Ухвала суду № 96355400, 14.04.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/14321/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2021 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву про уточнення зустрічного позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

10 липня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва (головуючий суддя Гончарук В.П.) постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

16 жовтня 2013 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу, яка занесена до журналу судового засідання, про прийняття зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

12 березня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залишення без розгляду первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

07 вересня 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, передано в провадження судді Савлук Т.В. в порядку визначеному п. 3 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України.

18 вересня 2018 року суддею Дніпровського районного суду міста Києва Савлук Т.В. постановлено ухвалу про прийняття до свого провадження цивільної справи та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13 грудня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про задоволення заперечень позивача ОСОБА_1 щодо розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, проводити за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

14 лютого 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

03 листопада 2020 року Київським апеляційним судом винесено постанову про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року скасовано справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

09 квітня 2019 року (вх.№ 22760) представник відповідача - адвокат Чертков І.В. подав до суду уточнену зустрічну позовну заяву про поділ спільного сумісного майна подружжя, за змістом прохальної частини зустрічної заяви просив суд: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 435 тис. гривень матеріальної шкоди. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 35 тис. гривень витрачених на отримання платної юридичної допомоги наданої адвокатом. В позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі».

Представник відповідача - адвокат Чертков І.В. в підготовчому судовому засіданні просив прийняти уточнену зустрічну позовну заяву, що є процесуальним правом відповідача, як сторони цивільного процесу.

Позивач ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні просила відмовити у прийнятті уточненої зустрічної позовної заяви, вважає, що за формою та змістом уточнена заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства.

Вивчивши матеріали уточненої зустрічної позовної заяви, оцінивши наведені сторонами цивільного процесу доводи та заперечення щодо підстав для прийняття уточненої заяви, суд приходить до наступного.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.

Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретного позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги.

Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Виходячи з положень п. 3 ч. 2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд: у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Процесуальні права та обов`язки сторін визначені ст. 49 ЦПК України, тож відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Таким чином, законодавцем визначено право позивача змінювати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зміна позивачем підстав і предмета позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

За змістом поданої до суду уточненої заяви убачається, що подана позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 уточнена заява за своїм змістом та суттю змінює підстави та предмет позову, позовні вимоги викладено в новій редакції відмінній від вимог викладених у первісно поданій зустрічній заяві, яка містила вимоги щодо визнання права власності на транспортний засіб, що є предметом позову за зустрічним позовом, в той час як в уточненій зустрічній заяві заявлена одна вимога про відшкодування матеріальної шкоди без наведення правових підстав для застосування такого способу захисту та відновлення порушеного права.

Виходячи з висновків, викладених в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року по справі № 761/7978/15-ц, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Верховний Суд відзначив, що під підставами позову, які згідно із ст.49 ЦПК може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.

Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у рішенні від 13.03.2018 року в справі №916/1764/17.

Суд звертає увагу позивача, що заява про зміну предмета та підстави позову має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, викладені у ст. 175 ЦПК України.

Згідно з п.4 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. Згідно з п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві зазначаються обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З дотримання вказаних положень ст. 175 ЦПК України позивач має навести такі вимоги (предмет) або підстави позову в його обґрунтування, що виявлятиме зміну у конструкціях відповідних визначень без їх одночасного застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За встановлених обставин, виходячи з предмету спору та суб`єктивного складу сторін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття уточненої зустрічної позовної заяви, яка подана представником відповідача - адвокатом Чертковим І.В., оскільки за своїм змістом в уточненій заяві позивач за зустрічним позовом одночасно змінює підстави та предмет позову, що є недопустимим відповідно вимог статті 49 Цивільного процесуального кодексу України, та свідчить про подання позивачем за зустрічним позов нової позовної заяви з визначенням іншого способу захисту в частині вимог майнового характеру та доведення заявлених вимог шляхом подання нових доказів.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України , суд -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у прийнятті уточненої зустрічної позовної заяви, яка подана представником відповідача - адвокатом Чертковим І.В., зареєстрована в канцелярії суду 19 квітня 2019 року за вх.№ 22760.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Відповідно до положень ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п.4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України)

Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua

С у д д я