Рішення № 96357122, 19.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 квітня 2021 р. Справа № 120/2113/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови їй у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 05.03.2020 року № 21-321зп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначила, що вона перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% від місячної заробітної плати. В березні 2020 року Генеральним прокурором позивачу видано довідку від 05.03.2020 №21/321зп про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії. В подальшому, позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до довідки від 05.03.2020 №21/321зп та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-(ІІ)/2019. Разом із тим, відповідач листом від 04.05.2020 року № 1636-1618\П-02/8-0200/20 відмовив у здійсненні відповідного перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 27.05.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що з огляду на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-(ІІ)/2019, з 13.12.2019 року підлягає застосуванню частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" у первинній редакції, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Разом із тим, після прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України жодного нормативно-правового акту щодо підвищення заробітної плати працівників, які проходять службу в органах прокуратури, не приймалось. З огляду на викладене, зазначає про відсутність правових підстав для проведення позивачу перерахунку його пенсії.

Ухвалою від 22.06.2020 року зупинено провадження у даній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №560/2120/20.

Ухвалою від 15.03.2021 провадження у даній справі поновлено.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% від місячної заробітної плати.

В березні 2020 року Офісом Генерального прокурора позивачу видано довідку від 05.03.2020 року №21-321зп про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії.

В подальшому, позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до довідки від 05.03.2020 року №21-321зп та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-(ІІ)/2019.

Листом від 04.05.2020 року № 1636-1618\П-02/8-0200/20 відповідач відмовив позивачу у здійсненні відповідного перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих станом на дату призначення позивачу пенсії визначалось статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.

Частиною 12 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною 17 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, на момент призначення позивачу пенсії, порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.

В подальшому до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI, внаслідок яких частина 17 статті 50-1 з 01 жовтня 2011 року стала 18, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

Законом України "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину 18 статті 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ, який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (в первинній редакції) передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Отже, первісна редакція частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина 17 (з 01.10.2011 року - частина 18) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015 року. Водночас, з 15.07.2015 року втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-VIII (далі за текстом Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:

- частину 18 Закону №1789-ХІІ викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України";

- частину 20 статті 86 Закону №1697-VІІ викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, починаючи з 01.01.2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру", а законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 року № 7-р(II)/2019, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII.

Судом встановлено, що відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виходило з того, що після прийняття рішення Конституційним Судом України постанови чи інші нормативні акти про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури не видавались. Тобто, у чинному пенсійному законодавстві відсутні правові норми щодо проведення перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Надаючи оцінку вказаним аргументам відповідача, суд враховує наступне.

Як зазначено судом вище, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 положення частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII.

У пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, відповідні положення втратили чинність 13.12.2019 року.

Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

За змістом частини 1 статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини рішення від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 встановив такий порядок його виконання:

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Отже, з 13.12.2019 року Закон № 1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на переконання суду, доводи відповідача про те, що після набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не прийнято, що є наслідком відмови у перерахунку пенсії, є помилковими, адже чинна з 13.12.2019 року частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати працівникам прокуратури.

Суд враховує, що грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще у жовтні 2017 року.

Протягом усього періоду дії статті 86 Закону № 1697-VІІ, яка визначала, що умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.

Така бездіяльність уряду була предметом розгляду у судових інституціях.

Так, Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 року у справі № 826/8546/18 звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VІІ покладено саме на уряд. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону №1697-VІІ та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Проте, рішення суду Кабінетом Міністрів України залишилось невиконаним.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.

Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019.

Твердження пенсійного органу про те, що для реалізації права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону № 1697-VІІ, обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, є безпідставними з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії пенсіонерів органів прокуратури.

Окрім того, слід звернути увагу на тому, що постанова Кабінету Міністрів України"Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" від 30.08.2017 року № 657, є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 року, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004 року, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011 року, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що відмова відповідача в перерахунку позивачу пенсії за вислугу років, викладена в листі від 04.05.2020 року № 1636-1618\П-02/8-0200/20, відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України та є протиправною.

Крім того, враховуючи те, що відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні позивачу перерахунку її пенсії, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити такий перерахунок на підставі довідки від 05.03.2020 року №21-321зп.

Разом з тим, позивач просить здійснити відповідний перерахунок з 01.01.2020 року, однак, як вже зазначалося судом, право на перерахунок пенсії у позивача виникло з 13.12.2019 року. Тому, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача саме з 13.12.2019 року.

В той же час, суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив їй у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відтак спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.

Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Відповідні висновки суду щодо обраного способу захисту порушених прав позивача відповідають позиції Верховного Суду, яка відображена у рішенні від 14.09.2020 року за наслідками розгляду зразкової справи №560/2120/20.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Як слідує із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн.

При цьому, оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 13.12.2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 05.03.2020 року №21-321зп з врахуванням виплаченої суми.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).

Рішення в повному обсязі виготовлене: 19.04.2021 року, враховуючи терміни перебування головуючої судді у відпустці з 18.03.2021 року по 26.03.2021 року та тимчасову втрату її працездатності з 29.03.2021 року по 16.04.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна