Рішення № 96362487, 14.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/46/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку загального позовного провадження за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області про стягнення заробітної плати та компенсація за несвоєчасну виплату заробітньої плати,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача 33755,40 грн. компенсації за невикористані дні відпустки та 22982,40 грн. компенсації за несвоєчасну виплату всіх сум належних працівнику при звільнені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.12.2020 року його звільнено з посади секретаря Скадовської міської ради на підставі ч.1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Однак, грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної основної відпустки в кількості 109 календарних днів позивачу сплатили частково, а саме 14.12.2020 року виплачена сума 44528,40 грн. за 62 дні невикористаної відпустки. На момент звернення до суду компенсація за невикористані 47 днів відпустки виплачені не були, що становить 33755,40 грн. У зв`язку із чим позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача 33755,40 грн. компенсації за невикористанні дні відпустки та 22982,40 грн. компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ухвалою від 06.01.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та відстрочено сплату судового збору до винесення рішення по справі.

26.01.2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив відповідно до якого проти позову заперечує.

Ухвалою від 09.03.2021 року судом вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та призначено підготовче засідання на 23.03.2021 року.

11.03.2021 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме, що 28.01.2021 року Скадовською міською радою перераховано на рахунок ОСОБА_1 33755,40 грн. компенсації за невикористанні 47 днів відпустки, що підтверджується зведеною відомістю сум для зарахування на рахунки від 28.01.2021 та платіжним дорученням № 23 від 28.01.2021 р. При цьому з вказаної суми коштів утримано: податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% - 6075,97 грн., військовий збір у розмірі 1,5 %, що складає 506,33 грн.

Ухвалою від 23.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 08.04.2021 року.

08.04.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 09.04.2021 року.

Ухвалою від 09.04.2021 року судом задоволено клопотання сторін про продовження розгляду справи за правилами письмового провадження.

Ухвалою від 13.04.2021 року закрито провадження в частині позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_1 із Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області 33755,40 грн. компенсації за невикористані дні відпустки.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено: позивача 03.12.2020 року звільнено з посади секретаря Скадовської міської ради на підставі ч.1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до розпорядження Скадовського міського голови № 243-0с від 03.12.2020 року позивачу належало до сплати грошової компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпустки в кількості 109 календарних днів.

Відповідно до розрахунку середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останній рік становила - 718,20 грн.

Позивачу 11.12.2020 року виплачена сума 44528,40 грн. за 62 дні невикористаної відпустки, з яких утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% - 8544,37 грн. та військовий збір 1,5 % - 712,03 грн., про що свідчить розрахунок компенсації за невикористанні 62 дні щорічної основної відпустки, реєстр на виплату зарплати і відпустки за І половину грудня 2020 р. від 11.12.2020 року та платіжне доручення № 1245 від 11.12.2020 року.

На момент звернення до суду компенсація за невикористані 47 днів відпустки виплачені не були, що становить 33755,40 грн.

28.01.2021 року Скадовською міською радою перераховано на рахунок ОСОБА_1 33755,40 грн. компенсації за невикористанні 47 днів відпустки, що підтверджується зведеною відомістю сум для зарахування на рахунки від 28.01.2021 та платіжним дорученням № 23 від 28.01.2021 р., з яких утримано: податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% - 6075,97 грн., військовий збір у розмірі 1,5 %, що складає 506,33 грн.

Вважаючи, що оскільки відповідач остаточний розрахунок з позивачем здійснив невчасно, то відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 має право на отримання компенсації за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 22982,40 грн, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Отже, з урахуванням того, що в частині позовних вимог закрито провадження у справі, суд вирішує питання щодо стягнення компенсації за несвоєчасну виплату всіх сум при звільненні у розмірі 22982,40 грн. зазначаючи, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються Конституцією України та КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на компенсацію невикористаної щорічної відпустки.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом частини 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

Під час розгляду даної справи встановлено, що позивач просить стягнути на його користь суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня повного розрахунку.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з посади секретаря Скадовської міської ради 03.12.2020 року, що не заперечується відповідачем.

Матеріали справи свідчать, що 11.12.2020 та 28.01.2021 позивачу перераховано грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 38212,33 грн. та 27173,10 грн. відповідно.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що відповідачем проведено фактичний розрахунок з позивачем не у строк, встановлений положеннями статті 116 КЗпП.

Відтак, з огляду на обставини того, що не здійснення остаточного розрахунку із позивачем у визначені законодавством строки відбулось з вини власника, або уповноваженого ним органу, що є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, то позивач набув право на отримання відшкодування за затримку виплати розрахунку при звільненні та грошової компенсації за невикористану пільгову відпустку на підставі статті 117 КЗпП України.

З наявної в матеріалах справи довідки розрахунку середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 б/н, вбачається, що середньоденна заробітна плата, позивача становить 718,20 грн.

Суд не приймає до уваги розрахунок позивача, щодо компенсації за несвоєчасну виплату всіх сум при звільненні у розмірі 22982,40 грн., виходячи із наступного: загальний розмір компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за період роботи з 24.11.2015 по 03.12.2020 рік, що були виплачені позивачу, складає 65385,43 грн.

Позивач звільнився 03.12.2020, а компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки остаточно йому виплачена 28.01.2021, що не заперечувалось сторонами по справі.

Оскільки остаточний розрахунок проведений 28.01.2021, то кількість днів затримки враховується по 28.01.2021.

Таким чином, з урахуванням середньоденної заробітної плати в сумі 718,20 грн, сума середнього заробітку за час затримки у 57 день становить 40937,40 грн (718,20 грн. х 57).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні законодавства України.

Що стосується посилання відповідача, що позивачем пропущений строк звернення до суду визначений приписами частини першої ст. 233 КЗпП України, суд такі до уваги не приймає так, як відповідно до розпорядження № 243-ОС про виплату позивачу грошової компенсації за 109 календарних днів, а саме з урахуванням резолюції міського голови від 31.12.2020 року про донарахування за 47 днів щорічної основної відпустки, позивачу стало відомо про порушення його права, у зв`язку із чим він звернувся до суду з даним позовом 05.01.2021 року .

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивачем не пропущенню строк звернення до суду.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, суд зазначає наступне: згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц 19 лютого 2020 року ухвалила Додаткову Постанову, яка стосується розподілу судових витрат, а саме: відшкодування витрат на послуги адвоката, у якій зазначила, що при визначенні суми відшкодування на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимоги заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога позивачу у даній справі була надана на підставі договору про надання правової допомоги від 23.12.2020 року.

Відповідно до п. 4 вказаного договору оплата за надані послуги проводиться відповідно до умов договору, на підставі акту виконаних робіт, що обумовлені сторонами договору у сумі 12 000,00 грн.

В якості доказів надання правничої допомоги надано до суду акт наданих послуг за Договором від 23.12.2020 року, згідно якого позивачу надано наступні послуги:

- консультація клієнта, узгодження правової позиції із захисту прав клієнта 1 година - 1000 грн.;

- правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах 2 годин - 2000 грн.,

- складання позовної заяви 2 годин - 2000 грн.;

- формування додатків до позовної заяви, підготовка копій позовної заяви з додатками іншим учасникам справи, передача матеріалів справи до суду 1 година - 1000 грн.;

- правовий аналіз відзиву на позовну заяву та доказів, наданих відповідачем 2 години - 2000грн.;

- участь у судових засіданнях по суті справи 4 години - 4000 грн.

Крім того, надано рахунок № 01/21 на 6000 грн. та рахунок № 01/20 на суму 6000 грн., однак доказів на підтвердження реальності понесення витрат на правову допомогу позивачем суду не надано.

Дослідивши поданий розрахунок, суд частково з ним погоджується та вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 1000 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.

З урахуванням того, що ухвалою від 06.01.2021 року відстрочено сплату судового збору ОСОБА_1 до винесення рішення по справі, судові витрати відповідно до вимог ст.139 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь Держави пропорційно до частини задоволених вимог, а саме у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області (75700, м.Скадовськ, вул.Гагаріна, 63, код ЄДРПОУ 26285017) про стягнення заробітної плати та компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати - задовольнити частково.

Зобов`язати Скадовську міську раду Скадовського району Херсонської області (75700, м.Скадовськ, вул.Гагаріна, 63, код ЄДРПОУ 26285017) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені по день фактичного розрахунку, а саме за період з 03.12.2020 по 28.01.2021 року у сумі 40937 (сорок тисяч дев`ятсот тридцять сім),40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області в державний бюджет України (ГУК у. м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім),00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області (75700, м.Скадовськ, вул.Гагаріна, 63, код ЄДРПОУ 26285017) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн., шляхом безспірного списання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.К. Василяка

кат. 106030000