Ухвала суду № 96360582, 16.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4639/21

УХВАЛА

16 квітня 2021 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом приватного закладу вищої освіти «Одеський міжнародний медичний університет» до Міністерства освіти та науки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державної регуляторної служби України про визнання незаконним дій, визнання протиправним та скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного закладу вищої освіти «Одеський міжнародний медичний університет» до Міністерства освіти та науки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державної регуляторної служби України про визнання незаконним дій, визнання протиправним та скасування наказів.

30.03.2021 року ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху.

05.04.2021 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.

07.04.2021 року ухвалою суду у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом приватного закладу вищої освіти «Одеський міжнародний медичний університет» до Міністерства освіти та науки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державної регуляторної служби України про визнання незаконним дій, визнання протиправним та скасування наказів – відмовлено.

12.04.2021 року ухвалою суду продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.04.2021 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову в якій позивач просить суд:

- зупинити дію наказу Міністерства освіти і науки України від 10 серпня 2020 року № 1031 "Про результати позапланової перевірки Приватного закладу вищої освіти "Одеський міжнародний медичний університет" в частині анулювання Приватному закладу вищої освіти "Одеський міжнародний медичний університет" ліцензій на провадження освітньої діяльності для підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти із спеціальностей в галузі знань:

- за спеціальністю 221 "Стоматологія" (з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 250 осіб (з урахуванням строків навчання) ;

- за спеціальністю 222 "Медицина" (з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 900 осіб (з урахуванням строків навчання);

- за спеціальністю 226 "Фармація, промислова фармація" (з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 250 осіб (з урахуванням строків навчання).

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України поновити інформацію про Приватний заклад вищої освіти «Одеський міжнародний медичний університет» (ЄДРПОУ 43031751) (інформації про дійсність ліцензій на провадження освітньої діяльності) на інформаційних ресурсах Міністерства освіти і науки України, а саме на:

https://mon.gov.ua/ua Сайт Міністерства освіти і науки України, сторінка https://registry.edbo.gov.ua/vishcha-osvita/51/

https://info.edbo.gov.ua/ Сайт Єдина Державна електронна база з питань освіти, сторінка https://registry.edbo.gov.ua/vishcha-osvita/51/.

Вказану заяву представник позивача обґрунтовує тим, що оскаржуваним наказом Університету наносяться збитки, зокрема по оренді приміщень, відшкодуванню орендодавцеві комунальних послуг, по виплаті заробітної плати працівникам. Також, заявник зазначає про негативні моральні та матеріальні наслідки як для самих працівників Університету, так і для діяльності та ділової репутації закладу у зв`язку з анулюванням Міністерством освіти і науки України ліцензій Університету на провадження освітньої діяльності. Позивач зазначає, що у зв`язку із анулюванням ліцензій на провадження освітньої діяльності для підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти із спеціальностей в галузі знань «Стоматологія», «Медицина», «Фармація», зумовленого дією оспорюваного наказу, в період проведення прийому на навчання призведе до завдання значної майнової шкоди позивачеві, а саме унеможливить прийом на навчання 1400 студентів, що в свою чергу призведе до недоотримання Приватним закладом вищої освіти "Одеський міжнародний медичний університет" прибутку у розмірі 4 млн. 940 тис. грн. Крім того, зазначені напрямки є єдиними напрямками навчання студентів у позивача, дія таких наказів призведе до припинення діяльності закладу та звільнення викладацького складу. Що стосується необхідності поновлення інформації про Приватний заклад вищої освіти «Одеський міжнародний медичний університет» на інформаційних ресурсах Міністерство освіти і науки України (а саме інформації про дійсність ліцензій на провадження освітньої діяльності), позивач зазначає, що за відсутності розміщеної інформації на інформаційних ресурсах відповідача про позивача, неможливо здійснювати набір студентів та проводити освітню діяльність з тих причин, що здобувачі вищої освіти насамперед керуються інформацією, розміщеною на інформаційних ресурсах Міністерства освіти і науки України та за таких вимог відмовляються укладати або подовжувати угоди на навчання. Крім того, у разі, якщо Міністерство освіти і науки України самостійно не вживатиме заходів щодо приведення у відповідність інформації про позивача ПЗВО «Одеський міжнародний медичний університет» на своїх інформаційних ресурсах, забезпечення позову лиш в частині зупинення дії наказу не матиме ефективного захисту інтересів позивача.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, ч. 2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб – позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.

Згідно із ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Суд зазначає, що в заяві про забезпечення позову позивач просить суд зупинити дію наказу Міністерства освіти і науки України від 10 серпня 2020 року № 1031 "Про результати позапланової перевірки Приватного закладу вищої освіти "Одеський міжнародний медичний університет" в частині анулювання Приватному закладу вищої освіти "Одеський міжнародний медичний університет" ліцензій на провадження освітньої діяльності для підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти із конкретних спеціальностей та зобов`язати Міністерство освіти і науки України поновити інформацію про Приватний заклад вищої освіти «Одеський міжнародний медичний університет» (інформації про дійсність ліцензій на провадження освітньої діяльності) на інформаційних ресурсах Міністерства освіти і науки України.

Як вбачається з оскаржуваного наказу Міністерства освіти і науки України від 10 серпня 2020 року № 1031 "Про результати позапланової перевірки Приватного закладу вищої освіти "Одеський міжнародний медичний університет" Приватному закладу вищої освіти "Одеський міжнародний медичний університет" анульовано ліцензії ліцензій за спеціальністю 221 «Стоматологія», 222 «Медицина» та 226 «Фармація, промислова фармація» у зв`язку із виявленням недостовірних даних в документах поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії в Акті від 06.08.2020 року № 10.3-12-32.

Суд звертає увагу на принципи, що висловлені Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13.09.1989 р.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Згідно Рекомендацій, термін "адміністративний акт" означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийнятий в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.

У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.

Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії оскаржуваного наказу не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених ним заходів до вирішення спору в даній справі.

При цьому слід урахувати, що зупинення дії оскаржуваного рішення полягає в тому, що на час дії цього способу забезпечення позову положення цього акта не застосовуються до правовідносин. Зупинений акт де-юре вважається не існуючим.

Наведені позивачем доводи, на думку суду, є достатніми для підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Проаналізувавши обставини наведені заявником, докази надані в обґрунтування заяви та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства освіти і науки України від 10 серпня 2020 року № 1031 "Про результати позапланової перевірки Приватного закладу вищої освіти "Одеський міжнародний медичний університет" в частині анулювання Приватному закладу вищої освіти "Одеський міжнародний медичний університет" ліцензій на провадження освітньої діяльності для підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти із спеціальностей в галузі знань: за спеціальністю 221 "Стоматологія" (з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 250 осіб (з урахуванням строків навчання); за спеціальністю 222 "Медицина" (з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 900 осіб (з урахуванням строків навчання); за спеціальністю 226 "Фармація, промислова фармація" (з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 250 осіб (з урахуванням строків навчання) – в даному випадку відповідають меті застосування інституту забезпечення адміністративного позову, та є ефективним засобом до вирішення спору по суті.

У той же час, вжиття заходів забезпечення позову за цих обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснив оцінку необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Що стосується забезпечення позову шляхом зобов`язання Міністерства освіти і науки України поновити інформацію про Приватний заклад вищої освіти «Одеський міжнародний медичний університет» (інформації про дійсність ліцензій на провадження освітньої діяльності) на інформаційних ресурсах Міністерства освіти і науки України, суд зазначає, що забезпечення позову у спосіб, що зазначений судом вище, є достатнім та слугує меті інституту забезпечення позову. Крім того, зупинення дії оскаржуваного наказу автоматично відновлює становище, що існувало до його прийняття, а тому немає необхідності для зобов`язання Міністерства освіти і науки України поновити інформацію про Приватний заклад вищої освіти «Одеський міжнародний медичний університет» (інформації про дійсність ліцензій на провадження освітньої діяльності) на інформаційних ресурсах Міністерства освіти і науки України.

Отже, з урахуванням наведених обставин, заяву про забезпечення позову слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.7, 150, 151, 154, 167, 168, 240, 242, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом приватного закладу вищої освіти «Одеський міжнародний медичний університет» до Міністерства освіти та науки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державної регуляторної служби України про визнання незаконним дій, визнання протиправним та скасування наказів – задовольнити частково.

Зупинити дію наказу Міністерства освіти і науки України від 10 серпня 2020 року № 1031 "Про результати позапланової перевірки Приватного закладу вищої освіти "Одеський міжнародний медичний університет" в частині анулювання Приватному закладу вищої освіти "Одеський міжнародний медичний університет" ліцензій на провадження освітньої діяльності для підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти із спеціальностей в галузі знань: за спеціальністю 221 "Стоматологія" (з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 250 осіб (з урахуванням строків навчання); за спеціальністю 222 "Медицина" (з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 900 осіб (з урахуванням строків навчання); за спеціальністю 226 "Фармація, промислова фармація" (з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 250 осіб (з урахуванням строків навчання) – до набрання законної сили рішенням по даній справі.

У задоволенні іншої частини заяви представника позивача про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.293, 295 КАС України.

Суддя Л.М. Токмілова