Рішення № 96377479, 19.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 квітня 2021 р. Справа № 120/345/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (вул. Соборна, 77, смт. Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, 24300, код ЄДРПОУ 04326224) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (далі - відповідач).

Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення позивача, як депутата Тростянецької селищної ради 8 скликання належним чином завірених копій всіх рішень, прийнятих згідно порядку денного 2 позачергової сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради, протоколу засідання з відомостями щодо поіменного голосування та зобов`язати Тростянецьку селищну раду Гайсинського району Вінницької області забезпечити ОСОБА_1 , як депутата Тростянецької селищної ради 8 скликання, належним чином завіреними копіями всіх рішень, прийнятих згідно порядку денного 2 позачергової сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради, протоколу засідання 2 позачергової сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради з відомостями щодо поіменного голосування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 16.12.2020 року він, як депутат Тростянецької селищної ради, звернувся до відповідача з проханням надати належним чином завірені копії всіх рішень, прийнятих згідно порядку денного 2 позачергової сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради, яка відбулася 11.12.2020 року та протокол засідання з відомостями щодо поіменного голосування. Як вказує ОСОБА_1 вищевказані рішення необхідні для забезпечення його ефективної діяльності, як депутата Тростянецької селищної ради, оскільки більшістю рішень даної сесії приймались відповідні програми соціально-економічного спрямування на 2021-2023 роки, що підтверджується розпорядженням Тростянецького селищного голови № 116 від 08.12.2020 року "Про скликання 02 позачергової сесії 8 скликання".

Проте, листом від 05.01.2021 року № 16-02.17 відповідач повідомив, що задоволення запиту позивача щодо надання копій всіх рішень, прийнятих згідно порядку денного 2 позачергової сесії 8 скликання, протокол засідання, в тому числі протокол поіменного голосування, буде можливим після відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк, які передбачені Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не надання безкоштовно належним чином завірених копій документів грубим порушенням вимог ч. 4 ст. 30 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Ухвалою суду від 22.01.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

23.02.2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що виходячи з системного аналізу Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" випливає, що законом передбачено довільну форма депутатського звернення або запиту, однак, такі обов`язково мають містити у назві слово "запит" або "звернення" відповідно. Натомість, позивачем було подано "депутатську вимогу", яка не передбачена жодною нормою чинного законодавства, а відтак остання не може розглядатись у контексті Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Відтак, відповідач вважає, що позивач звернувся до селищного голови у непередбачений законодавством спосіб, що є самостійною підставою для нерозгляду такої "вимоги". При цьому, отримавши інформацію про необхідність здійснення компенсування витрат на копіювання та друк, ОСОБА_1 такі витрати не компенсував, не звернувся з депутатським запитом, не виніс питання щодо нібито бездіяльності селищного голови на розгляд Селищної ради, а звернувся до суду.

Окрім того, відповідач вказує, що надання відповіді на "депутатську вимогу" є виключною дискрецією селищного голови, а тому в даному випадку вирішення такого питання є дискреційними повноваженнями, та суд не може підміняти селищного голову, приймати замість нього таке рішення, або інше рішення, яке б відповідало закону, оскільки такі дії виходять за межі, визначених повноважень.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.11.2020 року є депутатом Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, що підтверджується посвідченням депутата Тростянецької селищної ради 8 скликання, яке міститься в матеріалах справи.

16.12.2020 року позивач звернувся із депутатською вимогою про надання інформації та документів до Тростянецького селищного голови ОСОБА_2 з проханням надати йому, як депутату Тростянецької селищної ради, належним чином завірені копії всіх рішень, прийнятих згідно порядку денного 2 позачергової сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради, яка відбулася 11.12.2020 року, а також протокол засідання 2 позачергової сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради, в тому числі і з відомостями щодо поіменного голосування депутатів щодо всіх питань порядку денного.

Листом від 05.01.2021 року №16-02.17 відповідач, посилаючись на положення статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації", зазначив, що задоволення запиту щодо надання копій рішень, прийнятих згідно порядку денного 2 позачергової сесії 8 скликання, передбачає виготовлення копій документів обсягом більше як 10 сторінок, а саме 277 аркушів, відтак задоволення запиту позивача від 16.12.2020 року буде можливим після відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк.

Таку бездіяльність Тростянецької селищної ради щодо ненадання копій запитуваних документів позивач вважає протиправною, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною третьою статті 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як встановлено частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до частини третьої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності визначаються Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 року №93-IV (далі - Закон №93-IV).

Згідно з статтею 2 Закону №93-IV депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Депутат місцевої ради наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів (частина 2 статті 3 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад").

Відповідно до частин 1-3 статті 30 Закону №93-IV депутат місцевої ради наділений усією повнотою повноважень, передбачених цим та іншими законами України. Ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Місцеві ради та їх органи забезпечують необхідні умови для ефективного здійснення депутатами місцевих рад їх повноважень.

Рада та її органи сприяють депутатам місцевих рад в їх діяльності шляхом створення відповідних умов, забезпечення депутатів документами, довідково-інформаційними та іншими матеріалами, необхідними для ефективного здійснення депутатських повноважень, організовують вивчення депутатами місцевих рад законодавства, досвіду роботи рад

Статтею 11 вищезазначеного Закону визначені права депутата місцевої ради у виборчому окрузі. Так, відповідно до частини 2 статті 11 Закону №93-IV при здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради також має право, зокрема, на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання.

Так, згідно зі частиною 1 статті 13 вищезазначеного Закону депутатське звернення - викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз`яснення з питань, віднесених до їх компетенції.

Відтак, Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено право депутата місцевої ради звертатись із відповідним зверненням, депутатський запитом, депутатським запитанням, при цьому таке звернення складається у довільній формі та відповідно до положень статті 13 є за своєю суттю вимогою депутата місцевої ради.

З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними доводи сторони відповідача щодо того, що депутатське звернення обов`язково має містити у назві слово "запит" або "звернення", та про те, що "депутатська вимога" не передбачена жодною нормою чинного законодавства, а відтак остання не може розглядатись у контексті Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Окрім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 при зверненні до відповідача із депутатською вимогою посилався саме на вимоги статей 14, 19, 20, 30 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", а відтак таке звернення подано не в порядку запиту на інформацію, надання якої передбачається Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Більш того, у прохальній частині звернення позивач просить: "надати мені, як депутату Тростянецької селищної ради…", що додатково свідчить про те, що це звернення подано саме на підставі та в межах Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Щодо посилання представника відповідача як на підставу для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог на те, що ОСОБА_1 не звернувся з депутатським запитом та не виніс питання щодо бездіяльності Тростянецького селищного голови на розгляд селищної ради, а звернувся відразу до суду, то вважаю такі доводи необгрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" якщо депутат місцевої ради не задоволений результатами розгляду свого звернення або якщо місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, ухиляються від вирішення порушеного у зверненні питання у встановлений строк, він має право внести депутатський запит відповідно до статті 22 цього Закону.

З огляду на зазначене, суд вказує, що можливість звернення із депутатським запитом, яка передбачена статтями 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" є правом депутата, а не його обов`язком. До того ж ані цим, ані іншими законами, в тому числі КАС України не передбачено обов`язку депутата звернутися із депутатським запитом перед зверненням до суду.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 року у справі № 264/5790/16-а.

Відтак, відповідач протиправно посилався у відповіді на звернення ОСОБА_1 на положення статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації", якою передбачено відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк.

Окрім того, суд відхиляє аргументи сторони відповідача щодо того, що відсутні підстави для визнання бездіяльності протиправною, тому що ОСОБА_1 надано відповідь на депутатську вимогу. Так, суд вказує, що позивач оскаржує саме бездіяльність Тростянецької селищної ради щодо незабезпечення його, як депутата належним чином завірених копій документів, а не лист-відповідь від 05.01.2021 року, наданий на запит позивача. У свою чергу, факт не надання відповідних документів Тростянецькою селищною радою не заперечується, тому наявні підстави для визнання вищезазначеної бездіяльності протиправною.

Стосовно твердження відповідача про те, що належним відповідачем у справі є голова Тростянецької селищної ради ОСОБА_2 , а не Тростянецька селищна рада, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Повноваження сільського, селищного, міського голови визначені статтею 42 вищезазначеного Закону.

У свою чергу, відповідно до положень статті 4 КАС України відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відтак, позивач звертаючись із депутатською вимогою адресував останню голові селищної ради як головній посадовій особі територіальної громади, яка представляє інтереси Тростянецької селищної ради. У свою чергу, праву позивача на забезпечення документами, довідково-інформаційними та іншими матеріалами кореспондує обов`язок саме конкретної ради та її органів у забезпеченні наданні останніх, а не обов`язок селищного голови, що випливає зі змісту частини 3 статті 30 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Відтак відсутні підстави вважати, що позивач звернувся із позовною заявою до неналежного відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).

У Рішенні у справі "Bellet проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

З огляду на зазначене, враховуючи зміст спірних правовідносин, суд вважає, що у разі застосування підходу сторони відповідача щодо необхідності звернення позивача до суду з позовними вимогами саме до голови селищної ради це свідчило б про надмірний формалізм з боку суду.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Тростянецьку селищну раду забезпечити ОСОБА_1 , як депутата Тростянецької селищної ради 8 скликання, належним чином завіреними копіями всіх рішень, прийнятих згідно порядку денного 2 позачергової сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради, протоколу засідання 2 позачергової сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради з відомостями щодо поіменного голосування, суд зазначає таке.

Так, пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року (заява № 38722/02).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач розглянув звернення позивача, керуючись вимогами Закону України "Про доступ до публічної інформації", а не Законом України "Про статус депутатів місцевих рад", суд з метою забезпечення ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах доходить висновку, що належним способом захисту є зобов`язання відповідача розглянути депутатську вимогу ОСОБА_1 від 16.12.2020 року № 9, з урахуванням висновків, наведених у даному рішенні суду.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В той же час, положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, то на переконання суду з відповідача підлягає стягненню 454 грн., сплаченого позивачем судового збору, що є сумою пропорційною до 1/2 задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Тростянецької селищної ради щодо незабезпечення ОСОБА_1 , як депутата Тростянецької селищної ради 8 скликання належним чином завірених копії всіх рішень прийнятих згідно порядку денного 2 позачергової сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради, протоколу засідання з відомостями щодо поіменного голосування.

Зобов`язати Тростянецьку селищну раду розглянути депутатську вимогу ОСОБА_1 від 16.12.2020 року № 9, з урахуванням висновків, наведених у даному рішенні суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тростянецької селищної рада ради сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Тростянецька селищна рада (вул. Соборна, 77, смт. Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, 24300, код ЄДРПОУ 04326224).

Рішення в повному обсязі сформовано: 19.04.2021 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна