Рішення № 96376730, 08.04.2021, Господарський суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Господарський суд Харківської області 08 квітня 2021 року м. Харків справа № 922/4264/20 склад суду:суддя Бринцев О.В. секретар судового засідання:Гула Д.В. позивач:Харківська міська рада відповідач: Приватне акціонерне товариство "ЗАВОД ФРУНЗЕ" вимоги позивача:стягнення 1.981.065,35 грн представник позивача:Міхно Л.О. представник відповідача:не з`явився;

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Відповідач є власником нерухомого майна, котре знаходиться на земельній ділянці належній позивачеві. Відповідач фактично користується земельною ділянкою безоплатно, оскільки не уклав з позивачем відповідний договір оренди. В результаті, на думку позивача, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок, його, позивача, як власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею. Ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України він зобов`язаний повернути позивачу.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. Відповідач ПрАТ "Завод ім. Фрунзе" з 09.12.2010 є власником нежитлових будівель літ. “Е-1”, площею 62, 7 кв. м; літ. “Ж-2”, площею 96,1 кв. м; літ. “З-2”, площею 98,4 кв. м; літ. “И-1”, площею 944,1 кв. м по просп. Московському, 118 у м. Харкові (т. I, а.с. 21-22) (далі – Майно).

2.2. Майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:01:022:0035, загальною площею 0,8602 га. яка є власністю територіальної громади м. Харкова (т.I, а.с.37-40) (далі – Земельна ділянка).

2.3. Договір оренди Земельної ділянки відповідач з позивачем не уклав.

2.4. Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що підлягала б сплаті у разі укладення договору.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою в сумі 1.981.065,35 грн.

3.2. Юридичними підставами позову є стаття 189 ЗК України, статті 1212-1214 ЦК України.

3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо оплати вартості користування Земельною ділянкою.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач проти задоволення позову заперечує. Стверджує, що:

1) Площа Земельної ділянки вказана у земельному кадастрі не відповідає площі землі фактично зайнятої Майном відповідача;

2) Безоплатність набуття майна, як обов`язкова умова застосування статті 1212 ЦК України, відсутня, оскільки відповідачем сплачувався земельний податок.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.01.2021 у справі №922/4264/20 позовну заяви залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

6.1. Згідно з предметом позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, а також з урахуванням заперечень відповідача проти цих вимог, перелік обставин, які є предметом доказування у справі, складають обставини, які дають відповіді на такі ключові питання:

1) Чи виникли між сторонами кондикційні відносини?

2) Чи правильно визначена площа Земельної ділянки?

3) Чи правильно розрахована сума безпідставно збережених коштів?

6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач спростувати це.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВИНИКНЕННЯ МІЖ СТОРОНАМИ КОНДИЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

7.1. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

7.2. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

7.3. В даному разі названі умови наявні, а отже між сторонами склалися кондикційні правовідносини, про що свідчить викладене нижче.

7.4. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

7.5. Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст.79 ЗК України).

7.6. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України).

7.7. Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

7.8. За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

7.9. Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України).

7.10. Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України "Про оренду землі").

7.11. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

7.12. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України).

7.13. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

7.14. Нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

7.15. Судом встановлено, що Земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав з 22.10.2015 і належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності. Це підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2020 №НВ-0005155152020. Згідно з ним земельна ділянка площею 0,8602 га по пр-ту. Московському, 118 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136900:01:022:0035 зареєстрована 22.10.2015 в Управлінні Держземагентства у м. Харкові Харківської області. Вид використання: для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд.

7.16. На Земельній ділянці знаходиться Майно, власником якого з 09.12.2010 є Відповідач.

7.17 Договір оренди між позивачем та відповідачем з приводу передачі останньому строкове платне володіння і користування Земельної ділянки для розміщення та обслуговування Майна відповідача не укладався. Відповідно, орендна плата відповідачем позивачеві за фактичне володіння і користування Земельною ділянкою не сплачувалась.

7.18. Факт формування Земельної ділянки, факт знаходження на ній Майна відповідача, а також факт відсутності договору оренди Земельної ділянки та факт відсутності оплати за користування нею підтверджується наявними у справі доказами (т.I, а.с. 21-22, 23-25, 37-40). З урахуванням цього, а також через відсутність заперечень відповідача щодо цих обставин в порядку частини четвертої статті 165 ГПК України, частини першої статті 75 ГПК України, суд вважає факт безоплатного користування відповідачем Земельною ділянкою належною позивачеві доведеним.

7.19. При цьому суд зауважує, що безоплатне користування відповідача Земельною ділянкою почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача після набуття права власності на Майно та з часу формування Земельної ділянки, як об`єкта права.

7.20. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Майно і Земельна ділянка є органічно і нерозривно пов`язаними об`єктами. Тому формування Земельної ділянки за наявності розташованого на ній Майна, що належить на праві власності відповідачеві, автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташоване Майно..

7.21. З огляду на це та враховуючи, що:

- Земельна ділянка є сформованою, як об`єкт права ;

- Земельна ділянка належить територіальній громаді м. Харкова від імені якої діє позивач;

- відповідач фактично використовує Земельну ділянку для розміщення належного йому Майна;

- за користування Земельною ділянкою на користь позивача підлягають сплаті кошти у вигляді орендної плати;

- договір оренди Земельної ділянки не укладено;

- кошти, які б у разі укладення договору оренди були б сплачені відповідачем позивачеві, відповідач утримує (зберігає) у себе,

суд прийшов до висновку про те, що між позивачем та відповідачем у відповідності до статті 1212 ЦК України виникли кондиційні правовідносини, в силу яких відповідач зобов`язаний повернути повивачеві кошти збережені ним в результаті несплати орендної плати за фактичне користування Земельною ділянкою належною позивачеві.

7.22. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 15.01.2019 у справі №920/1161/17, від 15.01.2019 у справі №916/2860/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №3922/3780/17, від 01.02.2019 у справі №916/678/18, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 06.02.2019 у справі №922/587/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 19.02.2019 у справі №908/220/18, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 04.06.2019 у справі №;914/1925/18, від 07.06.2019 у справі №924/638/18, від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 09.07.2019 у справі №922/535/18, від 08.07.2019 у справі №922/530/18, від 16.07.2019 у справі №922/1046/18, від 16.07.2019 у справі №914/484/18, від 30.07.2019 у справі №908/484/18, 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 12.08.2019 у справі №922/2927/18, від 07.08.2019 у справі №922/818/18, від 27.08.2019 у справі №922/2762/18, від 29.08.2019 у справі №922/3443/18, від 11.09.2019 у справі №922/393/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14.

7.23. Кваліфікація спірних правовідносин як кондиційних, тобто, зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПРАВИЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПЛОЩІ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ.

8.1. Відповідач стверджує, що позивачем неправильно визначена площа земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач. Вважає, що слід враховувати не всю площу Земельної ділянки, а тільки ту її частину, котра фактично знаходиться під відповідними будівлями (Майном).

8.2. Заперечення відповідача щодо площі Земельної ділянки суд оцінює критично.

8.3. Згідно з статтею 373 ЦК України, статтями 79, 79-1 ЗК України земельна ділянка це цілісний об`єкт права власності. Право власності поширюється на всю її в межах, котрі визначені під час формування Земельної ділянки. Те саме стосується права користування.

8.4. В даному разі спірна Земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформована площею 0,8602 га.

8.5. Поділ Земельної ділянки на частини (ч.6 ст. 79-1 ЗК України) не проводився.

8.6. Отже, враховуючи що Земельна ділянка є єдиним цілісним об`єктом цивільних прав, котрий на окремі об`єкти розділений не був, суд приходить до висновку про те, що відповідач користується всією Земельною ділянкою в цілому, навіть у разі якщо належне йому майно фактично займає лише частину ділянки. Твердження відповідача про протилежне є неправильними, оскільки не враховують наведені норми законодавства щодо цілісності земельної ділянки як єдиного об`єкту права.

8.7. Суд також критично оцінює твердження відповідача про існування крім нього інших користувачів Земельної ділянки, мотивовані посиланням на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд зазначає, що сам по собі факт реєстрації права власності інших осіб на нерухоме майно за тією ж самою адресою, за якою знаходиться Майно відповідача (пр-ту. Московському, 118 у м. Харкові), не означає, що це майно знаходиться саме на спірній Земельній ділянці. Доказів знаходження майна інших осіб саме на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:01:022:0035 відповідачем не надано. Доказів відсутності інших земельних ділянок сформованих за адресою пр-т. Московський, 118 в м. Харкові також не надано.

8.8. За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідач є єдиним фактичним користувачем Земельної ділянки в цілому, тобто площею 0,8602 га.

9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПРАВИЛЬНІСТЬ РОЗРАХУНКУ БЕЗПІДСТАВНО ЗБЕРЕЖЕНИХ КОШТІВ.

9.1. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є саме нормативна грошова оцінка земель, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

9.2. Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

9.3. Обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.

9.4. При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосуванння при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.

9.5. Відповідно до наданого позивачем до позовної заяви Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.05.2020 №4238 (т.I, а.с.27), виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6310136900:01:022:0035 по пр. Московському, 118 у м. Харкові становить 24.930.374,00 грн.

9.6. Розрахунок розміру безпідставно збережених ПАТ "ЗАВОД ФРУНЗЕ" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою саме на підставі вищевказаного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. При цьому, під час здійснення розрахунків Харківська міська рада також керувалась Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітки від 25.11.2016 №489, наказом Мінагрополітики від 27.01.2006 №18/15/21/11, рішеннями Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 та від 03.07.2013 №1209/13.

9.7. Перевіривши розрахунки безпідставно збережених ПАТ "ЗАВОД ФРУНЗЕ" коштів (т. I, а.с. 34-36) зі ставки орендної плати у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки, суд дійшов висновку, що вони є вірними та здійснені відповідно до положень чинного законодавства. Доказів їх невідповідності та/або контррозрахунку матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано.

9.8. Сплата земельного податку відповідачем не звільняє від здійснення плати за землю в належному розмірі. Так, відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю обов`язків платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок це обов`язків платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПКУ). Платниками земельного податку є (1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); (2) землекористувачі (п.269.1 ст.269 ПКУ). Відповідач відповідний період не був ні власником Земельної ділянки, ані її землекористувачем. Таким чином відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Тобто, правових підстав для сплати земельного податку у відповідача немає. У зв`язку з цим фактично сплачені суми земельного податку не можуть бути кваліфіковані як належне виконання обов`язків з оплати користування Земельною ділянкою яке виключає стягнення коштів у розмірі утриманої (збереженої) орендної плати.

9.9. Разом з тим суд зауважує, що під час здійснення розрахунку заявленої до стягнення суми Харківською міською радою враховано відомості, зазначені в листі Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 20.10.2010 №6231/9/28-10-54-07-18 (т.I, а.с.32-33) про сплату відповідачем земельного податку в загальному розмірі 212.068,75 грн за період з 01.03.2018 по 30.09.2020. Тому в даному випадку відсутнє подвійне стягнення з відповідача грошових коштів за користування земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без належних правових підстав.

10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПОВНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

10.1. На підставі викладеного вище суд приходить до висновку про те, що між сторонами до статті 1212 ЦК України виникли кондиційні правовідносини в силу яких відповідач зобов`язаний повернути повивачеві кошти збережені ним в результаті несплати орендної плати за фактичне користування Земельною ділянкою належною позивачеві. Розмір земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач визначено правильно – 0,8602 га. Сума коштів у вигляді орендної плати збереженої без достатніх правових підстав відповідачем розрахована вірно – 1.981.065,35 грн.

10.2. Несплата (збереження) відповідачем коштів порушує права позивача адже власником відповідної земельної ділянки в спірний період є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, утримання (збереження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

10.3. Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування, що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

10.4. Наведені вище у рішенні висновки суду повністю спростовують аргументи відповідача, котрі були наведені ними у відзиві на позов.

10.5. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Відповідно цьому суд зауважує, що решті аргументів сторін судом також була надана належна правова оцінка, проте вона не наводиться в тексті даного рішення, оскільки ці аргументи з урахуванням характеру справи не мають істотного значення для правильного вирішення даного спору.

10.6. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

11. СУДОВІ ВИТРАТИ.

11.1. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати зі сплати судового збору в розмірі 29.715,98 грн у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД ФРУНЗЕ" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 57-А, код ЄДРПОУ 00236010) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 1.981.065,35грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 29.715,98 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.04.2021.

Суддя О.В. Бринцев