Рішення № 96362315, 19.04.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/849/21

19 квітня 2021 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив:

визнати неправомірними дії відповідача щодо незарахування до трудового стажу періоду роботи позивача з 08.12.1980 до 25.07.1998 в підприємстві "Карптліс" Івано-Франківської області м. Надвірна;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального трудового стажу період роботи позивача з 08.12.1980 до 25.07.1998 в підприємстві "Карпатліс" Івано-Франківської області м. Надвірна;

призначити та здійснити виплату призначеної по віку пенсії позивачу з урахуванням трудового стажу в період з 08.12.1980 до 25.07.1998, з 20.06.2020.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач 01.06.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком після досягнення 60 літнього віку, подавши необхідні документи. Однак, відповідач своїм рішенням, оформленим листом №1900-0303-8/19345 від 12.11.2020, посилаючись на відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії, оскільки за період роботи з 08.12.1980 до 25.07.1998 в трудовій книжці позивача запис відсутній. Позивач вважає відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною, оскільки трудова книжка заповнена повністю, містить всі необхідні відомості про роботу, період роботи, дату прийому та звільнення, записи, зроблені у трудовій книжці посвідчені підписами відповідних посадових осіб. Таким чином, позивач вважає, що у відповідача не було законних підстав для відмови у призначенні йому пенсії за віком.

Ухвалою суду від 02.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області 18.03.2021 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки в трудовій книжці позивача відсутні записи за період роботи з 08.12.1980 до 25.07.1998 в приватному підприємстві "Карпатліс". На думку відповідача, на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком підтверджений належними документами складає 9 років 5 місяців 7 днів, а тому, підстави для призначення пенсії відсутні.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні вказали, що після військової служби позивач з 08.12.1980 до 25.07.1998 працював у приватному підприємстві "Карпатліс" шофером. Вказаний період роботи позивача в приватному підприємстві "Карпатліс" підтверджуються належним чином заповненими відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 08.12.1980 (копія додана до позовної заяви).

У серпні 1998 року ОСОБА_1 пішов працювати у МКП "БМУ-12", однак, трудову книжку з попереднього місця роботи в той час не забрав. У зв`язку з цим, 13.08.1998 МКП "БМУ-12" видало йому трудову книжку НОМЕР_2 , в якій і містяться відомості про наступну трудову діяльність позивача.

Від представника позивача на адресу суду 16.04.2021 надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначено, що позовні вимоги підтримує повністю.

Від представника відповідача 23.03.2021 та 15.04.2021 надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, за його відсутності, позовні вимоги не визнає.

Згідно з ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначені положення КАС України, а також, наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву та документів, достатніх для розгляду даної адміністративної справи, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 червня 2020 року позивач звернувся в Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом №1900-0303-8/19345 від 12.11.2020 відповідач відмовив позивачу у зарахуванні до загального стажу періоду її роботи в приватному підприємстві "Карпатліс", обґрунтовуючи тим, що в трудовій книжці позивача відсутні записи про періоди роботи з 08.12.1980 до 25.07.1998 (аркуш справи 13-15).

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058) визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до абзацу першого частини другої ст. 24 Закону України №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Положеннями статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі -Закон №1788) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Відповідач, відмову позивачу у зарахуванні до загального стажу періоду його роботи з 08.12.1980 до 25.07.1998 в Приватному підприємстві "Карпатліс" обґрунтовує тим, що записи у трудовій книжці позивача за цей період відсутні.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення - 08.12.1980, (аркуші справи 11-12), 08.12.1980 позивач прийнятий на роботу шофером ІІІ кл. в Приватному підприємстві "Карпатліс" та 25.07.1998 звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).

Вказаний запис виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності до дати, завірені підписом та печаткою роботодавця. Оригінал книжки оглянуто в судовому засіданні.

Крім цього, відповідно до пояснень позивача та представника позивача в судовому засіданні встановлено, що після військової служби позивач з 08.12.1980 до 25.07.1998 працював у приватному підприємстві "Карпатліс" шофером. Вказаний період роботи позивача в приватному підприємстві "Карпатліс" підтверджуються належним чином заповненими відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 08.12.1980.

У серпні 1998 року ОСОБА_1 пішов працювати у МКП "БМУ-12", однак, трудову книжку з попереднього місця роботи в той час не забрав. У зв`язку з цим, 13.08.1998 МКП "БМУ-12" видало йому трудову книжку НОМЕР_2 , в якій і містяться відомості про наступну трудову діяльність позивача.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 08.12.1980 щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкції № 58).

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд також звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу, помилково дійшов висновку щодо відсутності записів у трудовій книжці позивача та відповідно, помилково дійшов висновку, що такий недолік може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність ведення трудової книжки.

Щодо посилання відповідача про те, що документи Приватного підприємства "Карпатліс", які містять відомості про трудову діяльність позивача, до архівних відділів не надходили, суд зазначає, що такі дії не можуть ставитись в провину особі, оскільки трудова діяльність позивача у спірному випадку підтверджується записами у трудовій книжці.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення відповідача щодо відмови позивачу зарахувати до загального трудового стажу період роботи позивача з 08.12.1980 до 25.07.1998 в підприємстві "Карпатліс" Івано-Франківської області м. Надвірна протиправним, з огляду на те, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у зазначені періоди, та є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Враховуючи наведені обставини, посилання відповідача на те, що довідки про підтвердження стажу позивача з 08.12.1980 до 25.07.1998 в підприємстві "Карпатліс" підписані та видані після ліквідації підприємства (2008 рік) не спростовують відомостей, вказаних у трудовій книжці НОМЕР_1 від 08.12.1980.

Таким чином, вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до загального трудового стажу позивача період роботи позивача в підприємстві "Карпатліс" з 08.12.1980 до 25.07.1998 підлягають задоволенню.

Враховуючи раніше зарахований відповідачем страховий стаж позивача 09 років 5 місяців 07 днів, то в сукупності з періодом роботи позивача в підприємстві "Карпатліс" з 08.12.1980 до 25.07.1998, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складе не менше 27 років, що є достатнім для призначення пенсії по віку (ст.26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач також просить зобов`язати відповідача з 20.06.2020 призначити та здійснити виплату призначеної по віку пенсії позивачу з урахуванням трудового стажу в період з 08.12.1980 до 25.07.1998.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію по віку з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 21.06.2020.

Згідно частиною першою ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, обравши належний спосіб захисту порушеного права позивача: визнати протиправним і скасувати рішення відповідача щодо відмови позивачу зарахувати до загального трудового стажу період роботи позивача з 08.12.1980 до 25.07.1998 в підприємстві "Карпатліс", та зобов`язати відповідача зарахувати вказаний стаж і призначити позивачу пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 21.06.2020 року .

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплачений згідно квитанції №0.0.2026673272.1 від 22.02.2021.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом №1900-0303-8/19345 від 12.11.2020 щодо відмови зарахувати до загального трудового стажу період роботи ОСОБА_1 з 08.12.1980 до 25.07.1998 в приватному підприємстві "Карпатліс" .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати станом на 20.06.2020 до загального трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.12.1980 до 25.07.1998 в приватному підприємстві "Карпатліс" Івано-Франківської області м. Надвірна (і.к.25066075).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію по віку з 21.06.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001; код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.