Рішення № 96377495, 12.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 квітня 2021 р. Справа № 120/600/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Марисік Вероніки Юріївни,

представників позивача: Захаренкова А.В., Коваля Т.І.,

представника відповідача: Козлачкової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 43142454)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Макарді" (далі - ТОВ "Макарді", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач).

За змістом позову позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000460701 від 11.01.2021 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000470701 від 11.01.2021 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, сторона позивача зазначає, що за результатами акту перевірки від 11.12.2020 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.01.2021 року №0000460701 та №0000470701. На переконання сторони позивача такі податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки перевіряючим при складанні акту перевірки невірно застосовано п.п. "а" пп. 14.1.11 Податкового кодексу України, відповідно до якого, безнадійною визнається заборгованість за зобов`язаннями щодо яких минув строк позовної давності до дебіторської заборгованості СВК "Дружба" перед позивачем в сумі 7 380 грн (в тому числі ПДВ - 1 230 грн), яка виникла на підставі договору купівлі-продажу від 28.07.2015 року внаслідок недопоставлення ТОВ "Макарді" частини оплаченого товару. Відтак, на думку позивача, податковий орган безпідставно донарахував суму податкового зобов`язання з ПДВ, а також штрафні санкції.

Окрім того, позивач вказує, що ГУ ДПС у Вінницькій області під час перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, невірно застосовано п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого здійснено безпідставний висновок про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ у вересні 2020 року 35000 грн., за наслідками господарської операції з придбання у ТОВ "Сол-Агротрейд" насіння льону. На переконання сторони позивача, висновки відповідача щодо нереальності господарської операції з придбання у ТОВ "Сол-Агротрейд" насіння льону є безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Також позивач зазначає про неправильне застосування ГУ ДПС у Вінницькій області п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого зроблено висновок про неправомірність віднесення ТОВ "Макарді" до складу податкового кредиту з ПДВ у серпні - вересні 2020 року 62333,35 грн., за наслідками господарської операції з придбання у СФГ "Ластівка" насіння льону. Як вказує представник позивача, відповідач дійшов до вказаного висновку на тій підставі, що СФГ "Ластівка" невірно визначив першу подію для виписування податкової накладної, а позивач, виявивши цю обставину, на думку податкового органу, зобов`язаний не включати до податкового кредиту суму 62333,35 грн, зазначену в зареєстрованій належним чином податковій накладній, а подати скаргу до податкового органу щодо допущення СФГ "Ластівка" вказаного порушення. У свою чергу, позивач вважає, що п. 210.10 Податкового кодексу України не містить обов`язку для покупця товару подавати скаргу до податкового органу на продавця товару у випадку неправильного визначення продавцем першої події для виписування податкової накладної.

З огляду на вищезазначене, на переконання позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 01.02.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі на 22.02.2021 року. Цією ухвалою також встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

У судовому засіданні, 22.02.021 року, вирішено відкласти останнє на 22.03.2021 року.

23.02.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема, зазначає, що перевіркою встановлено порушення: пункту 185 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1., 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Макарді" завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню р. 20.2 декларації за серпень 2020 року на суму 47867 грн., за вересень 2020 року на суму 50461 грн.; завищено від`ємне значення з ПДВ р. 21 декларації за вересень 2020 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 235 грн.; пункту 201.10 статті 201, пункту 1201.2. статті 1201 Податкового кодексу України, ТОВ "Макарді" не зареєстровано протягом граничного строку податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначає відповідач, на підставі виявлених порушень, зафіксованих в акті від 11.12.2020 року, ГУ ДПС у Вінницькій області в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством, прийняло податкові повідомлення-рішення.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, представник відповідача вказує, що на підтвердження понесених витрат не надано детального опису робіт, наданих послуг та погодинного обрахунку, яким була врахована складність справи та інші істотні обставини. Окрім того, на переконання ГУ ДПС у Вінницькій області, сума на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи (оскільки додані документи до позову складають собою лише формальний підхід до справи) та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги, а саме 10000 грн., в даному випадку є необґрунтованою і завищеною.

11.03.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій сторона позивача не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з огляду на позицію, викладену у позовній заяві.

15.03.2021 року стороною відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого ГУ ДПС у Вінницькій області відхиляє доводи позивача та повторно звертає увагу на нереальність господарських операцій ТОВ "Макарді" з ТОВ "Сол-Агротрейд".

Протокольною ухвалою від 22.03.2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, вирішено задовольнити клопотання відповідача про заміну відповідача правонаступником, а саме замінено ГУ ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454) на ГУ ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Представник позивача надаючи пояснення по суті заявленого позову вказав, що дебіторська заборгованість СВК "Дружба" не підлягає віднесенню до безнадійної, адже строк позовної давності ще на розпочався, окрім того, така заборгованість на даний час є погашеною контрагентом позивача. Щодо доводів контролюючого органу про те, що ТОВ "Транс-Логістик", не здійснював перевезення, придбаного ТОВ "Макарді" у ТОВ "Сол-Агротрейд" насіння льону, сторона позивача вказала, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №065 від 24.09.2020 року, поставка насіння льону здійснювалася на умовах FCA "Франко-перевізник", Житомир (за правилами Інкотермс 2010), згідно з якими, товар вважається поставленим в момент його передачі перевізникові, після митного оформлення, необхідного для вивезення товару на експорт, в місці, вказаному в Контракті. При цьому, в п.3.2. контракту №065 від 24.09.2020 року вказано, що завантаження товару відбувається в Київській області (на момент укладення контракту не було відомо конкретний населений пункт, в якому фізично перебуває товар). Отже, з моменту завантаження товару на автотранспорт в с. Шибене Бородянського району, Київської області (28.09.2020 року), до моменту його митного оформлення на Житомирській митниці ДФС цього ж дня - 28.09.2020 року, насіння льону перебувало у власності ТОВ "Макарді", про що й зазначено у товарно-транспортній накладній №Р4 від 28.09.2020 року, в якій також вказано, що товар транспортується із с. Шибене Бородянського району, Київської області до м. Житомир.

Окрім того, у судовому засіданні 22.03.2021 року вирішено оголосити перерву у зв`язку з витребуванням додаткових доказів, а саме: доказів погашення дебіторської заборгованості СВК "Дружба" перед ТОВ "Макарді"; докази наявності нерухомого майна, яке використовується суб`єктом господарювання з метою оброблення та зберігання зерна; докази направлення представника ТОВ "Макарді" в с. Шибене Бородянського району Київської області; докази відображення ТОВ "Макарді" в податковій звітності з серпень-вересень 2020 року сум податкового кредиту з ПДВ в розмірах, що відповідають черговості настання першої події за господарською операцією з придбання у СФГ "Ластівка" насіння льону.

06.04.2021 року до суду надійшло клопотання про долучення витребуваних судом доказів.

У судовому засідання, 12.04.2021 року, слово для надання заперечень по суті позову надано представнику відповідача, яка зазначила, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

У свою чергу, представник позивача зазначив, що наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "Сол-Агротрейд" та відсутність підстав для віднесення дебіторської заборгованості з СВК "Дружба" до безнадійної. Окрім того, вказав, що законодавством України не передбачено обов`язок для звернення покупця (ТОВ "Макарді") зі скаргою до податкового органу на продавця товару (ТОВ "Ластівка") у випадку неправильного визначення продавцем першої події для виписування податкової накладної.

З огляду на зазначене, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності суд встановив таке.

ТОВ " Макарді ", як юридична особа, зареєстроване 04.03.2003 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 11741070005002640. Позивач перебуває на податковому обліку та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

На підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 17.11.2020 року № 4124К, направлень від 23.11.2020 року № 2940 та № 2942, працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Макарді" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень-вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у податкових деклараціях з податку на додану вартість від 18.09.2020 року № 9236877172 та від 19.10.2020 року №9270339291, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за вересень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.10.2020 року №9270339291.

За результатами перевірки складений акт від 11.12.2020 року № 4484/02-32-07-01/32407672 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Макарді", (код ЄДРПОУ 32407672) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень - вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за вересень 2020 року.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення:

1. пункту 185 статті 185; пункту 187.1 статті 187; пунктів 198.1., 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Макарді":

- завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню р. 20.2 Декларації за серпень 2020р. на суму 47867 грн., за вересень 2020 р. на суму 50461 грн.;

- завищено від`ємне значення з ПДВ р. 21 Декларації за вересень 2020 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 235 грн.

2. пункту 201.10 статті 201; пункту 1201.2. статті 1201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Макарді" не зареєстровано протягом граничного строку податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як наслідок, на підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС у Вінницькій області прийняло податкові повідомлення-рішення від 11.01.2021 року №0000460701 про донарахування ТОВ "Макарді" 47867 грн. податку на додану вартість та 24582 грн. штрафних (фінансових санкцій), всього за вказаним податковим повідомленням-рішенням збільшено зобов`язання перед бюджетом на 72449 грн.; та податкове повідомлення-рішення від 11.01.2021 року №0000470701 про донарахування ТОВ "Макарді" 235 грн. податку на додану вартість.

Не погодившись з такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з такого.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з п. 185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.

Відповідно до п. 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 28-07 від 28.07.2015 року ТОВ "Макарді" (покупець) отримало від СВК "Дружба" (Продавець) сільськогосподарську продукцію "Вика" в кількості 7,180 т. на суму 64620,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10770,00 грн.), що підтверджено видатковою накладною № 72 від 29.07.2015 року.

30.07.2015 року ТОВ "Макарді" перерахувало кошти СВК "Дружба" в сумі 72000,00 грн. (в тому числі ПДВ-12000,00 грн.), що підтверджено випискою банку № 285 від 30.09.2015 року.

Однак, завантаження продукцією "Вика" відбулось на суму меншу, ніж перераховано на рахунок контрагента. Таке завантаження мало місце, у зв`язку з тим, що вантажний автомобільний транспорт, поданий під завантаження ТОВ "Макарді" вмістив лише 7,180 т (на суму 64620,00 грн). Решту товару, відповідно до умов п. 4 договору купівлі-продажу № 28-07 від 28.07.2015 року, СВК "Дружба" зобов`язане відвантажити на користь позивача протягом одного дня після подачі ТОВ "Макарді" відповідного автотранспорту.

Окрім того, у судовому засіданні позивач пояснив, що, зважаючи на невелику кількість недоотриманого товару, подача автотранспорту для його доставки ТОВ "Макарді" є економічно невигідною, тому не вживалося ніяких заходів для отримання решти оплаченого товару.

У подальшому, ТОВ "Макарді" отримало податкову накладну № 4/2 від 30.07.2015 року та включило до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року суму ПДВ - 12000грн., про що свідчить розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до Декларації за серпень 2015 року від 21.09.2015 року за № 9194650262.

Щодо доводів відповідача про те, що дебіторська заборгованість СВК "Дружба" є безнадійною, тому підлягає списанню з урахуванням ПДВ, а відтак, позивач має виписати та зареєструвати в ЄРПН на суму податкового кредиту, сформованого при попередній оплаті непоставлених товарів/послуг, суд зазначає таке.

Станом на 30.09.2020 року по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на підприємстві рахується дебіторська заборгованість в сумі 7380,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1230,0 грн.). Окрім того, наявність такої заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період: липень 2015 року - червень 2018 року між ТОВ "Макарді" та СВК "Дружба", відповідно до якого кінцеве сальдо становить 7380,00 грн.

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, в тому числі, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік, визначених ст. 4 Закону № 996-ХІV є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Приписами ст. 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1, 2, 5 ст. 8 Закону № 996-ХІV встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року № 237 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності (далі - Положення № 237).

Пунктом 4 цього Положення наведено поняття наступних термінів, зокрема: безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності; дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів; дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату; довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу; поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу; сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником; чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Згідно з п. 5 7 Положення № 237, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Згідно п. 11 Положення № 237 виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Приписами статей 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Аналізуючи наведені норми законодавства, можна зробити висновок, що виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, підприємство самостійно визначає порядок формування резерву сумнівної заборгованості та порядок списання безнадійної заборгованості.

Так, відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу від 28.07.2015 року №28-07 визначено, що зобов`язання Продавця з поставки товару виникає протягом 1 робочого дня з моменту подачі Покупцем автотранспорту. Відтак, оскільки, ТОВ "Макарді" (Покупець) на момент перевірки, ще не подавало СВК "Дружба" (Продавець) автотранспорт для завантаження залишку товару на суму 7380 грн (в тому числі ПДВ 1230 грн.), то зобов`язання СВК "Дружба" перед позивачем в частині поставки товару на вказану суму ще не виникло, а тому права позивача в цій частині зобов`язань, станом на момент здійснення перевірки, порушеними не були, через що термін позовної давності щодо захисту вказаних прав не міг розпочатися.

Окрім того, суд зазначає, що навіть у разі віднесення заборгованості до безнадійної, списання останньої є правом, а не обов`язком платника податків. Якщо платник податків не списав дебіторську заборгованість відповідно до п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відтак немає іншого виду компенсації вартості товарів, робіт послуг, тому згідно п. 14.1.266 п.14 ст. 14 ПК України не виникає податкових зобов`язань по оплаті ПДВ та відповідно обов`язку складати податкову накладну. Вказаний обов`язок виникає тільки після списання заборгованості, а не визнання її сумнівною або безнадійною.

Отже, у ТОВ "Макарді" не виникало необхідності в зарахуванні дебіторської заборгованості до складу безнадійної та, відповідно, не міг виникнути обов`язок щодо складання та подання на реєстрацію податкової накладної на суму 1230,00 грн. за такою заборгованістю.

Більш того, позивачем надано до суду докази погашення дебіторської заборгованості СВК "Дружба" перед ТОВ "Макарді" в сумі 7380 грн., а саме: копію листа ТОВ "Макарді" № 25 від 12.02.2021 року до СВК "Дружба" з проханням повернути надмірно сплачені кошти в розмірі 7380 грн.; копію платіжного доручення №34 від 12.02.2021 року про сплату СВК "Дружба" на користь ТОВ "Макарді" 7380 грн. заборгованості; копію виписки по особовому рахунку АБ "Укргазбанк" з інформацією про зарахування на поточний рахунок ТОВ "Макарді" 7380 грн., сплачених СВК "Дружба".

Відтак, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають нормам чинного законодавства та спростовуються наданими та дослідженими судом доказами.

Щодо нереальності господарської операції між ТОВ "МАКАРДІ" та ТОВ "Сол-Агротрейд" з придбання насіння льону у вересні 2020 року всього на суму 210000 грн. (в тому числі ПДВ - 35000 грн.), суд зазначає наступне.

Статтею 44 ПК України передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Так, згідно з пунктом 44.1 статі 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені підчас здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88), під первинними документами розуміють документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Положення №88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійснені господарської операції. Крім того, підпис на документі може бути скріплений печаткою (п. 2.5 Положення №88).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних пода..тковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до вказаного Кодексу

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Відповідно до змісту акта перевірки висновки щодо порушення ТОВ "Макарді" приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Сол-Агротрейд".

Так, за результатами розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Сол-Агротрейд" (Продавець) та ТОВ "Макарді" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 17.09.2020 року №17-19/20.

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору Продавець зобов`язується продати, а Покупець оплатити й прийняти від Продавця сільськогосподарську продукцію зерно льону золотистого відповідно до умов дійсного договору.

Реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Сол-Агротрейд" підтверджується:

- видатковою накладною від 28.09.2020 року №28/09, відповідно до якої постачальник (ТОВ "Сол-Агротрейд") передає одержувачу (ТОВ "Макарді") на підставі договору №17-09/20 від 17.09.2020 року зерно льону золотистого в кількості 12 т. на загальну суму 210000 грн. (в тому числі ПДВ - 35000 грн.);

- платіжними дорученнями №3073 від 24.09.2020 року на суму 100000 грн. та №761 від 25.09.2020 року на суму 110000 грн., згідно з якими ТОВ "Макарді" повністю оплатило, придбаний у ТОВ "Сол-Агротрейд" товар;

- товаро-транспортною накладною від 28.09.2020 року №Р4, відповідно до якої автомобільним перевізником є ТОВ "Транс-Логістик", замовник - ТОВ "Макарді", вантажовідправник - ТОВ "Сол-Агротрейд", вантажоодержувач - ТОВ "Макарді". Так, перевізник здійснював перевезення насіння льону золотистого масою брутто 12 т. з пункту навантаження: с. Шибене, Бородянського району, Київської області до пункту розвантаження: м. Житомир, з метою експортування товару до Німеччини згідно з зовнішньоекономічним контрактом №065 від 24.09.2020 року, укладеним ТОВ "Макарді" з фірмою "Хандегро" GmbH (Федеративна республіка Німеччина) на предмет експорту 22 тон (+/- 5%) насіння льону золотистого по ціні 440 євро за 1 тону на загальну суму 9680 евро.

Реалізація насіння льону золотистого на експорт також підтверджується: вантажною митною декларацією UA/100530/2020/047533 від 28.09.2020 року про митне оформлення на експорт 22,54 тон насіння льону золотистого від ТОВ "Макарді" до фірми "Хандегро" GmbH автотранспортом перевізника: ТОВ "Транс-Логістик" (Вантажний автомобіль Volvo з державним номерним знаком НОМЕР_1 та напівпричіп з номерним знаком НОМЕР_2 ); рахунком (INVOICE) №143 від 28.09.2020 року на оплату 22,54 тони льону золотистого по ціні 440,0 євро за 1 тону на загальну суму 9917,6 євро; міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №028812 на перевезення 22,54 тон насіння льону золотистого від ТОВ "Макарді" до фірми "Хандегро" GmbH; банківським повідомленням №69423 від 09.10.2020 року про зарахування на валютний рахунок ТОВ "Макарді" 12117,6 євро (403272,52 грн.) від фірми "Хандерго" GmbH.

Отже, позивач придбавши товар у ТОВ "Сол-Агротрейд" за договором купівлі-продажу від 17.09.2020 року одночасно уклав з метою реалізації придбанного товару зовнішньоекономічний контракт з фірмою "Хандегро" GmbH (Німеччина) від 24.09.2020 року та здійснив перевезення останнього відповідно до товарно-транспортною накладної від 28.09.2020 року №Р4 від ТОВ "Сол-Агротрейд" до м. Житомир для подальшого транспортування на територію Німеччини.

За результатом здійснення господарської операції з купівлі-продажу товару ТОВ "Сол-Агротрейд" складено та зареєстровано в ЄРПН для ТОВ "Макарді" податкові накладні №5 від 15.10.2020 року на суму 100000 грн. (сума ПДВ 16666,67) та №6 від 15.10.2020 року на суму 110000 грн. (сума ПДВ 18333,33 грн.)

Всі вищезазначені документи складені з дотриманням норм чинного законодавства, зокрема в акті перевірки зауваження щодо правильності їх складання відсутні.

Надаючи правову оцінку посиланням контролюючого органу на відсутність довідок, необхідних для оформлення сертифікату походження на товар, які відповідно до умов договору (п. 4.2.) Продавець зобов`язався надати Покупцю, суд зазначає, що відповідно до положень пункту 4.2 договору від 17.09.2020 року №17-19/20 продавець подає покупцю належним чином оформленні документи: видаткова накладна, своєчасно зареєстрована податкова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактури, довідки необхідні для оформлення походження (декларація виробника та інші за необхідності).

Відтак, умовами договору передбачено, що довідки необхідні для оформлення походження товару надається за необхідності, отже, суд доходить висновку, що надання останньої не є обов`язковим, тому її відсутність не може свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сол-Агротрейд". Більш того, достатнім для підтвердження факту переходу права власності на товар від продавця до покупця є видаткова накладна, яка зокрема виписана ТОВ "Сол-Агротрейд" на одержувача ТОВ "Макарді" від 28.09.2020 року №28/09, наявність та належність складення якої не заперечується контролюючим органом.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 року у справі №820/1124/17.

Щодо доводів ГУ ДПС у Вінницькій області про відсутність інформації про наявність у ТОВ "Сол-Агротрейд" власних / орендованих об`єктів нерухомості / земельних ділянок у містах навантаження товару, суд вказує, сама по собі наявність або відсутність у контрагента об`єктів нерухомості, у яких міг би зберігатися товар (зерно льону золотистого), не може являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Окрім того, складські площі, особливо в теплу пору року, наприклад, можуть облаштовуватися й у формі тимчасових споруд, які не вимагають державної реєстрації прав на них, на відміну від об`єктів нерухомого майна, а сам товар, який перебуває у власності продавця, наприклад, зерно сільськогосподарських культур, може тимчасово перебувати в місцях зберігання таких культур, наприклад, на елеваторах, які належать на праві власності третім особам.

Більш того, посилання відповідача в акті перевірки на наявність податкової інформація, яка свідчить про те, що контрагент позивача - ТОВ "Сол-Агротрейд" є учасником тіньового сектору економіки та здійснює транзитні операції, спрямовані на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем, на переконання суду, є необгрунтованими. Адже інформація, на яку посилається контролюючий орган, як на критерій оцінки реальності господарських операцій є безпідставною, оскільки фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального законодавства.

Така позиція, зокрема, викладена Верховним Судом у постанові від 24.11.2020 року у справі №815/4345/15.

Водночас, суд звертає увагу, що статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Також, у справі "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання".

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковим органом таких доказів не наведено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

В даному випадку факт здійснення господарської операції позивача із його контрагентом підтверджується дослідженими первинними документами, а також обов`язковими податковими накладними, достовірність та правильність оформлення яких податковий орган не ставить під сумнів.

З приводу порушень податкового законодавства ТОВ "Макарді" при здійснення господарських операцій з ТОВ "Ластівка", суд зазначає, що в акті перевірки від 11.12.2020 року вказується про завищення на 14466 грн. показника у рядку 16.1 (колонка Б) декларації за вересень 2020 року. Цьому передувало врахування на 62333 грн. всупереч п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України у показниках рядка 17 (колонка Б) податкової декларації з ПДВ за серпень 2020 року, що призвело до завищення р. 19 декларації за серпень 2020 року на суму 62333 грн. та одночасно до завищення р. 20.2 та 20.2.1 на суму 47 867 грн., р. 21 на суму 14466 грн. цієї ж декларації.

Тобто, перевіркою встановлено, що постачальник - СФГ "Ластівка" не вірно визначив першу подію для виписки податкової накладної, чим порушив п. 187.1 ст. 187 ПК України. ТОВ "Макарді" на порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України не подано заяву зі скаргою на СФГ "Ластівка" за виписану податкову наладну з порушенням.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Макарді" (Покупець) та СФГ "Ластівка" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 26-08/20 від 26.08.2020 року. Відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов`язується продати й передати, а Покупець зобов`язується оплатити й прийняти від Продавця сільськогосподарську продукцію насіння льону золотистого відповідно до умов дійсного договору.

Відповідно до накладної № 45 від 02.09.2020 року постачальник - СФГ "Ластівка" передає ТОВ "Макарді", на підставі договору від 26.08.2020 року №26-08/20, насіння льону золотистого в кількості 22 т. на загальну суму 374000,09 грн. (в тому числі ПДВ 62333,35 грн.).

Оплату за товар ТОВ "МАКАРДІ" на рахунок СФГ "Ластівка" здійснено двічі, що підтверджується платіжними дорученням від 31.08.2020 року №3016 на суму 287200,09 грн. та платіжним дорученням від 01.09.2020 року №3014 на суму 86800 грн. Окрім того, здійснення зазначених розрахунків підтверджено карткою рахунку 631 за серпень-вересень 2020 року.

За результатами купівлі-продажу насіння льону золотистого СФГ "Ластівка" складено та зареєстровано податкову накладну №16 від 14.09.2020 року на загальну суму 374000,09 грн. (сума ПДВ 62333,35 грн.). В той же час, ТОВ "Макарді" взято до уваги факт перерахування коштів на підставі платіжних доручень від 31.08.2020 року та 01.09.2020 року, відповідно складено та зареєстровано податкові накладні.

Відповідач зазначає, що постачальник - СФГ "Ластівка" не вірно визначив першу подію для виписки податкової накладної, чим порушив п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, а ТОВ "Макарді", у свою чергу, в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не подано заяву зі скаргою на СФГ "Ластівка" за виписану податкову накладну з порушенням.

Надаючи оцінку таким доводам ГУ ДПС у Вінницькій області, суд зазначає наступне.

Згідно вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Статтею 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно вимог п.201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань.

Згідно вимог п. 201.7. ст. 201 Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Так, судом встановлено та не заперечується стороною відповідача, що позивачем вірно визначено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що підтверджується: копією податкової декларації з ПДВ за серпень 2020 року, в розділі ІІ Додатку 5 якої вказано суму податкового кредиту, право на який у ТОВ "Макарді" виникло на підставі податкової накладної, виписаної СФГ "Ластівка", а відповідно у рядку 5 таблиці 2 додатку 3 видно, що до бюджетного відшкодування включена сума, яка відповідає черговості події та сплачена позивачем, решта включена у додаток 2 та відповідно до рядку 21 таблиці 1 до даної податкової декларації; копією податкової декларації з ПДВ за вересень 2020 року, де в рядку 16.1 та 19 Таблиці 2 додатку 3 вказано решту суми податкового кредиту, право на який у ТОВ "Макарді" виникло на підставі податкової накладної, виписаної СФГ "Ластівка".

Згідно з п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З аналізу вищезазначених норм податкового законодавства суд доходить висновку, що п. 201.10 Податкового кодексу України не містить обов`язку для покупця товару подавати скаргу до податкового органу на продавця товару у випадку неправильного визначення продавцем першої події для виписування податкової накладної.

У свою чергу, обов`язок відслідковувати правильність виписування податкових накладних покладено на податковий орган, який наділено повноваженнями, у випадку виявлення порушень, зупиняти реєстрацію податкових накладних та відмовляти в їх реєстрації. Відтак, покупець товару, при віднесенні сум ПДВ до податкового кредиту керується виключно наслідками адміністрування процесу виписування податкових накладних, який здійснюється податковим органом і наслідком якого, зокрема, є факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі, що є достатньою підставою для покупця, щоб віднести суми ПДВ, вказані в зареєстрованій ПН, до свого податкового кредиту.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною СФГ "Ластівка", а обов`язок подавати скаргу на дії контрагента нормами чинного законодавства не передбачено.

Отже, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 11.01.2021 року №0000460701 та №0000470701 є протиправними у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що відповідач не довів правомірності свого рішення, а тому позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 2270 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо заявлених до відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частиною другою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

За приписами ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На підтвердження понесених в ході розгляду справи витрат представником позивача надано угоду про надання правової допомоги від 15.01.2021 року, укладену між ТОВ "Макарді" (Клієнт) і адвокатом Ковалем Тарасом Івановичем (Адвокат).

Відповідно до п. 1. вищезазначеної угоди клієнт замовляє та повністю і своєчасно оплачує, а Адвокат надає Клієнтові за плату юридичну допомогу по веденню адміністративної справи в суді за позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000460701 від 11.01.2021 року та №0000470701 від 11.01.2021 року.

Згідно з п. 2 угоди від 15.01.2021 року в рамках цієї Угоди Адвокат надає Клієнту таку юридичну допомогу:

- консультації та роз`яснення з юридичних питань, усні та письмові довідки по законодавству;

- юридична експертиза договорів та інших документів правового характеру, що містяться в матеріалах судової справи;

- складання процесуальних документів (заяв, клопотань, відзивів і таке інше), необхідність яких може виникнути в процесі судового розгляду справи;

- здійснення представництва інтересів Клієнта в адміністративному суді на всіх стадіях судового провадження, включаючи апеляційну та касаційну стадії з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу та третій особі, в тому числі: з правом пред`явлення зустрічного позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову, укладання мирової угоди, оскарження судових рішень у справі.

Пунктом 3 угоди передбачено оплату правової допомоги адвоката (гонорар) у розмірі 10000 грн. При цьому, зазначено, що гонорар за вказаною угодою є фіксованим і не залежить ані від обсягу виконаної роботи Адвокатом, ані від отриманого результату.

Окрім цього, стороною позивача на підтвердження сплати гонорару надано платіжне доручення №873 від 22.01.2021 року про оплату правової допомоги адвоката в розмірі 10000,0 грн.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами.

Щодо посилань ГУ ДПС у Вінницькій області на те, що на підтвердження понесених витрат не надано детального опису робіт, наданих послуг та погодинного обрахунку, яким була врахована складність справи та інші істотні обставини, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, зі змісту цієї норми вбачається, що остання запровадженна "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі та не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Верховного суду у поставі від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19.

У свою чергу, розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, на переконання суду, є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг. Такі витрати відповідають вимогам розумності та були дійсно необхідними.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що за результатами розгляду цієї справи на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 11.01.2021 року № 0000460701 та №0000470701.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2270 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Макарді" (вул. Липова, 40, м. Хмільник, Вінницька область, 22000; код ЄДРПОУ 32407672).

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Рішення у повному обсязі сформовано: 19.04.2021 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна