Рішення № 96376438, 16.04.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року Справа № 915/149/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна

компанія” (54017, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.39/1; ідент.код 42129888),

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаїв

(54056, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.62-А; ідент.код 08029523),

про: стягнення заборгованості в розмірі 433805,0 грн,-

в с т а н о в и в:

09.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаїв заборгованість, яка виникла у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань по оплаті рахунків за активну електричну енергію поставлену протягом грудня 2019 року – лютого 2020 року згідно Договору про закупівлю електричної енергії №46/16/1 від 18.01.2019 у розмірі 433805,0 грн, з яких: 300004,84 грн - пеня, 57126,56 грн - 3% річних, 76673,60 грн – інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 15.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 12.03.2021, заперечує проти задоволення вимог позивача та вказує, що заборгованість за послуги з електропостачання виникла насамперед внаслідок несплати мешканцями гуртожитків вартості спожитих комунальних послуг.

Відповідач зазначає, що має на своєму балансі приміщення гуртожитків, заселені військовослужбовцями Збройних Сил України та членами їх сімей, значна частина боргу за вказаний період виникла саме через повну або часткову несплату останніми спожитих послуг з електропостачання.

За такого, відповідач клопоче перед судом щодо зменшення розміру пені заявленої до стягнення. Своє клопотання обґрунтовує насамперед своїм статусом, як бюджетної установи та розпорядника бюджетних коштів третього рівня. Відповідач зазначає, що оскільки, саме Міністерства є розпорядниками коштів першого рівня, а КЕВ м.Миколаїв вказані кошти доводяться у встановленому законом порядку, відповідно від кількості бюджетних асигнувань та дати їх надходження на рахунки відповідача формується пряма залежність та платоспроможність виконання КЕВ м.Миколаїв своїх зобов`язань за договором з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія». Таким чином, за твердженням відповідача, здійснення оплати за послуги з електропостачання залежить виключно від наявності бюджетних асигнувань, строків та повноти їх надходження.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач у відповіді на відзив, який надійшов до суду 17.03.2021, наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі та просить суд не брати до уваги доводи відповідача щодо не можливості сплати заборгованості в зв`язку з відсутністю коштів внаслідок несплати мешканцями гуртожитків вартості спожитих послуг, як на підставу заперечень проти позову, оскільки за ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018.

18.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», як постачальником, та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Миколаїв, як споживачем, укладено Договір №46/16/1 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1 Договору).

Згідно підпунктів 1), 2) пункту 7.2 Договору постачальник зобов`язався забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору, а також обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором.

Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів); розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.п.5.7, 5.8 Договору).

Розрахунки споживача здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі – спецрахунок); при цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.5.9 Договору).

Оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятій споживачем (п.5.10 Договору).

Сторонами погоджено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності з 01.01.2019 і укладається на строк до 31.12.2019 (включно), а в частині розрахунків договір діє до повного їх завершення (п.13.1 Договору).

Додатковою угодою №7 від 28.12.2019 продовжено строк дії Договору для проведення процедури закупівлі на початок наступного року до 01.03.2020.

Умовами Комерційної пропозиції, яка є невід`ємним додатком до Договору, передбачено, що споживач протягом розрахункового періоду до 20 числа поточного місяця здійснює плановий платіж у розмірі вартості 80% обсягу очікуваного споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок з одночасним наданням акту-передавання товарної продукції. У випадку співпадання дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню (п.2 Комерційної пропозиції).

У відповідності до п.4 Комерційної пропозиції, постачальник до 5 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату та акт прийняття-передавання товарної продукції за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: ok.energy.mk.ua (далі – Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі – ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, “Акт прийняття-передавання товарної продукції” та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі не завантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.

У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції (п.5.11 Договору).

Згідно з пунктом 6 Комерційної пропозиції у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування;

- 3% річних від простроченої суми.

При цьому сума боргу повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Договір та комерційна пропозиція скріплені підписами та печатками обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови Договору виконувались належним чином, що відповідачем не заперечено та підтверджується підписаними з обох сторін без жодних зауважень актами прийняття-передавання товарної продукції (активної електроенергії):

- від 31.12.2019 за грудень 2019 року на суму 7100587,03 грн,

- від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 8258137,79 грн,

- від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 7644233,82 грн,

а також виставленими рахунками:

- №46/16/12/1 від 04.01.2020 на суму 7100587,03 грн,

- №46/16/1/1 від 05.02.2020 на суму 8258137,79 грн,

- №46/16/2/1 від 06.03.2020 на суму 1753072,14 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечено факт несвоєчасних розрахунків за спожиту у період з грудня 2019 року по лютий 2020 року активну електроенергію.

Позивач вказує, що враховуючи умови Договору та Комерційної пропозиції, відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за спожиту активну електричну енергію протягом грудня 2019 року - лютого 2020 року по несвоєчасно оплаченим рахункам було нараховано 300004,84 грн пені за період з 10.01.2020 по 08.12.2020, а також на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано 57126,56 грн – 3% річних за період з 10.02.2020 по 08.12.2020, та 76637,60 грн – інфляційних втрат за період лютий – листопад 2020 року, які й заявлено до стягнення в судовому порядку.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п.3) ч.3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.

У відповідності до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.7 ст.276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачити попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.11 Договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції (п.5.11 Договору).

Пунктом 6 Комерційної пропозиції також встановлено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування;

- 3% річних від простроченої суми.

При цьому сума боргу повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

З наданих позивачем розрахунків та копій платіжних доручень вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати рахунків за активну електроенергію. Відповідачем своєчасність сплати рахунків не доведена.

До того ж, судом приймається до уваги, що порушення відповідачем договірних зобов`язання в частині своєчасної оплати рахунків за активну електроенергію у грудні 2019 року – лютому 2020 року, також встановлено рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2020 у справі №915/625/20, яке набрало законної сили 01.12.2020, та за яким з КЕВ м.Миколаїв стягнуто на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» 2102790,25 грн основного боргу за активну електроенергію поставлену відповідачу за спірним договором у грудні 2019 року – лютому 2020 року.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.75 ГПК України).

На підставі п.5.11 Договору, п.6 Комерційної пропозиції та ч.2 ст.625 ЦК України, позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань щодо оплати кожного з рахунків за активну електроенергію нарахована пеня у загальній сумі 300004,84 грн за період з 10.01.2020 по 08.12.2020, 57126,56 грн – 3% річних за період з 10.02.2020 по 08.12.2020 та 76673,60 грн – інфляційних втрат за період лютий – листопад 2020 року.

Відповідачем контррозрахунків суду не надано та не доведено безпідставність позовних вимог.

Перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунки є арифметично вірними, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, судом приймається до уваги, що відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити розмір пені.

Своє клопотання обґрунтовує насамперед своїм статусом, як бюджетної установи та розпорядника бюджетних коштів третього рівня. Відповідач зазначає, що оскільки, саме Міністерства є розпорядниками коштів першого рівня, а КЕВ м.Миколаїв вказані кошти доводяться у встановленому законом порядку, відповідно від кількості бюджетних асигнувань та дати їх надходження на рахунки відповідача формується пряма залежність та платоспроможність виконання КЕВ м.Миколаїв своїх зобов`язань за договором з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія». Таким чином, за твердженням відповідача, здійснення оплати за послуги з електропостачання залежить виключно від наявності бюджетних асигнувань, строків та повноти їх надходження.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що заборгованість за послуги з електропостачання виникла насамперед внаслідок несплати мешканцями гуртожитків вартості спожитих комунальних послуг. Оскільки відповідач має на своєму балансі приміщення гуртожитків, заселені військовослужбовцями Збройних Сил України та членами їх сімей, значна частина боргу за вказаний період виникла саме через повну або часткову несплату останніми спожитих послуг з електропостачання.

Відповідач зазначає, що КЕВ м.Миколаїв є неприбутковою організацією та основним завданням створення КЕВ м.Миколаїв є забезпечення комунальними послугами військових частин, з`єднань, військово-навчальних закладів та установ, дислокованих на території гарнізонів, перебуваючих на квартирному постачанні КЕВ м.Миколаїв. Відповідач не є спеціально створеною Міністерством оборони організацією, яка закуповує послуги з електропостачання для потреб всіх військових частин, яка використовується останніми для потреб Збройних Сил України, які в умовах Антитерористичної операції, що оголошена в нашій державі, виконують стратегічно важливі функції щодо підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та відсічі збройної агресії.

Позивач у відповіді на відзив, наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі та просить суд не брати до уваги доводи відповідача щодо не можливості сплати заборгованості в зв`язку з відсутністю коштів внаслідок несплати мешканцями гуртожитків вартості спожитих послуг та залежності від наявності бюджетних асигнувань, строків та повноти їх надходження, як на підставу заперечень проти позову, оскільки за ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оцінивши викладені відповідачем та позивачем обставини суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи і їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених ст.2 ГПК України.

Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ч.6 ст.3 ЦК України).

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру пені є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Тобто, системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені та штрафу зменшувати їх розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Під час прийняття рішення по даній справі судом також досліджується ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Судом приймається до уваги, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки оплата електроенергії, залежить виключно від наявності бюджетних асигнувань, строків та повноти їх надходження, а також те, що заборгованість за послуги з електропостачання виникла насамперед внаслідок несплати мешканцями гуртожитків (військовослужбовцями Збройних Сил України та членами їх сімей) вартості спожитих комунальних послуг.

Судом при розгляді клопотання в частині зменшення пені враховано, що основний борг з оплати активної електроенергії у грудні 2019 року – лютому 2020 року відповідачем повністю погашено, що підтверджується позивачем у відзиві на позов, натомість, позивачем не доведено суду понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов такого договору.

Суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов`язання за Договором, взявши до уваги що відповідач є стратегічно важливим та соціально значущим об`єктом, неприбутковою організацією та оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати заборгованості по Договору, а також враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 50% до 150002,42 грн, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.

Нарахування та стягнення з відповідача 3% річних в сумі 57126,56 грн, інфляційних втрат в сумі 76673,60 грн та певної суми пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 150002,42 грн пені.

Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак, без урахування зменшення судом суми пені.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаїв (54056, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.62-А; ідент.код 08029523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.39/1; ідент.код 42129888) 150002,42 грн пені, 57126,56 грн - 3% річних, 76673,60 грн інфляційних втрат та 6507,08 грн судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва