Рішення № 96359485, 31.03.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Справа № 280/230/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання П`яниди Б.В.

представника позивача - Міхантьєва М.Д.

представника відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАДОЛІТ" (69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Парковий бульвар, буд. 1-б, код ЄДРПОУ 40284341)

до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (69083, м. Запоріжжя, вул.Музична, 2а)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАДОЛІТ" (далі - позивач) звернулось із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Кіченко Владислава Валентиновича про застосування адміністративно-господарського штрафу №225096 від 08.12.2020, якою Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРАДОЛІТ" нарахований штраф у сумі 34000 грн. 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при здійсненні габаритно-вагового контролю не було враховано того, що повна маса автобетонозмішувача не перевищувала 40 тон, тому враховуючи що даний транспортний засіб за своїм функціоналом постійно змінює розподіл навантажень у русі, а тому вини позивача в порушені норм Закону України "Про автомобільний транспорт" не має. Також зазначає, що відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засоібв із вантажем, що змінюють розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу. З урахуванням викладеного, просить позов задовольнити.

Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві від 01.03.2021 вх. № 12080 посилається на те, що 11.11.2020 державними інспекторами Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки під час здійснення заходів державного контролю на 264 км, а/д М-18 було перевірено транспортний засіб "МАН", д/н НОМЕР_1 , у ході перевірки якого було встановлено порушення вимог транспортного законодавства, а саме: встановлено перевищення габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - перевантаження на здвоєну вісь склало 29,94%, що склало 20,790тн, замість встановленої 16тн. Стверджує, що на адресу субєкта господарювання було направлено копію акта № 252036від 11.11.2020 та запрошення на розгляд справи, однак на призначену дату представник не зявився, будь-яких документів, в тому числі дозвіл не надав. Відтак, вважає доводи позивача безпідставними, такими, що не грунтуються на законі і не спростовують встановлене порушення. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 18.01.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАДОЛІТ" залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 08.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 01.03.2021 з викликом сторін.

Протокольною ухвалою суду від 01.03.2021 відкладено розгляд справи на 31.03.2021.

У судовому засіданні 31.03.2021 позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 31.03.2021 не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 31.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

11.11.2020 о 10 год.22 хв. посадовими особами Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на 264 км. а/д М-18 здійснено перевірку транспортного засобу марки МАN номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та встановлено порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажів без відповідного дозволу (перевищення склало 29,94%).

Також, інсекторами складена довідка №038835 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 11.11.2020, акт №031835 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 11.11.2020, талон зважування від 11.11.2020.

Постановою Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №225096 від 08.12.2020 на підставі абз.16 ч.1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" до ТОВ "ГРАДОЛІТ" застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 34000грн.

Вважаючи протиправною постанову від 08.12.2020 №225096 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до положень статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно підпункту 2 та 29 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 12 - 15 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до положень статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно із пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" (далі - Закон №3353-XII) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" (далі - Закон № 2862-IV) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Підпунктом 2, 3, 4 пункту 2 Порядку №879 визначено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктом 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Водночас, згідно з пунктом 4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, який під час транспортування здатний зсуватися.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, адміністративно-господарська санкція застосована до позивача у зв`язку з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за що передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ.

За змістом абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідачем до матеріалів справи долучена копія довідки №038835 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 11.11.2020, акту №031835 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 11.11.2020, талону зважування від 11.11.2020, якими підтверджується факт навантаження на здвоєну вісь 20т790кг, що на 4т790кг перевищує встановлений параметр в 16 тон.

Той факт, що позивач перевозив вантаж, який постійно рухається, не змінює факту перевещення навантажень на здоєну вісь. На думку суду, при здійсненні завантаження бетону позивач має враховувати ймовірні навантаження на вісі та вживати заходів щодо дотримання вимог законодавства в частини вагових параметрів транспортного засобу.

Таким чином, наявні порушення позивачем Закону України "Про автомобільні дороги", оскільки маса навантаження перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що в свою чергу дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.

Суд також зазначає, що за приписами статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Крім того, затримання є лише можливим наслідком порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, і відсутність такого затримання не може свідчити про відсутність самого порушення.

Щодо доводів позивача стосовно того, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08, проте вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (зокрема рідким), а результати вимірювання здійсненні при відсутності затвердженої Методики, не можна вважати достовірним, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд за перевищення вагових параметрів і винесення рішення про застосування штрафів, суд зазначає наступне.

В розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку № 879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. №385 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879 пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку. При цьому змін до п.п. 2 п. 2 Порядку № 879 внесено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 671 Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні виключено пункт 19 Порядку №879.

З огляду на виключення пункту 19 Порядку №879, що передбачав застосування методики проведення габаритно-вагового контролю, наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Крім того, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 року по справі № 819/1381/16, відсутність такої методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №225096 від 08.12.2020 відповідачем прийнята обґрунтовано, а отже вона є правомірною.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Оскільки у задоволені адміністративного позову відмовлено, розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАДОЛІТ" (69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Парковий бульвар, буд. 1-б, код ЄДРПОУ 40284341) до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (69083, м. Запоріжжя, вул.Музична, 2а) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.04.2021.

Суддя Л.Я. Максименко