Рішення № 96377678, 19.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1611/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1008 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Військової частини А1008 (далі - В/Ч А1008, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 18 травня 2016 року по 12 квітня 2019 року в повному обсязі; визнати протиправною бездіяльності щодо не врахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 18 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а в період з 01 березня 2018 року по 12 квітня 2019 року не врахування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 18 травня 2016 року по 12 квітня 2019 року в повному обсязі, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 18 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а в період з 01 березня 2018 року по 12 квітня 2019 року з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 18 травня 2016 року по 12 квітня 2019 року проходив військову службу у В/Ч А1008, наказом командира Військової частини А1008 від 12 квітня 2019 року №80 його було звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

ОСОБА_1 звернувся до В/Ч А1008 із заявою від 23 листопада 2020 року про надання відомостей щодо його проходження служби, зокрема виплати грошового забезпечення в тому числі індексації грошового забезпечення, відповіді на яку надано не було.

Позивач вказує, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01 січня 2008 року, тобто січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Однак відповідач у період з 18 травня 2016 року по 28 лютого 2020 року протиправно не застосовував січень 2008 року як місяць за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць), а в період з 01 березня 2018 року по 12 квітень 2019 року протиправно не враховує абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, чим саме не в повному обсязі здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу, а в деякий період служби і взагалі не здійснював виплату індексації, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці ї її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін.

Уважає, що загальна сума індексації грошового забезпечення, яка мала бути виплачена за період з 18 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року складає 72911,15 грн та за період з 01 березня 2018 року по 12 квітня 2019 року - 57468,74 грн, тобто загальна сума належної до виплати індексації грошового забезпечення становить 130379,89 грн.

З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Військова частина А1008 у відзиві на позовну заяву від 24 лютого 2021 року №674 позовних вимог не визнала, мотивуючи це тим, що на виконання вимог пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 з січня 2016 року був суттєво збільшений розмір грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, у тому числі військової частини А1008, за рахунок збільшення розміру постійних складових грошового забезпечення. У зв`язку з тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині А1008 з 18 травня 2016 року по 12 квітня 2019 року, при проведенні розрахунку індексації грошового забезпечення за вказаний період за базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін був взятий січень 2016 року.

Повідомляє, що за час проходження військової служби у військовій частині А1008 з 18 травня 2016 року по 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась у повному обсязі індексація грошового забезпечення. Так, позивач отримав індексацію грошового забезпечення в розмірі: у 2018 році - всього на загальну суму 71,08 копійок; у 2019 році - всього на загальну суму 330,41 грн.

Вказує, що ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини А1008 та на всі види забезпечення, в тому числі й фінансове, з 18 травня 2016 року. З цього ж дня позивач набув права на отримання грошового забезпечення, індексації та інших соціальних гарантій, передбачених законодавством для осіб, які проходять військову службу у складі Збройних Сил України у військовій частині А1008. До цього дня у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати Позивачу індексації грошового забезпечення тим більше з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.

З урахуванням зазначеного, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 37-44).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 30-31).

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 КАС України дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258 КАС України.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Відповідно до наказу командира військової частини В0259-польова пошта від 18 травня 2016 року №105 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_1 , якого призначено наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 11 травня 2016 року №95-РС у розпорядження командира бригади, які прибули з військової частини - польова пошта В4264 село Старичі Львівської області, зарахований до списків особового складу частини, на всі види забезпечення і вважається таким, що з 18 травня 2016 року прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (арк. спр. 24).

Військова частина В0259-польова пошта з 30 червня 2017 року має найменування Військова частина А1008.

Наказом командира Військової частини А1008 від 24 квітня 2019 року №80 (по стройовій частині) позивача, якого було звільнено наказом командира 14 окремої механізованої бригади від 11 квітня 2019 року №80-РС з військової служби у запас згідно з пунктом 2 підпункту «а» частини п`ятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього ж Закону, з 12 квітня 2019 року виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення (арк. спр. 25).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення: в грудні 2018 року та лютому 2019 року по 71,08 грн, у квітні 2019 року - 205,55 грн, у травні 2019 року - 53,79 грн, що підтверджується картами особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2016-2019 роки та особисто їм не заперечується (арк. спр. 45-48).

Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 18 травня 2016 року по 12 квітня 2019 року у повному обсязі, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом №1282-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Статтею 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина перша статті 4 Закону №1282-XII).

Частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений Постановою №1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Пунктом 1 Порядку №1078 передбачено, що він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06 лютого 2003 року №491-ІV.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку № 1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

На підставі аналізу наведених положень законодавства апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Позивач вважає порушеним право на виплату індексації грошового забезпечення у період з 18 травня 2016 року по 12 квітня 2019 року.

Як убачається із карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2016-2019 роки, йому була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення: в грудні 2018 року, лютому 2019 року по 71,08 грн, у квітні 2019 року - 205,55 грн, у травні 2019 року - 53,79 грн, натомість в період з травня 2016 року по листопад 2018 року, в січня, березні 2019 року індексація грошового забезпечення проведена не була.

На момент виникнення спірних відносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року №1294 (далі - Постанова №1294), якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою позивач пов`язує прийняття індексу споживчих цін за 1 або 100 для обчислення індексації за періоди з 18 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме з 01 березня 2018 року

Як видно з матеріалів справи індексація грошового забезпечення позивачу почала нараховуватись та виплачуватись лише з грудня 2018 року.

Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 18 травня 2016 року по 12 квітня 2019 року, це свідчить саме про протиправну бездіяльність військової частини А1008.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки Військова частини А1008 в період з 18 травня 2016 року по 12 квітня 2019 року проводила нарахування індексації не в повному обсязі, а тому позов належить задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати індексації у період з 18 травня 2016 року по 12 квітня 2019 року у повному обсязі та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію за вказаний період (з урахуванням виплачених сум) відповідно до положень Порядку №1078.

Щодо вимоги визнати протиправною бездіяльність щодо не врахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 18 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 18 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Відповідно до положень пункту 5 Порядку №1078, у разі, якщо сума збільшення грошових доходів є меншою суми індексації, нарахованої відповідно до Порядку, подальша індексація провадиться на визначений згідно даному Порядку індекс.

Базовим місяцем при обчисленні індексу для проведення індексації слід вважати місяць підвищення заробітної плати за рахунок зростання її постійних складових. Якщо сума підвищення заробітної плати за рахунок постійних складових менша від суми індексу нарахованої відповідно до Порядку, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. При порівнянні суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначені базового місяця береться заробітна плата в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.

Таким чином, згідно пункту 5 Порядку №1078 місяць, у якому підвищено заробітну плату, вважають базовим для індексації за дотримання таких умов: заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; сума підвищення більша, ніж можлива індексація.

Тому, на думку суду, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

При цьому, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, також належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Як установлено судом, в період з травня 2016 року по листопад 2018 року, в січні, березні 2019 року ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення проведена не була.

Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки права позивача щодо правильного визначення базового місяця ще не порушені.

За таких обставин у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця січня 2008 року відсутні.

Така позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 та від 23 вересня 2020 року у справі №620/3282/18.

Аналогічні правова позиції викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року у справі №140/13704/20, від 15 квітня 2021 року у справі №140/16034/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 380/8089/20.

Таким чином, за результатом розгляду адміністративної справи, враховуючи доводи та аргументи позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статями 243, 245, 246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини А1008 (44701, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ковельська, будинок 265, ідентифікаційний код юридичної особи 26614751) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1008 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 18 травня 2016 року по 12 квітня 2019 року.

Зобов`язати Військову частину А1008 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18 травня 2016 року по 12 квітня 2019 року (з урахуванням виплачених сум) відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 19 квітня 2021 року.