Ухвала суду № 96378319, 12.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про поновлення строку звернення до суду

12 квітня 2021 р. Справа №200/12050/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., при секретарі судового засідання Сєрих М.Ю., розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління ДПС у Донецькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень.

за участю

представників сторін:

від позивача: Олійников С.І.,

від відповідача: Яковлєва А.С.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень Головного управління ДПС у Донецькій області від 19.05.2020 року № 280160-5533-0522 (форми “Ф”) про нарахування податкових зобов`язань в сумі 4,28 грн., від 19.05.2020 року № 280161-5533-0522 (форми “Ф”) про нарахування податкових зобов`язань в сумі 38,13 грн., від 19.05.2020 року № 280162-5533-0522 (форми “Ф”) про нарахування податкових зобов`язань в сумі 1190,96 грн., від 19.05.2020 року № 280163-5533-0522 (форми “Ф”) про нарахування податкових зобов`язань в сумі 2899,50 грн., від 19.05.2020 року № 280164-5533-0522 (форми “Ф”) про нарахування податкових зобов`язань в сумі 2899,50 грн., від 19.05.2020 року № 280155-5533-0522 (форми “Ф”) про нарахування податкових зобов`язань в сумі 2899,50 грн., від 19.05.2020 року № 280156-5533-0522 (форми “Ф”) про нарахування податкових зобов`язань в сумі 2899,50 грн., від 19.05.2020 року № 280157-5533-0522 (форми “Ф”) про нарахування податкових зобов`язань в сумі 2719,16 грн., від 19.05.2020 року № 280158-5533-0522 (форми “Ф”) про нарахування податкових зобов`язань в сумі 19,07 грн., від 19.05.2020 року № 280159-5533-0522 (форми “Ф”) про нарахування податкових зобов`язань в сумі 4,28 грн.

12 січня 2020 року позивачем надано до суду клопотання про поновлення строків звернення до суду, відповідно до якого зазначив, що звернувся до суду з позовом у тримісячний строк після отримання рішення за наслідками розгляду адміністративної скарги, як це визначено статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а також через перебування на лікарняному, у зв`язку з короновірусною хворобою.

Представником відповідача надано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з порушенням позивачем місячного строку для звернення до суду, визначеного відповідно до п. 59.19 ст. 59 ПК України, яка на думку відповідача є спеціальною щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України та повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

З огляду на викладене, суд зазначає, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, у разі оскарження податкових повідомлень – рішень в адміністративному порядку, особа має право звернутися до суду з вимогою про оскарження таких податкових повідомлень – рішень протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зазначена правова позиція узгоджується з позицією викладеній Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 (адміністративне провадження № К/9901/19455/200).

З матеріалів адміністративного позову встановлено, що позивач 15 липня 2020 року звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на спірні податкові повідомлення – рішення та просив їх скасувати.

Рішенням Державної податкової служби про результати розгляду скарги від 11.09.2020 року № 27745/6/99-00-06-02-04-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення – рішення без змін.

Згідно копії конверту про направлення поштового відправлення встановлено, що рішення ДПС України від 11.09.2020 року № 27745/6/99-00-06-02-04-06 позивач отримав 17.09.2020 року.

Отже, з даним адміністративним позовом позивач повинен був звернутися до суду протягом місяці, тобто до 17.10.2020 року, однак, звернувся 17.12.2020 року.

Позивач у клопотання вказує на те, що несвоєчасно звернувся до суду через запровадження на території карантинних заходів пов`язаних з розповсюдженням короновірусної хвороби, та перебування на лікарняному.

Позивачем надано до суду довідку від 08.01.21 року, видану Комунальним підприємством "Центр первинної медико - соціальної допомоги", відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.12.2020 року по 14.12.2020 року перебував на амбулаторному лікуванні (а.с. 29).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 року № 1645-III карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 року № 1645-III карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

На теперішній час у країні діють обмеження, які встановлені Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, для запобігання поширення вірусної інфекції.

Постановою Кабінету Міністрів № 211 від 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, з 12.03.2020 по 03.04.2020 на усій території України установлено карантин. Рішенням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 24.04.2020. Рішенням Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 11.05.2020. Рішенням Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі — COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 522 продовжено карантин до 31.07.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22 липня 2020 року “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі — COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі — регіони) карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 760 від 26 серпня 2020 року “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” внесено зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. N 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” у пункт 1, де цифри і слово “ 31 серпня” замінено цифрами і словом “ 31 жовтня”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 року № 956 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. N 641, а саме у пункті 1 цифри і слово “ 31 жовтня” замінено цифрами і словом “ 31 грудня”.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Враховуючи те, що станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом на території України був запроваджений карантин до 31 грудня 2020 року, а також позивач у період з 01.12.2020 року по 14.12.2020 року перебував на амбулаторному лікуванні, суд вважає, що позивачем з поважних причин порушений строк звернення до суду.

Крім того суд зазначає, що законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду, насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Тобто, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Водночас, процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95).

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Таким чином, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Суд враховує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Основного Закону).

Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Враховуючи обставини справи та з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд приходить висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду, та вважає за необхідне поновити строк звернення до суду

Отже, суд задовольняє клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду, та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. 122, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду – задовольнити.

Клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про залишення позовної заяви без розгляду – залишити без задоволення.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень.

Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини ухвали проголошена у судовому засіданні 12 квітня 2021 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст ухвали складено та підписано 19 квітня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська