Рішення № 96357245, 12.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 квітня 2021 р. Справа № 120/405/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Якушинецької сільської ради (далі - Якушинецька СР, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,15 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту села Зарванці Вінницького району Вінницької області. Однак, як зазначено в позові, рішенням № 602 від 29.09.2020 48 сесії 7 скликання Якушинецької СР у наданні вказаного дозволу відмовлено з посиланням на те, що земельна ділянка, щодо якої подано клопотання, перебуває в користуванні громадян та заявник не подав погодження землекористувача.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням відповідача, вважає його незаконним і протиправним, а тому звертається до суду з цим позовом.

Відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

За правилами частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного від 25.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень та витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, із відповідними до нього додатками (у разі наявності таких); державних актів на право власності / актів постійного користування земельною ділянкою, згідно з якими земельна ділянка, яку бажав отримати ОСОБА_1 , перебуває в користуванні третіх осіб.

19.03.2021 до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про продовження строку на подання відзиву.

Ухвалою суду від 29.03.2021 Якушинецькій СР продовжено строк на подання відзиву на позовну заяву та повторно витребувано докази.

06.04.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка була надана громадянину ОСОБА_3 відповідно до рішення 10 сесії 22 скликання Якушинецької СР від 15.11.1996, наказу від 15.11.1996. Відповідач зазначає, що вказана земельна ділянка використовується та обробляється. До відзиву відповідач додав копії рішення 10 сесії 22 скликання Якушинецької СР від 06.03.1997, наказу відкритого акціонерного сільськогосподарського товариств "Якушинецьке" від 15.11.1996, клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, із відповідними до нього додатками.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем доводи, суд встановив, ОСОБА_1 звернувся до Якушинецької СР із письмовим клопотанням від 28.08.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,15 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту села Зарванці Вінницького району Вінницької області (межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520688900:04:001:0448). До клопотання надав, зокрема копію графічних матеріалів із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

За наслідком розгляду вказаного клопотання 29.09.2020 Якушинецька СР прийняла рішення 48 сесії 7 скликання № 602 "Про розгляд клопотання ОСОБА_1 ", яким відмовлено у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що бажана для позивача земельна ділянка перебуває в користуванні громадян та заявник не надав погодження землекористувача.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

Згідно із ч. 1 ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (ст. 40 ЗК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше 0,25 гектара, в селищах не більше 0,15 гектара, в містах не більше 0,10 гектара.

Отже, законом гарантовано право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель державної та комунальної власності.

Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону № 280/97-ВР).

Отже, аналізуючи вказані норми права, суд наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову в його наданні у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.02.2020 у справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 у справі за № 818/1707/16, від 14.05.2020 у справі за №360/536/17-а, та інших.

Частиною 5 статті 242 КАС України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначалося судом вище, підставою для відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стало посилання відповідача на те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка надана в користування громадян і заявник не надала погодження землекористувача на її вилучення.

Із наданих відповідачем письмових пояснень у відзиві на позовну заяву та додаткових доказів встановлено, що правовим актом, яким земельні ділянки надавалися в користування громадян, є рішення 10 сесії 22 скликання Якушинецької СР від 06.09.1997 та наказ відкритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Якушинецьке" від 15.11.1996. Відповідно до вказаного наказу виділено під забудову індивідуальних будинків земельну ділянку розміром 4 га по 0,15 га кожному відповідно до списку 26 громадян, в тому числі ОСОБА_3 . Рішенням 10 сесії 22 скликання Якушинецької СР від 06.09.1997, розглянувши наказ відкритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Якушинецьке" від 15.11.1996, надано згоду на відведення земельної ділянки 4 га з земель ВАСТ "Якушинецьке" під забудову індивідуального житла; надано земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по 0,15 га кожному окремою.

З цього приводу суд враховує що дійсно, в силу вимог ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Водночас судом встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів про те, що бажана для позивача земельна ділянка наразі дійсно перебуває у користуванні іншої особи, а саме ОСОБА_3 , оскільки з рішення 10 сесії 22 скликання Якушинецької сільської ради від 06.09.1997 та наказу відкритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Якушинецькн" від 15.11.1996 не є можливим встановити, яку саме земельну ділянку було передано тій чи іншій особі, та чи перебувають вони у користування цих осіб до цього часу.

Відповідно до витягу з протоколу № 47 Комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища від 19.08.2020, наданого відповідачем до відзиву, Комісія вирішила винести на розгляд та рекомендувати сесії Якушинецької сільської ради відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у зв`язку з тим, що на графічних матеріалах, доданих до заяви, зазначена земельна ділянка надана у користування ОСОБА_3 та заявник не надав погодження землекористувача.

Однак, на виконання вимог ухвали суду копії державних актів на право власності / актів постійного користування земельною ділянкою, чи інших належних і допустимих доказів, згідно з якими земельна ділянка, яку бажав отримати ОСОБА_1 , перебуває в користуванні іншої особи відповідач не надав.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Разом із тим силу приписів ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому суд враховує, що на час прийняття рішення 10 сесії 22 скликання Якушинецької сільської ради від 06.03.1997 діяв Земельний кодекс України, прийнятий 19.12.1990 № 561-XII (далі - Кодекс).

Згідно із ч. 1 ст. 22 цього Кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Крім того, частиною першою статті 23 Кодексу було визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За наведених вище обставин суд вважає, що право власності (постійного користування) на земельну ділянку не могло виникати на підставі одного лише рішення органу місцевого самоврядування, а тому зазначення в оскаржуваному рішенні про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність такої підстави як відсутність погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки є неправомірним.

Щодо посилання відповідача на п. 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, то суд враховує те, що вказаною нормою дійсно передбачено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

В той же час відповідачем не надано суду жодних доказів про те, що відповідне рішення 10 сесії 22 скликання Якушинецької СР від 06.03.1997 в частині, що стосується спірної земельної ділянки, є виконаним згідно з положеннями чинного ЗК України.

Принагідно суд також звертає увагу, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, а є лише одним із етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Аналогічна правова позиція міститься у висновках Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 23.01.2020 у справі № №0840/2979/18.

Таким чином, суд доходить висновку, що рішення Якушинецької СР № 602 від 29.09.2020 "Про розгляд клопотання ОСОБА_1 " є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою, то суд зазначає таке.

Наслідком скасування судом у цій справі рішення Якушинецької СР № 602 від 29.09.2020 є те, що клопотання позивача від 28.08.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,15 га в межах населеного пункту села Зарванці Вінницького району Вінницької області, залишається актуальним та нерозглянутим.

Згідно із частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржуване позивачем рішення Якушинецької сільської ради не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Відповідач, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, обмежився лише загальною фразою про передання земельної ділянки у користування громадян. Доказів того, якій саме особі така земельна ділянка була передана іншій особі, чи використовує така особа відповідну земельну ділянку та чи вчиняє дії щодо подальшого оформлення відповідних прав на землю, що має значення для правильного вирішення відповідного питання, суду не надано.

Отже, відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана належна оцінка зазначеним вище обставинам як і не перевірено зміст такого клопотання на предмет відповідності в цілому і іншим вимогам статті 118 ЗК України, оскільки оскаржувана відмова ґрунтувалася на зовсім інших обставинах, які не були пов`язані з відповідною нормою. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи є ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Саме такий правовий висновок із подібного питання був зроблений Верховним Судом у постанові від 03.12.2019 у справі № П/811/2541/17.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку для часткового задоволення цієї позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,15 га в межах населеного пункту села Зарванці Вінницького району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 48 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області № 602 від 29.09.2020 "Про розгляд клопотання ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Якушинецьку сільську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.08.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,15 га в межах населеного пункту села Зарванці Вінницького району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РКОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Якушинецька сільська рада (вул. Новоселів, 1, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222, ЄДРПОУ 04330021)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович