Вирок № 96373594, 30.03.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

30.03.2021 Єдиний унікальний номер 205/2799/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Скрипник К.О.

за участю секретаря - Водоп`янової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016040690004083 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Раївка

Синельниківського району, Дніпропетровської області, маючого середню спеціальну освіту, офіційно не працюючого, неодруженого, дітей на утриманні не має, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-23.03.2016 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 90 годин громадських робіт, невідбута частина покарання складає 86 годин,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Єруха С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

10.05.2016 року до Ленінського РВ м. Дніпропетровська КВІ УДПтСУ у Дніпропетровській області для виконання надійшов вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.03.2016 року відносно ОСОБА_1 , яким ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 90 годин. Засудженому ОСОБА_1 18.05.2016 року роз`яснені порядок та умови відбування покарання призначеного вироком, а також обов`язки, покладені на нього судом та кримінально - виконавчим кодексом України, згідно з ст. 56 КК України і ст. 37 КВК України. ОСОБА_1 також ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт та попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування призначеного судом покарання. За результатами ознайомлення від ОСОБА_1 було відібрано підписку. Засудженому ОСОБА_1 було видане направлення до КП «МТО» для відпрацювання громадських робіт з 19.05.2016. Проте, в період часу з 19.05.2016 року до 24.05.2016 року засуджений не з`явився до КП «МТО» для відпрацювання громадських робіт, про що складені відповідні акти перевірки виконання покарання. 25.05.2016 року ОСОБА_1 повторно роз`яснені порядок та умови відбування покарання призначеного вироком, а також обов`язки, покладені на нього судом та кримінально - виконавчим кодексом України, згідно з ст. 56 КК України і ст. 37 КВК України. 25.05.2016 року засудженому ОСОБА_1 було повторно видане направлення до КП «МТО» для відпрацювання громадських робіт з 25.05.2016 року.

25.05.2016 року винесено наказ № 177 про відбуття кримінального покарання у вигляді громадських робіт та складено графік виходу на громадські роботи на травень 2016 року, з яким ОСОБА_1 ознайомився під особистий підпис. Згідно з вказаними документами, ОСОБА_1 мав виходити для відпрацювання громадських робіт на території КП «МТО», починаючи з 25.05.2016 року по 4 години на день, за винятком вихідних та святкових днів.

Однак, ОСОБА_1 , будучи ознайомленим та письмово попередженим про додержання встановленого порядку та умов відбування покарання у вигляді громадських робіт, та будучи ознайомленим під підпис із графіком відбування покарання у вигляді громадських робіт на травень 2016 року, умисно, без поважних причин, призначені судом громадські роботи, не відпрацював, про поважність причин неявки не повідомив.

12.07.2016року ОСОБА_1 повторно роз`яснені порядок та умови відбування покарання призначеного вироком, а також обов`язки, покладені на нього судом та кримінально - виконавчим кодексом України, згідно з ст. 56 КК України і ст. 37 КВК України. Однак, ОСОБА_1 , будучи ознайомленим та письмово попередженим про додержання встановленого порядку та умов відбування покарання у вигляді громадських робіт, умисно, без поважних причин, призначені судом громадські роботи, не відпрацював, про поважність причин неявки не повідомив.

Таким чином, ОСОБА_1 в період часу з 18.05.2016 року по теперішній час умисно ухилився від відбування покарання призначеного вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.03.2016 року у вигляді громадських робіт строком на 90 годин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро покаявся та погодився надати показання щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, одночасно погодившись на застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України щодо не дослідження обставин, викладених у обвинувальному акті щодо його обвинувачення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що ухилявся від відбування покарання у виді громадських робіт, за сімейними обставинами, оскільки проживав з тіткою, яка на той час була хвора, а йому потрібно було працювати. Пояснив, що він звертався до органів КВІ з питанням розстрочення виконання покарання, однак йому було відмовлено. Вказав, що він дійсно був ознайомлений з графіком виконання громадських робіт та відпрацював чотири години в парку, більше годин відпрацювати він не зміг, оскільки неофіційно працював.

Судом роз`яснені обвинуваченому ОСОБА_1 наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме, позбавлення його можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння ним цих обставин та добровільність його позиції.

З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження, обвинуваченим всіх обставин кримінальних правопорушень, викладених у обвинувальному акті, з урахуванням думки прокурора та відсутності заперечень, суд вважає можливим застосувати положення ч.3 ст.349 КПК України та визнати недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого стороною обвинувачення кримінального правопорушення, обмежившись лише дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 .

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтвердилась під час судового провадження, та його умисні дії, які виразилися в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 389 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає його повне визнання своєї вини та щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_1 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, що у відповідності до ст. 12 КК України класифікується як кримінальний проступок, данні про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, офіційно не працевлаштований, неодружений, дітей на утриманні не має, за місцем мешкання характеризується задовільно.

Із урахуванням обставин вчинення кримінального проступку, даних про особу обвинуваченого, наявності обставини, що пом`якшує його покарання, відсутності обставин, що обтяжують його покарання, суд вважає, що міру покарання обвинуваченому слід призначити у вигляді обмеження волі, передбаченого санкцією статті обвинувачення, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст. ст. 75 та 76 КК України, встановивши йому іспитовий строк.

Крім того, суд вважає необхідним призначити покарання з урахуванням вимог ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_1 вчинив даний кримінальний проступок після винесення попереднього вироку Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.03.2016 року, яким останній засуджений за ч. 1 ст. 185КК України, до покарання у вигляді 90 годин громадських робіт, а тому йому необхідно остаточно призначити покарання із застосування вимог п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, згідно якого одному дню обмеження волі дорівнює вісім годин громадських робіт та частково приєднавши до призначеного покарання, покарання за попереднім вироком та остаточно визначити покарання за сукупністю вироків за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 71 КК України.

Крім того, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Згідно ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.

Так, згідно ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2018 року, ОСОБА_1 було оголошено в розшук, оскільки обвинувачений ухилявся від суду. Таким чином, перебіг давності зупинився. Ухвалою суду від 09 листопада 2020 року відновлено судове провадження з розгляду обвинувального акту. Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2021 року, ОСОБА_1 було оголошено в розшук, оскільки обвинувачений ухилявся від суду. Таким чином, перебіг давності зупинився. Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року відновлено судове провадження з розгляду обвинувального акту.

У зв`язку з вищезазначеним, строки притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не сплинули.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати та речові докази у матеріалах кримінального провадження відсутні.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки.

На підставі ч.1 ст. 72 та ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом переведення менш суворого виду покарання у більш суворий та шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначене покарання вигляді громадських робіт перевести у обмеження волі з розрахунку один день обмеження волі за вісім годин громадських робіт та до призначеного покарання, частково, у вигляді п`яти днів обмеження волі приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.03.2016 року та остаточно за сукупністю вироків, визначити ОСОБА_1 до відбуття покарання у вигляді двох років п`яти днів обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, встановивши йому іспитовий строк в один рік.

На підставі п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покластина ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженогооргану з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: К.О. Скрипник