Рішення № 96363377, 19.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року м. Київ № 826/5501/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

03.04.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (далі - Ліквідкомісія ГУ МВС України у м. Києві, ГУ МВС у м. Києві, МВС України, відповідно), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ) про:

- визнання бездіяльності посадових осіб Ліквідкомісії ГУ МВС України у м. Києві та ГУ ПФУ щодо непроведення перерахунку пенсії призначеної ОСОБА_1 протиправною;

- зобов`язання Ліквідкомісію ГУ МВС у м. Києві скласти і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» (далі - Порядок №45) направити виправлену довідку про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 до ГУ ПФУ із зазначенням розмірів грошового забезпечення за нормами, чинними на 01.12.2015, за посадою заступник командира батальйону по роботі з персоналом батальйону міліції Святошинського міжрайонного відділу ВДСО при ГУМВС України в м. Києві/заступник командира батальйону УПО в м. Києві, з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, і додаткових видів зарплат й премій, що були складовими грошового забезпечення під час призначення пенсії позивачу в процентному еквіваленті, а також надбавки за особливо важливі завдання, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, які фактично отримані протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення та з яких було утримано єдиний соціальний внесок;

- зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2015, виходячи з розміру 70% від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі довідки, наданої Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, з урахуванням вимог Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ), без обмеження максимального розміру пенсії і без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Закон № 103).

Підставою для звернення до суду стала протиправна, на думку позивача, відмова у перерахунку пенсії, передбаченого законодавством.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.07.2018 від Ліквідкомісії ГУ МВС України надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачаються заперечення проти позовних вимог, оскільки в спірних відносинах комісія діяла в межах чинного законодавства, так як ними підготовлено та направлено до ГУ ПФУ довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 ««Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988), наказу МВС України від 06.04.2016 №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» (далі - наказ №260) за нормами чинними на 01.01.2016 з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням майор міліції/ поліції, надбавки за стаж служби - 50 %, премії. Стосовно інших надбавок, зокрема, надбавки за виконання особливо важливих завдань, відповідач зазначає, що така надбавка не передбачена для поліцейських, тому не була включена у довідку, як складова грошового забезпечення позивача, а надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції не є обов`язковою, її встановлення є правом керівника поліції та залежить від асигнувань на грошове забезпечення.

03.07.2018 від ГУ ПФУ надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що пенсійний орган при здійснені перерахунку пенсій відповідно до положень статті 63 Закону №2262-ХІІ діє із дотриманням Порядку №45, оскільки територіальний пенсійний орган не повідомлявся про підстави для здійснення перерахунку пенсій особам, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку із чим у нього не виникло обов`язку вчиняти дії по перерахунку таких пенсій, у тому числі позивача.

Позивачем подано відповідь на відзив Ліквідкомісії ГУ МВС України.

Отже, суд дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, як особа осіб, яка перебувала на службі в органах внутрішніх справ, яка призначена з 01.02.2008.

Пенсія позивачу обрахована при призначенні у розмірі 70 % (вислуга років 25) із таких сум грошового забезпечення: посадового окладу - 140, 00 грн, окладу за військове (спеціальне) звання - 125, 00 грн, процентної надбавки за вислугу років - 40 % - 106, 00 грн, середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці у тому числі - 2183, 00 грн: надбавки по указу Президента України - 100 %; надбавки за безперервну службу - 90 %, надбавка за особливі умови служби - 50 %, премія (фіксована сума).

У зв`язку з встановленням нових розмірів грошового забезпечення відповідно до частини третьої статті 63 Закону №2262-ХІІ, постанови №988, наказу №260, у червні 2017 року Ліквідкомісією МВС України направлено довідку за №40372 від 20.06.2017 на адресу ГУ ПФУ про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача за нормами чинними на 01.01.2016, за посадою заступник командира батальйону по роботі з персоналом батальйону міліції Святошинського міжрайонного відділу ВДСО при ГУ МВС України в м. Ктєві/заступник командира батальйону УПО в м. Києві, яке складається з: посадового окладу - 2800, 00 грн; окладу за військовим (спеціальним) званням - 2000, 00 грн; процентної надбавки за вислугу років 50% - 2400, 00 грн; премії 21% - 1512, 00 грн.

21.03.2018 Ліквідкомісією ГУ МВС направлено до ГУ ПФУ нову довідку №40372 про розмір грошового забезпечення позивача, яке складається з: посадового окладу - 2800, 00 грн; окладу за військовим (спеціальним) званням - 2000,00 грн; процентної надбавки за вислугу років 50% - 2400, 00 грн; премії 19, 13% - 1377, 36 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо невключення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку його пенсії від 20.06.2017 № 40372 додаткових видів грошового забезпечення та премії, що були складовими грошового забезпечення при призначенні пенсії в процентному еквіваленті, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби регулюються Законом №2262-ХІІ.

Так, згідно із статтею 63 Закону №2262-ХІІ передбачається перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно із частиною вісімнадцятою статті 43 Закону №2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд зазначає, що з урахуванням змін в грошовому забезпеченні, передбачених Постановою №988 (набрала чинності 02.12.2015), у позивача виникло право на перерахунок пенсії з 01.01.2016, таким чином посилання позивача на проведення перерахунку з 01.12.2015 є необґрунтованим та не доведеним.

Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до пункту 5 Порядку №45 для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання "заслужений" чи "народний", службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію; щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об`єктах "С", у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром "Байконур", якщо такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення із служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 р. для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства.

Відповідно до абзацу 7 пункту 5 Порядку №45 додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.

З урахуванням абзацу 7 пункту 5 Порядку № 45 суд зазначає, що оскільки надбавки, які отримував позивач, на момент виникнення у нього права на перерахунок пенсії вже не виплачувались, тому, ці надбавки правомірно не вказані у довідці про розмір грошового забезпечення.

Аналогічні правові висновки викладені в рішенні Верховного Суду від 12.03.2018 по справі №802/2196/17-а.

В той же час, в даному рішенні Верховний Суд зауважив, зокрема, що відповідно до абзацу 7 пункту 5 Порядку №45 додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.

Щодо премій відповідачем повинен бути вказаний середній розмір премії, що фактично виплачений за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою, що узгоджується зі змістом абзацу 5 пункту 5 Порядку перерахунку пенсій.

Листом від 02.03.2018 №ЛК-145аз/125/01/30-2018 ГУ МВС в місті Києві повідомило представника позивача, що премія для перерахунку пенсії ОСОБА_1 установлена за посадою «заступник командира батальйону по роботі з персоналом батальйону міліції Святошинського міжрайонного відділу ВДСО при ГУМВС України в м. Києві» прирівняно до посади поліцейського «заступник командира батальйону УПО в м. Києві» згідно з наданою інформацією про середні розміри надбавок та премій, що фактично виплачені в грудні 2015 року та за переліком посад поліцейських Національної поліції складає 21% - 1512, 00 грн, що узгоджується з нормами чинного законодавства.

Щодо надбавки за особливі умови служби, та інших надбавок, які позивач просить додати до довідки, слід зазначити про те, що такі види надбавок, виходячи з аналізу постанов Кабінету Міністрів України №1294, №988 та №45 для поліцейських не передбачені, а тому також відсутні підстави для включення її до довідки про розмір грошового забезпечення.

Таким чином, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у видачі довідки з включенням до складу грошового забезпечення позивача надбавок, які він отримував у період служби.

Щодо позовної вимоги про включення додаткових видів, що були складовими грошового забезпечення під час призначення пенсії, з якого було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державні пенсійне страхування, а саме: матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; матеріальна допомога на оздоровлення; одноразова грошова допомога при звільненні, то суд зазначає наступне.

Стаття 41 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає загальний принцип щодо грошових доходів застрахованої особи, які враховуються в заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії.

Зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отриманих застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та виплачені страхові внески; суми виплат, отриманих застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

У той же час, законодавець не розмежовує грошовий дохід на види (заробітна плата, основне грошове забезпечення чи додаткове, щомісячне або одноразове) та не виокремлює застрахованих осіб на категорії (військовослужбовців чи державних службовців та інших).

Згідно з пунктами 3, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено зокрема схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу; схеми окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, у тому числі установлювати: посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, за аналогічними посадами; здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення; надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Наведені правові норми вказують, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та премія, з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №346/2949/17, адміністративне провадження №К/9901/3333/17.

Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців та повинні бути враховані при визначенні розміру грошового забезпечення для призначення пенсії позивачу, за умови сплати з них єдиного внеску.

Згідно статті 45 Закону № 1058-IV, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42-1 частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З вищевказаного вбачається, що саме органи Пенсійного фонду наділені компетенцією проводити перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а відтак позивачу, для перерахунку пенсії необхідно звернутися із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки "Про складові заробітної плати та премії за останні 24 календарних місяців" саме до органів Пенсійного фонду.

Суд зазначає, що право на перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення виникає лише з моменту звернення заявника із відповідною заявою до органів Пенсійного фонду. Доказів такого звернення позивачем суду надано не було, натомість позивач просить суд зобов`язати Ліквідкомісію МВС України м. Києва вказати у довідці вищевказані надбавки.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог до ГУ ПФУ про перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру пенсії і без застосування положень постанови №103, суд зазначає наступне.

Положення статті 43 Закону № 2262-ХІІ про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 848-VIII.

Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі № 2262-ХІІ.

Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується із позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17 та від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17.

Як вбачається з матеріалів справи пенсія позивача не обмежена максимальним розміром його пенсії. Оскільки захисту підлягають лише порушені права, то позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103.

Так, пунктом 3 вказаної постанови зобов`язано перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 відповідно до постанови №988. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01.01.2018. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017; з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Згідно з пунктом 5 постанови №103 перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постановою, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45.

З вищевказаного вбачається, що Кабінет Міністрів України встановив обов`язок органам Пенсійного фонду України здійснювати виплатити перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 лише з 01.01.2019.

Слід зазначити, що вказана постанова не заперечує наявності у відповідача обов`язку здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії у межах спірних правовідносин, а лише встановлює порядок здійснення такої виплати.

Крім того, суд звертає увагу, що на час виникнення спірних відносин пункти 3, 5 постанови Кабінету Міністрів України №103, яка прийнята на виконання частини 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ, були чинними, а отже підлягали до застосування, а відтак посилання позивача на проведення перерахунку без застосування положень постанови №103 не приймається судом до уваги.

Щодо позовних вимог про компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Водночас нормами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Тобто, компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний висновки щодо застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 справа №336/4675/17, від 21.06.2018 №523/1124/17, від 03.07.2018 справа № 521/940/17, від 05.10.2018 справа №162/787/16-а.

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» з огляду на те, що положення вказаного закону підлягають застосуванню виключно за умови порушення строків виплати вже нарахованих та належних до виплати періодичних платежів, у тому числі пенсійних виплат. Водночас, на момент розгляду даної справи відсутні докази того, що ГУ ПФ в м. Києві не забезпечено в установлений строк виплати вже перерахованої позивачу суми пенсії, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про наявність в останнього права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

Що стосується висловленої позивачем вимоги про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, то дійсно відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, однак така вимога є наслідком задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08592201).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак