Рішення № 96357433, 19.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 квітня 2021 р. справа № 120/2861/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови

в с т а н о в и в

02.04.2021 року Головне управління ПФУ у Вінницькій області звернулось в суд з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що 24.03.2021 року відповідачем винесено постанову, якою накладено на Головне управління ПФУ у Вінницькій області штраф в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.

На переконання позивача, постанова державного виконавця від 24.03.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки рішення суду виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження, а заборгованість у розмірі 2841,56 грн., яка на думку відповідача свідчить про невиконання рішення суду, буде виплачена після виділення коштів на фінансування з державного бюджету України.

Вищевикладені обставини зумовили Головне управління ПФУ звернутись з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 07.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

14.04.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказав, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження № 64076623 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 120/4501/20-а, виданого 15.12.2020 Вінницьким окружним адміністративним судом про «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 05.03.2019 року, виходячи зі 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.

Державним виконавцем 11.01.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, надавши до Відділу протягом вказаного періоду обґрунтовано відповідь та документальне підтвердження її виконання.

В ході провадження виконавчих дій, Головним управління ПФУ у Вінницькій області на адресу відділу надано лист про виконання рішення суду, відповідно до якого боржником проведено розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 , який станом на 01.04.2019 року склав 2603,48 грн. з урахуванням 100% підвищення та донараховано стягувачу кошти в сумі 2841,56 грн. за період з 05.03.2019 року по 31.12.2019 року. Однак, виплата перерахованих коштів боржником здійснена не була за відсутності виділених коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб» встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

На переконання відповідача, державний виконавець зобов`язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, у зв`язку з чим, наділений повноваженнями щодо накладення штрафів на боржника, повідомлення правоохоронних органів для притягнення боржника до відповідальності, на підставі чого, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», 24.03.2021 винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. та надано новий строк виконання. Копію постанови з вимогою виконати рішення суду направлено боржнику. Крім цього, боржника попереджено, що в разі повторного невиконання рішення боржником державний виконавець накладає штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Третя особа не скористалась своїм правом на подання пояснень, хоча про відкриття провадження у справі та можливість подання письмових пояснень повідомлялась належним чином, що підтверджується розпискою про вручення ухвали про відкриття провадження.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив, що в провадженні Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження № 64076623 з примусового виконання виконавчого листа № №120/4501/20-а, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 15.12.2020 року, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 05.03.2019 року, виходячи зі 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.

11.01.2021 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64076623. Згідно пункту 2 цієї Постанови, боржнику необхідно виконати рішення суду протягом десяти днів з дня відкриття виконавчого провадження, про що повідомити державного виконавця.

Листом Головного управління ПФУ у Вінницькій області №0200-0802-5/3423 від 19.01.2021 року повідомлено державного виконавця про те, що рішення суду виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження. На виконання рішення суду у справі №120/4501/20-а, Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.04.2019 року склав - 2603,48 грн. з урахуванням 100% підвищення та донараховано стягувачу кошти в сумі 2841,56 грн. за період з 05.03.2019 року по 31.12.2019 року.

Також, повідомили, що сума заборгованості у розмірі 2841,56 грн. за період з 05.03.2019 року по 31.12.2019 року буде виплачена після виділення коштів на фінансування з державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону №2262 встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів державного бюджету України. Власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону №1058. Статтею 73 Закону №1058 встановлено вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим законом. Тобто, в Головного управління відсутні правові підстави для виплати пенсій колишнім працівникам силових структур за рахунок власних коштів.

10.03.2021 року державним виконавцем винесено вимогу №3108/2.3-22/8, зі змісту якої вбачається, що в ході провадження виконавчих дій, Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області на адресу Відділу надано лист, відповідно до якого боржником проведено розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 , який станом на 01.04.2019 року склав 2603,48 грн. з урахуванням 100% підвищення та донараховано стягувачу кошти в сумі 2841,56 грн. за період з 05.03.2019 року по 31.12.2019 року. Однак, виплата перерахованих коштів боржником здійснена не була за відсутності виділених коштів на фінансування з Державного бюджету України.

10.03.2021 року до Відділу надійшло звернення ОСОБА_1 про виконання рішення суду в повному обсязі із задіянням всіх передбачених Законом методів.

Також, в вимозі державного виконавця зазначено, що підтвердження виплати стягувачу нарахованих коштів в сумі 2841,56 грн. станом на 10.03.2021 року у Відділі відсутнє.

У зв`язку із викладеним, державним виконавцем зобов`язано Головне управління ПФУ у Вінницькій області в строк до 19.03.2021 року в повному обсязі виконати рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/4501/20-а, а саме провести виплату ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 2841,56 грн. за період з 05.03.2019 року по 31.12.2019 року відповідно до рішення суду.

Обґрунтовану відповідь з документальним підтвердженням щодо повного виконання рішення суду, зобов`язано надати Відділу до 19.03.2021 року.

На виконання вимоги державного виконавця, Головне управління ПФУ у Вінницькій області листом від 17.03.2021 року №0200-0802-5/17780 повідомило, що сума заборгованості у розмірі 2841,56 грн за період з 05.03.2019 року по 31.12.2019 року буде виплачена після виділення коштів на фінансування з державного бюджету України, оскільки нормами ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб» встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, просили закінчити виконавче провадження.

24.03.2021 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на Головне управління ПФУ у Вінницькій області за невиконання рішення суду без поважних причин, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Головне управління ПФУ у Вінницькій області вважає постанову державного виконавця від 24.03.2021 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин протиправною та такою, що підлягають скасуванню, оскільки рішення суду виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження, у зв`язку із чим звернулись з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 2-3 ст. 63 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Приписами ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу вказаних норм слідує, що на момент прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов`язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм Закону №1404 можуть вважатися обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

При цьому, встановлення таких обставин як: - невиконання судового рішення; - наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально. Обов`язок з`ясування цих обставин покладено на державного виконавця.

Отже, предметом доказування в межах даної адміністративної справи є встановлення поважних причин невиконання Головним управління ПФУ у Вінницькій області рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року у справі №120/4501/20-а, в частині виплати ОСОБА_1 перерахованих коштів. В той же час, рішення суду не виконано у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Оцінюючи поважність причин невиконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення №28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення №28-2, основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування пенсій та виплата пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. З цією метою Управління здійснює перерозподіл коштів між районами (містами).

Виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.1 ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ") .

Частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Фонду виділених з Держаного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач повідомляв відповідача про неможливість виконання рішення суду в частині виплати нарахованої пенсії через відсутність коштів у Державному бюджеті України та про здійснення виплати після їх виділення .

Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 25.02.2021 року у справі №120/7463/20-а та Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року у справі №757/29541/14-а.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в сумі 2841,56 грн. не виконано з поважних причин, а тому підстави для застосування штрафу визначена частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" - відсутні.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд при вирішенні даної справи, враховує висновок Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» , що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частинами першою та другою КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому постанова державного виконавця про накладення штрафу у межах виконавчого провадження №64076623 від 24.03.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає про наступне.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач є органом державної влади, тобто суб`єктом владних повноважень, що не дає правових підстав для відшкодування позивачу судових витрат на сплату судового збору. Разом з тим, такі доводи суд вважає необґрунтованими оскільки у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень виступає саме Управління, посадовою особою якого (державним виконавцем) щодо позивача прийнято індивідуальний акт (рішення) при здійсненні владно-управлінських функцій.

При цьому, сам по собі статус позивача у справі як органу державної виконавчої влади, автоматично не свідчить про наявність у позивача статусу суб`єкта владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Таким чином у спірних правовідносинах позивач немає статусу суб`єкта владних повноважень, а вважаться учасником виконавчого провадження (юридичною особою), який звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів у зв`язку з прийняттям державною виконавчою службою (суб`єктом владних повноважень) індивідуального рішення (акта).

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 08.04.2021 року у справі 120/7464/20-а.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь Головного управління ПФУ у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2270 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Бойка Сергія Володимировича від 24.03.2021 року про накладення штрафу за не виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 64076623.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір в розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403);

Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43316784);

Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення у повному обсязі виготовлено 19.04.2021 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович