Рішення № 96358488, 25.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року Справа № 160/15010/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: предсчтавника позивача представника відповідача Молочок А.О. Каціонова О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі – митний орган, митниця), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару №110000/2020/000196/2 від 18.05.2020 року, №110000/2020/000297/2 від 29.07.2020 року, №110150/2020/000127/1 від 20.10.2020 року.

В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскаржених рішень, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є надуманими і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися декларантом при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.

Ухвалою суду від 18.11.2020 року справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження та з-поміж іншого відповідачу надано термін для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та заперечуючи проти його задоволення у відзиві на позовну заяву указав, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і було прийняті рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи слідує, що 03.10.2019 року, позивачем (Покупець) укладено з компанією “QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL” (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № MSH- 1-2020 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною контракту. Відповідно до умов цього зовнішньоекономічного Контракту, позивач отримав партію товарів (тачки (візки) ручні) на загальну суму 12 552,00 дол. США. За умовами контракту, товар поставлявся на умовах FOB CN QINGDAO згідно із міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010”.

З метою митого оформлення придбаного товару позивач подав відповідачу митні декларації з кожної партії поставленого товару, а саме: від 14.04.2020 року №UA110150/2020/007579, від 28.07.2020 року №UA110150/2020/012282 та від 20.10.2020 року №UA110150/2020/017296. Разом з кожною декларацією окремо подавалися: зовнішньоекономічний контракт № MSH- 1-2020 та специфікації до нього; рахунки-фактури від 14.01.2020р. № Т319-20190815-4, від 26.05.2020 року № E319-20190815-5 та від 10.08.2020 року № E319-20190815-6 відповідно, пакувальні листи; пропозиція укласти договір (оферта) б/н від 03.01.2020 року, паспорти товару, коносаменти та інші документи.

Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору, за ЕМД від 14.04.2020 року №UA110150/2020/007579 – 62360 дол. США, за ЕМД від 28.07.2020 року №UA110150/2020/012282 – 95810 дол. США, а за ЕМД від 20.10.2020 року №UA110150/2020/017296 - 50720 дол. США.

При митному оформленні вказаного товару відповідач зазначив про не надання позивачем декларації країни відправника, встановив порушення умова оплати товару, а також вказав про неповноту включення транспортної складової та додаткових витрат до митної вартості оцінюваного товару.

На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи.

Позивач надав додаткові документи, зокрема, прайс-листи, каталоги, акти виконаних робі, пропозиції, а за ЕМД від 14.04.2020 року №UA110150/2020/007579 ще також банківський платіжний документ, що підтверджує факт сплати транспортно-експедиційних послуг від 12.05.2020 року № 9.

Між тим, митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару № 110000/2020/000196/2 від 18.05.2020 року, № 110000/2020/000297/2 від 29.07.2020 року, № 110150/2020/000127/1 від 20.10.2020 року, відповідно до яких митну вартість заявленого товару за кожною партією товару із застосуванням резервного методу 2-ґ.

Вважаючи ці рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом. При цьому, декларант сплатив різницю митних платежів та випустив товар у вільний обіг.

Вирішуючи спір суд виходить із того, що відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, такі як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини п`ятої вказаної статті Митного кодексу України митному органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митниці мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митницею та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний органне може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, згідно із норм Митного кодексу України, митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному декларантом.

Аналізуючи наведені норми у своїй сукупності суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації

Наявність у митниці обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною законодавець пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, митний орган має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що надані під час митного оформлення товару документи мають суттєві розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.

При цьому, усі розбіжності, що виявив відповідач дублюються за змістом кожного оскарженого рішення. Різницю складає лише дати та порядкові номери наданих документів, а також вартість сплачених послуг.

Так, однією із невідповідностей у наданих документах відповідач вважав порушення умов оплати постановленого товару.

Проте, така позиція відповідача є необґрунтованою, оскільки умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для тверджень про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суд також враховує правову позицію Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 804/911/14, відповідно до якої дата здійснення оплати за товар не впливає на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.

При цьому судом також встановлено, що на момент розмитнення строк оплати за товар ще не сплинув, що не заперечується й відповідачем.

Ще однією із невідповідностей у наданих Товариством документах стало посилання митного органу на не надання декларації країни відправлення.

Однак, такі твердження суд знаходить також необґрунтованими, оскільки відсутність такого документу не впливає на числові значення митної вартості та її розрахунків, при цьому, що відповідачем на надано обґрунтованих доводів стосовно того, які саме складові митної вартості товару мають підтвердити документи від виробника, що містять відомості про якісні характеристики товару, митна декларація країни відправлення, відомості про виробника товару.

Що ж до посилань відповідача про неповноту включення транспортної складової та додаткових витрат до митної вартості оцінюваного товару суд зазначає, що перевезення контейнерів здійснювалась відповідно до укладеного договору міжнародного морського перевезення №1510/912/2019. Перевізником за договором виступає компанія «Global Container Lines .Latvija SIA», яка відповідно до пункту 2.2 договору зобов`язана видати та надати Замовнику коносамент, який є достатнім доказом здійснення перевезена та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення.

При цьому, позивач на повідомлення митниці надсилав лист з поясненнями з приводу того, що відправник та одержувач товару згідно із наданими коносаментами є «MRF INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD» та ICS LTD, які у свою чергу є агентами (субпідрядниками) оператора змішаного перевезення ««Global Container Lines Latvija» SIA, залученими до виконання перевезень.

Перевізником в рамках укладеного договору виданий коносамент, як основний транспортний документ, що підтверджує факт перевезення контейнерів відповідно до узгодженої заявки. Договором не передбачено надання Перевізником інших перевізних документів.

Коносамент, за яким здійснювалось морське перевезення, є єдиним та достатнім документом, що підтверджує його здійснення - надано до митного оформлення. При цьому, вимога митного органу про надання іншого транспортного документу посилаючись на факт, перевантаження, ґрунтується на припущеннях, факт наявності такого документу нічим не підтверджується. .

Слід також зазначити, що відповідно до пунктів 1.2, 4.3 договору №1510/912/2019 від 15.10.19 р. детальні умови перевезення визначаються в заявках, підписаних Замовником, які є невід`ємною частиною Договору.

У заявці, інвойсі, акті виконаних робіт, довідці про вартість транспортних витрат, наданих разом з кожною ЕМД зазначено, що перевантаження входить у загальну вартість фрахту. Таким чином, перевантаження контейнерів у проміжному порту не є додатковою послугою, що надається перевізником, а вартість такого перевантаження включена у загальну вартість .

Узгоджена у відповідній заявці вартість контейнерного перевезення товарної партії повністю, відповідає загальній сумі, зазначеній в інших документах: рахунку на оплату фрахту, довідці про розмір транспортних витрат, акті-виконаних робіт. Слід додатково зазначити, що надані заяви перевезення не містять маршрут надання послуг, у них зазначений маршрут проходження товару, а також найменування послуги та її вартість (графа 11 заявок.

При цьому, перевізником за кожною партією товару складався відповідний інвойс (рахунок-фактура) з вартістю морського перевезення у відповідних контейнерах та до загальної вартості морського фрахту включалися перевантаження контейнерів на інше судно в ході перевезення, а також надбавки БАФ та КАФ. Слід зазначити, що вартість перевезення за ЕМД від 14.04.2020 року №UA110150/2020/007579 повністю сплачена на підтвердження чого матеріали справи містять банківський платіжний документ, що підтверджує факт сплати транспортно-експедиційних послуг від 12.05.2020 року № 9.

Посилання ж відповідача на порушення термінів оплати за надані транспортні послуги судом до уваги на приймаються, оскільки вказані обставини впливають лише договірні зобов`язання її учасників та не впливають на числові значення митної вартості товарів. За ідентичних підстав відхиляються доводи митниці й про відсутність сканованих копій поданих документів.

Необґрунтованими суд знаходить також зауваження митного органу, що наданий разом з декларацією прайс-лист адресний виключено на адресу позивача, оскільки прайс-лист за своїм призначенням є способом розповсюдження продавцем інформації про товар та не впливає на числові показники митної вартості товару.

Крім того слід зазначити, що декларантом не страхувався товар, у зв`язку з чим судом відхиляються доводи митного органу про ненадання таких документів.

Неподання ж декларантом запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митницею іншого методу визначення митної вартості.

При цьому, суд зазначає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом митний орган не вказав, на підставі яких документів (договір, специфікація, товаросупровідні документи, що свідчать про ідентичність, однаковість усіх ознак оцінюваних товарів за ідентичними поставками) ним визначена митна вартість товару саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, порівняння ціни ідентичних товарів саме за ціною договору, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Отже, під час митного оформлення товару позивач подав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Натомість відповідач всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Також відповідач не довів суду обов`язкову в силу частини 1 статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору та впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішень Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № 110000/2020/000196/2 від 18.05.2020 року, № 110000/2020/000297/2 від 29.07.2020 року, № 110150/2020/000127/1 від 20.10.2020 року, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 11580, 22 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару UA110000/2020/000196/2 від 18.05.2020 р.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару UA110000/2020/000297/2 від 29.07.2020 р.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару UA110150/2020/000127/1 від 20.10.2020 р.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 11580,22 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 09 березня 2021 року.

Суддя О.В. Єфанова