Ухвала суду № 96358363, 19.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 квітня 2021 р. Справа № 804/3563/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голобутовського Р.З., суддів: Горбалінського В.В., Єфанової О.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі ліквідатора Славкіної Марини Анатоліївни, Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі ліквідатора Славкіної Марини Анатоліївни (вул. Хрещатик, 8А, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 26194266), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Національний банк України (вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01061, код ЄДРПОУ - 00032106), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність ліквідаторів відповідача та зобов`язати відповідача внести зміни та/або доповнення до Переліку рахунків, за якими позивач має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням гарантованої законом суми, що підлягає відшкодуванню, як це передбачено розділами ІІ та ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами затвердженими рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 року № 14.

- зобов`язати відповідача внести зміни та/або доповнення до Реєстру вимог кредиторів відповідача, згідно вимог статей 49 і 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в частині включення залишку суми мого вкладу з нарахованими відсотками до 4-ї черги вказаного Реєстру вимог кредиторів;

- визнати протиправною бездіяльність та незадовільною й такою, що не є бездоганною ділову репутацію ліквідаторів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідачем не виконано банківські зобов`язання перед позивачем, що також підтверджено судовими рішеннями у справі №201/12262/14-ц, безпосереднім учасником якої було і Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» як відповідач, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

11.06.2018 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.06.2018 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів.

Ухвалою суду від 02.08.2018 року змінено процесуальний статус Національного банку України (вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01061, код ЄДРПОУ 00032106) з третьої особи на співвідповідача.

Також ухвалою суду від 02.08.2018 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Витребувано у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" для дослідження в судовому засіданні належним чином засвідчені копії документів щодо всіх звернень Позивача та відповідей на такі звернення, документів про вжиття Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" необхідних заходів реагування за зверненнями Позивача, а також копій відповідних договорів і облікових документів Банку за вкладом Позивача, згідно договору № 647/2009-18 від 08.10.2009 року.

Витребувано для дослідження в судовому засіданні у Національного банку України як співвідповідача належним чином засвідчені копії документів перевірок Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" підрозділами банківського нагляду НБУ за останні два роки перед віднесенням Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних, а саме:

- посвідчення і розпорядження Національного банку України на здійснення планових і позапланових перевірок Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", довідки про перевірки Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" та заперечення/пояснення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" за такими довідками, звіти про інспекційні перевірки, акти про недопуск до приміщень Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" або/та акти про здійснення протидії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", протоколи зустрічей в рамках інспекційних перевірок Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик";

- службові/доповідні записки або інші документи реагування за результатами зазначених перевірок із усіма змінами та доповненнями, за якими було встановлено під час інспекційної перевірки факти порушення об`єктом перевірки вимоги банківського законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, або ознаки здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та оперативно інформовано про виявлені Факти куратора перевірки, складено довідку про перевірку, у якій зафіксовано виявлені факти, а також письмові пропозиції щодо застосування до об`єкта перевірки адекватних заходів впливу;

- письмові рекомендації Національного банку України за результатами звіту про інспектування Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик";

- всі постанови Національного банку України про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії проблемних та неплатоспроможних (із усіма змінами, доповненнями та додатками), а також доповідні, пояснювальні, службові та/або супровідні записки до них.

Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" та Національний банк України надати до суду засвідчену копію звітних актуалізованих документів щодо структури власності Банку та пов`язаних осіб (до останньої звітної дати перед введенням тимчасової адміністрації у Банку, а також останню актуалізовану звітність, що подавалась ліквідатором у 2018 році), згідно вимог постанови правління НБУ від 12.05.2015 року № 315 та постанови правління НБУ від 21.05.2015 року № 328.

Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" та Національний банк України надати документи про вжиття заходів реагування до пов`язаних осіб Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", за останні два роки перед віднесенням Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних, а також після початку процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", у тому числі звернення до суду та правоохоронних органів.

Вказану ухвалу про витребування доказів від 02.08.2018 року не було виконано НБУ (відповідач-2) і лише частково виконано Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» (відповідач-1), що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 04.09.2018 року зупинено провадження у справі до 16.10.2018 року.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

15.05.2019 року адміністративну справу №804/3563/18 передано раніше визначеному складу суду.

Ухвалою суду від 23.05.2019 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 804/3563/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі ліквідатора Славкіної Марини Анатоліївни, Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалено здійснювати розгляд справи колегіально у складі суддів: головуючий суддя - Голобутовський Р.З., суддя - Конєва С.О., суддя - Горбалінський В.В. та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі № 804/3563/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі ліквідатора Славкіної Марини Анатоліївни, Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Витребувано у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі ліквідатора Славкіної Марини Анатоліївни для дослідження в судовому засіданні належним чином засвідчені копії документів щодо всіх її звернень та відповідей на такі звернення, документів про вжиття Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" необхідних заходів реагування за її зверненнями, а також копій відповідних договорів і облікових документів Банку за її вкладом, згідно договору № 647/2009-18 від 08.10.2009 року.

Витребувано для дослідження в судовому засіданні в Національного банку України належним чином засвідчені копії документів перевірок Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" підрозділами банківського нагляду НБУ за останні два роки перед віднесенням Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних, а саме:

- посвідчення і розпорядження Національного банку України на здійснення планових і позапланових перевірок Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", довідки про перевірки Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" та заперечення/пояснення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" за такими довідками, звіти про інспекційні перевірки, акти про недопуск до приміщень Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" або/та акти про здійснення протидії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", протоколи зустрічей в рамках інспекційних перевірок Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик";

- службові/доповідні записки або інші документи реагування за результатами зазначених перевірок із усіма змінами та доповненнями, за якими було встановлено під час інспекційної перевірки факти порушення об`єктом перевірки вимоги банківського законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, або ознаки здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та оперативно інформовано про виявлені факти куратора перевірки, складено довідку про перевірку, у якій зафіксовано виявлені факти, а також письмові пропозиції щодо застосування до об`єкта перевірки адекватних заходів впливу;

- письмові рекомендації Національного банку України за результатами звіту про інспектування Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик",

- всі постанови Національного банку України про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії проблемних та неплатоспроможних (із усіма змінами, доповненнями та додатками), а також доповідні, пояснювальні, службові та/або супровідні записки до них;

- зобов`язати Національний банк України та Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" надати до суду засвідчену копію звітних актуалізованих документів щодо структури власності Банку та пов`язаних осіб (до останньої звітної дати перед введенням тимчасової адміністрації у Банку, а також останню актуалізовану звітність, що подавалась ліквідатором у 2019 році), згідно вимог постанови правління НБУ від 12.05.2015 року № 315 та постанови правління НБУ від 21.05.2015 року №328;

- зобов`язати Національний банк України та Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" надати документи про вжиття заходів реагування до пов`язаних осіб ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», за останні два роки перед віднесенням Національним банком України до категорії неплатоспроможних, а також після початку процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", у тому числі звернення до суду та правоохоронних органів.

Ухвалою суду від 18.07.2019 року зупинено провадження у справі до отримання інформації про одужання позивача.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 року визначено склад колегії суддів (за наявності): 1. Голобутовський Роман Зіновійович - головуючий суддя. 2 .Горбалінський Володимир Володимирович. 3 .Єфанова Ольга Володимирівна. Підстави проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: Тимчасова непрацездатність судді.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року поновлено провадження у справі.

У підготовче засідання 14.12.2020 року учасники справи не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Частиною 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

14.12.2020 року судом ухвалено закрити підготовче засідання та продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 27.01.2021 року витребувано від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053) інформацію про те, чи є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб правонаступником Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі ліквідатора Славкіної Марини Анатоліївни, а також належним чином завірені документи на підтвердження такої інформації.

19.02.2021 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла інформація, згідно з якою ПАТ «КБ «Хрещатик» припинено як юридичну особу без правонаступництва.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач - вкладник у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» (відповідач-1), що підтверджується договором банківського вкладу №647/2009-18 від 08.10.2009, квитанцією №153 від 08.10.2009 та меморіальним валютним ордером №317 від 08.10.2009, копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивачем долучено до позову і матеріалів справи копії запитів до Банку (відповідач-1) від 04.12.2017, від 25.01.2018, від 17.04.2018, від 24.04.2018 та копії відповідей Банку від 28.12.2017 №2-2/6057, від 27.02.2018 №9-1/777, від 15.05.2018 №3/1799, від 22.05.2018 №9-2/1894, якими, на думку позивача, ліквідатори відповідача-1 протиправно відмовляють у наданні запитуваної інформації за банківським вкладом позивача, обліку заборгованості за вкладом позивача в сумі 2075000 (два мільйони сімдесят п`ять тисяч) доларів США 00 центів та нарахованих відсотках, заперечують факт такої заборгованості та протиправно відмовляють у внесенні змін та/або доповнень до Переліку рахунків, за якими позивач має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням гарантованої законом суми, що підлягає відшкодуванню, як це передбачено розділами ІІ та ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 №14 (далі – Перелік рахунків), протиправно відмовляють позивачу вчинити дії щодо змін та/або доповнень до Реєстру вимог кредиторів відповідача-1 згідно з вимогами статей 49 і 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в частині включення залишку суми вкладу позивача з нарахованими відсотками до 4-ї черги вказаного Реєстру вимог кредиторів.

Також позивач посилається на факти та обставини правомірності своїх вимог за банківським вкладом у відповідача-1, що вже встановлені судовими рішеннями у іншій судовій справі, учасником процесу в якій був відповідач-1, копії яких також було долучено до позову.

Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2015 у справі №201/12262/14-ц, що підтримано ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.03.2015, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.05.2015 та постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.01.2016, на користь позивача стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» кошти у розмірі 2279254 (два мільйони двісті сімдесят дев`ять тисяч двісті п`ятдесят чотири) долари США 00 центів (з яких сума вкладу – 2075000 (два мільйони сімдесят п`ять тисяч) доларів США 00 центів та нараховані відсотки за вкладом – 204254 (двісті чотири тисячі двісті п`ятдесят чотири) долари США 00 центів.

Посилаючись на вказані обставини та факти щодо невиконаних банківських зобов`язань перед позивачем, що також підтверджені судовими рішеннями у справі №201/12262/14-ц, безпосереднім учасником якої було Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» як відповідач, беззаперечними й законними вважає позивач свої вимоги у цій справі за своїм банківським вкладом.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові (позивачу) належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже, за загальним правилом саме власнику належить правомочність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені судом у справі №201/12262/14-ц мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи, а тому ці факти доказування не потребують. Рішення у вказаній справі не скасовано, вони набрали законної сили.

Рішення суду у справі №201/12262/14-ц не виконано ПАТ «КБ «Хрещатик», а кошти позивачу не повернуті.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» («Застосування судами Конвенції та практики Суду»): Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 «Захист власності» Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Європейський суд з прав людини у своїй практиці розкриває поняття «верховенство права» (преамбула Конвенції, яка застосовується при тлумаченні всіх статей Конвенції та статей Протоколів до Конвенції), зокрема, через принцип юридичної визначеності, складовою якого є неможливість застосування закону до особи, яка не могла знати про його існування ("non-retroactivity").

У рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 -62 від 10 травня 2007 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у матеріалах справи суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд лише дав оцінку наявним документам, поданим учасниками, викладеним на офіційних веб-ресурсах суб`єктів владних повноважень та обставинам у даній справі при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах.

Факти систематичного ігнорування ліквідаторами численних запитів позивача, досліджених судом і наявних у матеріалах цієї справи, ненадання відповідачем-1 відповідей на такі запити або неналежне й вибіркове надання відповідачем-1 лише окремих запитуваних відомостей за зверненнями позивача, свідчать про умисну й протиправну поведінку ліквідаторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» (відповідач-1) як службових осіб, спеціально призначених суб`єктом владних повноважень – Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, відповідальних за здійснення ліквідаційної процедури Банку та усвідомлюючих наслідки своєї протиправної бездіяльності під час ліквідаційної процедури та судового провадження у цій справі, а саме ліквідаторів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Враховуючи долучені позивачем до матеріалів справи документи щодо ігнорування відповідачем-1 звернень позивача та вимог суду у цій справі, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України (п.4) від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», значення терміну «ділова репутація», наведене у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», положення частини першої статті 35 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими викладено вимоги до уповноваженої особи Фонду, ділова репутація вказаних позивачем ліквідаторів ПАТ «КБ «Хрещатик» у цій судовій не може вважатись бездоганною, а їх бездіяльність є протиправною.

Доводами та долученими документами позивача, а також інформацією з офіційного веб-сайту НБУ підтверджено фактичні обставини справи, якими встановлено пов`язаних осіб банку (відповідача-1), відповідальних за неналежне реагування за зверненнями позивача та неповернення коштів позивача за відповідними банківськими правочинами у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 16 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що на офіційному сайті НБУ як банківського регулятора у розділі «Банківський нагляд» (https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=76262&cat_id=36794) визначалось таке: Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо здійснення банківської діяльності.

Для здійснення своїх функцій Національний банк України має право безоплатно одержувати від банків, банківських об`єднань та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку України, а також від осіб, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.

Отримана інформація не підлягає розголошенню за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Під час здійснення банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Згаданий розділ офіційного сайту НБУ містить підрозділ «Реєстрація та ліцензування» (https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=75511&cat_id=17823463), де зазначено:

У розділі висвітлюються основні реквізити діючих банків України, банків та небанківських фінансових установ, що отримали генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, розкривається структура власності банків, що забезпечує прозорість банківської системи для її контрагентів та учасників.

Довідник банків України з функцією інтерактивного пошуку містить інформацію щодо основних реквізитів банків, їхніх філій, відділень та представництв в Україні та за кордоном.

Інформація про власників істотної участі у банках України розкриває структуру власності банків відповідно до вимог Закону України від 02.03.2015 №218-VIII щодо посилення відповідальності пов`язаних із банком осіб, а також Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку та Постанови Правління Національного банку України щодо наслідків невідповідності структури власності банків вимогам щодо її прозорості. Передбачає оприлюднення інформації щодо учасників банків та осіб, які опосередковано володіють істотною участю у банку, а також взаємозв`язки між ними, схематичне зображення структури власності. Інформація публікується на підставі наданої банками інформації.

Згідно з відомостями про остаточних ключових учасників у структурі власності ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», викладених у цьому підрозділі сайту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 остання актуалізована інформація викладалась лише 18 лютого 2016 року, тобто є підтвердженою НБУ, зокрема:

https://bank.gov.ua/files/Shareholders/300670/index.html.

Ліквідація ж Банку (відповідача-1) розпочалась 06.06.2016, згідно з даними офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб:https://www.fg.gov.ua/articles/3789-rozpochato-protseduru-likvidatsii-pat-kb-khreshchatik-ta-delegovano-povnovazhennya-likvidatora-banku.html.

Так, починаючи з моменту ліквідації та протягом здійснення ліквідації відповідача-1, й під час розгляду цієї справи, ані ліквідаторами Банку, ані НБУ як регулятором фактично не змінювалась викладена на веб-сайті НБУ інформація щодо пов`язаних осіб, а отже, така інформація наразі є офіційно підтвердженою НБУ, актуальною для використання всіма учасниками процесу та будь-якими заінтересованими особами, як статистична інформація з порушених вище питань обов`язкової банківської звітності щодо керівників, службових осіб чи акціонерів банку та інших осіб, які незалежно від формального володіння мають значний вплив на управління чи діяльність юридичної особи (ст. ст. 2, 34, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Позивачем у поданих до суду процесуальних документах наголошувалось на важливості дослідження документів та питань протиправної бездіяльності керівництва ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» (відповідач-1) та інших пов`язаних осіб, чиї дії та/або бездіяльність призвели до порушення прав та інтересів позивача як клієнта (вкладника, кредитора) банку, обізнаність керівництва та акціонерів банку (відповідача-1), суб`єктів владних повноважень в особі Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про невиконання рішень судів щодо позивача у справі №201/12262/14-ц, відповідно до існуючої офіційної звітності, що має перевірятись у процесі діяльності як акціонерного товариства, так і Банку, невжиття суб`єктами владних повноважень своєчасних і адекватних заходів реагування для захисту порушених прав позивача як кредитора/вкладника (позивача), виявлення всіх підстав та причин таких триваючих порушень прав особи/клієнта (позивача) у діяльності відповідача-1 як банку.

Зокрема, як вказано на офіційному веб-сайті НБУ серед ключових учасників у структурі власності ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» є Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської Ради (Україна, 01044, вул. Хрещатик, буд.36, код ЄДРПОУ 22883141). Опис взаємозв`язку з Банком визначено «через Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якому належить 24,9397% акцій банку, та через Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якому належить 0,0605% акцій банку. Контролер Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»).

Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку, згідно з частиною четвертою статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Водночас пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. А якщо дії або бездіяльність такої пов`язаної особи призвели до завдання банку шкоди з її вини, така пов`язана особа несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду, як це визначено частинами п`ятою та шостою статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Судом також взято до уваги, що відповідно до міжнародно-правових зобов`язань держави України згідно з веб-сайтом НБУ (https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0%20%D0%9C%D0%92%D0%A4%20%D0%9B%D0%B8%D1%81%D1%82%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D1%96%D1%80%20_%20%D0%9C%D0%95%D0%A4%D0%9F%20%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C%202020.pdf?v=4) офіційним листом про наміри від 02.06.2020 року №1812/0/2/-20 за підписом Президента України, Прем`єр-міністра України, Міністра фінансів України та Голови НБУ на адресу директора-розпорядника Міжнародного Валютного Фонду було надіслано відповідні запевнення, твердження та Меморандум (Додаток І) із положеннями щодо стабільності банківської системи, зокрема й роботи з пов`язаними особами банків (п.п. 9-19, п.п. 22-23, п.п. 25-26).

Також суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 року у справі № 826/20221/16 стосовно визнання осіб у статусі пов`язаних із банком (п.п.71-75).

Пунктом 1 глави 1 розділу II Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315 (далі - Положення № 315) встановлено, що особа є пов`язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов`язаною з банком відповідно до вимог статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк самостійно виявляє пов`язаних з банком осіб, формує і подає до Національного банку України перелік таких осіб щомісяця. У цьому переліку визначається дата, станом на яку особа визнана такою, що є пов`язаною з банком. Такий перелік є динамічним, він постійно оновлюється на підставі зміни інформації щодо особи, визначеної пов`язаною з банком. Якщо пов`язану з банком особу визначено такою на підставі рішення Комісії і перевірки операцій банків з такими особами, то за відсутності заперечень банку відповідна особа має бути включена банком до наступного щомісячного переліку пов`язаних з банком осіб. Таким чином, рішення Комісії має обмежений термін дії воно використовується для включення банком особи в наступний щомісячний перелік пов`язаних з банком осіб (це рішення по суті є адресованою банку вказівкою Національного банку України доповнити відповідний перелік, зробленою за наслідками здійснення банківського нагляду).

Таким чином, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо пов`язаних з банком осіб підлягають застосуванню, якщо особи підпадають під визначення частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», незалежно від того, чи був такий статус цих осіб підтверджений рішенням Національного банку України чи виявлений банком самостійно.

Крім того, оцінюючи характер правовідносин у справах за участю Фонду та його уповноважених осіб, Велика Палата Верховного Суду сформулювала у своїх постановах висновки, які в цілому можна узагальнити так (п.п. 105-106).

Фонд виконує владно-управлінську функцію у відносинах, що випливають з організації виплати гарантованої державою суми відшкодування за вкладом, що не перевищує 200000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування). Правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника. Відповідно й спір, який випливає із цих правовідносин, є публічно-правовим. До публічно-правових віднесено й спори стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, адже у таких відносинах Фонд виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб (така позиція викладена у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 06 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, 813/6392/15, 818/377/16, 804/15159/15, 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17, від 23 січня 2019 року у справі № 639/5960/17 тощо).

У п.п.118-122 цієї постанови також вказано наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», спираючись на свою попередню практику, вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, у світлі практики ЄСПЛ слід беззаперечно дотримуватись правил юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції на час звернення позивачів з позовною заявою та розгляду справи судами попередніх інстанцій вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини, та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Необхідно зазначити, що на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.10.2020 з`явилось повідомлення (https://www.fg.gov.ua/articles/48672-likvidaciyu-ta-viplati-vkladnikam-pat-kb-hreshchatik-zaversheno.html) про завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» (відповідач-1), отже ліквідаційна процедура була звершено достроково, враховуючи попередні повідомлення на офіційному сайті Фонду.

Як встановлено судом, 19.02.2021 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла інформація, згідно з якою ПАТ «КБ «Хрещатик» припинено як юридичну особу без правонаступництва.

За правилами п. 5 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З огляду на викладене, оскільки судом отримано інформацію, згідно з якою ПАТ «КБ «Хрещатик» припинено як юридичну особу без правонаступництва, суд робить висновок про те, що провадження у справі необхідно закрити.

Керуючись ст. ст. 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі №804/3563/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі ліквідатора Славкіної Марини Анатоліївни, Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – закрити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Р.З. Голобутовський

Суддя В.В. Горбалінський

Суддя О.В. Єфанова