Рішення № 96362329, 19.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 квітня 2021 року № 520/1317/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини А0593 (вул. Жуковського, буд. 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ 08202683) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0593 (вул. Жуковського, 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ: 08202683) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.06.1996 року по 07.08.2019 рік;

-зобов`язати Військову частину А0593 (вул. Жуковського, 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ: 08202683) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 29.06.1996 року по 07.08.2019 рік;

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0593 (вул. Жуковського, 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ: 08202683) щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018, 01.01.2019 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї;

-зобов`язати Військову частину А0593 (вул. Жуковського, 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ: 08202683) здійснити перерахунок посадового окладу ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за період з 01.03.2018 року по 07.08.2019 року, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 року, на 01.01.2019 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, одноразової грошової допомоги по звільненню, з врахуванням раніше виплачених сум;

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0593 (вул. Жуковського, 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ: 08202683) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 10 років;

-зобов`язати Військову частину А0593 (вул. Жуковського, 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ: 08202683) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 26 років, та включенням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення";

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0593 (вул. Жуковського, 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ: 08202683) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 07.08.2019 року по 16.09.2020 рік;

-зобов`язати Військову частину А0593 (вул. Жуковського, 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ: 08202683) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , середній заробіток (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 07.08.2019 року по 16.09.2020, у сумі 128 490 (сто двадцять вісім тисяч чотириста дев`яносто) грн. 88 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що протиправна бездіяльність відповідача порушує право позивача на отримання виплат, що передбачені законодавством України.

Ухвалою від 05.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Справа розглянута з урахуванням перебування судді Севастьяненко К.О. у щорічній відпустці з 29.03.2021 по 09.04.2021.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач проходив військову службу в Збройних силах України.

З 11.02.2013 року позивача зараховано до списків в/ч А0593, що підтверджується витягом з послужного списку.

Позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 16.08.2019 року №305 ОСОБА_1 підполковника, заступника командира частини з тилу - начальника тилу військової частини А0593, звільнено з військової служби в запас за ст. 26 ч. 5 п. 2 п.п. «б» (за станом здоров`я) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 16.01.2021 року, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини А0593 (по стройовій частині) №188 від 07.08.2019 року.

Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідачем не проведено наступних розрахунків:

виплати індексації грошового забезпечення;

перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з 01.03.2018 року по 07.08.2019 рік;

виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з врахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Також, позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити виплату середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 07.08.2019 року по 16.09.2020, у сумі 128490 (сто двадцять вісім тисяч чотириста дев`яносто) грн. 88 коп., оскільки виплату за рішення суду у справі №520/31092/2020 здійснено 16.09.2020 р.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Щодо частини позовних вимог про ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.06.1996 року по 07.08.2019 рік, судом встановлено наступне.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених ст.4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі- Порядок), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 п. 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як зазначено вище, ухвалою від 05.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, до якого останнім надано довідку, згідно якої зазначено, що за періоди з 11.02.2013 року по 01.01.2015 року, підполковнику ОСОБА_1 встановити факт нарахування та виплат індексації грошових доходів не має можливим, у зв`язку зі здачею відомостей нарахування грошового забезпечення до Одеського територіальний архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Відповідно до первинних документів у 2015 році проводилось нарахування та виплачувалась індексація грошових доходів військовослужбовця.

За періоди з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, підполковнику ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Відповідно до роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/9/1/2 від 04.01.2016 року, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення.

За періоди з 01.03.2018 року по день виключення зі списків військової частини А0593 (07.08.2019 року), підполковнику ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.

У зв`язку з викладеним вище, ухвалою суду від 10.03.2021 витребувано від ОСОБА_1 завірені належним чином копії документів про ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 29.06.1996 року по 07.08.2019 рік.

Витребувано від Військової частини А0593 завірені належним чином копії:

- документів, що підтверджують нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2018 року по день виключення зі списків Військової частини А0593 (07.08.2019);

-інформацію щодо отримання ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та детальний розрахунок її складових, включно з копією грошового атестату.

Витребувано від Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України завірені належним чином копії документів про нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 29.06.1996 року по 07.08.2019 рік.

На виконання ухвали суду відповідачем надано довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 р. по 07.08.2019 р.

За змістом вказаної довідки-розрахунку позивачу здійснено нарахування індексації грошового забезпечення за грудень 2018, з січня 2019 по серпень 2019 року.

При цьому, на підтвердження зазначеної в довідці від 25.02.2021 інформації щодо виплати індексації грошового забезпечення у 2015 році, доказів відповідачем не надано.

На виконання ухвали суду Одеським територіальним архівним відділом Галузевого державного архіву Міністерства оборони України надано архівну довідку, зі змісту якої встановлено, що в перевірених роздавальних відомостях на виплату грошового забез печення військовослужбовцям військової частини А 0593 до грудня 1998 р.- військова частина 52323 за період з червня 1996 року по лютий 2013 року ОСОБА_2 не значиться. Фінансові документи військової частини А 0593 за 2015-2019 роки на збері гання до архівного відділу не надходили.

Як встановлено судом з копії послужного списку у військовій частині А 0593 позивач проходив службу з 11.02.2013 року по 07.08.2019. До 11.02.2013 року позивач проходив службу в інших установах. Доказів того, що відповідач у справі є правонаступником усіх установ де позивач проходив службу до суду не надано.

З огляду на встановлені вище судом обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме визнання протиправною бездіяльності Військової частини А0593 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за лютий 11.02.2013, за період з травня по грудень 2013, за період з січня по квітень 2014, за період з січня 2015 року по листопад 2018 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексацію грошового забезпечення за лютий 11.02.2013, за період з травня по грудень 2013, за період з січня по квітень 2014, за період з січня 2015 року по листопад 2018 року.

При цьому, доказів в спростування обставин щодо нездійснення виплати індексації за частину періоду, що визначений наданими відповідачем та Одеським територіальним архівним відділом Галузевого державного архіву Міністерства оборони України доказами, які зібрані судом, позивачем не надано.

Щодо частини позовних вимог про непроведення ОСОБА_1 перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018, 01.01.2019 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї, суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011).

Частинами 2,4 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, яка набрала чинності 1 березня 2018 року (далі Постанова №704), затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Згідно пункту 2 цієї постанови грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018р.) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно пункту 1 Примітки Додатку 1 постанови № 704 "Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Згідно Примітки Додатку 14 "Схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018р.) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у період з 26.11.2019 по 03.11.2020 згідно з Постановою №704 (в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018р., а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.

Посилання позивача на ті обставини, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 був залишений у первинній редакції, суд вважає безпідставним, оскільки, на думку суду, Примітка застосовується безпосередньо для супроводу та зв`язку з нормою.

Пунктом 4 Постанови №704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

При цьому, Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Як встановлено судом під час розгляду справи, постановою №103 до пункту 4 постанови №704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Однак, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата (на чому наполягає позивач) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Відповідно до положень постанови №704 в редакції постанови №103 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Суд зазначає, що постанова №704 в редакції постанови №103 є чинною та не скасована у встановленому законодавством порядку, у зв`язку з чим підлягає застосуванню.

Відтак, з огляду на наведене, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача про необхідність застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, що враховуються для такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата з огляду на посиланням на текст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови №704, оскільки зазначені примітки не містять норм права та не узгоджуються з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 06.07.2020 року по праві №580/368/20, та Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 01.06.2020 року по справі №1.380.2019.006597, Другого апеляційного адміністративного суду викладеним у постановах від 26 жовтня 2020 року по справі № 520/4232/2020, від 22 жовтня 2020 року по справі № 440/3508/20, від 21 вересня 2020 року по справі №520/4431/2020, від 27 жовтня 2020 року по справі № 520/7180/2020.

З огляду на наведене суд доходить висновку про необґрунтованість та недоведеність вказаної частини позовних вимог позивача.

Щодо частини позовних вимог про ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 10 років, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною 2 ст. 9 Закону України № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно постанови КМУ від 13.03.2013 р. №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889", для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до п. 2 постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 15.11.2010 року №595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 року за № 1194/18489; з наступними змінами; далі - Інструкція), положення якої стали застосовуватися з 1 жовтня 2010 року.

У цьому акті визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.

Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260), яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Суд також враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у вищеозначеній справі Велика палата дійшла наступних висновків:

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Однак, відповідач додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включив.

Відмова від наведеного ґрунтується на нормах Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260.

Разом із цим, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 826/3398/17.

Також, зазначає, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист (Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення").

З урахуванням вимог положень ст. 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідачем протиправно не враховано при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу отриманої ним за час проходження служби індексації грошового забезпечення.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини А 0593 від 07.08.2019 №188 на момент звільнення календарна вислуга років позивача становить:26 років 02 місяців, 06 днів.

Ураховуючи те, що вислуга років позивача, на час його звільнення, становила понад 10 років, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відтак вказана частина позовних вимог підлягає задоволенню.

Щодо частини позовних вимог про ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 07.08.2019 року по 16.09.2020 рік, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №520/3192/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до військової частини А0593 (вул. Жуковського, 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ: 08202683) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини А0593 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017 - 2019 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 07.08.2019.

Зобов`язано військову частину А0593 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017 - 2019 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 07.08.2019.

Визнано протиправними дії військової частини А0593 щодо розрахунку ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язано військову частину А0593 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової винагороди та здійснити виплату донарахованих сум.

У решті позову - відмовлено.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржене не було.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №520/3192/2020 відповідачем здійснено виплату коштів 16.09.2020 .

Здійснення виплати підтверджується довідкою, виданою АТ КБ «Приватбанк».

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем не у строк, встановлений положеннями статті 116 КЗпП.

Відтак, з огляду на обставини того, що не здійснення остаточного розрахунку із позивачем у визначені законодавством строки відбулось з вини власника, або уповноваженого ним органу, що є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У відповідності до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, рдженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту - ядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, даткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки ^ялівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки ттовадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю іання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів :а цей період.

Враховуючи довідку щодо розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення №632 від 07.08.2019 року середньоденний розмір грошового забезпечення позивача на час звільнення складає 316,48 грн.

Оскільки позивач звільнений 07.08.2019 року, а остаточний розрахунок при звільненні за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року проведено лише 16.09.2020 року, кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 406 календарних днів.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 128 490 грн. 88 коп. (316,48*406).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору та судом не встановлено понесення сторонами інших судових витрат їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0593 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0593 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за лютий 11.02.2013, за період з травня по грудень 2013, за період з січня по квітень 2014, за період з січня 2015 року по листопад 2018 року.

Зобов`язати Військову частину А0593 (вул. Жуковського, буд. 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ 08202683) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексацію грошового забезпечення за лютий 11.02.2013, за період з травня по грудень 2013, за період з січня по квітень 2014, за період з січня 2015 року по листопад 2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0593 (вул. Жуковського, 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ: 08202683) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 07.08.2019 року по 16.09.2020 рік.

Зобов`язати Військову частину А0593 (вул. Жуковського, 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ: 08202683) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 07.08.2019 року по 16.09.2020, у сумі 128 490 (сто двадцять вісім тисяч чотириста дев`яносто) грн. 88 коп.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0593 (вул. Жуковського, 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ: 08202683) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 10 років.

Зобов`язати Військову частину А0593 (вул. Жуковського, 100-А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53221, код ЄДРПОУ: 08202683) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 26 років, та включенням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення".

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 квітня 2021 року.

Суддя Севастьяненко К.О.