Рішення № 96363023, 16.04.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2021 року м.Чернігів Справа № 620/1084/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.

розглянувши у спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить :

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не проведення перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління ДСА України у Чернігівській області від 25.02.2020 року № 03/36-750 у розмірі 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління ДСА України у Чернігівській області від 25.02.2020 № 03/36-750 у розмірі 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов мотивовано тим, що відповідач на власний розсуд та безпідставно зменшив відсоткове значення розміру її довічного грошового утримання суддівської винагороди.

Ухвалою судді від 20.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому ГУПФУ в Чернігівській області позовні вимоги не визнало, просило відмовити у їх задоволенні та зазначило.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку у ГУПФУ в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Як вбачається із матеріалів пенсійної справи, на підставі рішення Вищої Ради Правосуддя від 14.09.2016 № 2209/0/15-16 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Борзнянського районного суду Чернігівської області.

Відповідно до постанови Борзнянського районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2016 року по справі № 730/1143/16-а позивачу зобов`язано перерахувати та призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання.

02 березня 2020 року позивач звернувся до Головного управління із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Чернігівській області від 08.01.2020 № 7-09/35.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 по справі № 620/3943/20 визнано протиправною відмову Головного управління та зобов`язано Головне управління здійснити, як судді у відставці, перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управлінням ДСА України у Чернігівській області від 25.02.2020 №03/36-750, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

На виконання зазначеного судового рішення у чіткій відповідності до змісту його зобов`язання і приписів чинного правового регулювання, Позивачеві проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 19.02.2020 у розмірі 50% суддівської винагороди.

Листом від 10.02.2021 за №814-226/С-02/8-2500/21 відповідач повідомив ОСОБА_1 про добровільне виконання вказаного вище рішення суду та зазначив, що розмір його щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 складає 50448,00 грн. (а.с. 17).

Не погоджуючись із вказаним розрахунком відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Разом з тим, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

У свою чергу, відповідно до статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Зокрема, пунктом 25 розділу XII Закону №1402-VIII було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, вказаний пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнаний неконституційним.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, починаючи з 19.02.2020 в законодавстві України відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону №1402-VIII.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що за таких обставин, на спірні правовідносини розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402-VIII.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, стаж роботи ОСОБА_1 , становить 15 років 05 місяці 14 днів, що є недостатнім для відсоткового збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Отже, у Головного управління відсутні законні підстави для нарахування позивачеві щомісячного довічного грошового утримання з розрахунку 72% суддівської винагороди.

При цьому, суд зазначає, що для застосування розміру 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який просить позивач, немає підстав, оскільки розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди - по Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу.

Частина третя статті 142 Закону №1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України не конституційною.

Отже до спірних правовідносин мають застосовуватись норми одного Закону №1402-VIII, а не вибірково з різних законів.

Вищевикладене ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, викладених у пункті 16 Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, де суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул.П`ятницька, 83-А, м.Чернігів,14005) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 квітня 2021 року.

Суддя С.Л. Клопот