Рішення № 96376430, 05.04.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 справа № 914/3016/20

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С. розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальність “Морітан Логістик”, м. Перемишляни, Львівська область,

до відповідача: Приватного підприємства Рекламне агентство “Арт-Медіа”, м. Львів,

предмет позову: стягнення 51 420,46 грн.,

підстава позову: порушення зобов`язань по виконанню договору транспортного експедирування № МЛЗ-200302-001 від 02.03.2020 року,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: Олійник Ольга Володимирівна - адвокат, ордер серії ВС № 1054589 від 14.01.2021 року, Арутюнов Гайк Альбертович – керівник.

ПРОЦЕС

19.11.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальність «Морітан Логістик» до Приватного підприємства Рекламне агентство «Арт-Медіа» про стягнення 51 420,46 грн.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 07.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального провадження.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

13.01.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, 08.02.2021 року – клопотання про долучення документів до матеріалів справи, про продовження строків підготовчого провадження та про поновлення строків, які задоволено судом у судовому засіданні 24.02.2021 року. 09.02.2021 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та письмові пояснення. Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, у судовому засіданні 24.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.03.2021 року. При розгляді справи по суті двічі оголошувалась перерва.

У судове засідання 05.04.2021 року з`явилися представники відповідача. Позивач, будучи повідомленим про дату та час судового засідання під розписку в попередньому судовому засіданні, яке, серед іншого, було перерване для забезпечення позивачу можливості з`ясування та пред`явлення CMR без виправлень в графі «вага брутто», у судове засідання 05.04.2021 року не з`явився. Натомість 05.04.2021 року через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, у якому зазначив, що проти ухвалення рішення за його відсутності не заперечує, щодо відкладення та продовження процесуальних строків заперечує, можливості укладення мирової угоди не розглядає.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи наведене, належне повідомлення позивача про дату та час судового засідання, заявлення позивачем клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, враховуючи відсутність будь-яких клопотань від іншої сторони, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.04.2021 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням відповідачем, на переконання позивача, зобов`язань по оплаті наданих ним послуг по договору транспортного експедирування. Так, позивач стверджує, що організував перевезення обумовленого сторонами вантажу і доставлений вантаж відповідач отримав без зауважень 17.03.2020 року. Відповідач зобов`язання з виплати винагороди за надані послуги виконав частково, з порушенням встановленого строку, сплативши 25.03.2020 року 47,000,00 гривень, у зв`язку з чим станом на дату звернення із позовом до господарського суду існує заборгованість відповідача з виплати винагороди позивачу в розмірі 44 377,00 гривень. За прострочення виконання зобов`язання позивач також заявляє до стягнення 3 176,70 гривень пені, 2 899,08 гривень 10% річних, 967,68 гривень інфляційних втрат.

Відповідач визнає вимоги в частині стягнення 8 380,00 грн., оскільки позивач взяв на себе зобов`язання організувати перевезення за винагороду 55 380,00 грн., з яких 47 000,00 грн. сплачено 25.03.2020 року. Також заперечення відповідача зводяться до надання позивачем неналежним чином відповідних послуг, наданням не обумовленого договором автомобілем, що призвело до перевантаження першого автомобіля, що у свою чергу призвело до фінансових втрат відповідача.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

02.03.2020 року Приватне підприємство Рекламне агентство “Арт-Медіа” (надалі по тексту рішення – відповідач, згідно з договором - клієнт) і Товариство з обмеженою відповідальність “Морітан Логістик” (надалі по тексту рішення – позивач, згідно з договором - експедитор) укладено договір транспортного експедирування № МЛЗ-200302-001, відповідно до якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе зобов`язання від імені та за рахунок клієнта організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом як на території України, так і за її межами (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.3 договору згода сторін щодо кожного конкретного перевезення оформляється заявкою на перевезення вантажу. Заявка на перевезення вантажу – це прийняте експедитором доручення клієнта на організацію перевезення вантажу відповідно до умов цього договору. Форма заявки погоджується сторонами одночасно із підписанням цього договору (додаток № до договору). Заявка, скріплена печатками та підписами уповноважених осіб клієнта і експедитора вважається погодженою сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України – гривні шляхом безготівкового переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок отримувача платежу.

Відповідно до п. 3.2 договору експедитор надає визначені договором послуги за плату і за рахунок клієнта. Сума винагороди експедитора погоджується сторонами в заявках і включає в себе вартість послуг експедитора, суму вартості послуг перевізника та інших залучених експедитором третіх осіб з метою виконання цього договору, будь-які додаткові витрати, інші прямі та непрямі витрати, що так чи інакше пов`язані з виконанням експедитором умов цього договору. Сума вартості послуг експедитора визнається як різниця між сумою винагороди експедитора і сумою витрат експедитора, понесених в результаті виконання предмету цього договору.

Відповідно до п. 3.3 договору винагорода виплачується клієнтом на користь експедитора протягом двох банківських днів, починаючи з дати виконання експедитором доручення клієнта (виконання експедитором своїх зобов`язань відповідно до умов погодженої сторонами заявки та цього договору), на підставі рахунку експедитора, надісланого на фізичну поштову адресу клієнта та/або переданого клієнту засобами електронного зв`язку. Датою надання послуг є дата отримання вантажу вантажоодержувачем, зазначена у відповідній товарно-транспортній накладній.

Сторони також погодили, що за кожним фактом виконання експедитором доручення клієнта відповідно до умов заявки сторони підписують двосторонній акт приймання-передачі наданих послуг (п. 4.1), який упродовж п`яти днів з моменту виконання доручення складається і підписується експедитором і надсилається клієнту, а клієнт упродовж трьох робочих днів з моменту отримання підписує такий акт і повертає експедитору.

Акт надання послуг від 17.03.2020 року на загальну суму 91 377,00 грн., відомості щодо наданих послуг і щодо їх вартості в якому відповідають тим відомостям, що зазначені в рахунку на оплату № 178 від 16.03.2020 року, не підписаний відповідачем. Проте, саме такий акт долучений до матеріалів справи відповідачем, і саме такий акт, за поясненнями представників відповідача, оплачувався ним частково – в сумі 47 000,00 грн., що також підтверджується платіжним дорученням № 4453 з призначенням платежу з посиланням на рахунок 178 від 16.03.2020 року.

Крім умови договору, передбаченої п. 4.1, суд звертає увагу, що п. 4.6 договору сторони також визначили, що достатнім і належним доказом надання експедитором послуг та прийняття їх клієнтом є або підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг, або належно оформлений товарно-транспортний документ, або інший документ, що підтверджує факт надання експедитором та прийняття клієнтом послуг.

Згідно з матеріалами справи підставами позовних вимог є заявки від 02.03.2020 року № МЛЗ-200302-001-1 і № МЛЗ-200302-001-2 на суми 2 100,0 євро і 1 200,0 євро відповідно.

Так, відповідно до матеріалів справи сторонами договору 02.03.2020 року підписано заявку № МЛЗ-200302-001-1 до договору транспортного експедирування № МЛЗ-200302-001 від 02.03.2020 року з такими умовами, зокрема:

дата подачі авто під завантаження – 5-6.03.2020 року,

адреса завантаження – ID’PRINT 63 cheminde la Chapelle Saint-Antoine 95300 France,

вага – 22 т 90 м,

дата доставки вантажу – 11.03.2020 року,

адреса вивантаження – згідно CMR м. Львів,

тип автомобіля – MAN АС3944СВ / НОМЕР_1 ,

винагорода експедитора – 2 100,0 євро по курсу НБУ на дату завантаження,

строк сплати – протягом п`яти банківських днів, починаючи з дати виконання експедитором доручення клієнта.

Крім цього, 02.03.2020 року підписано заявку № МЛЗ-200302-001-2 до договору транспортного експедирування № МЛЗ-200302-001 від 02.03.2020 року з такими умовами, зокрема:

дата подачі авто під завантаження – 5-6.03.2020 року,

адреса завантаження – ID’PRINT 63 chemin de la Chapelle Saint-Antoine 95300 France,

вид та найменування вантажу – до 4 тонн,

дата доставки вантажу – 11.03.2020 року,

адреса вивантаження – згідно CMR м. Львів,

тип автомобіля – MERCEDES НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ,

винагорода експедитора – 1 200,0 євро по курсу НБУ на дату завантаження,

строк сплати – протягом п`яти банківських днів, починаючи з дати виконання експедитором доручення клієнта.

06.03.2020 року складено товарно-транспортну накладну CMR № 655742, відповідно до якої перевізник Рол Транс Груп АС3944СВ / АС8101ХР здійснив перевезення вантажу, вагою 27,150 кг (виправлено попередній запис 22 т), завантаженого у Франції, ID’PRINT, для одержувача – Приватного підприємства «Арт-Медіа» (п. 2), вантаж отримано 17.03.2020 року (п. 24). Графа 24 не містить штампу отримувача, однак містить підпис і прізвище ОСОБА_1 . Більше того, факт отримання вантажу за вказаною накладною відповідачем не заперечується.

Крім цього, 06.03.2020 року складено товарно-транспортну накладну CMR № 564789, відповідно до якої перевізник ОСОБА_2 як наступний перевізник, АС5165СІ, здійснив перевезення вантажу, масою 1700 кг., завантаженого у Франції, для одержувача – Приватного підприємства «Арт-Медіа» (п. 2), вантаж отримано 17.03.2020 року (п. 24). Аналогічно з попереднім документом п. 24 накладної не містить штампу отримувача, проте, містить дату та підпис отримувача. Крім цього, факт отримання вантажу за вказаною накладною відповідачем також не заперечується.

Для виконання перевезення позивач залучав наступних перевізників: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ролл Транс Груп», на підтвердження чого надано договір перевезення № МЛП-200302-001 від 02.03.2020 року і заявку № МЛП-200302-001-1 від 02.03.2020 року, акт надання послуг № 440 від 17.03.2020 року на суму 55 380,00 грн., платіжне доручення від 17.04.2020 року на суму 55 380,00 грн.; ФОП Колядюка В.П., на підтвердження чого подано договір-заявку № МЛП-200303-002 від 03.03.2020 року, акт виконаних транспортних послуг № 23/5165 від 17.03.2020 року на суму 35 997,00 грн., платіжне доручення від 08.04.2020 року на суму 35 997,00 грн.

Позивачем виставлено рахунок на оплату № 178 від 16.03.2020 року на загальну суму 91 377,00 грн., які складаються із транспортно-експедиційних послуг за маршрутами Франція – Рава-Руська, м. Рава-Руська – м. Львів (а.м. НОМЕР_4 / НОМЕР_1 ) вартістю 52 160,00 грн. та 3 220,00 грн. (всього 55 380,00 грн.), за маршрутами Франція – Рава-Руська, Рава-Руська – Львів (а.м. НОМЕР_5 ), вартістю 34 637,00 грн. та 1 360,00 грн. (всього 35 997,00 грн.).

Вартість вказаних послуг відповідає вартості послуг перевезення, замовлених позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролл Транс Груп» (55 380,00 грн.) та ФОП Колядюка В.П. (35 997,00 грн.).

Відповідачем сплачено 25.03.2020 року 47 000,00 грн. з призначенням платежу «часткова оплата за транспортні послуги згідно рах. № 178 від 16.03.2020 року».

16.06.2020 року позивачем надіслано відповідачу претензію на суму 44 377,00 грн. Відповідь на претензію у матеріалах справи відсутня.

Крім наведеного, із долучених відповідачем документів також вбачається, що відповідач володіє заявками на перевезення від 02.03.2020 року, у яких визначено ціну послуг у національній валюті, а не в іноземній. Так, згідно із заявкою № МЛЗ-200302-001-2 до договору транспортного експедирування № МЛЗ-200302-001 від 02.03.2020 року з такими умовами, зокрема:

дата подачі авто під завантаження – 5-6.03.2020 року,

адреса завантаження – ID’PRINT 63 chemin de la Chapelle Saint-Antoine 95300 France,

вага вантажу – 2 тонни,

дата доставки вантажу – 11.03.2020 року,

адреса вивантаження – згідно CMR м. Львів,

тип автомобіля – RENAULT АС5165СІ,

винагорода експедитора – 35 997 грн.

строк сплати – протягом п`яти банківських днів, починаючи з дати виконання експедитором доручення клієнта.

Відповідна заявка не підписана відповідачем.

Згідно із поданою відповідачем заявкою № МЛЗ-200302-001-1 до договору транспортного експедирування № МЛЗ-200302-001 від 02.03.2020 року з такими умовами, зокрема:

дата подачі авто під завантаження – 5-6.03.2020 року,

адреса завантаження – ID’PRINT 63 cheminde la Chapelle Saint-Antoine 95300 France,

вага – 22 т 90 м,

дата доставки вантажу – 11.03.2020 року,

адреса вивантаження – згідно CMR м. Львів,

тип автомобіля – MAN НОМЕР_4 / НОМЕР_1 ,

винагорода експедитора 55 380,00 грн.,

строк сплати – протягом п`яти банківських днів, починаючи з дати виконання експедитором доручення клієнта.

Відповідна заявка підписана обома сторонами.

Відповідні заявки не визначені позивачем як підстава позову про стягнення 51 420,46 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено вище, з 02.03.2020 року між Приватним підприємством Рекламне агентство “Арт-Медіа” і Товариством з обмеженою відповідальність “Морітан Логістик” діє договір транспортного експедирування № МЛЗ-200302-001.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Як встановлено судом вище, позивач зобов`язався надати відповідачу послуги з перевезення вантажу, умови яких узгоджено в підписаних сторонами заявках від 02.03.2020 року № МЛЗ-200302-001-1, вартістю 2 100,00 євро, і № МЛЗ-200302-001-2, вартістю 1 200,00 євро. Представниками сторін не заперечено обставини підписання відповідних заявок і узгодження, зокрема, вартості послуг, вказаних у таких заявках. Щодо поданих відповідачем заявою від 02.03.2020 року, суд зазначає, що такі не долучалися позивачем до позовної заяви і не визначені ним як підстави позову про стягнення 51 420,46 грн. у даній справі. Крім цього такі заявки не спростовають та не замінюють долучених до позову і зазначених у тексті позовної заяви заявок, адже такі підписані сторонами, скріплені печатками сторін, і такі факти сторонами не заперечуються.

Сторонами також не заперечується і факт виконання перевезення вантажу, отриманого відповідачем 17.03.2021 року, відповідно до даних, що містяться у CMR № 655742 та № 564789. Суперечливою та спірною обставиною між сторонами є відповідність заявці № МЛЗ-200302-001-2 перевезення, підтвердженого CMR № 564789, адже відповідач стверджує, що у пункт завантаження прибув автомобіль, не обумовлений відповідною заявкою, не з тими характеристиками, які були необхідні для здійснення відповідного перевезення вантажу, не з відповідною вантажопідйомністю.

Так, відповідно до заявки № МЛЗ-200302-001-2 сторонами погоджено, що перевезення вантажу - обладнання до 4 т. здійснюватиметься автомобілем MERCEDES НОМЕР_2 / НОМЕР_3 . Згідно з даними CMR № 564789 перевезення здійснено наступним перевізником Фізичною особою - підприємцем Колядюком В.П. автомобілем з номерним знаком НОМЕР_5 , який був погоджений договором-заявкою від 03.03.2020 року, укладеним позивачем із Фізичною особою - підприємцем Колядюком В.П. (п.10 договору-заявки – Renault АС5165СІ). Відповідно до даних заявки № МЛЗ-200302-001-2 від 02.03.2020 року вантажопідйомність автомобіля MERCEDES НОМЕР_2 / НОМЕР_3 – до 4 т., а згідно із заявкою № МЛП-200303-002 від 03.03.2020 року (укладена з наступним перевізником ФОП Колядюком В.П.) вантажопідйомність автомобіля Renault НОМЕР_5 – 2 т. Внаслідок такої заміни автомобіля, що прибув до пункту завантаження, за поясненнями директора відповідача, який був присутнім при завантаженні, враховуючи менші вантажопідйомність та габарити автомобіля, довелося частину вантажу довантажити у попередній автомобіль – MAN, внаслідок чого у такому допущено перевантаження. Представником позивача вказаної обставини не заперечено, не спростовано, але і не визнано.

Договором транспортного експедирування та заявками від 02.03.2020 року не передбачено конкретної поведінки сторін у випадку необхідності заміни автомобіля. Жодною зі сторін не подано доказів на підтвердження чи спростування обставини повідомлення / неповідомлення відповідача про необхідність зміни автомобіля, погодженого № МЛЗ-200302-001-2 від 02.03.2020 року. Водночас, заперечень стосовно отримання відповідачем згідно з CMR № 564789 обумовленого заявкою № МЛЗ-200302-001-2 обладнання стороною не висловлено. Тобто, вбачається і стверджується представниками сторін, що фактично відбулася заміна автомобіля MERCEDES НОМЕР_2 / НОМЕР_3 на автомобіль Renault НОМЕР_5 . Разом з тим, доказів виставлення відповідачем позивачу претензій, зауважень стосовно непогодження чи невизнання тих чи інших умов перевезення, чи результату здійсненого перевезення суду не подано.

Як передбачено ст. ст. 74, 79 Господарського процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Із проаналізованих обставин справи вбачається, що позивачем надано відповідачу послуги щодо організації перевезення вантажу для відповідача згідно із заявками від 02.03.2020 року № МЛЗ-200302-001-1 і № МЛЗ-200302-001-2, які зазначені позивачем як підстави позову, а відповідачем прийнято доставлений йому згідно з CMR № 655742 та № 564789 вантаж, хоч і з порушенням умов перевезення – прибуття для завантаження іншого, не обумовленого автомобіля. Непідписання відповідачем отриманого ним акта надання послуг від 17.03.2020 року на загальну суму 91 377,00 грн. суд не оцінює як доказ невизнання наданих позивачем послуг перевезення з огляду на таке. Так, п. 4.1 договору сторони визначили, що за кожним фактом виконання експедитором доручення клієнта відповідно до умов заявки сторони підписують двосторонній акт приймання-передачі наданих послуг. Проте, п. 4.6 договору сторони визначили, що достатнім і належним доказом надання експедитором послуг та прийняття їх клієнтом є або підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг, або належно оформлений товарно-транспортний документ, або інший документ, що підтверджує факт надання експедитором та прийняття клієнтом послуг. Як встановлено вище, відповідачем підписано дві CMR, що свідчить про отримання вантажу. Крім цього, відповідачем у судових засіданнях визнано отримання внаслідок таких перевезень всього обладнання, доставку якого замовлено у позивача; доказів – звернень з вимогами, претензіями щодо виконання заявки № МЛЗ-200302-001-2, якщо б така вважалась не виконаною, відповідачем не подано. Більше того, відповідач здійснив часткову оплату рахунку № 178 від 16.03.2020 року, а саме в сумі 47 000,00 грн., і доказів звернення до позивача із запереченнями щодо невизнання чи непогодження із виставленою до сплати сумою суду не надав.

Щодо вартості перевезення, погодженого сторонами у заявках від 02.03.2020 року, суд зазначає, що такі визначені у євро по курсу НБУ на дату завантаження. Завантаження відбулося 06.03.2020 року, коли офіційний курс гривні щодо іноземних валют, а саме євро становив 27,6942. Відповідно, в гривневому еквіваленті вартість перевезення по заявці № МЛЗ-200302-001-1 мала б становити 58 157,82 грн. (2 100 євро * 27,6942), а по заявці № МЛЗ-200302-001-2 - 33 233,04 грн. (1 200 євро * 27,6942), тобто в сумі 91 390,86 грн. Разом з тим, рахунок на оплату № 178 містить меншу загальну вартість наданих послуг - 91 377,00 грн., яка визначена позивачем як сума зобов`язань відповідача за відповідні перевезення. Тому суд не вправі виходити за межі, визначені позивачем.

Суд також зазначає, що позивачем подано докази надіслання 06.04.2020 року відповідачу рахунку № 178, акта № 175, CMR № 564789 і 655742, двох договорів і двох заявок, а також долучено копію конверту про неотримання такого відправлення відповідачем. Разом з тим, суд зауважує, що відповідач, обізнаний про виставлення позивачем такого рахунку, адже здійснюючи 25.03.2020 року часткову оплату наданих позивачем послуг, вказує в призначенні платежу рахунок № 178. І подібно до ситуації, коли відповідач, отримавши акт наданих послуг, не підписав його, відповідач, будучи ознайомленим із рахунком на оплату № 178 та оплативши його частково, не повідомив позивача про наявність заперечень, зауважень чи незгоди із вартістю послуг перевезення.

Щодо зауважень відповідача проте, що позивачем виконано неналежним чином перевезення, наданням не обумовленого договором автомобілем, що призвело до перевантаження першого автомобіля, що у свою чергу призвело до фінансових втрат відповідача та сплату ним штрафів, суд зазначає таке.

Статтями 934, 935 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування та відмову від договору транспортного експедирування. Крім цього, ст. 921 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність перевізника за ненадання транспортного засобу і відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засобу, а ст. 922 Цивільного кодексу України - відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення.

Зокрема, відповідно до ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу. Відповідною главою регламентовано «Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання». Зокрема, ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Ст. 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Проте, відповідач не надав доказів реалізації ним передбачених законом прав, не звертався із самостійним позовом про відшкодування йому експедитором чи перевізниками збитків у визначеному законом порядку в будь-якій іншій справі, не надав доказів вжиття ним дій по зарахуванню зустрічних однорідних вимог і вжиття ним конкретних заходів щодо висловлення позивачу претензій по відповідних перевезеннях. Під час розгляду даної справи відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку зустрічних позовних вимог заявлено не було. Відтак, предметом спору в даній справі, яка розглядається за позовом Товариства з обмеженою відповідальність “Морітан Логістик” з урахуванням принципу диспозитивної господарського судочинства, є стягнення вартості перевезення, а не відповідальність експедитора за допущені ним порушення господарського зобов`язання. Також суд звертає увагу, що договором і заявками сторони не узгодили випадків зменшення вартості перевезення. У межах розгляду даної справи суд здійснює перевірку та надає правову оцінку виключно правовідносинам між сторонами спору, які є предметом спору та підставою заявлених повних вимог – про стягнення вартості виконаного перевезення. Тому висловлені представниками відповідача заперечення стосовно допущення позивачем порушення виконання свого зобов`язання по організації прибуття до пункту завантаження обумовленого у заявці автомобіля не спростовують підстав позову і не доводять відсутності у відповідача обов`язку здійснити оплату наданих йому послуг.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначалося вище, заявками від 02.03.2020 року № МЛЗ-200302-001-1 і № МЛЗ-200302-001-2 на суми 2 100,0 євро і 1 200,0 євро передбачено, що строк сплати – протягом п`яти банківських днів, починаючи з дати виконання експедитором доручення клієнта. Відповідно до п. 3.2 договору сума винагороди експедитора погоджується сторонами в заявках. Відповідно до п. 3.3 договору датою надання послуг є дата отримання вантажу вантажоодержувачем, зазначена у відповідній товарно-транспортній накладній. Як встановлено вище та не заперечується відповідачем, вантаж отримано 17.03.2021 року.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки, як встановлено вище, 17.03.2020 року прийнято вантаж, тобто виконано перевезення, а заявками визначено п`ять банківських днів, починаючи з дати виконання експедитором доручення клієнта, а також враховуючи, що неділя не є банківським днем, бо каси банків не здійснюють розрахункові операції в цей день, то останнім днем виконання зобов`язання було 23.04.2020 року. Відповідно, прострочення виникло 24.03.2020 року. як підтверджується матеріалами справи, 25.03.2020 року відповідачем сплачено 47 000,00 грн. Докази здійснення відповідачем решти оплати у встановлені договором строки у матеріали справи не подано і сторонами обставина відсутності оплати не заперечується. Відтак, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення 44 377,00 грн. основного боргу.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5.5 договору у випадку прострочення оплати послуг експедитора клієнт сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 10 % річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем не доведено наявності підстав для звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з позовною заявою позивачем нараховано 3 176,70 грн. пені за період 25.03.2020 року – 22.09.2020 року на суму заборгованості 44 377,00 грн. Оскільки 25.03.2020 року здійснено часткову оплату, внаслідок чого залишився борг в сумі 44 377,00 грн., то позивач здійснює розрахунок пені та інші нарахування з 25.03.2020 року, на що має право. Перевіривши розрахунок пені, не виходячи за межі періодів і суми боргу, визначені позивачем, суд зазначає, що така порахована позивачем правильно. Відтак, позовна вимога про стягнення 3176,71 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих 10 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Як встановлено вище, договором сторони збільшили розмір процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з 3 % до 10 %.

Згідно з позовною заявою позивачем нараховано 2 899, 08 грн. 10 % річних за період 25.03.2020 року – 13.11.2020 року на суму заборгованості 44 377, 00 грн. Перевіривши наданих розрахунок, суд зазначає, що розмір таких процентів становить 2 837, 22 грн., а не 2 899,08 грн. Тому, позовна вимога про стягнення 10 % річних підлягає частковому задоволенню у вказаному розмірі, а в частині стягнення 61,86 грн. 10 % річних є не обґрунтованою.

Здійснюючи перерахунок інфляційних втрат, які заявлені до стягнення позивачем у розмірі 967,68 грн., суд зазначає таке. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 вказала на те, що якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова нараховується в залежності від математичного округлення часу прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).

Позивач нарахував інфляційні втрати за березень, коли прострочення існувало лише 7 днів, тобто менше місяця. З урахуванням зазначеної позиції інфляційні втрати за цей місяць не можуть нараховуватись. Тому розмір інфляційних втрат зменшується на 80,16 грн. За інші місяці інфляційні нарахування здійснено правильно, тому сума інфляційних становить 887,52 грн. Відтак, позовна вимога в частині стягнення 80,16 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у покладається на відповідача пропорційно задавленим вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Рекламне агентство “Арт-Медіа” (ідентифікаційний код юридичної особи 22380351, 79053, Львівська обл., місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 81, квартира 34) на користь Товариства з обмеженою відповідальність “Морітан Логістик” (81200, Львівська обл., Перемишлянський р-н, місто Перемишляни, вулиця Привокзальна, будинок 15"А", ідентифікаційний код юридичної особи 39884061) 44 377,00 грн. основного боргу, 3 176,70 гривень пені, 2837,22 грн. 10% річних, 887,52 гривень інфляційних втрат і 2 096,11 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення 61,86 грн. 10 % річних і 80,16 грн. інфляційних втрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене складене 20.04.2021 року.

Суддя Р.І. Матвіїв