Ухвала суду № 96372072, 15.04.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3653/21

1-кс/296/1375/21

УХВАЛА

Іменем України

15 квітня 2021 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира Сингаївський О.П.

за участі секретаря судового засідання Туровської К.Б.,

прокурора Сабадаш А.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Корчевної І.,

слідчого Коваленко Р.М.,

розглянув клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.199 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Житомира, проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей -

ВСТАНОВИВ:

Слідчими СУ ГУНП в Житомирській області в складі слідчої групи здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020060000000282 від 16.09.2020 з попередньою правовою кваліфікацією за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.2 ст.199 КК України.

Досудовим слідством ОСОБА_1 підозрюється у повторному, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

придбані та зберіганні з метою збуту, а також збуті підробленої іноземної валюти у виді банкнот, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, що передбачений ч. 2 ст. 199 КК України.

13.04.2021 о 08 год. 43 хв. ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та о 21 год. 42 хв. 13.04.2021 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.199 КК України.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на ризики, передбачені пп. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також наголосила, що ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину, наразі триває досудове слідство, встановлюються докази, інші учасники провадження тощо, а тому обрати інший запобіжний захід стосовно підозрюваного неможливо.

Захисник заперечувала проти задоволення клопотання, просила обрати запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, та зазначила, що жодним доказом не доведено існування ризиків, на які посилається прокурор, а підозра у вчиненні тяжкого злочину не може бути єдиною підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Зокрема вказала, що підозрюваний має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується; одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей, дружина не працює - перебуває на обліку в Центрі зайнятості. У березні 2020 року помер батько підозрюваного, тому на його утриманні також перебуває хвора матір-пенсіонер. Сам підозрюваний також перебуває на Д-обліку з діагнозом: Артеріальна гіпертензія ІІ ступеня, ст. 2, ризик помірний. Спленектомія (2012р.). Злукова хвороба.

Підозрюваний підтримав позицію захисника.

Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні, дають підстави вважати, що дане клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Тому для вирішення питання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, йдеться про «розумну підозру» у вчиненні кримінального злочину, де передбачено як необхідну передумову «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у інкримінованих діях органом досудового розслідування зібрано певні докази, які вказують на можливу причетність останнього до його вчинення. Обґрунтованість такої підозри підтверджується наявними у даному кримінальному провадженні фактичними даними, зокрема дослідженими, в ході розгляду даного клопотання, доказами, підстав для визнання яких недопустимими на даний час немає.

Згідно ч.2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя вважає, що законних та обґрунтованих підстав для застосування виняткового запобіжного заходу – тримання під вартою відносно ОСОБА_1 на момент розгляду клопотання немає, а доводи, викладені прокурором в судовому засіданні, не знайшли свого саме повного підтвердження в ході судового розгляду.

Вчинення особою кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого, не може бути єдиною підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Не знайшли свого повного підтвердження доводи прокурора, викладені в клопотанні щодо ризиків за ч.1 ст. 177 КПК України.

Згідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. При цьому, у п.52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ливада проти України» від 26 червня 2014 року за заявою № 21262/06 суд вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений (підозрюваний) може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Зазначена небезпека не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. також рішення у справі «Доронін проти України» (Doronin v. Ukraine), пп. 63-64, рішення у справах «Осипенко проти України» (Osypenko v. Ukraine), заява № 4634/04, пп. 76-80, від 9 листопада 2010 року, та «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пп. 79-81, 99 та 101, від 10 лютого 2011 року).

Разом з тим, оцінюючи в сукупності тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки (одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей ) та постійне місце проживання в м.Житомирі, за яким позитивно характеризується, слідчий суддя вважає, що застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не викликано об`єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

В зв`язку з цим, зазначені вище обставини, на думку слідчого судді, дають підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного і зможе забезпечити належне виконання останнім процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Керуючись вимогами ст.ст.40, 131, 132, 176–178, 183, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 12 червня 2021 року.

Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

1. Не покидати власне помешкання за адресою: АДРЕСА_1 протягом часу дії даної ухвали.

2. Прибувати до слідчого, прокурора в провадженні якого буде перебувати кримінальна справа за першим викликом на визначений ним час та до суду за кожною вимогою.

3. Уникати від спілкування з потерпілими, свідками та іншими підозрюваними по даному кримінальному проваджененню.

4. Здати на зберігання, (при наявності) свій закордонний паспорт, або інший документ, який дає право на виїзд за межі території України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення та діє до 12 червня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського Апеляційного суду області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О. П. Сингаївський

Повний текст ухвали суду виготовлено 19.04.2021.