Ухвала суду № 96369738, 14.04.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16171/17

Провадження № 6/522/32/21

УХВАЛА

14 квітня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Шенцевої О.П.

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву представника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2021 року до суду надійшла заява Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви зазначено, що 11.01.2021 Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» стало відомо, що на виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22.05.2018 Приморський районний суд м. Одеси видав ОСОБА_1 виконавчий лист від 28.10.2020 № 522/16171/17 про змінення формулювання звільнення ОСОБА_1 з «звільнений за ч.3 ст.38 КЗпП України - за власним бажанням у зв`язку з не виконанням ДП «АМПУ» законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору» на «звільнений за власним бажанням за ч.1 ст.38 КЗпП України», за яким боржником є ДП «АМПУ», а стягувачем ОСОБА_1 .

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» вважає, що виконавчий лист від 28.10.2020 № 522/16171/17 виданий помилково, та є таким, що не підлягає виконанню, оскільки постанова Апеляційного суду Одеської області від 20.12.2018 по справі № 522/16171/17 виконана сторонами справи у добровільному порядку та у повному обсязі.

Крім того, заявник зазначив, що у виконавчому листі від 28.10.2020 № 522/16171/17 допущені помилки, зокрема, не вірно зазначено стягувача та боржника, оскільки відповідно до постанови Апеляційного суду Одеської області від 20.12.2018 по справі № 522/16171/17 задоволено саме зустрічний позов ДП «АМПУ», і стягувачем за даним рішенням виступає ДП «АМПУ», а не як зазначено у виконавчому листі від 28.10.2020 № 522/16171/17 ОСОБА_1 , а також не вірно зазначено найменування суду та дату рішення на підставі якого було видано виконавчий лист. У виконавчому листі зазначено «на постанову Одеського апеляційного суду від 22.05.2018», хоча відповідно до обставин даної справи виконавчий лист повинен видаватись на виконання «постанови Апеляційного суду Одеської області від 20.12.2018».

14.04.2021 в судове засідання сторони з`явились.

Представник Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» Перейма Д.О. підтримав подану ним заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, просив суд її задовольнити.

ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення заяви Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» заперечував та просив суд відмовити у її задоволенні.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання права на встановлення міжпосадового співвідношення до посадового окладу і права на отримання заохочення в розмірі посадового окладу та зобов`язання вчинити певні дії.

У лютому 2018 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення та стягнення заборгованості.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в цій частині ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Змінено формулювання звільнення ОСОБА_1 із «звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України - за власним бажанням у зв`язку з невиконанням Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору» на «звільнення за власним бажанням за частиною першою статті 38 КЗпП України».

У задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину "судового провадження" згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

За положеннями Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Ч. 1 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (ч. 2 ст. 432 ЦПК України).

На суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зазначені у ч. 2 ст. 432 ЦПК України. Так, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання (такий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц).

Так, резолютивна частина постанови Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року містить висновок про необхідність змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 із «звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України - за власним бажанням у зв`язку з невиконанням Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору» на «звільнення за власним бажанням за частиною першою статті 38 КЗпП України».

Таким чином, суд прийшов до висновку, що за своїм змістом рішення про змінення формулювання звільнення ОСОБА_1 є рішенням про визнання та не підлягає примусовому виконанню за правилами виконавчого провадження, встановленими Законом України «Про виконавче провадження».

Після набрання таким рішенням законної сили заінтересованій особі видається його копія, що є підставою для вчинення відповідних дій.

Як свідчать матеріали справи, на виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 20.12.2018 по справі № 522/16171/17 наказом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» № 10-к від 15.01.2019 внесено зміни до наказу № 1309-к від 08.12.2017, а саме слова «за ч.3 ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням у зв`язку з не виконанням ДП «АМПУ» законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору» на «звільнений за власним бажанням за ч.1 ст.38 КЗпП України».

Листом від 01.02.2019 № 10-03-06-07/17 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» повідомило ОСОБА_1 про необхідність прибути до відділу кадрів апарату управління ДП «АМПУ» з трудовою книжкою для внесення відповідних записів до неї.

15.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» із заявою від 11.03.2019, в якій просив видати дублікат трудової книжки, а також здійснити виплату середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки.

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» у листі від 29.03.2019 № 1198/10-03-06/Вих повідомило ОСОБА_1 , що для отримання дублікату трудової книжки йому необхідно прибути до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за адресою м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1, каб. № 119.

03.05.2019 на адресу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надійшла заява ОСОБА_1 із проханням надіслати дублікат трудової книжки на його адресу.

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» листом від 13.05.2019 № 1679/10-03-06/Вих надіслало ОСОБА_1 дублікат трудової книжки.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що постанова Апеляційного суду Одеської області від 20.12.2018 по справі № 522/16171/17 виконана сторонами справи у добровільному порядку та у повному обсязі.

Разом з тим, у зазначеному виконавчому листі від 28.10.2020 № 522/16171/17 помилково в якості стягувача вказано ОСОБА_1 , який у справі є боржником, а також не вірно зазначено найменування суду та дату рішення на підставі якого було видано виконавчий лист.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що за своїм змістом рішення про змінення формулювання звільнення ОСОБА_1 є рішенням про визнання та не підлягає примусовому виконанню за правилами виконавчого провадження, встановленими Законом України «Про виконавче провадження», а саме рішення виконано у повному обсязі, на виконання якого було видано виконавчий лист Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2020 № 522/16171/17, суд вважає за необхідне заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити та визнати вказаний виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. 432 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Виконавчий лист Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2020 № 522/16171/17 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Суддя

14.04.21