Ухвала суду № 9635504, 11.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2010 р.                               м. Київ                                        К-49295/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                        Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань:           Кунда Д.І.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК"

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009 року

по справі № 2а-11227/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАК" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2009 року у даній справі позов задоволено та визнано недійсними спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.12.2008 р. №0001132240/0/27888/10/22-013 на суму 24674,93 грн.; №0001142240/0/27889/10/22-013 на суму 340,00 грн., від 26.02.2009 р. №0001132240/1/6337/10/22-013 на суму 24674,93 грн., №0001142240/1/6336/10/22-013 на суму 340,00; від 30.04.2009 р. №0001132240/2/12824/10/22-013 на суму 24674,93 грн., №0001142240/2/12825/10/22-013 на суму 340,00 грн., від 09.07.2009 р. №0001132240/3/8699/10/ на суму 24674,93 грн. та №0001142240/3/18698/10/ на суму 340,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2009 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що у період з 05.12.2008 р. по 10.12.2008 р. відповідачем проводилася виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК" з питання дотримання вимог валютного законодавства при виконанні договору № ХХР071121 від 31.03.2008 p., укладеним з "ZHEJIANG JINHAI PLASTIC MACHINERY CO., LTD", Китай за період з 31.03.2008 р. по 05.12.2007р., за результатами якої складено акт № 5908/22-0/30998193 від 10.12.2008р.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР зі змінами і доповненнями, а саме порушено терміни надходження товару у сумі 17600,00 євро, що становить 122760,86 грн. на 67 днів, а також порушення вимог п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю за період з 31.03.2008 р. по 05.12.2008 p., a саме дебіторська заборгованість у сумі 17600,00 євро, що становить 122760,86 грн., не була відображена у декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.10.2008 р. № 126885 від 08.10.2008 р.

19.12.2008р. відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001142240/0/27889/10/22-013, яким до позивача за порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю"; ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 р. № 319/94 "Про невідкладні заходи по поверненню в України валютних цінностей, що знаходяться за її межами", згідно зі ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 340,00 грн.

Крім того, 19.12.2008р. відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001132240/0/27888/10/22-01, яким до позивача за порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", згідно зі ст.4 цього Закону, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 24674,93 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження вказані рішення відповідача були залишені без змін та прийнято рішення на такі ж суми з визначенням нових термінів сплати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ненадходження у встановлені строки на рахунок позивача виручки у іноземній валюті за надані експортні послуги є порушенням вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зарахування ж зустрічних однорідних вимог у сфері зовнішньоекономічної діяльності суперечить валютному законодавству, а відтак нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності здійснено податковим органом обґрунтовано та в межах чинного законодавства України.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2008 р. між позивачем та фірмою "ZHEJIANG JINHAI PLASTIC MACHINERY CO., LTD, Китай" було укладено контракт №ХХР071121.

Відповідно до п.1.1 зазначеного контракту, продавець, яким є фірма ZHEJIANG JINHAI PLASTIC MACHINERY CO., LTD, Китай продає позивачу, який є покупцем матеріали для виробництва обладнання у відповідності з додатком № 1, а позивач здійснює їх сплату на умовах, викладених у вказаному контракті.

На підставі п. 1.2 контракту, поставка товару здійснюється на умовах CFR Одеса, Україна згідно Інкотермс - 2000 протягом 55 днів з дня отримання продавцем 30 % вартості товару, яка перераховується покупцем.

Як передбачено п. 2.2 контракту, загальна вартість вказаного контракту складає 58000євро.

П.3.1 контракту визначено, що оплата товару за даним контрактом здійснюється на наступних умовах: не менш 30 % загальної суми, що становить 17400 євро покупець сплачує в момент оформлення товару.

Згідно до п.3.3 контракту, при отриманні повідомлення, за 10 днів до отримання товару в порту Одеса покупець переводить зі свого рахунку залишкові 70 %, що становить 40600 євро.

Крім того, 02.04.2008 р. між позивачем, який є покупцем та фірмою "ZHEJIANG JINHAI PLASTIC MACHINERY CO., LTD", Китай, яка є продавцем було укладено додаткову угоду № 1 до контракту N° ХХР071121 від 31.03.2008 р., згідно якої, у випадку неможливості поставки товару за контрактом, продавець зобов'язується повернути перераховані покупцем кошти в строк, не пізніше 170 календарних днів від дати перерахування грошей покупцем.

19.09.2008 р. позивачем на адресу генерального директора фірми "ZHEJIANG JINHAI PLASTIC MACHINERY CO., LTD", Китай було направлено лист за № 320, зі змісту якого вбачається, що у зв'язку з не поставкою товару за контрактом № ХХР071121 від 31.03.2008 p., позивач згідно умов вищевказаних контракту та додаткової угоди до нього, просить повернути гроші в сумі 17600,00 євро, які були перераховані позивачем на рахунок фірми "ZHEJIANG JINHAI PLASTIC MACHINERY CO., LTD", Китай 02.04.2008p.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 24.09.2008 p. між фірмою "ZHEJIANG JINHAI PLASTIC MACHINERY CO., LTD", Китай, яка є первинним боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАК-СКІФ", яка є новим боржником та позивачем, який є кредитором було укладено договір про переведення боргу за № 01/24-09.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, боржник має заборгованість перед кредитором на суму 17600,00 євро, яка виникла на підставі контракту № ХХР071121 від 31.03.2008 р. При цьому, первинний боржник підтверджує розмір і підстави боргу. Новий боржник має заборгованість перед первинним боржником на суму 20000,00 євро, яка виникла на підставі контракту № ХХР071121 від 21.11.2007 р.

П. 2.1 вказаного договору передбачено, що первинний боржник переводить борг -1 на нового боржника в повному обсязі.

На підставі п. 3.1 договору, кредитор не заперечує проти переведення боргу -1.

При цьому п. 4.1 вказаного договору визначено характеристику боргу -1, а саме:

П. 4.1.1 зміст і обсяг боргу - це обов'язок виплатити грошові кошти в розмірі 17600,00 євро.

П. 5. 1 визначено строк погашення боргу -1, яким є 30 вересня 2008 року.

Відповідно до п. 6.1 договору про переведення боргу, борг вважається переведеним на нового боржника, а останній набуває статусу зобов'язаної особи перед кредитором з моменту підписання вказаного договору.

У відповідності до п. 7.1 договору, при виплаті новим боржником кредитору боргу - 1 в сумі 17600,00 євро, на ц. суму зменшується борг - 2 нового боржника перед первинним боржником.

Як визначено п. 2.1 договору, борг нового боржника повинний бути погашений кредитору в порядку і в строки, визначені № ХХР071121 від 31.03.2008 р.

П. 4.1 свідчить про те, що новий боржник зобов'язується виконати обов'язки первинного боржника перед кредитором на умовах контракту № ХХР071121 від 31.03.2008р.

Також, 24.09.2008 р. між позивачем, який є кредитором та ТОВ "ДАК-СКІФ", яке є новим боржником було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 24.09.2008 р. за №01/24-09.

Відповідно до п. 1 вказаної додаткової угоди, у позивача наявна заборгованість перед новим боржником на суму 200638,61 грн. по договору від 29.08.2008 р. № 29-08/08.

На підставі п. 2, новий боржник погашає заборгованість в сумі 17600,00 євро, що становить 125876,04 грн. перед кредитором за контрактом від 31.03.2008 р. № ХХР071121 шляхом зарахування взаємних однорідних вимог за договором про перевод боргу за №01/24-09 від 24.09.2008 р.

Крім того, п. 4 додаткової угоди передбачено, що обов'язки за контрактом від 31.03.2008 р. припинені повністю, за договором від 29.08.2008 р. за № 29-08/08 - частково в сумі 125876,04 грн.

29.09.2008 p. позивач листом за № 326, адресованого на ім'я керуючого філією ВАТ "Укрексімбанк" просив зняти з валютного контролю контракт від 31.03.2008 р. №ХХР071121 (Китай), як виконаний згідно договору про перевод боргу.

15.08.2008 р. Управління Національного Банку України в Донецькій області листом за № 20-013-6186 повідомило позивача, що вказані у його листі операції можуть бути зняті з контролю на підставі письмового повідомлення податкового органу про відсутність законодавчо встановлених розрахунків за операціями резидента.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Як передбачено вимогами ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 Цивільного Кодексу України).

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди -обома.

Крім того ст. 512 Цивільного Кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 520 ЦК, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Чинне законодавство не передбачає неприпустимість заміни сторони за зобов'язаннями в зовнішньоекономічному договорі, не містять прямої заборони проведення операцій з переведення боргу за такими договорами.

Крім того, відповідно до п.п. 3.5 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 p. N 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за N 338/3631, у разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.

Встановлено, що позивач листом від 29.09.2008 р. за №236 проінформував ВАТ "Укрексімбанк" про здійснені розрахунки між суб'єктами зовнішньоекономічних контрактів.

Відповідно до п. 1.12 зазначеної Інструкції визначено, що підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної операцій резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями цього резидента, крім підстав, передбачених іншими розділами цієї Інструкції, може бути, зокрема письмове повідомлення податкового органу про відсутність порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними, імпортними операціями резидента. Зазначене повідомлення надсилається банку і має бути засвідчене підписом керівника (заступника керівника) податкового органу

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач повинен був надати до банку повідомлення про відсутність порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за операціями резидента для зняття з контролю, однак, як було встановлено, відповідач до банку зазначеного повідомлення не надсилав, а натомість нарахував позивачу штрафні санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За таких обставин при прийнятті спірних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем були порушені принципи обґрунтованості й розсудливості (пункти 3 та 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач, як правильно зазначено окружним адміністративним судом, не довів правомірність прийняття спірних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009 року з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2009 року.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009 року скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2009 року по справі № 2а-11227/09/0570.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О. Ухвала складена у повному обсязі 13.05.2010р.