Ухвала суду № 96364652, 19.04.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/2354/21 19.04.2021

н\п 1-кп/490/363/2021

Справа № 490/2354/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді Гречаної С.І.

за участю секретаря Муратової Д.А.

провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №62020150000000782 відомості про яке 29.07.2020 внесено до ЄРДР за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Юрївка, Снігурівського району Миколаївської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор Коткова В., обвинувачений ОСОБА_2 , захисник Матвєєв В.

в с т а н о в и в:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62020150000000782 від 29.07.2020, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Під час підготовчого судового засідання судом встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає , кримінальне провадження підсудне Центральному районному суду м. Миколаєва.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, не встановлені, відтак суд приходить до висновку про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України до розгляду, судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Крім питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду відповідно до ст. 315 КПК України в підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою. На думку прокурора, такий запобіжний захід здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинувачений може штучно затягувати судовий розгляд та переховуватися від суду, оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_1 є тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна. Прокурор вказувала, що обвинувачений протягом останніх років перебував на посаді оперуповноваженого оперативного відділу ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», досі має сталі та дружні зв`язки серед співробітників державної установи та окремих правоохоронних органів, через що існує можливість переховування обвинуваченого, користуючись допомогою цих осіб. Також є наявність ризику, який виражається у тому, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим здійснювалося з іншими невстановленими на даний час особами ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», яким обвинувачений може повідомити форми і методи роботи, надати поради та вказівки, які неможливо буде відслідкувати гласними чи негласними засобами контролю. Наявний ризик продовження обвинуваченим вчинення кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення та, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.

За вказаних обставин прокурор просить обвинуваченого ОСОБА_1 перевести з ДУ "Одеський слідчий ізолятор" та на час судового розгляду кримінального провадження залишити обвинуваченого у ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор".

Захисник Матвєєв В.В. заперечував щодо клопотання прокурора та клопотав змінити ОСОБА_1 запобіжний захід, на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки ризики, наведені прокурором є необґрунтованими.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суду зазначив, що з 23.10.2020 року тримається під вартою в ДУ "Одеський слідчий ізолятор", через застосований психологічний тиск тримався в одиночній камері, жодних слідчих процесуальних дій з ним не проводилося, в місто Миколаїв доставлявся лише задля розгляду слідчим суддею клопотань слідчого про продовження строку тримання під вартою. Вважає доводи прокурора такими, що суперечать один одному, характеризуючи його особу прокурор навмисно спотворює факти, що призводить до невірного уявлення предмету обговорення. Обвинувачений зазначив, що застосований до нього альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 988650 гривень є непомірним розміром, який порушує його право бути звільненим в разі її внесення, такі фактори як: відсутність заробітної плати через звільнення, наявні кредитні зобов`язання, не працююча дружина та малолітня дитина характеризують його майновий стан, який просить врахувати судом при обранні запобіжного заходу. Обвинувачений просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що достатньою мірою буде гарантувати виконання ним процесуальних обов`язків, та забезпечить його процесуальну поведінку у кримінальному провадженні.

Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, оцінивши ступінь обґрунтованості заявленого клопотання, дійшов висновку.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. При цьому, положення При цьому, положення третього речення ч. 3 ст. 315 КПК України щодо автоматичного продовження строку тримання під вартою чи домашнього арешту без наявності відповідних клопотань учасників кримінального провадження рішенням Конституційного суду України № 1-р/2017 від 23.11.2017 року визнано неконституційним. Конституційний Суд України виходить з того, що зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного. У вказаному рішенні зазначено, що такий запобіжний захід як тримання під вартою, який обмежує гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, може бути застосований судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора.

З урахуванням вказаного, суд відмічає, що продовження строків тримання під вартою згідно норм діючого кримінального процесуального законодавства передбачено: 1) слідчим суддею під час досудового розслідування (ст.ст. 197, 199 КПК України); 2) судом під час саме судового розгляду (ст.ст. 315, 331 КПК України). Таким чином, на стадії підготовчого судового засідання суд має право розглянути клопотання учасників судового провадження про обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Заявлене прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу в виді тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою за процесуальним змістом і формою відповідають вимогам ст. 184 КПК України.

З дотриманням ч. 2 ст. 184 КПК України клопотання вручене: ОСОБА_3 та його захиснику 06.04.2021 року.

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження ст. 194 КПК України визначає: існування обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд, при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 307 КК України, - враховує положення статей 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії проведення підготовчого судового засідання не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини. На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу з огляду потреб судового розслідування.

В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Протягом останніх 8 років працював на посаді оперуповноваженого оперативного відділу Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" Вказане свідчить, що обвинувачений, ймовірніше використовуючи своє службове становище, маючи тісні відносини з працівниками державної установи прийме спроби перешкоджати кримінальному провадженню з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу. Суд з огляду на вказане, з урахуванням, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 наразі лише призначений до розгляду, - вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для них аспекті є реальним.

Жодних факторів, які б свідчили, що обвинуваченим будуть вживатися перешкоди у відправленню правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, та спроби знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення - судом не встановлено. Таким чином, суд вважає, що прокурором не доведено існування ризиків, визначених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством. Так, судом враховано, що:

1) за способом життя та економічним становищем: обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, до затримання мав постійне місце роботи, мав постійне джерело доходу, має постійне місця проживання, одружений, єдиний годувальник у сім`ї, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо якої має батьківські обов`язки;

2) обвинувачений має цивільно-правові зобов`язання за укладеним з ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" кредитним договором №484 від 07.04.2016р. за яким станом на 31.12.2020 року існує залишок 302134 грн. 28 коп..

Вказані обставини, за переконанням суду, оцінені як стримуючі фактори для вживання обвинуваченим перешкод запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судові засідання та для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження. В зв`язку з чим, інший вид запобіжного заходу ніж тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 у кримінальному провадженні.

Ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини вказують на необхідність дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою, але з часом існування лише цієї умови вже є недостатнім обґрунтуванням для продовження тримання особи під вартою.

Крім цього, підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду - ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою, а також необхідність тримання особи під вартою в ході судового розгляду справи має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу.

Згідно з п.3 ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен заарештований або затриманий має право на звільнення. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки до суду.

Сукупний строк перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, який там тримається з 22.10.2020 року, безумовно зменшив настання ризиків, які враховувалися слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу, подальше утримання під вартою обвинуваченого, є не доцільним, тому суд дійшов висновку, про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово покидати місце свого проживання, з покладенням на обвинуваченого обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який, з урахуванням наведених ризиків і особи обвинуваченого достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, забезпечить його належну процесуальну поведінку у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Згідно ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України на 10 год. 00 хв. 27 квітня 2021 року.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без задоволення.

Застосувати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, строком до 14 червня 2021 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України строком до 14.06.2021 року покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

- цілодобово не відлучатися з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- прибувати за першою вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні;

- здати свої паспорти що дають право на виїзд з України;

- носити електронний засіб контролю.

Негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з під варти та зобов`язати його невідкладно прибути до місця свого проживання.

Ухвалу суду направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя С.І. Гречана