Ухвала суду № 96369844, 11.01.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/3366/20

Провадження №1-кп/523/654/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2021 року

Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Шкорупеєв Д.А., при секретарі Луженко В.П., за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 Андріяша В.М., захисників Сокол Т.В., Балашової О.В., розглянувши в судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженню по звинуваченню ОСОБА_1 , у скоєнні кримінального правопорушення за ст. 187 ч. 3 КК України, ОСОБА_2 , у скоєнні кримінальних правопорушень за ст.ст. 187 ч. 3, 263 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженню по звинуваченню ОСОБА_1 , у скоєнні кримінального правопорушення за ст. 187 ч. 3 КК України, ОСОБА_2 , у скоєнні кримінальних правопорушень за ст.ст. 187 ч. 3, 263 ч. 1 КК України.

У судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, так як закінчується строк тримання під вартою, а ризики не змінилися.

Захисники обвинувачених в судовому засіданні заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили суд змінити запобіжний захід на більш м`який - домашній арешт. При цьому захисник Балашова О.В. посилалась, на стан здоров`я свого підзахисного та необхідність проходження лікування.

Обвинувачені підтримали думку свого захисника.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вважає за можливе відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора, а зі ст. 178 цього Кодексу слідує, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності визначені цією нормою закону обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей; дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів; розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до ст. 177 зазначеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.

З огляду на ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого; його майновий стан та наявність судимостей; дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів; розмір майнової шкоди та інше.

Пункт 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлює, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 , у скоєнні кримінального правопорушення за ст. 187 ч. 3 КК України, ОСОБА_2 , у скоєнні кримінальних правопорушень за ст.ст. 187 ч. 3, 263 ч. 1 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачений може вдатися до спроб будь - яким чином перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є спосіб забезпечення виконання обвинуваченим покладених на зобов`язань, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Вимогами ч. 3 ст. 199 КПК України передбачено, що Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1)виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Наведені обставини у контексті Конституційних та Конвенційних принципів поваги до особистої свободи людини, з огляду на не встановлення й не доведення прокурором в судовому засіданні наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою конкретної особи, їх обґрунтованості та достатності, уявляє собою порушення вимог п. 4 ст. 5 Конвенції, а також унеможливлюють за відсутності належного письмового клопотання сторони обвинувачення суду дійти висновку про наявність підстав для продовження такого запобіжного заходу.

На підставі вимог ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думки учасників процесу, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, таким чином суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання захисника та змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 ч. 5 КПК України, а також приймаючи до уваги викладені обставини та встановлені в судовому засіданні ризики щодо запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне продовжити на час судового розгляду цього кримінального провадження вищезазначеній особі у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ» в Одеській області на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 202 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про обрання у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «»ОСІ», - задовольнити.

Обрати запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , - у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 11.03.2021 року, без визначення розміру застави.

В задоволенні клопотання щодо обрання у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «»ОСІ», - відмовити.

Клопотання захисника Балашової О.В. діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.

Змінити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 11.03.2021 року, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки:

1. Повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

2. Знаходитись за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня.

3. Заборонити обвинуваченому ОСОБА_2 будь-яким способом спілкуватись з потерпілими, свідками та другим обвинуваченим по цьому кримінальному провадженню.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого на стадії судового слідства здійснює прокурор.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.А. Шкорупеєв