Рішення № 96378190, 19.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 р. Справа№200/1485/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

10 лютого 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій, з урахуванням уточнень, позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини 3057 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року 76 507,51 гривень;

- зобов`язати Військову частину 3057 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 76 507,51 гривень із застосуванням базового місяця для обчислення індексу спожичих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 29.03.2016р. по 02.04.2019р., проходив військову службу у військовій частині 3057 Національної гвардії України. На підставі наказу начальника Східного територіального управління Національної гвардії України від 22.03.2019р. № 23 о/с позивача з 02.04.2019р. було переведено для подальшого проходження військової служби до військової частини 3051. У зв`язку з чим, був виключений зі списку особового складу та всіх видів забезпечення військової частини 3057 Національної гвардії України на підставі наказу командира цієї частини від 02.04.2019р. № 65 (по стройовій частині).

З огляду на те, що під час проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення проводилося не в повному обсязі, зокрема, без врахування індексації, позивач, звернувся до Військової частини 3057 Національної гвардії України та просив надати інформацію про індексацію грошового забезпечення за період служби. Начальником фінансового відділення (головним бухгалтером) військової частини 3057 Національної гвардії України, позивачу було надано розрахунок індексації грошового забезпечення за період проходження служби, у якому зазначено про те, що індексація належного грошового забезпечення у період з 29 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року проводилась не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість з її виплати у розмірі 76507.51 грн.

Зазначає, що відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Позивач вказує, що станом на день виключення його із списків особового складу військової частини з ним не було проведено усіх розрахунків щодо нараховування та виплати йому індексації грошового забезпечення, що була гарантована чинним законодавством.

Позивач вважає протиправними дії відповідача, що виразились у тому, що в період з березня 2016 року по лютий 2018 року відповідач не нараховував та не виплачував йому індексацію грошового забезпечення. У зв`язку з викладеним просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно з яким позов не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині 3057 Національної гвардії України у період з 29 березня 2016 року по 02 квітня 2019 року. Відповідно до наказу командира військової частини 3057 Національної гвардії України, старшого лейтенанта ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення та відповідно до наказу начальника Східного територіального управління від 22.03.2019р. № 23 о/с переміщено для подальшого проходження військової служби до Військової частини 3051 Національної гвардії України.

Таким чином, вважає, що посилання позивача на абз.3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Сил України є безпідставним, оскільки позивача не було звільнено з військової служби. Вказана норма стосується виключно правовідносин, що виникають при звільненні військовослужбовця, саме з військової служби та жодним чином не стосується правовідносин що виникають при переміщенні військовослужбовця до іншої військової частини.

Також відповідач вказує, що позивач, на підтвердження своїх вимог, щодо визначення суми виплати індексації грошового забезпечення посилається на те, що звернувся до військової частини 3057 Національної гвардії України, де просив надати інформацію про індексацію грошового забезпечення за період служби. Про, що начальником фінансового відділення (головним бухгалтером) військової частини 3057 Національної гвардії України, йому було надано відповідний розрахунок.

Зазначене не можливо брати до уваги, оскільки довідка не відповідає вимогам Закону, з огляду на те, що позивач усно звернувся до начальника фінансового відділення військової частини 3057 Національної гвардії України. Натомість, він мав право звернутись виключно до командира військової частини 3057 Національної гвардії України. Документ, що буде мати юридичну силу, повинен містити кутовий штамп у верхньому куті військової частини 3057 Національної гвардії України, на якому буде міститись номер вихідного документу та дата.

Відповідач також посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду. Наказом командира військової частини від 02.04.2019р. № 65 (по стройовій частині), позивача було виключено зі списків військової частини у зв`язку з його переміщенням до іншої військової частини. Проте, до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся лише 05 лютого 2021 року, тобто через два роки після звільнення з військової служби та отримання належних при звільненні коштів. Таким чином, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року суд відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та установив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 .

В період з 29.03.2016р. по 02.04.2019р. проходив військову службу у військовій частині 3057 Національної гвардії України. На підставі наказу начальника Східного територіального управління Національної гвардії України від 22.03.2019р. № 23 о/с позивача з 02.04.2019р. було переведено для подальшого проходження військової служби до військової частини 3051.

У зв`язку з чим, позивача було виключено зі списку особового складу та всіх видів забезпечення військової частини 3057 Національної гвардії України на підставі наказу командира цієї частини від 02.04.2019р. № 65 (по стройовій частині).

Відповідно до інформації наданої відповідачем, за період з 29 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, оскільки відсутнє відповідне фінансування.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В першу чергу, суд зазначає, що посилання відповідача на порушення позивачем строку на звернення до суду, суд вважає помилковим, з огляду на наступне.

В силу приписів частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів не з моментом, коли права особи були порушені, а з моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

При цьому судом враховується рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013 зі змісту якого слідує, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Отже, поняття грошового забезпечення в даній справі є аналогічним поняттю заробітної плати, тому суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Згідно зі статтею19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За приписами ч.ч. 1-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

З урахуванням відсутності окремого закону щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до положень статті 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно положень статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 17.07.2003 прийнято постанову «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 (надалі - Порядок), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У п.1-1 Порядку визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до п.5 Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Тобто саме він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.

З 01.12.2015 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 526 від 13.06.2012 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 Порядок доповнено пунктом 10-2. Відповідно до нього для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Базовим є місяць, у якому мало місце підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник, що прямо зазначено у нормативно-правовому акті уповноваженого на його розроблення органу - Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01.01.2008 року та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Тобто, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця в даному випадку за період з 29.03.2016 року по 28.02.2018 року є січень 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008 та якою було підвищено посадові оклади військовослужбовцям.

При цьому, підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з абз.4-5 п.5 Порядку якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що під час перебування позивача на військовій службі відповідачем протиправно не виплачувалась йому індексація грошового забезпечення у належному розмірі за період з 29 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Суд вважає вірним обраний позивачем спосіб поновлення порушеного права - зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 29 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. Проте, суд не може погодитись з сумою, яка на думку позивача підлягає виплаті.

Так, в матеріалах справи наявний розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року, відповідно до якого загальна сума індексації грошового забезпечення складає 76 507,51 гривень. Зазначений розрахунок підписаний начальником фінансового відділення (головний бухгалтер) підполковником С. Гордієнко . Проте, на розрахунку відсутні будь-які реквізити, які давали би суду змогу ідентифікувати, якою саме організацією цей розрахунок виготовлений. На розрахунку відсутні штампи, печатки, підпис командира Військової частини.

Крім того, на переконання суду, виготовлення довідки та визначення конкретної суми заборгованості зі сплати будь - яких сум, належить до виключної компетенції відповідача, тобто є дискреційними повноваженнями. Суд не вправі підміняти повноваження Військової частини 3057 Національної гвардії України в частині визначення суми індексації грошового забезпечення, яка підлягає виплаті.

За таких обставин в цій частині позову слід відмовити.

Суд також не приймає посилання відповідача на те, що позивач не звільнений з військової служби, а відтак відсутні підстави для сплати індексації грошового забезпечення за період з 29 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року, оскільки в зазначений період ОСОБА_1 проходив військову службу саме в Військовій частині 3057 Національної гвардії України. І саме Військова частина 3057 Національної гвардії України зобов`язана була нараховувати та сплачувати належне ОСОБА_1 грошове забезпечення у т.ч. індексацію грошового забезпечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:

«[…] 24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17. 27.

Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин", постанова від 07.08.2019 у справі №825/694/17.

Нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищити грошові доходів громадян для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 72 КАС України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 73 КАС України).

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одним з принципів адміністративного судочинства. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.1, 4 ст. 9 КАС України).

Водночас, за приписами ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Можливість витребування доказів судом з власної ініціативи не повинна підміняти (виключати) вказаний обов`язок відповідача, оскільки у такому разі не буде дотримана рівність сторін перед законом та судом. Тому у разі невиконання суб`єктом владних повноважень обов`язку щодо доведення обставин, на які він посилається в обґрунтування заперечень проти позову, суд може вирішувати спір на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач всупереч вимогам Закону №1282-XII та Порядку №1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період починаючи з березня 2016 року, тому повинен був вчинити ці дії слід при звільненні військовослужбовця, - тобто до виключення його із списків особового складу військової частини - лютий 2018 року. Оскільки відповідач такі дії не вчинив, суд кваліфікує такі дії, як протиправні.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з березня 2016 року по лютий 2018 року, включно.

Суд враховує, що саме такий спосіб захисту прав колишніх військовослужбовців (прийняття рішення зобов`язального характеру) визнав належним та ефективним Верховний Суд, розглядаючи як суд першої інстанції зразкову справу №620/4218/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81798649), а саме:

Аналогічний підхід є усталеним в практиці Верховного Суду як суду касаційної інстанції при перевірці рішень судів у спорах щодо невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям (про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за певний період).

У цій справі суд дав оцінку протиправній бездіяльності відповідача щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за охоплений позовними вимогами період і, з метою відновлення прав позивача, приймає рішення зобов`язального характеру. На виконання цього рішення суду відповідач, нараховуючи індексацію грошового забезпечення позивача, також повинен здійснити нарахування/утримання/сплату передбачених законодавством податків та обов`язкових зборів, подати відповідну звітність в контролюючі органи (ДПС, ПФУ) щодо суми виплаченого фізичній особі доходу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого:

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", тому виходячи з положень ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини 3057 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати Військову частину 3057 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу спожичих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19 квітня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова