Рішення № 96354416, 09.04.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2021 Справа №607/18286/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання: Комінярської О.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Тимчишин О.С. , представника відповідача Приймак А.Ю. , представника третьої особи Сивак С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з участю Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з участю Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 26 липня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 21 червня 2019 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. З 05 серпня 2019 року в провадженні державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Приймак А.Ю. перебуває виконавче провадження № 59703402 на виконання судового наказу, який виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення із ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Проте, державним виконавцем з 05 серпня 2019 року не направлено боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, що є протиправною бездіяльністю та перешкоджає належному виконанню рішення про стягнення з боржника аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Вказана бездіяльність державного виконавця встановлена ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.06.2020 року, що набула законної сили, якою визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Приймак А.Ю. при виконанні виконавчого листа № 607/14966/19. Зазначає, що окрім того, державний виконавець неналежним чином виконуючи свої повноваження, неодноразово подавала неправильно оформлені матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за ст.183-1 КУпАП, що стало підставою для повернення для належного їх оформлення. Вказує, що такі дії відповідача є протиправними, принижують честь та гідність позивача та ставлять її у невигідне матеріальне становище, позбавляючи можливості забезпечувати належні умови для повноцінного утримання та виховання двох малолітніх дітей, оскільки вона не має можливості працювати та отримувати дітей, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом державної влади прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди. Стверджує, що бездіяльність відповідача протягом тривалого часу - з серпня 2019 року завдали їй та її сім`ї моральні страждання, а також вплинули на її звичний ритм життя, позивач змушена звертатися за захистом своїх прав до різних органів державної влади та суду, а також шукати способи належного утримання двох малолітніх дітей. З цих підстав, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 15 000 грн. моральної шкоди.

02 листопада 2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та постановлено позов розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до відзиву Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), представник відповідача заперечує щодо задоволення позовної заяви та просить у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. 05 серпня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Постанову направлено боржнику для виконання та відома (простою кореспонденцією). У зв`язку із відсутністю марок стягувачу постанова про відкриття не надсилалася. 05 серпня 2019 року проведено розрахунок заборгованості із сплати аліментів, станом на 01 серпня 2019 року заборгованість становить 3 708,34 грн. 05 серпня 2019 року державним виконавцем надіслано виклик боржнику ОСОБА_6 , для надання пояснень щодо сплати аліментів. 05 серпян 2019 року сформовано запити в державні установу для виявлення зареєстрованого майна за боржникам, а саме: Головне управління Держпродспожив служби в Тернопільській області; Начальнику відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в ТО;ДФС про номера рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями; про джерела отримання доходів боржника;ПФУ про осіб-боржників які отримують пенсію, осіб-працівників які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи боржника;МВС щодо зареєстровананих за боржником транспортних засобів. 03 січня 2020 року у відділ надійшла заява стягувача ОСОБА_1 щодо видачі довідки про неотримання аліментів від ОСОБА_6 Державним виконавцем винесено постанову про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 5 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, відомості про ОСОБА_6 внесено до Єдиного реєстру боржників.Державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання. Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. 11 січня 2020 року державним виконавцем направлено Виклик боржнику для надання інформації щодо несплати аліментів. 11 січня 2020 року державним виконавцем повторно направлено запит до ДФС; ПФУ; МВС. 17 січня 2020 року на Виклик державного виконавця зявився боржник ОСОБА_6 .Державним виконавцем відібрано поясненя щодо несплати аліментів. Згідно пясненнь встановлено, що в Судовому наказі допущено помилку Індифікаційний комер платника податків.Боржником заповненно Декларацію про доходи та майно боржника. Складено Протокол №3 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.183-1 Кодексу про адміністративні правопорушеня. 17 січня 2020 року державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Згідно пояснень боржник офіційно працевлаштований на фірмі Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Бетон». 17.01.2020 державним виконавцем винесено постанову про заміну (доповненя)реєстраційних даних, а саме: встановлено, що згідно пояснень боржника ОСОБА_6 ідентифікаційний код боржника зазначений в Судовому наказі невірний. Внесено зміни замість РНОКПП: НОМЕР_1 зазначити РНОКПП: НОМЕР_2 . 27січня 2020 року у відділ надійшла заява боржника в якій долучено довідку про доходи. Державним виконавцем повторно направлено запит до ДФС про номера рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями; про джерела отримання доходів боржника, та до ПФУ про осіб-боржників які отримують пенсію, осіб-працівників які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи боржника. Державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, що підтверджується витягами: Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження».

10.02.2020року у відділ надійшла заява від ОСОБА_1 щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.У відділ повернувся конверт з ТзОВ «Т-Бетон» із закінченням встановленого строку зберігання. 13 лютого 2020 року в Тернопільський міськрайонний суд направлено протокол про адміністративне правопорушення №3 від 17.02.2020 року, вчинене гр. ОСОБА_6 18 лютого 2020 року державним виконавцем повторно надіслано постанову від 17 січня 2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Бетон».У відділ повернувся конверт з ТзОВ «Т-Бетон» із закінченням встановленого строку зберігання. Згідно розрахунку від 12.03.2020 року заборгованість по аліментах станом на 01.03.2020 20746,78грн. Згідно розрахунку від 28.05.2020 року заборгованість із сплати аліментів станом на 01.05.2020 року становить 20 926,70 грн. На адресу відділу надійшла скарга представника ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця. 03 червня 2020 року складено повторно Протокол №6 про адміністративне правопорушення ч.І статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушеня. 16 червня 2020 року на адресу Тернопільського міськрайонного суду направлено протокол №6 про адміністративне правопорушення ч.І статті 183-1 Кодексу України. 27 липня 2020 року на адресу відділу надійшла Ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 15.06.2020 року Справа №607/14966/19 суд Постановив: Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Приймак Алли Юріївни щодо не направлення на адресу боржника ОСОБА_3 постанови про відкриття виконавчого провадження №59703402 на підставі виконавчого листа №607/14966/19, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 11.07.2019 року. Згідно розрахунку від 29.07.2020 вих.№62340 заборгованість із сплати аліментів станом на 01.07.2020 року становить 1 956,45 грн. 26 серпян 2020 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, у зв`язку із відсутністю заборгованості із сплати аліментів. Згідно розрахунку із сплати аліментів станом на 01.08.2020 року відсутня. 14 вересня 2020 року на адресу відділу надійшла постанова Тернопільського міськрайонного суду від 07.09.2020 №607/10153/20, щодо протоколу складеного відносно ОСОБА_6 по ст. 183-1 ч.І КУпАП для належного оформлення. Згідно розрахунку від 02.11.2020 року заборгованість із сплати аліментів станом на 01.10.2020 відсутня.Згідно розрахунку від 13.01.2021 року заборгованість по аліментах станом на 01.01.2021 року становить 66,31 грн. Представник відповідача вважає, що позивачем не доведено доказами протиправне діяння державного виконавця Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ). Також бездіяльність державного виконавця Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), визнавалась судом, а саме: щодо не направлення на адресу боржника ОСОБА_6 постанови про відкриття виконавчого провадження №59703402.У спірних правовідносинах, на позивача законодавцем покладено тягар доведення наявності у нього завданої моральної шкоди.Для стягнення шкоди необхідна наявність безпосереднього зв`язку між протиправними діями та понесеними витратами (шкодою), який в даному випадку відсутній. На підставі вищенаведеного, на думку представника відповідача, позивачем у позовній заяві не наведено доказів, що відшкодування моральної шкоди з Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) йому спричинену майнову чи моральну шкоду, також позивачем не обґрунтовано та не доведено доказами сума моральної шкоди 15 000 грн., а самостійно визначений приблизний розмір, а тому підстав для задоволення позову немає.

Як вбачається з відповіді на відзив, позивач ОСОБА_1 вказує, що у відзиві відповідач зводить свою позицію до того, що позивачем не доведено доказами протиправне діяння державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), що судом визнане саме не направлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження. Відтак, відповідач просить відмовити у позові. Бездіяльність державного виконавця встановлена Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 15 червня 2020 року, що набула законної сили, якою визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Тернопільського міського ндділу ДВС Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Приймак Алли Юріївни при виконанні виконавчого листа № 307/14966/19. Таким чином, бездіяльність державного виконавця, яка полягала у не надсиланні постанови боржнику - неповідомлення боржника про відкрите виконавче провадження, потягла за собою невиправдану затримку виконання рішення суду на термін понад півроку. Оскільки, справа стосувалась стягнення аліментів, як наслідок вона була позбавлена можливості забезпечувати належні умови для повноцінного утримання та виховання двох малолітніх дітей. Окрім того, зазначає, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, свідчать про заподіяння їй моральної шкоди. Вищевказані діяння відповідача протягом тривалого часу (починаючи з серпня 2019 року) завдають їй та її сім`ї моральні страждання, а також вплинули на її привичний ритм життя. ОСОБА_1 вимушена звертатись за захистом своїх прав до різних органів державної влади та до суду, а також шукати способи належного утримання двох малолітніх дітей. На підставі наведеного, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно заперечення представника Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), представник відповідача зазначив, що постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику для виконання та відома (простою кореспонденцією). У зв`язку із відсутністю марок стягувачу постанова про відкриття не надсилалася, що підтверджується актом про відсутність марок від 20.09.2019 року. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 15.06.2020 року Справа №607/14966/19 суд визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіональної управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Приймак Алли Юріївни в частині щодо не направлення на адресу боржника ОСОБА_6 постанови про відкриття виконавчого провадження №59703402 на підставі виконавчого листа №607/14966/19, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 11.07.2019 року. Повідомив, що у судовому наказі № 607/14996/19 від 11 липня 2019 року, який виданий Тернопільським міськрайонним судом ідентифікаційний боржника зазначений невірно. Стягувачем ОСОБА_1 при поданні заяви до примусового виконання судового наказу не перевірено достовірність даних, зокрема щодо індентифікаційного код боржника та неодноразово в заявах зазначався невірний ідентифікаційний коду боржника.У зв`язку з тим що код боржника був заповнений невірно, це унеможлювало отримання інформації про місце роботи боржника, що призвело до затримки виконання по даному виконавчому провадженні. Згідно відібраних пояснень боржника щодо несплати аліментів, встановлено що в судовому наказі допущено помилку в Індифікаційному номері платника податків, боржником долучено копію ідентифікаційного коду боржника та повідомлено місце роботи.Державним виконавцем 17.01.2020 винесено постанову про заміну (доповнення реєстраційних даних, а саме: встановлено, що згідно пояснень боржника ідентифікаційний код боржника зазначений в Судовому наказі невірний. 17.01.2020 року державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Згідно пояснень боржник офіційно працевлаштований на фірмі Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Бетон». Отже, державним виконавцем одразу після отримання від боржника відомостей про офіційне працевлаштування, направлено постанову на звернення стягнення на заробітну плату. Окрім того, представник відповідача вказує, що позивачем не обґрунтовано грошову суму стягнення моральної шкоди у розмірі 15 000грн. та не надано доказів про підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті тощо).Позивачем не надано довідки, що підтверджують факту відвідування психолога або психіатра в лікарні, консультативні висновки експертів, проходження реабілітації. На підставі викладено, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди.

Відповідно до відзиву третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, представник третьої особи зазначає, що звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що невчинення посадовими особами державної виконавчої служби всіх необхідних виконавчих дій призвело до невиконання судового рішенії, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Факт неправомірної бездіяльності державного виконавця Тернопільського відділу ДВС Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івано-Франківськ) встановлений ухвалою Тернопільського міськрайонного суду №607/14966/19 від 15.06.2020р. Згідно названого судового акту, така бездіяльність полягала у ненаправлені на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження №59703402 на підставі виконавчого листа від 11.07.2019р. Водночас, із відзиву на позовну заяву слідує, що допущена бездіяльність пов`язана із опискою в судовому наказі в частині ідентифікаційного коду платника податків боржника.Поряд із цим, як вбачається із розрахунків державного виконавця заборгованість із сплати аліментів, яка станом на 01.05.2020р. становила 20 296,70 грн. повністю погашена, станом на 01.08.2020р. та 01.10.2020р.Таким чином, відсутні підстави вважати, що Тернопільським міським відділом ДВС Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не вживаються заходи з примусового виконання судового наказу №607/14966/19 від 11.07.2019р. Враховуючи характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань, про які зазначає позивач, приймаючи до уваги, що бездіяльність державного виконавця допущено у зв`язку із опискою у виконавчому документі та останнім вчиняються дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а також те, що наведеним вище судовим рішенням про визнання бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби порушене право позивача фактично було відновлено, виходячи із принципу розумності та справедливості, підстави для задоволення позову відсутні. При цьому, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Позивач у поданій заяві жодним чином не обґрунтовує розрахунок заявленої до стягнення суми моральної шкоди та не наводить підстав для визначення розміру немайнових витрат. З огляду на викладене в сукупності, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, у встановленому ЦПК України порядку, наявність правових підстав для відшкодування заявленої до стягнення моральної шкоди, а тому заявлені вимоги є необгрунтовані, документально не підтверджені, не базуються на вимогах чинного законодавства та не підлягають до задоволення.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що незаконною бездіяльністю відповідача, яка полягала у не надісланні постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику та відповідно у не стягненні з нього аліментів на утримання двох спільних неповнолітніх дітей їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює у 15000 грн. Зазначає, що незаконна бездіяльність державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) встановлена ухвалою суду від 15 червня 2020 року, що дає підстави для стягнення з державного бюджету грошового відшкодування завданої моральної шкоди, яка полягає у тому, що вона зазнала душевних страждань, пов`язаних із несвоєчасним виконанням судового рішення про стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей, оскільки не могла забезпечити належного утримання дітей, а саме:нормального харчування, лікування та створити умови для їх розвитку та виховання. Крім цього, вона вимушена була неодноразово звертатись до державної виконавчої служби, суду із клопотанням та скаргами, що також їй завдало душевних страждань та переживань.

Окрім того позивач ОСОБА_1 надала суду письмові пояснення, з яких вбачається, що бездіяльність державного виконавця, яка полягала у не надсиланні постанови боржнику - неповідомлення боржника про відкрите виконавче провадження, потягла за собою невиправдану затримку виконання рішення суду на термін понад дев»ять місяців. Цей факт неповідомлення боржника встановлений Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 15.06.2020 року.Наслідки такої бездіяльності також встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в складі: головуючого судді Сливка Л.М. від 10.11.2020 у справі №607/5838/20 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. Крім цього, вказує, що затримка у виконанні судового рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, оскільки справа стосувалась стягнення аліментів і як наслідок ОСОБА_1 була позбавлена можливості забезпечувати належні умови для утримання та виховання двох малолітніх дітей. Щодо обґрунтованості наявності факту заподіяння моральної шкоди, позивач зазначає, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження -емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку субєктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Оскільки, згідно Конституції України, органи державної влади зобов`язані забезпечувати права людини, а сім`я, дитинство та материнство перебувають під охороною держави, ОСОБА_1 обгрутновано розраховувала на захист її прав. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, свідчать про заподіяння їй моральної шкоди.Вищевказані діяння вдповідача протягом тривалого часу (починаючи з серпня 2019 року) завдають позивачу та її сім`ї моральні страждання, а також вплинули на її звичний ритм життя. ОСОБА_1 вимушена звертатись за захистом своїх прав до різних органів державної влади та до суду, а також шукати способи належного утримання двох малолітніх дітей.

Представник позивача - адвокат Тимчишин О.С. позов підтримала та просить суд його задовольнити, стягнути в користь позивача з Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 15 000 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди. Повідомила, що внаслідок неправомірних дій і бездіяльності відповідача ОСОБА_1 зазнала душевних страждань,змушена була звертатися за захистом своїх прав до різних органів державної влади та суду, а також шукати способи належного утримання двох малолітніх дітей, оскільки аліментів на утримання дітей з боржника ОСОБА_6 не було стягнуто. Вказала, що неправомірні дії державного виконавця полягають у наступному: не була направлена постанова про відкриття виконавчого провадження боржнику, невиправдана затримка у невиконанні рішення суду з 21 червня 2019 року по квітень 2020 року, неналежним чином складалися протоколи про адміністративне правопорушення, що стало причиною направлення справ для належного оформлення органу ДВС, однак державний виконавець не усував вказані суддею недоліки, у зв`язку з чим ОСОБА_6. не поніс відповідальності за несплату аліментів. Повідомила, що наявна інформація, відповідно до якої боржник не визнає боргу по сплаті аліментів, оскільки той не був проінформований про відкриття виконавчого провадження, рішення суду від 10 листопада 2020 року встановлює, що боржник постанову про відкриття виконавчого провадження отримав у лютому 2020 року.

Представник відповідача Приймак А.Ю. у судовому засідання позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що постанову про відкритя виконавчого провадження надсилала боржнику простою кореспонденцією, оскільки у Тернопільському міському відділі Державної виконавчої служби Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було відсутнє фінансування на надіслання рекомендованих листів. При цьому здійснювалися запити в податкову службу, після виклику боржника з`ясувалося, що позивач невірно вказала ідентифікаційний номер боржника, що спричинило таку затримку виконання рішення суду. Зазначила, що постанова про відкриття провадження була надіслана за місце роботи боржника ОСОБА_6 , проте рекомендована кореспонденція поверталася за закінченням терміну зберігання. Щодо протоколів про адміністративні правопорушення, які були складені на боржника ОСОБА_6 суду пояснила, що не були усунуті недоліки, вказані у постанові судді по першому протоколі, оскільки були пропущені строки для виправлення недоліків, а матеріали по другому протоколу не були належно до оформлені, оскільки боржник надав підтверджуючі квитанції про сплату боргу.

Представник третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області Сивак С.В. в судовому засіданні заперечила стосовно задоволення позову, просить у його задоволенні відмовити, оскільки стягнення моральної шкоди відбувається за фактом дії чи бездіяльності ДВС.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

На виконанні в Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Івано-Франківська) перебуває виконавче провадження №459703402 з примусового виконання судового наказу №607/14996/19 від 11 липня 2019 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 21 червня 2019 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

05 серпня 2019 року старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції Приймак А.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №459703402.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 35632 від 05 серпня 2019 року, виданого старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції Приймак А.В., заборгованість станом на 01 серпня 2019 року по сплаті аліментів складає 3708.34 грн.

Згідно Акту від 20 вересня 2019 року, який складено головним спеціалістом Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Ковальчук О.В., починаючи з липня 2019 року у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відсутні поштові марки для відправлення вихідної кореспонденції (у тому числі документів виконавчого провадження, порядок надсилання яких передбачено ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до розрахунку заборгованості із сплати аліментів № 28907 від 12.03.2020 року, по виконанні судового наказу № 607/14996/19 від 11 липня 2019 року заборгованість станом на 01 березня 2020 року становить 20746,78 грн.

17 січня 2020 року постановою старшого держаного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Приймак А.Ю. у ВП № 59703402, звернуто стягнення на дохід боржника ОСОБА_6

Також, 06 березня 2020 року постановою заступника начальника відділу Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Ларвою М.В. у ВП № 59703402, звернуто стягнення на дохід боржника ОСОБА_6

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2020 року визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Приймак Алли Юріївни щодо ненаправлення на адресу боржника ОСОБА_6 постанови про відкриття виконавчого провадження №59703402 на підставі виконавчого листа №607/14966/19, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 11.07.2019 року.

Вказаною ухвалою суду встановлено, що матеріали справи не містять доказів отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, поряд з тим, відсутність марок не звільняє державного виконавця від виконання вимог закону щодо належного направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику, тому суд дійшов переконання, що бездіяльність державного виконавця не відповідала вимогам закону та в даному випадку має місце порушення прав скаржника,які підлягають захисту шляхом визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Приймак Алли Юріївни щодо ненаправлення на адресу боржника ОСОБА_6 постанови про відкриття виконавчого провадження №59703402 на підставі виконавчого листа №607/14966/19, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 11.07.2019 року.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України ч, 2, 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними чи юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно до положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог ч.1, п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положення ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 частини 2 статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

У п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень ст. ст. 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Вказані положення відображені у правовій позиції, висловленій Верховним Судом України від 11.09.2013р. у справі № 6-48цс13.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до вимог ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Протиправна бездіяльність державного виконавця встановлена ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2019 року, а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України ця обставина доказуванню не підлягає.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Аналізуючи зібрані докази, суд визнає факт заподіяння позивачеві моральної шкоди діями державного виконавця, яка полягає у тому, що вона зазнала душевних страждань, пов`язаних із несвоєчасним виконанням судового рішення про стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей, оскільки не могла забезпечити належного утримання дітей, а саме: нормального харчування, лікування та створити умови для їх розвитку та виховання, а також у зв`язку з ти, що вона вимушена була неодноразово звертатись до державної виконавчої служби, суду із клопотанням та скаргами, що також їй завдало душевних страждань та переживань, проте враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини відповідача, вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 гривень завищеними, їх розмір не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, позивачу були спричинені моральні страждання, однак керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає , що слід стягнути в користь позивача 5000 гривень грошового відшкодування завданої моральної шкоди. Вказаний розмір грошового відшкодування суд вважає достатнім та справедливим, в той час. Як стягнення заявленої позивачем суми грошового відшкодування є необґрунтованим і таким, що має на меті необґрунтоване збагачення.

Відтак, позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 13, 141, 258, 259, 264, 265, 352-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 5000 (П`ять тисяч) гривень грошового відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 .

Відповідач: Тернопільський міський відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14, код ЄДРПОУ: 40330167.

Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, бульвар Тараса Шевченка, 39, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ: 37977599.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич