням до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Під час спілкування щодо визначення кількості днів невикористаної відпустки до 2015 року під час підготовки проектів наказів про звільнення, ними було повідомлено про те, що інформація про кількість використаної відпустки була надана бухгалтерією з бухгалтерської програми. Зазначає, що бухгалтерська програма не є формою первинної облікової документації, а передбачені Наказом №489 форми первинної облікової документації залишені у м. Донецьку під час переміщення до м. Краматорська та не перебувають у володінні відповідача. Тобто, документами, які є володінні відповідача підтверджуються 34 дні невикористаної відпустки позивачем (копії наказів про відпустки за 2015-2019 роки надані до матеріалів справи).

Порядок ведення Особових карток (форма П-2ДС) в спірний період було врегульовано Інструкцією по заповненню Особових карток затверджена наказом Мінстату від 26.12.95 №343, в преамбулі якої зазначено, що особові картки (форма П-2 ДС) заповнюють всі органи, установи (організації), на працівників яких поширюється Закон України "Про державну службу".

Таким чином, обов`язок ведення та внесення до картки всіх необхідних відомостей покладено на відповідальну особу відповідача, не внесення до картки номеру наказу не може свідчити про недостовірність даних.

Щодо посилання відповідача на аудиторський висновок, то у висновку не спростовано право позивача на компенсацію за не використану відпустку, не встановлено факту не видання наказу про відпуски позивача, та було рекомендовано відповідачу вжити заходи щодо визначення достовірної відпустки працівників які призначені на посади до 2014 року, та яким при звільнені виплачено компенсацію за дні невикористаної відпустки за період до 2014 року, а також щодо здійснення відповідних перерахунків у разі виявлення розбіжностей у кількості таких днів. Відповідачем не надано суду відомостей які були ним здійснені заходи щодо визначення достовірної відпустки позивача.

Фактично, позивач, за умови залишення на непідконтрольній території у паперовому вигляді наказів, робить висновок про відсутність у позивачу права на компенсацію за не використану відпустку. В той же час відповідач зазначає, що дані відомості про відпуски містились у бухгалтерській програмі, будь яких доказів про неправомірне внесення відомостей відповідач суду не надав.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не в спосіб встановлений законодавством, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та відповідно позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 296 325,86 грн. заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки, зазначає наступне.

Позивач стверджує, що кількість невикористаних днів відпустки складає 82 замість 51 днів, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідач не може доказати зворотного.

Така позиція позивача є не прийнятною, оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність наказів про використані дні щорічної основної відпустки позивача не дозволяє суду перевірити, чи правомірно зазначені ці періоди у наказі про звільнення позивача.

Отже суд вважає, що єдиним допустимим доказом – є наказ № 3948/1 від 26 грудня 2019 року із визначеним періодом невикористаної щорічної відпустки позивача у кількості 51 днів, за які відповідач був повинен сплати позивачу компенсацію.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем фактично виплачено компенсацію за 51 день невикористаної відпустки у розмірі 30816,24, тобто за період з 26 вересня 2011 року по 25 вересня 2014 року за 17 днів – 10272,08 грн. та за період 25 вересня 2014 року по 26 грудня 2019 року за 34 днів – 20544,16 грн. Проте позивач вважає, що є спір щодо визначення розміру компенсації.

З довідки про доходи відповідача вбачається, що середньо заробітна плата для розрахунку відпускних складає 892,69 грн. Позивач вважає, що відповідач не вірно розрахував один день компенсації у розмірі 892,69 грн. замість 3986,54 грн. тобто без урахування винагороди державного виконавця.

Висновок щодо врахування винагороди державного виконавця, під час обчислення середньої заробітної плати, за спірний період для розрахунку середньої судом викладено вище.

Отже здійснивши підрахунок розрахункових листків (без врахування матеріальної допомоги) з грудня 2018 по листопад 2019 враховуючи вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (з урахуванням винагороди державного виконавця) складає, грн.: грудень 2018 року - 42414,53 + 72214,28 (винагорода Д/В), січень 2019 року - 10393,62, лютий 2019 року - 20478,92, березень 2019 року -20970,22+40283,81 (винагорода Д/В), квітень 2019 року -34628,15+28644,46 (винагорода Д/В), травень 2019 року - 15727,27+535075,69(винагорода Д/В), червень 2019 року - 22772,89, липень 2019 року -20464,22+13007,65 (винагорода Д/В), серпень 2019 року - 23465,66+63395,24 (винагородаД/В), вересень 2019 року - 30968,13+16931,68 (винагорода Д/В), жовтень 2019 року -21072,40+286579,77 (винагорода Д/В), листопад 2019 року - 49170,22+43639,10(винагорода Д/В)Всього: 312526,23 + 1099771,68 (винагорода Д/В)

Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає : (312526,23 + 1099771,68) / 354 днів = 3989,54 грн.

Згідно вищевикладеного розрахунку відповідач повинен був виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку:

За період з 26 вересня 2011 року по 25 вересня 2014 року за 17 днів = (3989,54 грн х 17) - 67822.18 грн.

За період з 25 вересня 2014 року по 26 грудня 2019 року за 34 дні = (3989,54 грн х 34) = 135644,36 грн.

Проте відповідачем фактично виплачено:

За період з 26.09.2011 по 25.09.2014 за 17 днів = 10272,08 грн.

За період з 25.09.2014 по 26.12.2019 за 34 дні = 20544,16 грн.

Отже сума стягнення з відповідача компенсації за невикористану щорічну відпустку із розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, із урахуванням винагороди державного виконавця:

За період з 26.09.2011 по 25.09.2014:67822.18грн. - 10272,08 грн. = 57550.10грн.

За період з 25.09.2014 по 26.12.2019: 135644,36 грн. - 20544,16 грн. = 115 100,02 грн.

Отже судом встановлено що, при звільненні позивачу не доплачено 172 650.12 грн.

Стосовно стягнення середнього заробітку за затримку виплати зарплати при звільненні.

Стаття 117 КЗпП України встановлює, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституція України у статті 43 гарантує право на своєчасне одержання винагороди за працю. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідач порушив право позивача на отримання заробітної плати при звільненні у повному обсязі.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства. Згідно статті 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Позивач перебував у трудових відносинах з Відповідачем та при звільненні вчасно не отримав всі належні платежі.

Щодо розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Відповідно до абзаців першого, третього пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Позивача звільнено 28.12.2019, для обчислення розміру середньоденної заробітної плати, яка враховуватиметься для розрахунку виплати компенсації за час затримки розрахунку при звільненні заробітна плата, отримана за жовтень-листопад 2019 року.

Згідно розрахункових листків жовтень-листопад 2019 року встановлено наступне:

за жовтень місяць позивачу нараховано - 21072,40 грн.+286579,77 грн. (винагорода д/в)

за листопад місяць позивачу нараховано - 49170,22 грн. + 43639,10 грн. (винагорода д/в)

Підсумовуючи вищезазначене середньоденна заробітна плата, для складає:

(21072,40+286579,77+49170,22+43639,10) / 43 (робочі дні) = 9313,05 грн.

Суд не приймає посилання позивача, на п. 10 Порядку №100 згідно з яким у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. Оскільки даний пункт Порядку №100 втратив чинність, та стосувався лише тих випадків коли певний період за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата. В даному випадку мова йде про розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

З приводу позовних вимог, що стосуються стягнення з відповідача коштів за час затримки розрахунку при звільненні, то суд виходить із наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктами 1-3 Порядку № 159 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відтак, вказаними нормами визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому, у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні в такому разі при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Однак, суд встановив, що відповідачем при звільненні (28 грудня 2019 року) не виплачено позивачу всіх належних йому сум, що отримував позивач.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Велика Палата у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.

Крім того у вищевказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Так, основною метою покладення на роботодавця відповідальності передбаченої статтею 117 КЗпП України є захист майнових прав працівника у зв`язку із його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне отримання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом для існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З матеріалів справи встановлено, що виплачений розмір грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки становить 172 650.12 грн. Визначаючись щодо розміру середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні колегія суддів бере до уваги, що позивач є менш захищеною по відношенню до відповідача стороною відносин публічної служби. Водночас у вказаних відносинах і позивач має діяти добросовісно щодо реалізації свої прав, а інтереси іншої сторони також мають бути враховані.

Так, з огляду на зазначені обставини справи та керуючись критерієм для зменшення розміру середнього заробітку, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц зазначила, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було б передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за відповідні роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою забезпечення рівня свого життя.

У відповідності до даних розміщених на офіційному сайті Національного банку України, встановлено, що на дату звільнення позивача розмір облікової ставки НБУ становив 13,5 % річних. Враховуючи суму недоотриманих коштів 172 650.12 грн, 13,5 % річних від цієї суми становитиме 23307.77 грн. Отже, приблизний розмір майнових втрат працівника протягом одного року становить 23307.77 грн., а враховуючи загальний період затримки розрахунків (із 28.12.2019 по 06.04.2021) 28 593.70 грн. (за формулою [Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / [Кількість днів]).

З огляду на зазначене суд приходить до висновку що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, може вважатися виплата у розмірі 28 593.70 грн., яка розрахована із врахуванням періоду часу несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні та приблизного розміру майнових втрат в разі одержання кредиту для покриття несвоєчасно отриманих сум при звільненні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, суд відзначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір”, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, 371, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування наказ «Про внесення змін до наказу від 26.12.2019 №3948/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 30.11.2020 № 134/1.;стягнення з відповідача на користь позивача 296 325,86 грн. заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки.; стягнення з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02.01.2020 по дату постановлення рішення у справі з визначенням суми стягнення виходячи з розміру середньоденної з/п у розмірі 10064,06 грн. або іншої середньоденної суми встановленої судом під час судового процесу., - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області «Про внесення змін до наказу від 26.12.2019 №3948/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 30.11.2020 № 134/1.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 172 650.12 грн. заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 28 593.70 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошено у судовому засіданні 06 квітня 2021 року.

Повний текст рішення складений 19 квітня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя І.В. Шинкарьова