
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 квітня 2021 р. Справа№200/1811/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
18 лютого 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якій просить суд:
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення при щорічних відпустках за період з 7 листопада 2015 року по 24 жовтня 2019 року в розмірі середньомісячного грошового забезпечення на момент надання щорічних відпусток, за виключенням сплачених сум;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за роботу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу за кожну годину за період з 7 листопада 2015 року по 25 жовтня 2019 року;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за роботу в понаднормовий час за період з 7 листопада 2015 року по 24 жовтня 2019 року в розмірі 100 відсотків тарифної ставки - за всі відпрацьовані надурочно години;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за період з 25 жовтня 2019 року по момент фактичного розрахунку;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсацію частини доходів у з в`язку з порушенням строків їх виплати за період часу з 7 листопада 2015 року по день проведення розрахунку.
В обґрунтування позову зазначає, що з 07.11.2015 по 24.10.2019 він проходив службу в Слов`янському Відділі поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області на посаді поліцейського-водія сектору логістики та матеріально-технічного забезпечення Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260).Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Таким чином, за період часу що він відпрацював в нічний час 378 змін, що становить 378*8=3024 години., за які відповідач повинен був сплатити додатково 35% від посадового окладу.
Вважає, що до вказаних правовідносин підлягають застосуванню загальні норми КЗпП України, які передбачають доплату за роботу в надурочний час. У зв`язку з чим вважає, що стягненню з відповідача на його користь підлягає доплата за роботу в надурочний час за період з 07.11.2015 по 25.10.2019 в розмірі 100 відсотків тарифної ставки - за всі відпрацьовані надурочно години.
Зазначає, що в період часу з 2015 року по 2019 рік він отримував матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 1800 гривень, не зважаючи на ту обставину, що його середнє грошове забезпечення було значно більшим. Вважає, що стягненню з відповідача на його користь піддягає також матеріальна допомога на оздоровлення за період часу з 2015 року по 2019 рік в розмірі місячного грошового забезпечення на момент надання щорічної відпустки, за виключенням сплаченої частини матеріальної допомоги.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, вважає, що стягненню з відповідача на його користь підлягає середнє грошове забезпечення за період з 25.10.2019 по момент фактичного розрахунку.
Крім того, пославшись на Закон України від 19 жовтня 2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», просив сягнути з відповідача компенсацію частини доходів у з в`язку з порушенням строків їх виплати за період часу з 7 листопада 2015 року, по день проведення розрахунку.
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що наказом ГУНП в Донецькій області від 23.10.2019 №459 о/с відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 24.10.2019 ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції (через хворобу).
Служба в поліції носить особливий характер і містить спеціальні умови її проходження, зокрема, службу з нерівномірним графіком. При цьому, поліцейським, які виконували обов`язки понад установлений службовий час, надається відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) протягом двох наступних місяців (п.20 Розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 р. № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 р. за № 669/28799) (у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції).
Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць, про що свідчать довідки УФЗБО ГУНП в Донецькій області про доплату ОСОБА_1 за роботу в нічний час.
Вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що винагороду за службу в нічний час ОСОБА_1 отримав у повному обсязі, а компенсація за службу в понаднормований час згідно з вимогами законодавства поліцейським не нараховується та не виплачується.
Стосовно вимоги про зобов`язання нарахувати та сплатити матеріальну допомогу на оздоровлення при щорічних відпустках за період з 07.11.2015 до 24.10.2019 в розмірі середньомісячного грошового забезпечення, за виключенням сплачених сум, зазначає, що спірні правовідносини між сторонами, регулюються постановою КМУ від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988), Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року N 260 (далі - Порядок №260) (у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції).
За приписамипідпункту3 п. 4 Постанови № 988 надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надавати поліцейським матеріальну допомогу для оздоровлення в розмірі посадовою окладу.
Пунктом 13 розділу II Порядку № 260 зазначено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік надається матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі посадового окладу. Допомога для оздоровлення надається поліцейському за його рапортом, погодженим керівником фінансового підрозділу, в межах асигнувань на зазначені цілі.
Отже, за період проходження служби в поліції ОСОБА_1 була нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу: в травні 2016 року - 1700 грн., в жовтні 2017 року - 1700грн. в вересні 2018 року - 1700грн., в жовтні 2019 року - 1700 грн. Матеріальну допомогу за 2015 рік ОСОБА_1 отримав під час проходження служби в міліції у жовтні 2015 року у розмірі - 580 грн. До служби в поліції ОСОБА_1 залучено з 07.11.2015. Рапортів про надання матеріальної допомоги для оздоровлення з 07.11.2015 до 31.12.2015 від ОСОБА_1 до ГУНП в Донецькій області не надходило. Правові підстави щодо виплати матеріальної допомоги для оздоровлення за вказаний період відсутні.
Позовні вимоги, щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, тобто середнього заробітку за весь час затримки виплати з дня звільнення по день фактичного розрахунку, є передчасними та похідними від вищевказаних вимог, а тому також не підлягають задоволенню, оскільки правові підстави для її виплати відсутні.
Вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню/а.с.29-32/.
Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху /а.с.15-16/.
10 березня 2021 року позивачем надано копію посвідчення учасника бойових дій на підтвердження пільги щодо звільнення від сплати судового збору /а.с.19-24/.
Ухвалою суду від 11березня 2021 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі №200/1811/21-а та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні)/а.с.25/.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 /а.с.6/.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 30 вересня 2015 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій /а.с.24/.
В період з 07.11.2015 по 24.10.2019 ОСОБА_1 проходив службу в Слов`янському Відділі поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області на посаді поліцейського-водія сектору логістики та матеріально-технічного забезпечення Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області /а.с.8-9/.
Наказом ГУНП в Донецькій області від 23.10.2019 № 459 о/с відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 24.10.2019 ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції (через хворобу)/а.с.10/.
Позивач, не погоджуючись із неповним розрахунком на день звільнення, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення при щорічних відпустках за період з 7 листопада 2015 року по 24 жовтня 2019 року в розмірі середньомісячного грошового забезпечення на момент надання щорічних відпусток, за виключенням сплачених сум, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються постановою КМУ від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988)(у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції), Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок №260) (у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції), а також Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення затвердженої наказом МВС України №499 від 31 грудня 2007 року (у редакції, яка діяла на момент здійснення відповідних виплат) (далі - Інструкція).
Згідно підпункту 2.16.1 пункту 2.16 розділу ІІ Інструкції особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, один раз на рік - допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.
Відповідно до підпункту 2.16.3 пункту 2.16 розділу ІІ Інструкції допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.
Відповідно до підпункту 2.16.4 пункту 2.16 розділу ІІ Інструкції фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.
З довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26 березня 2021 року №378 вбачається, що в період проходження служби в поліції ОСОБА_1 була нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в межах бюджетних асигнувань цілі в розмірі посадового окладу, зокрема, у травні 2016 року - 1700 грн./а.с.44/.
Тобто, вказані виплати були здійсненні позивачу у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке ОСОБА_1 отримував на день виплати, як передбачено Інструкцією (чинною на момент здійснення таких виплат).
За приписами підпункту 3 п. 4 Постанови №988 надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надавати поліцейським матеріальну допомогу для оздоровлення в розмірі посадовою окладу.
Пунктом 13 розділу II Порядку №260 визначено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік надається матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі посадового окладу. Допомога для оздоровлення надається поліцейському за його рапортом, погодженим керівником фінансового підрозділу, в межах асигнувань на зазначені цілі
З довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26 березня 2021 року №378 вбачається, що за період проходження служби в поліції ОСОБА_1 була нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в межах бюджетних асигнувань в розмірі посадового окладу, зокрема, у жовтні 2017 року - 1700 грн. у вересні 2018 року - 1700 грн., у жовтні 2019 року - 1700 грн./а.с.44/.
Таким чином, відповідач нараховуючи позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу, діяв у на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Матеріальну допомогу за 2015 рік позивач отримав під час проходження служби в органах міліції (Лінійне управління на Донецькій залізниці УМВС України на транспорті) у жовтні 2015 року у розмірі - 580 грн.
ОСОБА_1 прийнято на службу до Національної поліції 7 листопада 2015 року.
Рапортів про надання матеріальної допомоги для оздоровлення з 07.11.2015 до 31.12.2015 від позивача до ГУНП в Донецькій області не надходило. Правові підстави щодо виплати матеріальної допомоги для оздоровлення за вказаний період відсутні.
Частиною 2 статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З огляду на те, що позивач отримав матеріальну допомогу на оздоровлення у спірному періоді у розмірі, передбаченому законодавством, яке діяло на час її отримання, доказів щодо звернення до відповідача з рапортом про надання допомоги на оздоровлення за період з 07.11.2015 до 31.12.2015 позивач не надав, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно посилань позивача на Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення затвердженої наказом МВС України №499 від 31 грудня 2007 року (далі - Інструкція), суд зазначає, що вказана інструкція втратила чинність відповідно до наказу МВС України від 31 жовтня 2016 року №1131, який набрав чинності з 13 грудня 2016 року.
З огляду на викладене, суд не приймає посилання позивача на Інструкцію, яка регулює порядок виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017-2019 роки.
Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за роботу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу за кожну годину за період з 7 листопада 2015 року по 25 жовтня 2019 року, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Відповідно до положень ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ, в редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції (далі Закон №580-VІІІ) особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: службу у святкові вихідні дні; службу позмінно, службу з нерівномірним графіком: службу в нічний час. Розподіл службового часу поліцейського визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу поліції.
Відповідно до п. 11 розділу II Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.
Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
З довідок Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26 березня 2021 року №№369,370,371,372,373,374,375376 вбачається, щоОСОБА_1 здійснювалась доплата за роботу в нічний час /а.с.45-52/.
Надані відповідачем докази спростовують твердження позивача, що йому не було сплачено вказану доплату за нічний час, а навпаки підтверджують отримання позивачем додаткової винагороди за службу в нічний час.
Розрахунок доплат за роботу в нічний час позивач не оспорює.
З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволення позову в цій частині позовних вимог.
Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за роботу в понаднормовий час за період з 7 листопада 2015 року по 24 жовтня 2019 року в розмірі 100 відсотків тарифної ставки - за всі відпрацьовані надурочно години, суд зазначає наступне.
Частинами 3 та 5 ст.91 Закону №580-VІІІ визначено, що для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.
Відповідно до пункту 20 розділу І Порядку №260 за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.
Таким чином, за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні, грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується.
У зв`язку із чим, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за понаднормовий час роботи за період з 07.11.2015 по 24.10.2019 задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про:
зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за період з 25 жовтня 2019 року по момент фактичного розрахунку;
зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсацію частини доходів у з в`язку з порушенням строків їх виплати за період часу з 7 листопада 2015 року, по день проведення розрахунку, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012, всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»(далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
За нормами статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За приписами статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі № 520/34/17 дійшов правового висновку про те, що системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином, оскільки позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення, грошове забезпечення за роботу в нічний час, компенсацію за роботу в понаднормовий час за період з 7 листопада 2015 року по 24 жовтня 2019 року не підлягають задоволенню, як наслідок позовні вимоги щодо застосування положень ст.117 КЗпП України та Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», є необґрунтованими.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог та відмовляє у задоволенні позову.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Згідно з ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (пр-т. Нахімова, 86, м. Маріуполь, 87517, ЄДРПОУ 40109058) про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення прийнято в порядку спрощеного позовного провадження 12 квітня 2021 року.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16 квітня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов
Судове рішення № 96358723, Донецький окружний адміністративний суд було прийнято 12.04.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 200/1811/21-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: