Рішення № 96378086, 16.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року Справа № 160/4236/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

31.03.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить:

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 52514606 від 30.12.2016 та зняти арешт, накладений постановою ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві 1873/15, серія та номер 52514606, виданої 30.12.2016 шляхом скасування запису, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14.02.2017 17:41:11 за № 16149696.

Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржувана постанова № 52514606 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 30.12.2016, винесена ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві, є протиправною та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ст. 161 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, 31.03.2021 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

06.04.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі № 160/4236/21 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 16.04.2021 об 11:00 год.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов або будь-яких інших пояснень своєї правової позиції до суду не направив. Причин не направлення відзиву суду не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

16.04.2021 листом представник відповідача повідомив про неможливість надання матеріалів виконавчого провадження № 52514606 у зв`язку з їх знищенням.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, проте у судове засідання призначене на 16.04.2021 не з`явились. Представник позивача подав заяву про розгляд справи № 160/4236/21 в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.12.2016 ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 52514606.

У березні 2021 року ОСОБА_1 з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна стало відомо, що на його рухоме майно постановою ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві № 52514606 від 30.12.2016 накладено арешт.

При цьому, згідно даних Державного реєстру обтяжень рухомого майна Боржником за спірною постановою визначено ОСОБА_2 та зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) позивача, тобто ОСОБА_1 .

12.03.2021 позивач звернувся до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про внесення змін до Реєстру обтяжень рухомого майна щодо виправлення відомостей про РНОКПП боржника за вищевказаною постановою.

Водночас, листом Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.03.2021 було повідомлено, що матеріали виконавчого провадження № 52514606 відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 були знищені, а Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією № 512/5 від 02.04.2012 не передбачено механізму та порядку внесення змін по завершеним та знищеним виконавчим провадженням.

Для захисту своїх порушених прав та зняття арешту з майна позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець був наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника.

Статтею 49 Закону № 606-XIV визначено підстави для закінчення виконавчого провадження.

Статтею 50 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу

державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або

витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем

заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до положень п. 1 та 2 розділу ХІ «Знищення справ та виконавчих проваджень» Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017, передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Аналізуючи вище викладене, слід зазначити що відповідачем знищено виконавче провадження № 52514606, в рамках яких накладено арешт на рухоме майно, у зв`язку з його закінченням, водночас таке закінчення відбулось без наслідків, передбачених ст. 50 Закону № 606-XIV, зокрема, зняття арешту з рухомого майна ОСОБА_1 що наразі порушує права позивача.

При цьому, вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступного.

Так, ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 визначено, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Враховуючи, що відповідачем було знищено виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на рухоме майно позивача, у зв`язку з його завершенням без застосування передбачених Законом наслідків завершення такого виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з рухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладений постановою ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві 1873/15, серія та номер 52514606, виданою 30.12.2016 та скасувати у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження у вигляді арешту рухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , що накладений постановою ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві 1873/15, серія та номер 52514606, виданою 30.12.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з рухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладений постановою ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві 1873/15, серія та номер 52514606, виданою 30.12.2016.

Зобов`язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження у вигляді арешту рухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , що накладений постановою ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві 1873/15, серія та номер 52514606, виданою 30.12.2016.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04212, м. Київ, вул. Миколи Кагарлицького, 2 Д, код ЄДРПОУ 35018577) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 272 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 287, 297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 16 квітня 2021 року.

Суддя А. Ю. Рищенко