Рішення № 96358870, 19.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 р. Справа№200/2834/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,

встановив:

17.03.2021 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Миру, буд. 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42172734) про:

- визнання протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.05.2017 року по 30.06.2019 (включно) у розмірі 43257,02 грн.

- стягнення з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01.05.2017 по 30.06.2019 (включно) у розмірі 43257 (сорок три тисячі двісті п`ятдесят сім) грн. 02 коп.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

13.04.2021 подано відзив на адміністративний позов.

13.04.2021 відповідачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 15.04.2021 в задоволенні заяви Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В порядку частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Сторони скористались правом на подачу передбачених положеннями статті 263 КАС України заяв по суті.

Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача, проте, з 01.05.2017 по 30.06.2019 виплата пенсії йому не здійснювалась. З наданої відповідачем інформації вбачається, що заборгованість невиплаченої пенсії за період з 01.05.2017 по 30.06.2019 облікована управлінням та буде виплачена за наявності окремого фінансування.

Позивач вважає таку бездіяльність незаконною, оскільки вона порушує її право на пенсійне забезпечення. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач мотивував тим, що починаючи з липня 2019 року нарахування та виплати пенсії позивачу проводиться шляхом включення до сформованої відомості на виплату місячного розміру пенсії.

Крім того, відповідач зазначив, що виплата пенсії за період з 01.05.2017 по 30.06.2019 облікована управлінням та буде здійснена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, за окремим фінансуванням на означені цілі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивач є пенсіонером за віком відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 та перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, що не оскаржується відповідачем.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі №200/3172/19-а адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017. Зобов`язано Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 , та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.04.2017.

Згідно протоколу за період з 01.05.2017 по 30.06.2019 пенсійні виплати у розмірі 43257,02 гривень нараховані, але не виплачені позивачу в повному обсязі, що не оспорюється відповідачем.

З 01.05.2017 по 30.06.2019 Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахування та виплату пенсії позивачу фактично не здійснювало, що підтверджується довідкою відповідача від 04.03.2021 та протоколом за період з 01.05.2017 по 31.03.2021.

Судом встановлено, що з 01.07.2019 відповідач поновив виплату пенсії позивачу, проте пенсія за період з 01.05.2017 по 30.06.2019 не виплачується по теперішній час.

Інших доказів в обґрунтування законності підстав не виплати пенсії позивачеві з 01.05.2017 по 30.06.2019 у розмірі 43257,02 гривень відповідачем суду не надано.

Право позивача на отримання пенсії відповідачем не оспорюється.

Рішення про припинення виплати пенсії позивачу в порядку встановленому законом органом Пенсійного фонду не приймалося.

В судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірними питанням у справі є правомірність не виплати пенсії позивачу з 01.05.2017 по 30.06.2019 у розмірі 43257,02 гривень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон № 1058).

Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною другою статті 46 Закону № 1058-VI передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості перед позивачем з виплати пенсії за період з 01.05.2017 по 30.06.2019 у розмірі 43257,02 гривень, однак зазначає, що її виплата буде можлива лише на умовах окремого порядку визначення механізму погашення заборгованості, окремого фінансування нарахованих сум пенсій, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Суд зауважує, що згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач як на підставу невиплати пенсії, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Разом з тим, суд не погоджується з вищезазначеними діями відповідача, з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 частини першої статті 16 Закону №1058-IV передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

З аналізу вищенаведених норм можна прийти висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, не виплачуючи нараховану позивачу пенсію у розмірі 43257,02 гривень, за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Відповідно до статті 13 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За таких обставин, наявними матеріалами справи підтверджено невиплату заборгованості з пенсії позивачу з 01.05.2017 по 30.06.2019 у загальній сумі 43257,02 гривень.

Отже відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України. При цьому, відповідач не допустив бездіяльності, а навпаки вчинив дії, що полягали у невірному застосуванні норм при здійснені пенсійних виплат, а тому саме дії відповідача є протиправними.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про визнання дій відповідача протиправними та задоволення позовних вимог в цій частині.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення відповідача нарахованої, але невиплаченої пенсії в розмірі 43257,02 гривень, право позивача на яку відповідачем не заперечується, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог частково, та про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з пенсії за період з 01.05.2017 по 30.06.2019 у загальній сумі 43257,02 гривень.

Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до адміністративного суду.

За загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Згідно частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є № 1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Необхідними умовами застосування наведеної норми адміністративними судами є: 1) факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; 2) доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій.

З огляду на те, що факт нарахування пенсії позивачеві за розглядаємий період підтверджено матеріалами справи і не заперечується відповідачем, а протиправність дій відповідача щодо невиплати такої пенсії встановлена судом вище, відтак суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції №7688 від 19.03.2021 позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 гривень.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 42-47, 72-77, 90, 94, 121, 122, 139, 143, 159-164, 241-246, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Миру, буд. 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42172734) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.05.2017 по 30.06.2019 у розмірі 43257,02 грн.

Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01.05.2017 по 30.06.2019 у розмірі 43257 (сорок три тисячі двісті п`ятдесят сім) гривень 02 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19.04.2021.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна