Рішення № 96361818, 16.04.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2021 року м. Рівне №460/1039/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі, - відповідач, ГУ ПФУ в Рівненській області) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження при перерахунку з 01.10.2020 пенсії за вислугу років позивача у розмірі 60% від середнього заробітку і максимальним розміром пенсії - десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність;

- та зобов`язання провести з 01.10.2020 на підставі ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 повторний перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, призначеної за нормами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII, згідно з довідкою про розмір заробітної плати №21-498 від 12.10.2020, виходячи з розрахунку 90% сум місячної заробітної плати , без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позову позивач вказав, що є пенсіонером органів прокуратури, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та з 06.09.2002 року отримує пенсію за вислугою років, призначену на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ у розмірі 90% від заробітної плати. 13.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.10.2020 на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 12.10.2020 №21-498. Відповідачем 26.10.2020 здійснено перерахунок пенсії з 01.10.2020 із застосуванням ст.86 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з 60% місячної (чинної) заробітної плати, а виплата обмежена десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, в результаті чого пенсія позивача суттєво зменшилася. Не погодившись з таким перерахунком, 28.12.2020 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку та виплати його пенсії в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної у довідці від 12.10.2020, без застосування обмежень. Проте, листом від 21.01.2021 ГУ ПФУ в Рівненській області залишило вказану заяву без задоволення. Позивач вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла на момент призначення пенсії. Відтак, до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії та зменшуватися відсотковий розмір пенсії від суми місячної заробітної плати, оскільки такі обмеження виникли після призначення йому пенсії та звужують його права. Стверджує, що його право на перерахунок пенсії в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати та без обмеження її максимальним розміром є незаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.26-28).

22.03.2021 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що позивач з 2002 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Рівненській області та отримує пенсію за вислугою років, призначену згідно зі статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991. Зазначив, що Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, крім, зокрема, частини 3, 4, 6 та 11 статті 50-1.

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 вказане положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 визнано таким, що не відповідає Конституції України. Зазначеним Рішенням Конституційний Суд України установив, що частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 зі змінами підлягає застосуванню в первинній редакції.

Таким чином, перерахунок пенсій працівникам прокуратури здійснюється відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014. При цьому, діють норми вказаної статті (абз.6 ч.15 ст. 86) щодо обмеження максимального розміру пенсій десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність (17120 грн).

Також зазначив, що листом Пенсійного фонду України від 19.10.2020 №2800-030102-9/35629 усі Головні управління повідомлені про наявність підстав проведення перерахунку пенсій прокурорам обласних прокуратур з 01.10.2020 з огляду на інформацію зазначену в листі Офісу Генерального прокурора від 29.09.2020 №21-3269 вих.20., і такий перерахунок здійснюється працівникам обласних прокуратур з 01.10.2020.

Повідомив, що 13.10.2020 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 12.10.2020 №21-498.

Після проведеного перерахунку за вказаною довідкою, розмір пенсійної виплати позивача з 01.10.2020 становив 17120 грн., бо відповідний перерахунок проведено із 60 % сум місячної заробітної плати, як визначено ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», та застосовано обмеження щодо її виплати, а з 01.12.2020 у зв`язку із підвищенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 17690 грн. Вважає, що підстав для задоволення позову немає. З урахуванням наведеного відповідач просив в позові відмовити (а.с.30-32).

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Рівненській області та з 06.09.2002 отримує пенсію за вислугу років, яка призначена в розмірі 90% місячної заробітної плати, відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ,. Вказані факти не заперечуються обома сторонами та підтверджуються постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 25.04.2016 у справі №569/4232/16-а (а.с.19-22) .

За правилами ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

12.10.2020 Рівненською обласною прокуратурою позивачу видано довідку №21-498 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій станом на 11.09.2020, відповідно до якої, грошове забезпечення позивача було обчислене від посадового окладу 37836 грн., надбавки за вислугу років (30%) - 11350,80 грн. та матеріальної допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) - 8197 грн., а разом: 57384,00 грн. Довідка видана відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 (а.с.18).

Як свідчать матеріали справи, 22.10.2020 року ГУ ПФУ в Рівненській області здійснило з 13.10.2020 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі вказаної довідки Рівненської обласної прокуратури за заявою позивача, виходячи з розміру пенсії в 60% сум місячної заробітної плати та із застосуванням обмеження граничного розміру пенсії, в результаті чого розмір пенсійної виплати позивача з жовтня 2020 року склав 17120,00 грн., а з 01.12.2020 - 17690,00 грн. Вказані факти підтверджуються копією перерахунку пенсії за пенсійною справою позивача від 22.10.2020 (а.с.17).

Не погодившись з отриманим розміром перерахованої пенсії, позивач 28.12.2020 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку його пенсії на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 12.10.2020 в розмірі 90 % від суми заробітної плати та без обмежень (а.с.14-15).

У відповідь на вказану заяву, відповідач листом від 21.01.2021 за №327-9980/Ж-02/8-1700/21 повідомив позивача, що за результатами розгляду його заяви від 13.10.2020 прийнято рішення про перерахунок пенсії з 01.10.2020 на підставі довідки від 12.10.2020 в розмірі 60 відсотків і її розмір після перерахунку становить 34430,76 (57384,60х60%). З посиланням на абз. 6 ч.15 ст. 86 Закону №1697-VII зазначив, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність а тому розмір пенсійної виплати позивача з 01.10.2020 становить 17120 грн., з 01.12.2020 - 17690 грн. (а.с.16).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії, виходячи з розміру 60% сум заробітної плати та із застосуванням обмеження суми пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з того, що за змістом заяв по суті учасниками справи визнається право позивача на перерахунок пенсії з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 12.10.2020 №21-498. Натомість спірними питаннями в межах даного спору є правомірність дій відповідача при здійсненні такого перерахунку, що полягають в обчисленні пенсії позивача в розмірі 60 % від суми його місячної (чинної) заробітної плати, а також застосування обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Стосовно того, у якому відсотковому розмірі відносно заробітної плати підлягає перерахунку пенсія позивача, суд керується та виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

На час призначення позивачу пенсії за вислугу років (06.09.2002), питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII у відповідній редакції (далі - Закон № 1789).

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з частиною дванадцятою статті 50-1 Закону № 1789, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до частини сімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, положення статті 50-1 Закону №1789 передбачали виплату пенсії в максимальному розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв`язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.

В подальшому до статті 50-1 Закону № 1789 вносились зміни, зокрема, в частині відсоткового розміру пенсії за вислугу років, яка призначалася прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Зокрема, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, частину першу статті 50-1 Закону № 1789 замінено двома частинами, друга з яких встановлювала, що пенсія прокурорам призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

На підставі Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, який набрав чинності 01 квітня 2014 року, у частині другій статті 50-1 Закону № 1789 цифри "80" замінено цифрами "70".

Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697) та втратив чинність Закон № 1789, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачала чинність з 15 грудня 2015 року.

Стаття 86 Закону № 1697 встановлює умови пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Так, частина друга статті 86 Закону № 1697, станом на момент набрання ним чинності, передбачала, що пенсія прокурорам призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Разом з тим, з 01 січня 2015 року набрали чинності норми Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76), якими у частині другій статті 50-1 Закону № 1789 цифри "70" замінено цифрами "60", а з 25 квітня 2015 року - норми Закону № 76, якими у частині другій статті 86 Закону № 1697 цифри "70" замінено цифрами "60".

Суд повторює, що у цій справі предметом спірних правовідносин є наявність підстав у територіального органу Пенсійного фонду України для застосування при здійсненні перерахунку пенсії позивача, зокрема, положень законодавства України в сфері пенсійного забезпечення працівників прокуратури, які не були прийнятими та/або чинними на момент призначення пенсії ОСОБА_1 , та стосуються обмежень відсоткового розміру призначеної йому 06.09.2002 пенсії.

Системний аналіз наведених вище норм права дозволяє дійти висновку про те, що відсотковий розмір пенсії за вислугу років працівників прокуратури при її призначенні до 15 липня 2015 року визначався положеннями частини другої статті 50-1 Закону № 1789 (максимальний розмір - 90%), а з 15 липня 2015 року - положеннями частини другої статті 86 Закону № 1697. В свою чергу, розмір складових пенсії працівників прокуратури визначався з заробітної плати, яку отримували такі працівники.

Тобто, з наведених норм слідує, що складові пенсії працівників прокуратури, як і їх розміри, не є сталими і регулюються нормативно-правовими актами, які встановлюють розмір заробітної плати відповідної категорії громадян.

Разом з тим, відсоткове значення розміру вже призначеної пенсії, встановлене до 15 липня 2015 року Законом № 1789, а з 15 липня 2015 року - Законом № 1697, є сталим, позаяк визначається на день призначення пенсії працівнику прокуратури.

Судом встановлено, що позивачу пенсія була призначена у вересні 2002 року, та відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789 (в редакції, чинній на час призначення) її розмір був визначений на рівні 90 % його місячної заробітної плати, що не заперечується учасниками справи. Крім того, вказана обставина встановлена рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25.04.2016 у адміністративній справі №569/4232/16-а, яке набрало законної сили 20.07.2016 (а.с.19-22), що в силу вимог частини 4 статті 78 КАС України не потребує доказування при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

У подальшому стаття 50-1 Закону № 1789 неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому значенні до розміру місячної (чинної) заробітної плати, а з 15 липня 2015 року фактично замінена нормою іншого закону - статтею 86 Закону № 1697.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що на момент виникнення спірних правовідносин чинна редакція статті 86 Закону № 1697 передбачала, що максимальний розмір пенсії працівників прокуратури, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати.

Разом з тим, на переконання суду, застосування відповідачем нового відсоткового розміру (60%) до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Враховуючи те, що частина двадцята статті 86 Закону № 1697, яка на момент виникнення спірних правовідносин визначає порядок проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури, не містить положень щодо зменшення відсоткового значення розміру вже призначеної пенсії при здійсненні її перерахунку , то застосування частини другої статті 86 цього Закону, якою встановлені умови призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Отже, застосування відповідачем до спірних правовідносин норм Закону №1697-VІІ в частині визначення відсоткового розміру пенсії позивача на рівні 60%, замість первісно встановлених 90 % є протиправним, оскільки вказаний закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності, тоді як позивачу пенсія призначена у розмірі 90% за нормами ст. 50-1 Закону №1789.

З огляду на встановлене, належним способом захисту порушених прав позивача в цій частині є визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Рівненській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% відповідних сум місячної заробітної плати при здійсненні з 01.10.2020 перерахунку його пенсії, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII.

Стосовно того чи підлягає пенсія позивача перерахунку без обмеження її граничного розміру, то суд виходить з такого.

На час призначення позивачу пенсії, частина дванадцята статті 50-1 Закону № 1789 встановлювала, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 1789).

Отже, на момент призначення позивачу пенсії, порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах дванадцятій та сімнадцятій статті 50-1 Закону № 1789, норми яких не містили жодних застережень щодо обмеження максимального розміру пенсії певною величиною, в тому числі десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

В подальшому, Законом № 3668, який набрав чинності з 01.10.2011 року, частину 15 статті 50-1 Закону № 1789 викладено в новій редакції, згідно з другим реченням якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 визначено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Як зазначалося судом раніше, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697.

Відповідно до абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

При цьому, суд зауважує, що абзац 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697 доповнено реченням щодо тимчасового обмеження максимального розміру пенсії у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі - Закон № 911), який набрав чинності з 01 січня 2016 року.

Дію вказаної норм продовжено до 31 грудня 2017 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" 06 грудня 2016 року № 1774-VIII.

При цьому, згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 911, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Таким чином, запроваджені Законом № 911 обмеження щодо виплати максимального розміру пенсії у зв`язку із викладенням частини 15 статті 86 Закону 1697 в новій редакції, застосовуються до тих пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що запроваджені Законом № 3668 та Законом №911 обмеження щодо визначення максимального розміру пенсії не застосовуються до пенсій, які призначені до набрання чинності вказаними Законами.

Наведене дає суду підстави для висновку, що оскільки пенсія позивачу призначена у вересні 2002 року відповідно до статті 50-1 Закону № 1789, тобто до прийняття Законів №3668 та №911, то застосування відповідачем обмеження максимального розміру пенсії, на підставі статті 86 Закону №1697 при здійсненні з 01.10.2020 перерахунку пенсії позивачу, є протиправним.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).

Європейський Суд неодноразово наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004).

Так, згідно зі статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом вже призначеної пенсії, при визначенні її розміру не може поширюватись законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обмеження максимальним розміром пенсійної виплати позивача із посиланням на норми Закону, які прийняті після призначення йому пенсії і які суттєво погіршують його становище в порівнянні із попереднім, зокрема зменшують розмір отримуваної ним пенсії після проведеного перерахунку з 01.10.2020 до 17690 грн., є неприпустимими, а відтак дії відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії при її перерахунку позивачу суперечать конституційним гарантіям його прав, суті взятих Державою на себе зобов`язань та вимогам чинного законодавства, а отже є протиправними.

За наведених обставин в їх сукупності, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% відповідних сум місячної заробітної плати та щодо обмеження максимальним розміром пенсії - десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, при проведенні перерахунку з 01.10.2020 року раніше призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789 пенсії, є належним чином обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

З урахуванням того, що судом встановлено протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах, то відповідно наявні підстави для задоволення і похідних позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.10.2020 на підставі ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 повторний перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначеної за нормами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, визначеної довідкою Рівненської обласної прокуратури від 12 жовтня 2020 року № 21-458, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Суд пам`ятає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, за подання цього позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується оригіналом квитанції №17 від 16.02.2021, наявним в матеріалах справи (а.с.12).

За наведених обставин, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ) ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% відповідних сум місячної заробітної плати та застосування обмеження максимальним розміром пенсії при проведенні перерахунку з 01.10.2020 року раніше призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01 жовтня 2020 року на підставі ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 повторний перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначеної за нормами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, визначеної довідкою Рівненської обласної прокуратури від 12 жовтня 2020 року № 21-458, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 16 квітня 2021 року

Суддя Н.С. Гудима