Рішення № 96357328, 19.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 квітня 2021 р. Справа № 120/1235/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУПФУ у Вінницькій області, відповідач) про :

- визнання протиправним та скасування рішення №905140159047 від 20.10.20 р. щодо не врахування заробітної плати згідно наданих довідок №1037/03- М від 23.11.2015 р. та №154 від 21.12.2016 р. відповідно до ст. 40 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язання провести з 20.10.2020 р. нарахування та виплату пенсії із урахуванням довідок №1037/03- М від 23.11.2015 р. та №154 від 21.12.2016 р. відповідно до ст. 40 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язання виплатити з 20.10.2020 р. різницю між виплаченою пенсією та перерахованою із урахуванням заробітної плати вказаної у довідках №1037/03- М від 23.11.2015 р. та №154 від 21.12.2016 р. відповідно до ст. 40 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що йому безпідставно не враховано довідки про заробітну плату №1037/03- М від 23.11.2015 р. та №154 від 21.12.2016 р., відтак, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 18.02.2021 р. відкрито провадження у справі в порядку письмового провадження.

10.03.21 р. надійшов відзив, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те, що довідка №1037/02- М від 23.11.2015 р. , яка долучена до заяви про здійснення перерахунку пенсії не несе жодної інформації щодо трудової діяльності заявника. Відтак, спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Ухвалою від 01.04.2021 р. витребувано додаткові докази.

Оцінюючи позовні вимоги, суд доходить висновку, що такі не підлягають задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно з частинами другою та третьою ст. 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.

Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Статтею 3 Угоди від 13 березня 1993 року також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом РФ про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи РФ відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства РФ.

Аналогічні положення закріплені і в частині третій статті 96 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" від 15 травня 1990 року № 1480-І, відповідно до якої при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.

Стосовно застосування норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 66 Закону №1788-ХІІ, який введений в дію з 01 січня 1992 року, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)

Згідно зі статтею 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Пунктом 2 статті 41 Закону № 1058-IV, визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), зокрема, отримувані особою до набрання чинності цим Законом (до 01 квітня 2004 року), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), (до 01 липня 1998 року) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов`язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти, розмір яких від 1,1 до 2,0, застосовуються до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, районах Сибіру, Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини РФ.

Тобто, такий коефіцієнт пов`язаний саме із проживанням та роботою особи на території, в тому числі, районів Крайньої Півночі.

При цьому суд акцентує увагу, що Законом № 1788-XII та Законом № 1058-IV, які були чинними в спірний період роботи позивача та на час призначення пенсії, не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта.

Крім того, наведеними Законами регулюються питання включення заробітку за період страхового стажу, що є відмінним від трудового. Спірний період роботи позивача не є страховим в розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування України, у зв`язку з чим правила щодо обчислення пенсії з урахуванням такого заробітку застосовуються з урахуванням двосторонньої міжнародної угоди, якою є Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року.

Крім того, питання неврахування при розрахунку пенсії північної надбавки було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка в постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №489/5283/16-а дійшла висновку, що законодавством не передбачено право осіб на врахування до заробітку, з якого обчислюється пенсія, північної надбавки, яку отримували особи під час роботи в районах Крайньої Півночі. Факт сплати роботодавцем позивача страхових внесків з вказаних сум виплаченої надбавки в даному випадку жодного значення для вирішення спору не має.

Отже, як видно при обчисленні пенсії не враховується заробіток до якого входить північна надбавка, яку отримували особи під час роботи в районах Крайньої Півночі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 22.02.2021 р. у справі №266/258/16-а.

В контексті наведеного, оцінюючи вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення №905140159047 щодо не врахування заробітної плати згідно наданих довідок №1037/03- М від 23.11.2015 р. та №154 від 21.12.2016 р. відповідно до ст. 40 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд вказує на таке.

Як встановлено, позивач 20.10.2020 р. звернувся до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку, до якої додав лише архівну довідку №1037/02- М від 23.11.2015 р., яка не містить жодних даних про трудову діяльність позивача, лише зазначає про реорганізацію "ООО "Содружество -3".

Більш того, спірним рішення відмовлено саме у врахуванні довідки №1037/02- М від 23.11.2015 р. з підстав відсутності в ній інформації про трудову діяльність ОСОБА_1 .

Окремо , суд вказує й на те, що позивачем не вірно вказано дату прийняття рішення №905140159047, оскільки таке прийнято не 20.10.2020 р., а 28.10.2020 р.

Відтак, із урахуванням вищенаведеного рішення №905140159047 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Окремо суд , також вказує й на таке.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2019 р. у справі №120/3564/19-а, яке набрало законної сили, встановлено наступне:

"31.07.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням архівних довідок № 1037/03-М від 23.11.2015 та № 154 від 21.12.2016 відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 58).

За результатами розгляду вказаної заяви та враховуючи додатково отримані відомості про заробітну плату позивача під час роботи в Російській Федерації, позивачу проведено перерахунок пенсії за віком з урахуванням довідки ТОВ «Надра» про заробітну плату для обчислення пенсії № 154 від 21.12.2016 за період роботи з 06.07.2011 по 21.05.2012, з 22.05.2012 по 28.02.2013 та з 09.04.2013 по 28.05.2015.

Втім, як видно з матеріалів пенсійної справи (а.с. 53-57), перерахунок пенсії позивача на підставі вказаної довідки здійснено відповідачем лише з 26.05.2017, а не з дати призначення пенсії, тобто з 16.12.2016.

.....Щодо врахування районного коефіцієнта, який виплачувався позивачу в розмірі 70% згідно з архівною довідкою № 1037/03-М від 23.11.2015, суд зазначає таке.

Відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03.08.1972, Закону СРСР від 15.05.1990 №1480-I «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» (далі - Закон № 1480-I) особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

При цьому статтею 78 діючого на той час Закону №1480-I було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.

Відповідно до підпункту «д» пункту 15 Інструкції «Про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування», затвердженої Постановою Президії ВЦРПС від 29.02.1960, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнт.

Разом з тим, частиною третьою статті 96 Закону № 1480-I передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.

Крім того, ні Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ні Законом України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено включення в заробітну плату районного коефіцієнту.

Відтак районний коефіцієнт за період роботи в районах Крайньої Півночі не може враховуватись при обчислені розміру пенсії в Україні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 345/3172/17, від 26.09.2018 у справі № 671/86/15-а, від 28.02.2019 № 345/4316/16-а, від 30.05.2019 у справі № 48/2974/14-а, від 16.07.2019 № 348/1724/17, від 14.11.2019 № 348/1539/17 тощо.

Таким чином, оскільки як в архівній довідці за № 1037/03-М від 23.11.2015, так і в довідці № 312-М від 16.06.2017 (на запит відповідача) розмір заробітної плати позивача за 2001-2010 рр. вказано з урахуванням районного коефіцієнту 70% та північної набавки 50%, суд погоджується з правомірністю дій відповідача щодо відмови у врахуванні заробітної плати позивача за вказаний період при обчисленні розміру пенсії за віком.".

Отже, як видно судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що позивачеві вже здійснено перерахунок на підставі довідки № 154 від 21.12.2016 р., а також вказано про відсутність підстав для врахування довідки за № 1037/03-М від 23.11.2015 р.

Більш того, в резолютивній частині даного рішення, суд вказав:

"Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком за період з 16.12.2016 до 25.05.2017 з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 154 від 21.12.2016, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Надра» (м. Нижньовартовськ Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області, Російська Федерація).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком за період з 16.12.2016 до 25.05.2017 з урахуванням заробітної плати відповідно до вищезазначеної довідки, та виплатити позивачеві недотримані у зв`язку з цим суми пенсії.".

Відтак, враховуючи, що довідка № 154 від 21.12.2016 врахована пенсійним органом, відсутні підстави для її повторного враховування.

За таких обставин, беручи до уваги, що позивач при зверненні до пенсійного фонду в жовтні 2020 р. не надавав архівних довідок № 1037/03-М від 23.11.2015 та № 154 від 21.12.2016 та враховуючи судове рішення від 05.12.2019 р. у справі №120/3564/19-а , суд доходить висновку, що спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню. А отже, відсутні підстави зобов`язувати пенсійний орган перераховувати пенсію із врахуванням довідок № 154 від 21.12.2016 р. та № 1037/03-М від 23.11.2015 р. та виплачувати різницю.

За змістом статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вище наведене, на думку суду, відповідач при наданні оскаржуваної відповідач діяв в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваної відповіді та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повний текст судового рішення складено: 19.04.2021 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна