Рішення № 96359640, 31.03.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Справа № 280/229/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Погомій Я.І.

представника позивача - Щасливого О.Д.

представника відповідача - Лисенко С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Груп Бердянськ» (вул. Свободи, буд. 67, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100), в особі представника - адвоката Щасливого Олексія Романовича ( АДРЕСА_1 ), до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Груп Бердянськ» (далі - позивач), в особі представника - адвоката Щасливого Олексія Романовича, до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA 110230/2020/000314/2 від 11.12.2020, прийняте у відношенні позивача; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 110230/2020/00724 від 11.12.2020, прийняту відповідачем у відношенні позивача.

Крім того, просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі документально підтверджені судові витрати, справу розглянути з викликом сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наданих ТОВ «Маркет Груп Бердянськ» до митного оформлення документах відсутні розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки та наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за товар. При цьому з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Для підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ «Маркет Груп Бердянськ» подано до митного орган разом із митною декларацією всі необхідні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару. Наданих документів було достатньо для перевірки обґрунтованості та правильності вказаної митної вартості товару за першим (основним) методом її визначення. Вказує, що наведені митницею розбіжності є суто формальними та такими, що спростовані додатково наданими документами. Беручи до уваги вищезазначене, вважає, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000314/2 від 11.12.2020 та, відповідно, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA110230/2020/00724 від 11.12.2020, а тому просить скасувати спірні рішення відповідача.

Ухвалою від 16.01.2021 у справі було відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 15.02.2021.

05.02.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначив, що в поданих позивачем до митного оформлення документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару виявлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи. Однак декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість. Враховуючи, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, підстави для оформлення товару за визначеною ним митною вартістю були відсутні, що зумовило прийняття митницею оскаржуваних рішень. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.02.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання, погоджене представником відповідача, про відкладення судового засідання, обґрунтоване зайнятістю представника в кримінальному процесі.

Ухвалою від 15.02.2021 судове засідання було відкладене на 01.03.2021.

16.02.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що декларантом детально роз`яснено процедуру оплат по договору поставки, чим спростовано зауваження митниці до наданих до митного оформлення платіжних доручень. Також, в рахунку-фактурі від 30.11.2020 № 2104 дійсно графа «к платежно-расчетному документу» не заповнена. Проте, слід підкреслити, що даний окремий документ як за ціною, так і за номенклатурою товару повністю узгоджується із іншими документами, що супроводжують поставку партії товару. Жодних зауважень до числових значень цього документа митницею не зроблено, адже всі відомості цього документа узгоджуються із змістом інших документів, в тому числі в кількості, якості та по ціні товарів, та будь-яких сумнівів не викликають. Також посилання відповідача на те, що відсутність штампів митних органів країни відправлення на рахунках може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, та постанову Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №804/1211/16, є недоречними, оскільки в вказаній справі фактичні обставини справи вказували на те, що рахунки контрактоотримувача та рахунки виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць. Проте, в даній справі спірні рахунки містять відбитки печаток органу доходів і зборів України - Харківської митниці ДФС. Крім того, вказує, що митницею на підтвердження правомірності використання наявної інформацію щодо вищої вартості товару відповідно до джерел цінової інформації надано до відзиву митну декларацію №UA807170/2020/057660 від 01.11.2020, проте дана декларація стосується зовсім інших товарів ніж постачались у даній справі.

01.03.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання, погоджене представником відповідача про відкладення судового засідання, обґрунтоване зайнятістю представника в кримінальному процесі.

Ухвалою від 01.03.2021 судове засідання було відкладене на 16.03.2021.

16.03.2021 від представників сторін до суду надійшли клопотання про відкладення судового засідання обґрунтовані зайнятістю представників у інших провадженнях.

Ухвалою суду від 16.03.2021 судове засідання було відкладене на 31.03.2021.

31.03.2021, у судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 31.03.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

28.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет Груп Бердянськ» (Україна) «Покупець» та Акціонерним товариством «Курська фабрика технічних тканин» (мовою оригіналу - Акционерное общество «Курская фабрика технических тканей» (рос.) (Росія) «Постачальник» укладено Договір поставки №27-9/479/20, відповідно до якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупцю або вказаному ним вантажоодержувачу окремими партіями продукцію, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що асортимент, кількість (обсяг), найменування, ціна, умови оплати та строки поставки Товару узгоджуються сторонами в період дії даного договору в специфікаціях або рахунках, які є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно Специфікації №1 від 28.10.2020 до Договору поставки №27-9/479/20 від 28.10.2020 ТОВ «Маркет Груп Бердянськ» оплачує, a АТ «Курська фабрика технічних тканин» постачає:

1) Стрічку конвеєрну 2.2-1000-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 в кількості 1500 кв.м. за ціною за одиницю 1690 рос.руб., на загальну суму 2535000 рос.руб.;

2) Стрічку конвеєрну 2.2-1200-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 в кількості 1440 кв.м. за ціною за одиницю 1690 рос.руб., на загальну суму 2433600 рос.руб.;

3) Стрічку конвеєрну 2.2-800-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 в кількості 1520 кв.м. за ціною за одиницю 1690 рос.руб., на загальну суму 2568800 рос.руб.;

4) Стрічку конвеєрну 2.2-1400-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 в кількості 280 кв.м. за ціною за одиницю 1690 рос.руб., на загальну суму 473200 рос.руб.;

5) Стрічку конвеєрну 2.2-650-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 в кількості 195 кв.м. за ціною за одиницю 1690 рос.руб., на загальну суму 329550 рос.руб.

Для проведення митного оформлення партії товару, поставленого за вищевказаним Договором поставки №27-9/479/20 від 28.10.2020, позивачем 10.12.2020 подано митну декларацію №UA110230/2020/027218.

При митному оформленні товар задекларований позивачем як:

1) «Стрічка конвеєрна гумовотканинна на основі синтетичних тканин, з вулканізованої гуми, армована тільки текстильними матеріалами, завширшки 1000 мм: 2.2-1000-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 1100 кв.м.; завширшки 1200 мм: 2.2-1200-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 120 кв.м.; завширшки 800 мм: 2.2-800-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 80 кв.м. Призначена для транспортування сипучих, кускових і штучних вантажів. Виробник: АО «Курская фабрика технических тканей». Країна виробництва RU».

Згідно з графою 43 МД №UA110230/2020/027218 від 10.12.2020 декларантом зазначено метод визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод), передбачений ст.58 Митного кодексу України.

Умови поставки (графа 20 МД №UA110230/2020/027218 від 10.12.2020) FCA RU м. Курськ.

За змістом умов постачання FCA правил Інкотермс від 16.09.2010 «Free Carrier» («Франко перевізник») означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті. Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно пп. «а» п.Б3 умов FCA покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

При поданні МД №UA110230/2020/027218 від 10.12.2020 декларантом надано Дніпровській митниці Держмитслужби: рахунок на оплату №13873 від 28.10.2020; платіжне доручення в іноземній валюті №4 від 03.12.2020; рахунок-фактуру №2104 від 30.11.2020; акт завантаження №3; лист ТОВ «Маркет Груп Бердянськ» вих. №46 від 10.12.2020; лист АО «КФТТ» від 02.12.2020 №27-9/5475; довідку про транспортні витрати №157 від 10.12.2020; договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №0812-ТЕ від 08.12.2020; міжнародну товарно-транспортну накладну СМR №459971; сертифікати якості у кількості 13 шт.; декларацію країни походження №10131010/081220/0235503 від 08.12.2020.

Як встановлено судом в судовому засіданні з пояснень представника позивача, які не спростовувались представником відповідача, договір поставки №27-9/479/20 від 28.10.2020, специфікація №1 від 28.10.2020 та платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 30.10.2020 надавались позивачем митниці раніше із попередніми партіями товару за специфікацією №1 та були наявні у митниці.

Разом з тим, відповідачем декларанту направлено електронне повідомлення в якому зазначено: «відповідно до ч. 1 ст. 320 МКУ, форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. За результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу ризиків за ЕМД було згенеровано обов`язкову форму контролю правильності визначення митної вартості товарів. Підп. 3 п. 1 ст. 266 МКУ декларанта зобов`язано надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей. Відповідно до Угоди про застосування ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (ст.17 та додаток III, параграф 6 Угоди). Керуючись положеннями ч.5 ст.54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості товару. Відповідно до п.4.1. ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Однією з форм митного контролю відповідно до ч.1 ст. 336 МКУ, є перевірка документів та відомостей, необхідних для митного контролю, які відповідно до ст.355 МКУ надаються під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та відповідно до ст.337 МКУ, перевірка документів і відомостей, які відповідно до ст.355 МКУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматно-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи передбачені цим МКУ. Декларант або уповноважена особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до п.2 та п.10 ст.58 та ч.2 ст.52 МКУ зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних. Відповідно до п.8 ст.264 МКУ з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

У відповідності до ст.337 МКУ, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне:

1. У платіжному дорученні від 30.10.2020 № 1 в гр.70 «Деталі платежу» відсутнє посилання на специфікацію до контракту від 28.10.2020 № 1, як передбачено умовами п. 2.1 контракту від 28.10.2020 № 27-9/479/20, що не дає можливості визначитися стосовно якої партії товару здійснено розрахунок за товар.

2. В поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 30.11.2020 № 2104 зазначено, що документ має відношення до платіжно-розрахункового документа, але не зазначено його номер і дату, також, жодного платіжно-розрахункового документа до митного оформлення не надано.

3. Наданий до митного оформлення рахунок-фактура від 30.11.2020 № 2104 не містять печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.

4. За наданими до митного оформлення платіжними дорученнями від 30.10.2020 № 1 та від 03.12.2020 №4 проведена передплата за товар в розмірі 6650150,00 руб. РФ, при цьому товар поставляється згідно специфікації від 28.10.2020 № 1 на суму 8340150,00 руб. РФ. Фактично заявлено за митною декларацією товару на суму 2197000,00 руб. РФ. Тому однозначно співставити суми у платіжних дорученнях заявлених до митного оформлення 30.10.2020 № 1 та від 03.12.2020 № 4 з задекларованою партією товару не видається за можливе.

5. Поставка оцінюваної партії товару заявлена на умовах FCA - Курск. На вказаних умовах поставки FCA покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). Наданий договір на перевезення від 08.12.2020 № 0812-ТЕ укладено між ТОВ «ТРАНС-ТІФМ» та ФОП ОСОБА_1 . Договору між ТОВ "МАРКЕТ ГРУП БЕРДЯНСЬК" та ТОВ «ТРАНС-ТІФМ» відсутній.

Додатково було повідомлено, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Враховуючи вищезазначене, керуючись положеннями ч. 3 ст. 53 МКУ, для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомляємо, що згідно ч. 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

На запит митниці декларантом листом від 11.12.2020 було надано додатково:

- договір на транспортно-експедиційне обслуговування №ТТ-69/1 від 04.12.2020;

- рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №292 від 10.12.2020;

- заяву на перевезення до договору №ТТ-69/1 від 04.12.2020.

Проте, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA110230/2020/000314/2 від 11.12.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00724 від 11.12.2020.

Оформлення товару (задекларованого за МД №UA110230/2020/027218 від 10.12.2020) здійснено позивачем з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000314/2 від 11.12.2020 вже за МД № UA110230/2020/027360.

Як вбачається зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000314/2 від 11.12.2020, оскаржуване рішення митницею обґрунтовано наступним «у митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митна вартість може бути визнана за умови надання наступних додаткових документів: 1) виписка з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст.59, 60 МКУ. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог ст.62, 63 МКУ. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за другорядним методом товару № 1 з розрахунку 1,61 USD/кг (МД № UA807170/2020/057660 від 01.11.2020). Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до поставки товару, ввезеного у співставних обсягах на комерційних умовах FCA».

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.4 та 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо доводів відповідача, що: у платіжному дорученні від 30.10.2020 № 1 в гр.70 «Деталі платежу» відсутнє посилання на специфікацію до контракту від 28.10.2020 № 1, як передбачено умовами п. 2.1 контракту від 28.10.2020 № 27-9/479/20, що не дає можливості визначитися стосовно якої партії товару здійснено розрахунок за товар; та, що за наданими до митного оформлення платіжними дорученнями від 30.10.2020 № 1 та від 03.12.2020 №4 проведена передплата за товар в розмірі 6650150,00 руб.РФ, при цьому товар поставляється згідно специфікації від 28.10.2020 № 1 на суму 8340150,00 руб.РФ. Фактично заявлено за митною декларацією товару на суму 2197000,00 руб.РФ. Тому однозначно співставити суми у платіжних дорученнях заявлених до митного оформлення 30.10.2020 № 1 та від 03.12.2020 № 4 з задекларованою партією товару не видається за можливе, суд зазначає наступне.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що в платіжному дорученні від 30.10.2020 № 1 в гр.70 «Деталі платежу» вказано «Предоплата за ленту конвейерную сог-но контр. 27-9/479/20 от 28.10.2020, счет 13873 от 28.10.2020».

З пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, та які не спростовувались представником відповідача, встановлено, що декларантом при митному оформленні попередньої партії товару за специфікацією №1 на вимогу митниці вже було надано лист ТОВ «Маркет Груп Бердянськ» від 30.11.2020 №36, в якому зазначено, що відповідно до 4.1 укладеного між сторонами Договору, оплата здійснюється по кожній партії Товару, що підлягає відвантаженню, в наступному порядку: 50% передплата и 50% доплата по факту готовності продукції.

Загальна сума за Специфікацією №1 складає 8340150 рос.руб., у зв`язку з чим платіжним дорученням №1 від 30.10.2020 в розмірі 4170075 рос.руб., що складає 50% вартості Специфікації №1.

17.11.2020 було отримано повідомлення про готовність продукції на суму 1 318 200 рос.руб.. Згідно з умовами специфікації №1, позивач сплатив раніше 50% передплати та йому необхідно здійснити доплату у розмірі 50% партії товару по мірі її готовності до відвантаження. Вказана сума склала 659100 рос.руб. та була сплачена платіжним дорученням №2 від 17.11.2020.

Згідно з умовами договору та специфікації №1 від 25.11.2020, листа №27-9/5388, позивачем було отримано повідомлення про готовність чергової партії продукції від АТ «КФТТ» на суму 2061800 рос.руб. та у відповідності до умов специфікації №1 необхідно доплатити 50% готової продукції, що склало 1030900 рос.руб. та було сплачено згідно з платіжним дорученням №3 від 25.11.2020.

Більш того, до митного оформлення даної партії товару за Специфікацією №1 було надано додатково ще й лист ТОВ «Маркет Груп Бердянськ» вих. №46 від 10.12.2020, в якому додатково пояснено, що виходячи з повідомлення про готовність вих. №27-9/5475 від 02.12.2020 щодо залишку партії товару по Специфікації №1 від АТ «КФТТ» на суму 4960150 рос.руб. та згідно х умовами поставки позивачу необхідно було доплатити суму 50% готової продукції, що склало 2480075 рос.руб. Дана сума була сплачена платіжним дорученням №4 від 03.12.2020 на суму 2480075 рос.руб.

Звідси, загальна сума платіжних доручень №1 від 30.10.2020, №2 від 17.11.2020, №3 від 25.11.2020 та №4 від 03.12.2020 складає саме 8340150 рос.руб., тобто суму Специфікації №1. Всі ці платіжні доручення були в наявності у митниці, адже подавались до митного оформлення попередніх партій товару за Специфікацією №1. Тому, декларантом детально пояснено процедуру сплати за партію товару, що декларується, чим будь-які сумніви митниці було спростовано.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача про те, що платіжне доручення містить посилання на рахунок на оплату №13873 від 28.10.2020, який виписано саме на виконання специфікації №1 від 28.10.2020 та асортимент, кількість та ціна товару за яким узгоджується зі специфікацією.

Так як слідує зі змісту декларації №UA110230/2020/027218 від 10.12.2020 загальна вартість партії товару склала 2197000 рос.руб., а номенклатура товару, що постачався складається з стрічки конвеєрної гумовотканинної на основі синтетичних тканин, з вулканізованої гуми, армована тільки текстильними матеріалами:

- завширшки 1000 мм: 2.2-1000-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 1100 кв.м.;

- завширшки 1200 мм: 2.2-1200-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 120 кв.м.;

- завширшки 800 мм: 2.2-800-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 80 кв.м.

При цьому, згідно з рахунком-фактурою №2104 від 30.11.2020 до цієї партії поставки, відображено постачання аналогічного асортименту товару та у відповідній кількості, ті самі, що й задекларовані.

Згідно з специфікацією №1 від 28.10.2020 та рахунком-фактурою №2104 від 30.11.2020 вартість всіх перелічених товарів - стрічок транспортерних (в незалежності від їх виду) складає по 1690 рос.руб за кв.м. Зазначені відомості про кількість та ціну товарів відображені також й в рахунку на оплату №13873 від 28.10.2020.

Звідси, виходячи із сукупності документів, що надані до митного оформлення цієї партії поставки товару, стає очевидним, що її вартість складає 2197000 рос.руб. та складається таким чином:

- стрічка транспортерна завширшки 1000 мм: 2.2-1000-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 1100 кв.м. х 1690 рос.руб. = 1859000 рос.руб.;

- стрічка транспортерна завширшки 1200 мм: 2.2-1200-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 120 кв.м. х 1690 рос.руб. = 202800 рос.руб.;

- стрічка транспортерна завширшки 800 мм: 2.2-800-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 80 кв.м. х 1690 рос.руб. = 135200 рос.руб.;

що у сумі складає вартість партії поставки, що відображена у митній декларації - 2197000 рос.руб.

З аналізу наявних в матеріалах справи документів первинного бухгалтерського обліку по господарським взаємовідносинам позивача та АТ «Курська фабрика технічних тканин» слідує, що фактично проведені оплати за вищевказаними чотирма платіжними дорученнями повністю погасили виставлений рахунок на оплату №13873 від 28.10.2020 та відповідно суму специфікації №1 від 28.10.2020. Задекларована у даній справі партія товару є частиною від загального обсягу товару, що постачався за специфікацією в цілому. При цьому, з пояснень представника позивача, які не спростовувались та не заперечувались представником відповідача, слідує, що фактично відвантаження партії товару в межах загального обсягу за специфікацією №1 здійснювалось у чотири партії, а проплати здійснювались саме за готовністю частини обсягу товару, без прив`язки до тієї частини від загального обсягу, що фактично переміщується через митний кордон України. Наразі обсяг товару за специфікацією №1 від 28.10.2020 повністю поставлено, а вартість товару повністю оплачена. Тобто у даних господарських взаємовідносинах постачання товару здійснювалось в межах специфікації №1 від 28.10.2020 до договору поставки, шляхом оплати рахунку №13873 від 28.10.2020 до цієї специфікації загалом - пропорційно частині виготовленого товару, а не окремо по кожній партії товару, що пересікав митний кордон України.

Звідси, суд вважає, що позивачем повністю спростовано зауваження митного органу та детально роз`яснено процедуру проведених оплат та поставок партій товару. Обраний спосіб взаєморозрахунків, хоча й не є зрозумілим при поверхневому аналізі для цілей митного оформлення, проте при більш детальному аналізі наданих до митного оформлення документів, стає очевидним, що партія товару, що заявлено до митного оформлення, за обсягом та ціною узгоджується із умовами поставки та документами, якими вона оформлялась.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 30.11.2020 № 2104 зазначено, що документ має відношення до платіжно-розрахункового документа, але не зазначено його номер і дату, також, жодного платіжно-розрахункового документа до митного оформлення не надано.

Дослідженням наявної в матеріалах справи копії рахунку-фактури від 30.11.2020 №2104 встановлено, що дійсно в графі (мовою оригіналу) «К платежно-рассчетному документу» цього рахунку фактури не внесено будь-яких записів.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими та не спростованими в ході судового розгляду зауваження позивача про те, що відповідач не навів в чому саме можуть полягати та чим обґрунтовуються сумніви щодо викривлення таким чином митної вартості товарів. Асортимент товарів, їх вартість та кількість узгоджуються із іншими наданими до митного оформлення документами та фактично задекларованим товаром. Даний недолік в окремому документі, не спростовує взаємозв`язку та узгодженості в сукупності документів в цілому. Форма окремого документа, складанням якого супроводжувалась господарська операція, не може спростовувати його сутність та зміст господарської операції, задокументованої ним. За змістом даного документа відображено фактичний зміст господарської операції - поставки товарів певного асортименту, певної кількості та за визначеною ціною, які в точності відповідають змісту інших документів, що супроводжували цю поставку.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що наданий до митного оформлення рахунок-фактура від 30.11.2020 № 2104 не містять печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару, то суд зазначає наступне.

Позивач не може здійснювати вплив на правильність митного оформлення (проставляння печаток та штампів) уповноваженими органами країни відправлення комерційний інвойсів та декларації країни відправлення; числові значення у митній декларації країни відправлення та інвойсах не містить числових розбіжностей.

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №804/1211/16, адже в вказаній справі фактичні обставини справи вказували на те, що рахунки контрактоотримувача та рахунки виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць. Проте, в даній справі спірний рахунок-фактура містять відбитки печаток митного органу України - Харківської митниці ДФС.

За вказаних обставин суд відхиляє даний довід відповідача.

Щодо доводів відповідача про те, що поставка оцінюваної партії товару заявлена на умовах FCA - Курск. На вказаних умовах поставки FCA покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). Наданий договір на перевезення від 08.12.2020 № 0812-ТЕ укладено між ТОВ «ТРАНС-ТІФМ» та ФОП ОСОБА_1 . Договору між ТОВ "МАРКЕТ ГРУП БЕРДЯНСЬК" та ТОВ «ТРАНС-ТІМ» відсутній.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що додатково наданими декларантом документами дані зауваження митниці були спростовані. Зокрема, декларантом було додатково надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування №ТТ-69/1 від 04.12.2020, укладений між ТОВ «ТРАНС-ТІМ» та ТОВ «Маркет Груп Бердянськ»; рахунок на оплату №292 від 10.12.2020 до цього договору та заявку б/н від 04.12.2020 так само до цього договору.

Таким чином, суд вважає, що подані позивачем документи, для підтвердження митної вартості товару, містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена за товари та методу її визначення згідно положень ст.58 МК України.

Частиною 2 ст.53 МК України передбачено перелік документів які надаються для підтвердження розрахунку митної вартості.

Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.

Суд зауважує, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган, серед іншого, послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до наведених приписів МК України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість.

Разом з тим, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами ч. 4 та 5 ст.58 МК України.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Водночас, відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, позивач задля підтвердження митної вартості товарів за основним методом виконав свій обов`язок та до декларації митної вартості надав всі необхідні документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, а також наявні у нього документи, передбачені ч.3 ст.53 МК України.

Таким чином, позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товару.

За вказаних обставин, суд доходить висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів. Таким чином, суд доходить висновку, що при винесені рішення про коригування митної вартості товару відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством. Зважаючи на те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є похідною від основного рішення про коригування митної вартості товарів, то задоволенню так само підлягають й позовні вимоги про її скасування.

Як зазначено у ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.2 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 Митного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч.2 ст.58 Митного кодексу України.

Звідси, Дніпровською митницею не доведено правомірність переходу до другорядних методів визначення митної вартості товарів, як то передбачено п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

З урахуванням обставин справи та досліджених доказів суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність правових підстав для прийняття Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000314/2 від 11.12.2020.

Доказів притягнення декларанта чи перевізника товару до відповідальності за ст.483 Митного кодексу України за надання неправдивих відомостей для визначення митної вартості товару Дніпровською митницею до суду не надано.

Отже, Дніпровська митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права висловлені колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 18.01.2018 по справі №814/1204/15.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00724 від 11.12.2020, яка є предметом спору у цій справі суд виходить з наступного.

Згідно з ч.12 ст.264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Як зазначено у п.7.1 Розділу VІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого 30.05.2012 наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672 (надалі «Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»), у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (п.7.2 Розділу VІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»).

У поданій до суду Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00724 від 11.12.2020 зазначені причини відмови аналогічні викладеним у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000314/2 від 11.12.2020.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару після отримання від позивача документів. Відповідач необґрунтовано витребував у позивача додаткові документи.

Отримавши від декларанта документи, які, на думку суду, підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, відповідач з порушенням норм права здійснив застосування другорядних методів.

На думку суду позивачем доведено обґрунтованість визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції)) та безпідставність застосування відповідачем другорядного методу.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000314/2 від 11.12.2020 та, відповідно, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00724 від 11.12.2020, прийняті Дніпровською митницею не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними та підлягають скасуванню.

Щодо інших посилань відповідача викладених у відзиві, запереченнях та додаткових поясненнях, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Груп Бердянськ» (вул. Свободи, буд. 67, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100), в особі представника - адвоката Щасливого Олексія Романовича ( АДРЕСА_1 ), до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000314/2 від 11.12.2020 та картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00724 від 11.12.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Груп Бердянськ" судовий збір у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.04.2021.

Суддя Р.В. Кисіль