Рішення № 96359873, 16.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2021 року № 320/2123/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Спанрайз» із позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.03.2019 № UA 125000/2019/000270/2.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у декларації митної вартості, до якої додано усі необхідні документи для підтвердження ціни. Втім, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), в результаті чого протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням методу 2-г (резервний).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 22.05.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 зупинено провадження у справі до 25.06.2019 за обґрунтованим клопотанням сторони.

Відповідачем позов не визнано, подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено про відсутність у доданих позивачем до митної декларації документах всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

22.05.2019 питання про поновлення провадження у справі було відкладено у зв`язку з клопотанням представника позивача та наступне судове засідання призначено на 06.08.2019.

Представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив, аналогічну поясненням, викладеним у позовні заяві. Додатково зазначено, що вказані митним органом недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Ухвалою суд від 06.08.2019 поновлено провадження у справі.

Усі учасники справи 06.08.2019 подали до суду клопотання в яких просили подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями та на підставі ст.194, 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (код ЄДРПОУ 41482988) є юридичною особою, яка зареєстрована 27.07.2017, номер запису 1 068 102 0000 046694 за адресою: 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд.15.

Основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90).

Матеріали справи встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту №SR-CNBM-20170918 від 18.09.2017 року, ТОВ "Спанрайз" ввезено на митну територію України - Товар №1. Код ТН ЗЕД - 6005 32 90 00 - Сітка затіняюча, являє собою полотно завширшки більш як 30см, трикотажне основов`язане із синтетичних поліетиленових (100%РЕ) стрічкових ниток темно-зеленого кольору, виготовлене в`язально-прошивним способом, без покриття, без просочення, УФ-стабілізована, в рулонах, /використовується в сільському господарстві захисту рослин від сонця/. Контейнер CSNU7188564 (215600 м2/978 рул.): щільність 36г/м2, розмір рулона 2x100м - 14400 м2/72 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 4x50м - 27800 м2/139 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 8x50м - 16000 м2/40 рул., щільність 50г/м2, розмір рулона 2x100м - 6600 м2/33 рул., щільність 50г/м2, розмір рулона 8x50м -24000 м2/60 рул., щільність 60г/м2, розмір рулона 2x100м-11600 м2/58 рул., щільність 60г/м2, розмір рулона 4x50м - 11800 м2/59 рул., щільність 70г/м2, розмір рулона 2x100м - 4000 м2/20 рул., щільність 70г/м2, розмір рулона 4x50м - 29600 м2/148 рул., щільність 80г/м2, розмір рулона 2x100м - 5200 м2/26 рул., щільність 80г/м2, розмір рулона 4x50м -64000 м2/320 рул., щільність 90г/м2, розмір рулона 2x100м - 600 м2/3 рул. Конт-р CSNU7189658 (197500 м2/548 рул.): щільність 36г/м2, розмір рулона 2x100м - 9600 м2/48 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 6x50м -45000 м2/150 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 8x50м -9600 м2/24 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 10x50м - 20500 м2/41 рул., щільність 50г/м2, розмір рулона 10x50м - 29000 м2/58 рул., щільність 80г/м2, розмір рулона 4x50м - 7000 м2/35 рул., щільність 80г/м2, розмір рулона 8x50м - 76800 м2/192 рул. Конт-р CSNU7197782 (246050 м2/912 рул.): щільність 36г/м2, розмір рулона 1,5x100м - 9300 м2/62 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 2x100м - 21200 м2/106 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 4x50м - 29600 м2/148 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 5x50м - 22250 м2/89 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 8x50м - 33600 м2/84 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 10x50м - 85500 м2/171 рул., щільність 50г/м2, розмір рулона 1,5x100м - 4200 м2/28 рул.; щільність 50г/м2, розмір рулона 3x50м - 20400 м2/136 рул.; щільність 70г/м2, розмір рулона 6x50м - 7200 м2/24 рул.; щільність 80г/м2, розмір рулона 2x100м - 12800 м2/64 рул.

Торгівельна марка - Agreen professional.

Країна виробництва - CN

Виробник - CNBN INTERNATIONAL CORPORATION.

Київською митницею ДФС 12.03.2019 було прийнято до митного оформлення товари зазначені вище та вантажну митну декларацію ВМД UA125120/2019/472468, що підтверджується електронним повідомленням.

У ВМД UA125120/2019/472468 позивачем заявлено митну вартість:

Товар №1 - 2,26 дол. США/кг розраховані митні платежі склали:

за Товар 1 - 652228,83 грн., у тому числі: ввізне мито 8% - 1176278,06 грн., податок на додану вартість 20% - 475950,77 грн.

Разом із ВМД UA125120/2019/472468 декларант позивача подав Київській митниці ДФС:

- контракт №SR-CNBM-20170918 від 18.09.2017 року з додатковою угодою №1 від 17.08.2018 р.;

- Інвойс від 04.01.2019 p. №SAAE4118037-4 з перекладом;

- Сертифікат про походження Формі А від 27.12.2018 p. №G191100302670008;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.03.2019 року № LS-4183504;

- Довідка про транспортні витрати №225409 від 06.03.2019 р.;

- Платіжне доручення №191 від 01.03.2019 р.;

- Прайс-Лист від 06.08.2018 р.;

- Висновок ТПП №Ц-222 від 06.03.2019 р.;

- Договір ТЕО №88475 від 19.10.2017 року;

- Додаток №2 Заявка №2 на транспортування та експедирування контейнерів від 21 січня 2019 року, до Договору про ТЕО;

- Домашній коносамент № NGB 52676 від 27.01.2019р.;

- Морська транспортна накладна SEA WAYBILL №COSU6200271300 від 27.01.2019 р.;

- CMR №211156; №211159; №211155 від 07.03.2019 р.;

- Копію митної декларації країни відправлення №310120190519832291 від 14.01.2019 р.;

- Лист CNBM INTERNATIONAL CORPORATION від 20.08.2017 року.

12.03.2019 декларантом позивача отримано електронний запит (повідомлення) митного органу Відділу митної вартості, про необхідність подання додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості у зв`язку з тим, що: - «...документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема,

- згідно листа CNBM INTERNATIONAL CORPORATION від 20.08.2017 року б/н (Додаток 17) ТОВ «Спанрайз» є ексклюзивним дистриб`ютором продукції виробництва CNBM INTERNATIONAL CORPORATION на території України, при цьому дистриб`юторський договір до митного оформлення не надано.

- В інвойсі на поставку зазначено термін оплати - 30 днів з поставки. У зв`язку з чим необхідно надати додаткових документів для підтвердження митної вартості...

- … надано рахунок на перевезення від 01.03.2019 року, який не можна ідентифікувати з даною поставкою - відсутнє посилання на договір перевезення, транспортні документи. В даному рахунку зазначена вартість перевезення морського - 173552,40 грн. та вартість експедиторських послуг - 1358,01 грн. (=174910,41 грн.), тоді як у МД№ UA125120/2019/472468 включена сума транспортування -174638,81 грн.».

З вищенаведених підстав, відповідач зробив висновок, що «...з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів...».

Крім того, відповідач повідомив про необхідність надання наступних додаткових документів (за наявності), для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме:

- дистриб`юторський договір;

- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (оплата за попередні поставки, прибуткові, видаткові накладні, тощо);

- виписка з бухгалтерської документації.

Позивачем на підтвердження митної вартості додатково було надано наступні документи:

- Звіт №50 про оцінку вартості товару від 07.03.2019 р.;

- виписка з бухгалтерської документації по рахунку 4118037-3 від 04.12.2018 р. на суму 56 201,06 доларів США;

- прибуткова накладна № 757 від 16 грудня 2018 р.;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за січень-лютий 2019 р.;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за 1 квартал 2019р.;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 з 25.02.2019 по 31.03.2019 р.;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за березень 2019р.;

- видаткова накладна №1452 від 05.03.2019 р.;

- видаткова накладна №1460 від 07.03.2019 р.;

- видаткова накладна №1467 від 11.03.2019 р.;

- платіжне доручення в іноземній валюті №12 від 11.03.2019 р. (оплата за попередню поставку);

- інвойс №SAAE4118037-3 від 04.12.2018 р. (за попередню поставку).

Не зважаючи на те, що позивачем було додатково подано вичерпний перелік документів, 21.03.2019 р. відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000270/2 - відповідно до якого митну вартість Товар №1, Код ТН ЗЕД - 6005 32 90 00, було скореговано за резервним методом до рівня 3,7601 дол/кг.

Різниця сплачених податків та зборів, між розрахованими позивачем і скорегованими відповідачем за оскаржуваним рішенням, склала: 363160,76 грн., у тому числі: ввізне мито 8% - 98151,56 грн., податок на додану вартість - 265009,20 грн..

Підставою винесення відповідачем оскаржуваного рішення стало те, що: «-Декларантом надано додаткові документи, які не слугували підставою для підтвердження митної вартості товарів, тобто не вжито заходів встановлених ч.2 ст.53, ч.3 ст.53, ст. 58 МК України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення.».

Відповідач посилається на митну декларацію від 18.02.2019 року № UА500120/2019/1643 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,76 дол/кг), як джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару.

У зв`язку з винесеним рішенням, відповідач, 22.03.2019 року прийняв Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 125120/2019/00043.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач 22.03.2019 року випустив у вільний обіг товари за ВМД UА125120/2019/472989, відповідно до ст. 55 МК України, з наданням гарантій відповідно до розділу X МК України.

Не погоджуючись із рішенням митного органу щодо коригування митної вартості від 21.03.2019 № UA125000/2019/000270/2, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно частини другої статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.Відповідно до частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За змістом частини шостої статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Так, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості та позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як слідує з матеріалів справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною договору стало наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей та не підтвердження всіх числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті за ці товари, зокрема, декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3)вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Щодо витребовування відповідачем додаткових документів суд зазначає таке.

Так, в запиті (повідомленні) митного органу, відповідачем зазначено про наявність в документах розбіжностей та відсутність достовірних, та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема, надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат.

Отже, відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що було фактично сплачено або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Враховуючи, що за умовами поставки товар відвантажено на умовах FOB-NINGBO, то відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України складовою митної вартості є витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що позивачем подано на підтвердження вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів такі документи: - домашній коносамент № NGB 52676 від 27.01,2019р. та Морська транспортна накладна SEA WAYBILL №COSU6200271300 від 27.01.2019 p., які були надані для підтвердження відомостей про загальну кількість товарів, кількість вантажних місць, найменування товарів, вид упаковки. Документом, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, є - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.03.2019 року № LS-4183504; Довідка про транспортні витрати №225409 від 06.03.2019 р.; Платіжне доручення №191 від 01.03.2019 р..

Отже, висновок митного органу про неможливість перевірки правильності заявлених числових значень транспортних витрат є необґрунтованим, оскільки позивачем надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Щодо тверджень відповідача про те, що зовнішньоекономічним договором (контрактом) не визначено умови поставки, суд зазначає таке.

Так, п.п.1.1. п. 1 зовнішньоекономічного контракту №SR-CNBM-20170918 від 18.09.2017 визначено, що продавець зобов`язується продати (передати право користування, володіння та розпорядження), а покупець прийняти та сплатити за товар. Асортимент Товару, його ціна та умови поставки фіксуються в інвойсі продавця. Крім того, п.п. 3.1. п.3 цього контракту також зазначено, що умови поставки кожної окремої партії товару фіксуються в інвойсі на дану партію.

Як вбачається з інвойсу від 04.01.2019 №SAAE4118037-4, умови поставки визначено відповідно до Incoterms FOB NINGBO.

Отже, твердження митного органу про невизначення зовнішньоекономічним договором (контрактом) умов поставки спростовано матеріалами справи, що відображають фіксацію умов поставки в інвойсі на кожну окрему поставку.

Щодо посилання відповідача на те, що банківські платіжні документи, які стосуються оцінюваного товару до митного оформлення, декларантом не надано, суд зазначає таке.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови строків оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Так, у справі № 826/13142/13-а Вищим адміністративним судом України зауважено, що за змістом статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі. При цьому несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору (ухвала від 30 січня 2014 року, ЄДРСР - 37187733).

Отже, факт відсутності банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, не свідчить про неможливість перевірити відповідачем заявлену декларантом митну вартість товару.

Крім того, за умовами поставки FOB NINGBO, платіжними банківськими документами можливо лише підтвердити вартість товару за інвойсом, а відповідачем не заперечено вартості товару, що зазначено в інвойсі.

Щодо тверджень відповідача про неналежність копії митної декларації країни відправлення вимог статті 254 МК України, суд зазначає наступне.

Так, частиною третьою статті 53 МК України передбачено що декларант на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язаний надати (за наявності) додаткові документи лише у тому випадку якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи, що копія митної декларації країни відправлення, на яку посилається відповідач як на підставу вимоги додаткових документів, є документом, що зазначено у пункті 7 частини третьої статті 53 МК України, відтак, посилання відповідача на неї як на підставу вимоги витребовування додаткових документів є протиправною.

Крім того, враховуючи, що товар поставляється на умовах Incoterms FOB, в декларації постачальника товару можливо лише перевірити інвойсову вартість оцінюваного товару. Як вбачається із запиту (повідомлення), відповідач не посилається на неможливість перевірки (визнання) чи будь яких сумнівів щодо вартості товару за інвойсом, а зазначає про наявність розбіжностей та відсутність достовірних і об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Отже, відомості, зазначені в експортній декларації країни відправлення, об`єктивно не могли надати відповідачеві будь - яких даних щодо вартості перевезення, оскільки за умов поставки Incoterms FOB не відображаються в ній, а відтак, не впливають на можливість відповідача визначити та перевірити вартісні показники складової митної вартості - вартості доставки до кордону України.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відтак, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21- 262а12.

Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятого Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості, посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття; такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, втім, жодним чином не зазначено, які саме.

Так, суб`єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, спірне рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведено митницею у спірному рішенні та вимог, які висунуті позивачеві у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Отже, зазначені відповідачем у запереченнях проти позову розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути взяті до уваги для з`ясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки таке рішення повинно бути обґрунтованим під час їх прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.

Відтак, прийняте Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів від 21.03.2019 № UA125000/2019/000270/2 не відповідає вимогам статті 55 МК України, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку із чим спірні рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5447,41 грн..

Крім того, позивачем до суду надано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (копію договору про надання правової допомоги від 11.04.2019, копію акту від 19.04.2019 прийому наданих послуг до цивільно - правового договору про надання правової допомоги №б/н від 19.04.2019, платіжне доручення №347 на суму 5000, 00 грн., банківська виписка, що підтверджує оплату послуг за договором пр. надання правової допомоги).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС, становить 5447,41 грн. та судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн..

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.03.2019 № UA125000/2019/000270/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (код ЄДРПОУ 41482988) судовий збір в сумі 5447 (п`ять тисяч чотириста сорок сім) грн. 41 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (код ЄДРПОУ 41482988).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.