Рішення № 96365000, 31.03.2021, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/1095/20>

провадження № 2/578/21/21

Рішення

Іменем України

31 березня 2021 року смт Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Басової В.І., з участю секретаря с/з Верещак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката Жмакіної Надії Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року позивач звернулась до суду з даною позовною заявою мотивуючи вимоги тим, що 17.09.2020 року вона дізналась, що у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни перебуває на виконанні виконавче провадження щодо стягнення з неї коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Про існування виконавчого провадження їй стало відомо від співробітників ТОВ «Амбар-Маркет», де вона раніше працювала та на їх адресу надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. До цього дня вона не отримувала будь-яких листів ні від ТОВ «Вердикт Капітал», ні від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни. З постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04.09.2020 року стало відомо, що 14.08.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 17380 про стягнення заборгованості на користь ТОВ «Вердикт Капітал» з ОСОБА_1 у сумі 20122,64 грн. Вказаний виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням чинного законодавства, оскільки приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем не перевірено безспірність заборгованості, що є основною вимогою ст. 88 ЗУ «Про нотаріат». Заборгованість має бути підтверджена первинними обліковими документами, а сам по собі розрахунок заборгованості або довідка про заборгованість, складені банком не є підтвердженням безспірності заборгованості. Більше того, жодних договорів з ТОВ «Вердикт Капітал» вона не укладала, кредитів не отримувала. Тому даний виконавчий напис вчинений з порушенням чинного законодавства та не підлягає виконанню.

22 вересня 2020 року ухвалою судді Краснопільського районного суду Сумської області відкрито провадження по справі, призначено справу до підготовчого судового засідання.

16.10.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовує тим, що з 25 жовтня 2015 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 482209388 за умовами якого Банк надав Позичальнику грошові кошти на умовах строковості, платності та цільового характеру. За умовами Кредитного договору, Кредитодавець зобов`язувався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Кредитним договором, а Позичальник в свою чергу зобов`язувався здійснювати сплату грошових коштів і погашення заборгованості за виданим Кредитом та нарахованими процентами. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, за період користування кредитними коштами, Позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість Позичальника за Кредитним договором в повному обсязі не погашена. 28 січня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено договір про відступлення прав вимоги №2019-1АБ/ВЕСТА відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 482209388 від 25 жовтня 2015 року, укладеному між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . 29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт- Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 29-01/19/2 відповідно до якого ТОВ ФK «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту 482209388 від 25 жовтня 2015 року, укладеному між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» наділене правом грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Беручи до уваги фактичне невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за Договором кредиту № 482209388 від 25 жовтня 2015 року, 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис № 17380 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Посилаючись на норми ст.ст.1054,525,526,611,1049,530, 631, 625, 548,610,599 ЦК України відповідач зазначає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на час вчинення приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем виконавчого напису № 17380 від 14 серпня 2020 року, існувало реальне право на стягнення.

Щодо порушення процедурних вимог під час вчинення приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем виконавчого напису № 17380 від 14 серпня 2020 року, з посиланням на норми ст.ст. 87,88 Закону України "Про нотаріат" та п.282, п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року N 20/5, ТОВ «Вердикт Капітал» зазначає, що наведені позивачем положення тільки вказують на обов`язковість процедури встановлення безспірності, але аж ніяк не корелюються з її порушенням. Сам факт звернення до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат» слід враховувати, що наявність спору в суді не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про нотаріат» і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Посилаючись на перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, п. 10 Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні від 31.01.1992 року № 2 , постанови Верховного Суду України від 20.05.2015 р. у справі № 6- 158цс15 ТОВ «Вердикт Капітал» вважає, що при вчиненні виконавчого напису № 17380 від 14 серпня 2020 року у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича були усі підстави вважати безспірною заборгованість за Договором кредиту № 482209388 від 25 жовтня 2015 року, укладеному між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , відтак, вказану нотаріальну дію приватним нотаріусом вчинено з дотримання вимог ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року N 20/5.

Щодо орієнтовного розміру судових витрат, які Позивач поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи, відповідач зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані такі документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, довіреність); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги; детальний опис вчинених дій (наданих послуг). Надання суду вказаних документів є базовою та необхідною умовою для розподілу витрат на правничу допомогу, а їх задоволення залежить від рівня деталізації та обґрунтованості. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Уникнення від виконання обов`язків перед кредитором, особливо із наступним перешкоджанням здійсненню права на охорону та захист набуло поширення як тактичний прийом відстрочення виконання обов`язків, фіксації документування вчинених порушень, подання позову, його проходження у суді, затягування самого процесу виключно через суб`єктивні причини. Йдеться про зловживання процесуальними правами як особливу форму процесуального правопорушення як навмисних, недобросовісних дій учасників цивільного процесу із порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав з метою обмеження можливості здійснення прав іншою стороною чи третіми особами, а також для перешкоджання і діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи.

04.11.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій посилаючись на Порядок вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 N296/5 зазначила, що однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути надані документи, що свідчать про визнання боржником вимог стягувача. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Сторони в судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином, від представника позивача - адвоката Жмакіної Н.В надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що 25.10.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 482209385, відповідно до умов якого банк надав позичальникові кредит у сумі 10051,88 грн., зі сплатою 0,01% річних за користування ним. Дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків - 26 жовтня 2017 року (ас. 192-194).

28 січня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» був укладений договір факторингу №2019- 1АБ /ВЕСТА, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» набуло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 202).

Згідно договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» (первісний кредитор) відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (новий кредитор) належне йому право вимоги до боржників за договорами (основними договорами), перелік яких міститься в додатку № 1-1 та додатку №1-2 до цього договору (а.с. 203).

Однак, додатку № 1-1 та додатку №1-2 до договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, в яких міститься перелік боржників за договорами, права вимоги за якими перейшли до позивача, матеріали справи не містять.

04.08.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулося до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. із заявою про вчинення виконавчого напису на кредитному договорі № 482209388 від 25.10.2015 року (ас. 196).

14.08.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. був вчинений виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал» суму заборгованості у розмірі 20122,64 грн.( ас 166)

На підставі вищевказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. 04.09.2020 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію ті інші доходи боржника ВП №62911782 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 20122,64 грн., в цей же день вказану постанову направлено сторонам виконавчого провадження та за місцем роботи ОСОБА_1 .

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється главою 14 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року, постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 № 296/5.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до п. 19 ст. 34 ЗУ «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Згідно з ч.1 ст.39 ЗУ «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи необхідно встановити, чи надано банком нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як вбачається з матеріалів справи нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що вказаний лист з вимогою про усунення порушень за кредитним договором ОСОБА_1 отримувала, у зв`язку з чим остання була позбавлена можливості вчасно бути проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ТОВ «Вердикт Капітал», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або надання письмової згоди.

При цьому ст. 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіку погашення) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Разом з тим, нотаріусом не з`ясовано, чи не пропущено банком строк звернення за виконавчим написом та не встановлено коли було здійснено останню оплату по кредиту.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не встановив дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання виконавчого напису з часу настання у банка права на звернення з такою вимогою.

Враховуючи викладене, оскільки оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позов та визнати виконавчий напис, вчинений 14.08.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 17380 щодо стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованості у розмірі 20122,64 грн., таким, що не підлягає виконанню.

В позовній заяві та доданих документах зареєстрована адреса проживання позивача зазначена в Краснопільському районі Сумської області.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020, затвердженою Кабінетом Міністрів України, утворено у Сумській області Сумський район (з адміністративним центром у місті Суми), зокрема, у складі території Краснопільської селищної територіальної громади, та ліквідовано Краснопільський район.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, відтак відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на корить позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 840,80 гривень та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 420,40 грн.

Що стосується відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, то позивач має право звернутися до суду із відповідною заявою про ухвалення додаткового рішення суду в порядку ст. 270 ЦПК України з наданням відповідних доказів.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 17380, про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 20122,64 грн .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн та 420,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу і рішення за цією скаргою не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повні найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Адвокат позивача: Жмакіна Надія Вікторівна, місце перебування: м. Суми, вул. Перекопська, буд 9

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місце знаходження юридичної особи: 04053 м.Київ вул.Кудрявський узвіз, б.5-б,код ЄДРПОУ 36799749.

Треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, адреса м. Житомир вул. Бердичівська,35 Житомирської області.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна адреса м. Київ вул. Поправки Юрія,6 офіс 14.

Суддя В.І.Басова

Повний текст рішення виготовлений 19 квітня 2021 року.